Помер дисидент і мислитель Юрій Бадзьо
1 вересня помер Юрій Бадзьо — український дисидент, літературознавець, ідеолог національно-визвольного руху, автор політичного трактату «Право жити» — фундаментального дослідження про нерівноправне становище українського народу в складі СРСР.
Про це «Історичній правді» стало відомо від колишнього політв’язня радянських концтаборів, а нині історика дисидентського руху Василя Овсієнка.
Юрій Васильович Бадзьо народився 25 квітня 1936 року в с. Копинівці Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній селянській родині.
Після того, як закінчив філологічний факультет Ужгородського університету (1958), Бадзьо три роки пропрацював учителем і директором школи в закарпатських селах.
З кінця 1961 — аспірант, потім співробітник Інституту літератури АН УРСР. З перших місяців перебування в Києві Бадзьо вів активну наукову і громадську діяльність.
Він опублікував низку масштабних літературознавчих статей, які дістали відгук у пресі; у 1961–64 роках входив до Ради Клубу творчої молоді — першої в Україні неформальної організації національно-патріотичного напрямку періоду хрущовської «відлиги».
Бадзьо взяв участь у публічному протесті проти арештів української інтелігенції під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 року.
За це та за відмову зректися своєї позиції Бадзя виключили з КПРС, звільнили з Інституту літератури, поступово позбавили можливості працювати не лише за фахом, але й в інтелектуальній сфері взагалі, адміністративно переслідували. Останні п’ять років перед арештом науковець працював вантажником у хлібній крамниці.
У 1971 Бадзьо звернувся з листом до VI з’їзду Спілки письменників України, в якому поставив питання про нерівноправне становище української культури в умовах національно-політичної несвободи.
1977 року невідомі (імовірно, КГБ) викрали трактат Бадзя "Право жити«(1400 сторінок машинопису), який мислитель писав 5 років у відповідь на нову хвилю політичних арештів. Бадзьо почав відновлювати текст, але в лютому 1979-го під час обшуку кагебісти вилучили 450 сторінок другого незакінченого варіанту «Права жити».
23 квітня 1979 року Юрія Бадзя заарештував КГБ. За час між обшуком і арештом він устиг написати «Відкритого листа Президії Верховної Ради СРСР і ЦК КПРС», а також «Відкритого листа українським і російським історикам», у яких коротко виклав основні ідеї «Права жити».
Суд над Юрієм Бадзьом відбувався 19–21 грудня 1979 року. Йому інкримінували написання трактату «Права жити», зберігання і розповсюдження виданої у Львові в 1937 «Програми асиміляції українців і білорусів у Польщі», машинопис Миколи Руденка «Економічні монологи», виступи на партзборах у 1965 році з протестами проти репресій.
Винним себе у вчиненні злочину Бадзьо не визнав і був засуджений Київським міським судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на максимальний термін — 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 21 березня 1980 року прибув етапом у табір ЖХ-385/3-5, сел. Барашево в Мордовії.
За колючим дротом Бадзьо брав участь у політичному страйку під час Московської олімпіади, тримав голодівки протесту, писав заяви до вищих державних інстанцій з критикою влади. У липні 1980 році на Заході опублікували протест Бадзя проти введення радянських військ в Афганістан.
За час ув’язнення дружину Юрія Бадзя Світлану Кириченко (у 1960-х роках співробітницю академічних інститутів літератури і філософії) 11 разів звільняли з роботи, навіть з посад поштарки і прибиральниці. У 1983 році на комсомольських зборах виключили з комсомолу сина Сергія, улаштувавши над ним ганебне судилище, де вимагали зректися батьків.
Дружина була разом із чоловіком на засланні в сел. Хандига в Якутії, де Бадзьо карався з 1986 року. Прохання про помилування Бадзьо подати відмовився, проте в грудні 1988 році його звільнили з ініціативи влади.
До Києва подружжя Бадзів повернулося в січні 1989 року, і Юрій Васильович одразу поринув у громадсько-політичне життя. Наступного року написав «Маніфест Демократичної партії України» (травень) і був обраний головою партії на її Установчому з’їзді (грудень). Проте на 2-му з’їзді ДемПУ зрікся посади, щоб повернутися до наукової діяльності.
З 1 червня 1993 року Юрій Бадзьо працював в Інституті філософії НАН України, 1996 року вступив у Національну спілку письменників України. Активно виступав у ЗМІ з аналітичними статтями на політичні теми.
Рукопис «Право жити», який авторові повернули після проголошення незалежності України, вийшов монографією в 1996 році. За цю книгу Бадзю присудили премію Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів.
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ (2006) і ІІ (2009) ступенів.
Нагадаємо, 18 червня 2018 року помер Іван Драч, 7 липня — Левко Лук\’яненко.
На цю тему:
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Новини
- 20:00
- У четвер дощитиме на Правобережжі, на півдні та на сході до +26°С
- 18:04
- Випробування солідарністю - воно ще тільки чекає на Україну
- 17:31
- Открытие компании в Эстонии и оформление иностранного банковского счета: что нужно знать
- 16:29
- Кримінальні оборудки із землею: крім Сольського, підозру отримав його заступник
- 16:24
- За межею розумного: у Буданова записали собі в заслуги арешт ФСБ заступника Шойгу
- 15:17
- ВРП схвалила звільнення судді Тандира, який нетверезим збив на смерть нацгвардійця
- 15:10
- Підривна діяльність: СБУ затримала настоятеля Святогірської лаври упц (мп)
- 14:05
- З початком "великої війни" Полтавська облрада купила подарункові годинники на 1,5 млн гривень, ними нагороджують "кишенькових" депутатів, чиновників і прокурорів
- 12:51
- Рада збільшила кількості прикордонників на 15 тисяч
- 12:04
- Поліція та ДБР заробляють на криміналі: чому ніхто не може знайти виробників нелегальних сигарет
Важливо
ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ
Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .