Загрози сурогатного материнства в Україні: діти без батьків і громадянства

Версия для печати

Щороку в Україні від сурогатних матерів народжується щонайменше півтисячі малюків, за оцінками фахівців цієї галузі. Офіційної статистики немає. Ідеться про дітей, статус батьків яких не визначений на момент їхньої появи на світ, як і питання громадянства, коли мати й батько є іноземцями.

І це обумовлює ризики для долі дітей. На думку багатьох, Україна не вжила тих юридичних кроків, які б запобігли такій ситуації. Про це повідомляє BBC News Україна.

BBC News Україна вже висвітлювала тему українського сурогатного материнства. Країна перетворюється на один зі світових центрів цієї репродуктивної технології.

Втім, виношування та народження малюка для іноземного подружжя — це лише перша частина всієї процедури.

Друга складова — легалізація статусу цих дітей та отримання громадянства у країні їхніх біологічних батьків. І саме з цим можуть виникати проблеми — через брак контролю з боку української держави та юридичними колізіями.

На кону — права новонародженої дитини. В Україні кримінальна відповідальність з боку батьків може настати лише у разі, якщо вони спробують перевезти її незаконно через кордон — аж до застосування статті про торгівлю людьми.

За альтруїзм не платять

«Мої близнюки зараз сплять, лежать переді мною — можемо поговорити», — з цього починаємо розмову з Б\’янкою Сміт, письменницею, що нині мешкає у Флориді.

Її десятимісячні сини Максимус-Вінсент та Алекс-Фелікс народилися в Україні, отримали громадянство Великої Британії, звідки походять їхні батьки. Нині вся родина мешкає у США.

«Ми з чоловіком вирішили народжувати наших дітей в Україні, тому що там сурогатне материнство значно дешевше, ніж, приміром, у США. Але перш ніж почати весь процес, дуже ретельно дослідили цю тему, самостійно розібралися в усіх нюансах», — розповідає Б\’янка. Вона переконана, саме тому в них усе пройшло добре.

Щоб стати офіційно батьками народженого сурогатною мамою малюка, британське подружжя має отримати від тамтешнього суду «батьківський ордер» (parental order).

При цьому воно зобов\’язане довести, що відшкодувало всі витрати жінки, яка виношувала їхню дитину. Іншими словами, юридично сурогатна мама має отримувати не гонорар, а компенсацію.

Пов\’язано це з тим, що у Великій Британії дозволене лише альтруїстичне сурогатне материнство.

Інакше британський суд матиме всі підстави не визнати біологічних батьків. Як наслідок, виникає колізія.

За українським законодавством, у такому разі сурогатна мати не матиме жодних прав на дитину, її батьком і мамою визнаватимуться іноземці. А, за британським, останні не матимуть батьківських прав, а мамою немовляти вважатиметься жінка, що, виносивши малюка, підписала згоду на його/її передачу іноземцям.

У підсумку дитина не матиме ані громадянства, ані юридичних батьків, за законами Великої Британії.

У 2008-му році лондонський суд розглядав подібний випадок — і виніс рішення «в кращих інтересах дитини», тобто таки визнав батьками британців, врахувавши всі їхні особисті обставини.

Немовля, народжене сурогатною мамою для іноземних батьків, отримує українське свідоцтво про народження в місцевому РАГСі. Вони — від сурогатної мами відповідну згоду, а від клініки — довідку про генетичний зв\’язок із малюком.

Ці та інші документи батьки зазвичай подають у посольство своєї країни, щоб отримати дозвіл на перевезення дитини й паспорт для неї. Але це все можливо лише тоді, коли на їхній батьківщині сурогатне материнство дозволене.

Весь цей час іноземцям доводиться мешкати в Україні разом із малюком. Батьки зі США та Канади в середньому затримуються для оформлення всіх документів на три тижні, з Ірландії — на два-три тижні, з Австралії — на сім-вісім тижнів. Найдовше ці процедури тривають для британців — близько чотирьох місяців.

