Голова УІНП і активісти вимагають завершення справ Майдану

Версия для печати

Розслідування «справи Майдану» має бути завершено і на підставі розслідування суд має поставити крапку у цій справі.

Про це сказав голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович під час презентації програми заходів до Дня гідності та свободи в Укрінформі.

«Проблеми з розслідуванням або поки що відсутність права на правду, що ж відбулося з юридичної точки зору під час Революції Гідності, заважають меморіалізації і відповідно боротьбі на рівні сенсів. Тому що накладені арешти за земельні ділянки Алеї Небесної Сотні і неможливо створити меморіал - саме через те, що тривають процедури, пов’язані з експериментами, в тому числі слідчими. Відповідно процес меморіалізації ускладнений тим, що процедура встановлення істини в судах затягується. Відповідно ми теж всіляко підтримуємо тих, хто бореться в правовому полі, і просимо відповідні органи, які здійснюють слідство, максимально пришвидшити це питання», - наголосив Дробович.

Голова правління ГО «Центр Громадянських свобод» Олександра Матвійчук наголосила, що Революція Гідності не тільки дала шанс Україні на проведення демократичних перетворень, вона заклала важливі цивілізаційні сенси.

"І тому не дивно, що активізуються ворожі наративи, які намагаються з цими сенсами боротися. Ці наративи говорять, що в 2013-14 році відбувся державний переворот, що до влади прийшла фашистська хунта, інші речі, які звучали в 2014-15 роках з російських телеканалів і офіційної кремлівської пропаганди. А зараз починають звучати і в українських медіа, які афілійовані з конкретним власником - Віктором Медведчуком», - зазначила Матвійчук.
Читайте також: Соціальна кампанія, виставки й книга: в Україні стартували заходи до Дня гідності та свободи

Вона додала, що в листопаді, коли почався студентський Майдан, що журналісти каналів, підконтрольних уряду, отримали завдання написати низку замовних матеріалів. Паралельно в РФ почалася кампанія з дискредитації Майдану, учасників Майдану називали екстремістами, радикалами. Російські колеги підрахували, що за кількістю згадок «Правий сектор» в російських ЗМІ дорівнював кількості згадок партії «Единая Россия». Далі ці наративи ми бачили у вироках проти перших політичних в’язнів, які стали жертвами розпочатої РФ війни, що почалася з окупації Криму за допомогою армії, а потім гібридної війни на Донбасі.

«Днями ми отримали відповідь від офіційних речників російської держави. Коли українські органи влади запропонували створення платформи по деокупації Криму, то у відповідь вони нібито віджартувалися і сказали, що треба створювати платформу деокупації України. Тобто ми бачимо, що це не просто брехня, а боротьба, і в цій боротьбі Україна не має пасти задніх», - зауважила Матвійчук. 

Вона звернула увагу на правовий аспект - якщо йдеться про державний переворот, то це конкретний склад злочину, що визначено в Кримінальному кодексі, це дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, а також змова про вчинення таких дій. Голова правління ГО «Центр Громадянських свобод» зазначила, що якщо ми відкриємо Конституцію України, то ніде не побачимо права авторитарного режиму грабувати власне населення і заборону людям мирно виступати проти цього.

«1 грудня вийшло півмільйона людей на вулиці Києва. Це був один з найперших, наймасовіших виступів. Фонд «Демократичні ініціативи» проводив соціологічне опитування, для чого люди вийшли на вулиці. І на першому місці була відповідь, що вони вийшли протестувати, щоби жити в країні, в якій поліція не б’є мирних студентів. Це мета, яка вивела людей на вулиці. Вона не має нічого спільного із захопленням влади, і вона зафіксована соціологами. Це не був конституційний переворот, і в статті 39 Конституції України, як і в низці міжнародних стандартів, є право людей протестувати мирно, без зброї. Цей протест намагалися вивести за рамки законами 16 січня 2014 року, коли намагалися заборонити будь-які форми мирного протесту, але це було неможливо, тому що це вже було неконституційно», - акцентувала Матвійчук.

За її словами, за пів мільйоном людей на вулицях стояла ще більша кількість співчуваючих, які на вулиці не виходили, а ще учасники майданів по усій країні. 

«І є факт про співвідношення учасників протесту та інфраструктури. Тому що якщо ми говоримо, що близько 2 мільйонів людей по всій країні брали участь у протестах як демонстранти, то не менше 5 мільйонів, за підрахунками, забезпечували інфраструктуру мирного протесту. Наприклад, я координувала правову ініціативу «Євромайдан SOS», наші кілька тисяч волонтерів їздили в райвідділки, в суди, представляли інтереси побитих, заарештованих, підданих катуванню людей, проти яких були порушені сфабриковані кримінально-адміністративні справи. І таких ініціатив було сотні – хтось займався логістикою, хтось підпільними шпиталями, щоб надавати медичну допомогу, хтось забезпечував ліки. І це величезне підтвердження того, яку популярність мав цей рух і наскільки він був масовий», - наголосила активістка.

З точки зору права, зазначила вона, спорадичні акти відповіді на провокації правоохоронних органів і влади, які спостерігалися під час протесту, не дають підстави весь протест характеризувати як насильницький.

«Ми потребуємо правової визначеності. І мова йде про розслідування всього, що відбулося під час цих трьох місяців протесту – 4,5 тисячі злочинних епізодів, які розслідував спочатку спеціально створений департамент в складі Генеральної прокуратури, а зараз це перейшло, відповідно до змін до законодавства, до Державного бюро розслідувань. На жаль, ні попередня влада, ні нинішня не розуміє, що поки не буде поставлено правової крапки у всіх цих злочинних епізодах і поки рішеннями суддів не буде підтверджено, що це був широкомасштабний, організований, свідомий напад на цивільне населення, ці наративи будуть виникати», - підкреслила Матвійчук.

Вона також звернула увагу, що для того, аби були результати, розслідування потрібно належно організувати.
Читайте також: Справи Майдану: ДБР завершило розслідування вбивства Юрія Вербицького

«Ми в 2014 році втратили рік, тому що не було створено єдиного координаційного центру, розслідування були розпорошені по різних органах державної влади, різних слідчих, ніхто не знав, що відбувається. Потім під тиском громадськості було створено державне управління, кілька років воно працювало без належного оснащення, з маленькою кількістю слідчих, які не мали навіть комп’ютерів на всіх. І зараз, після зміни законодавства і переведення цих 4 500 епізодів – можна уявити, скільки це томів справ – до Державного бюро розслідування, ми бачимо аналогічні проблеми з організацією розслідування, без якої не буде результатів», - зауважила голова Центру громадянських свобод.

Водночас вона привернула увагу до останнього звернення адвокатської дорадчої групи, яка висловила недовіру до проведеного конкурсу на посаду керівника управління ДБР у справах Майдану, який відбувся після відкритого і прозорого конкурсу, результати якого чомусь анулювали після зміни в.о. голови ДБР.

«Провели новий конкурс, в закритому форматі, без публікацій протоколів, інформації про переможців. На думку адвокатів і потерпілих у справах Майдану, це робиться з метою призначення ручного наглядача на цей департамент. І вони виступають з вимогою провести повторний конкурс, вже відповідно до вимог закону про ДБР відкритим способом, і щоб однією з обов’язкових умов обрання на цю посаду був досвід розслідування чи процесуального керівництва у цих справах», - наголосила Матвійчук.

«Аргумент»