«Забули» про права дитини, але не про гроші

Найбільші ж ризики для дитини виникають тоді, коли будь-яке сурогатне материнство заборонене в країні, чиє громадянство має її біологічна мати чи батько.

Проблема в тому, що в Україні ніхто не перевіряє, чи зможуть батьки дитини узаконити власний статус у країні свого громадянства. А українські агентства та клініки нічого не порушують, якщо надають послуги громадянам країн, де ані комерційне, ані альтруїстичне сурогатне материнство не допускається.

А це, приміром, понад десять країн Європи. З-поміж них — Данія, Італія, Німеччина, Угорщина, Франція, Фінляндія.

Україна як держава передбачила детальні правила для сурогатного материнства, але мінімізувала ризики для новонароджених дітей. Вона переклала всю відповідальність на біологічних батьків. І при цьому не врахувала, чи зможуть вони виконати свої обов\’язки.

Водночас, сурогатна мати, за українським законом, не має жодних прав на виношену нею дитину.

Іншими словами, по-справжньому врегульована лише та частина процесу, де заробляють гроші, але не та, де йдеться про інтереси й права малюків.

«В Україні немає баз даних чи статистики щодо сурогатного материнства. Немає контролю й перевірки документації, яку надають іноземні подружні пари. А вимоги щодо неї якраз мали б бути більш строгими», — відзначає Ірина Мороз, адвокат юридичної фірми A.G.A. Partners.

Вона вважає, що, зокрема, потрібно було б обов\’язково перевіряти, чи зможуть вони легалізувати статус свій та дитини у власній країні.

Юристи й агенти, які займаються супроводом іноземних пар, відзначають, що ті часом, узагалі, не беруть до уваги заборони в своїх країнах. Надто коли дуже сильно прагнуть будь-що стати батьками.

Так, юрист агентства New Hope Олег Мариненко розповідає, що вони свідомо не співпрацюють із громадянами Франції. Хоча формально цілком могли б це робити.

У 2011-му резонанс отримала історія французької пари. Батько народжених українською сурогатною мамою немовлят Патріс Ле Рош намагався вивезти їх до Франції нелегально.

Цьому передувала відмова посольства цієї країни надати їм громадянство й всі потрібні документи. Українські прикордонники знайшли дітей під час огляду мікроавтобуса, в якому їхав пан Ле Рош.

Закарпатський суд наклав на французького громадянина штраф за спробу незаконно перетнути кордон і наказав конфіскувати транспортний засіб. Українські судді не наважилися покарати батька за такий відчайдушний крок більш суворо.

Зрештою, затримавшись в Україні на понад півроку, Патріс Ле Рош оформив малюкам українське громадянство, після чого зміг виїхати з країни разом із ними.

Якщо народжену сурогатною мамою дитину вивозять з України незаконно, теоретично ці дії можуть підпасти під статтю про торгівлю людьми. Але це лише в тих випадках, коли відбулися суттєві порушення процедури, пояснює Ірина Мороз.

У 2012-му у Верховній Раді спробували змінити українське законодавство щодо репродуктивних технологій саме в інтересах дітей. Парламент ухвалив закон, за яким сурогатне материнство могли б здійснювати іноземці лише тих країн, де ця процедура дозволена.

Екс-президент Віктор Янукович наклав вето на цей закон. Подолати його Верховна Рада VII скликання так і не змогла. Відтоді до цього питання не поверталися.

Юристи переконують, що випадки, подібні до того, який стався з родиною Ле Рош, є поодинокими.

Втім, Україна мала б брати на себе відповідальність за долю кожної дитини, яка отримує її свідоцтво про народження.

Відтоді, як була зроблена перша спроба врегулювати це питання, репродуктивна технологія сурогатного материнства використовується дедалі частіше.

«Аргумент»

В тему:

• У Китаї через чотири роки після смерті батьків народилася дитина
• У Гундяева суррогатное материнство назвали фашизмом и бунтом против Бога
• Акушерка из Освенцима. Рапорт