Головне слідче управління Генеральної прокуратури зверталося до першого заступника Служби безпеки України Павла Демчини з дорученням на проведення оперативних слідчих (розшукових) дій стосовно Наталки Седлецької, журналістки Радіо Свобода, головного редактора програми «Схеми: корупція в деталях», та Крістіни Бердинських, журналістки видання «Новое время».

Про це повідомили адвокати двох журналісток із посиланнями на матеріали судових справ у їхніх апеляційних скаргах, пише Радіо Свобода. [2]

Так, 22 листопада 2017 року начальник одного з управлінь Генпрокуратури В. Хребтак звернувся до першого заступника голови СБУ Демчини та його «оперативних підрозділів» із дорученням: зібрати персональну інформацію про журналісток, які, за версією слідства, були на «off-the-record» зустрічі з директором Національного антикорупційного бюро України, після якої в ГПУ відкрили кримінальне провадження.

Прокурор просив СБУ встановити шістьох імовірних співрозмовників директора НАБУ, зокрема, їхні «ПІБ, індивідуальний податковий номер, серію та номер паспорта, адресу проживання, місце роботи, мобільні та інші контактні дані».

Відповідь на запит СБУ надали через 11 днів.

«Щодо осіб, чиї голоси зафіксовано на аудіозаписі, то вони, ймовірно, належать директорові Національного антикорупційного бюро України Ситникові Артему Сергійовичу, першому заступникові директора Національного антикорупційного бюро України Углаві Гізо Тристановичу, журналістові видання «Новое время» та телеканалу «Громадське» Бердинських Крістіні Володимирівні, …а також журналістові-розслідувачу, авторові, редактору та ведучій спільного проекту Української служби Радіо Свобода та «UA:Перший» «Схеми: корупція в деталях» Седлецькій Наталії Юріївні…, а також, можливо іншим особам, яких ідентифікувати не видається можливим», – мовиться у документі за підписом заступника начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю І. Дралюка.

При цьому у відповіді працівників СБУ не вказано, яким способом були встановлені саме ці особи – і які саме оперативні заходи для цього проводились стосовно журналісток.

«Із цих документів чітко випливає, що ГПУ передоручила СБУ встановити, хто ж був на зустрічі, про яку слідству відомо тільки з плівок, опублікованих в інтернеті, та заяви потерпілої. СБУ дуже швидко відповіла: голоси, ймовірно, належать Седлецькій та Бердинських. Після цього слідчий вирішує допитати обох журналісток. На підставі «ймовірності», а не точно встановленого факту! Що це означає? Як саме СБУ встановила, що на плівках голоси саме Наталки та Крістіни? Відкриті питання – відповідей на них у матеріалах справ щодо обох журналісток немає», – пояснює адвокат Наталки Седлецької Анатолій Попов.

Із його слів, у СБУ могли зібрати та передати в ГПУ персональні дані журналісток тільки в результаті «оперативної розробки». «Вказане місце проживання – мабуть, слідкували, ідентифікаційний код – очевидно, може бути розповсюджений тільки через податкову інспекцію, номер телефону, яким вона користується, теж треба було з’ясовувати», – пояснює Попов.

«Це, очевидно, вказує на те, що за нею спостереження велося, певним чином. Або з’ясовувалося іншим способом, який ми не можемо зараз встановити, але, найімовірніше, це було зовнішнє спостереження, тому що встановити, де вона живе, можна, тільки вказавши, що «ми її прослідкували до домашньої адреси і знаємо, що вона там проживає», – вважає адвокат.

Відповідь від СБУ датована 4 грудня 2017 року. Невдовзі після цього журналістки Седлецька та Бердинських були допитані як свідки у справі. Іще через 8 місяців Генпрокуратура отримала доступ до великого масиву даних із мобільних телефонів обох журналісток, що спричинило великий резонанс.

«Із відповіді Служби безпеки України видно, що вони мають здогадки, лише мають припущення щодо того, кому належить голос на плівці. Фактично вони не встановили факту належності цих голосів саме цим двом журналісткам, і в матеріалах справи немає жодних доказів причетності журналісток до цієї розмови», – коментує документи адвокат Крістіни Бердинських Людмила Опришко.

Такі слідчі дії, як допити, доступ до телефонів, збір персональної інформації, зазвичай застосовуються до підозрюваних у тяжких злочинах, пояснюють адвокати. У справі ж, у якій до телефонів журналісток слідчі необґрунтовано, за словами адвокатів, отримали доступ, Наталка та Крістіна – лише свідки, й то за припущенням слідства.

«Все просто очевидно сфабриковано. Треба було дати можливість отримати доступ до даних конкретних журналістів. Можемо припустити, що це було зроблено з єдиною метою – аби прийти в суд і сказати: у нас є певні документи, які свідчать, що це були саме ці два журналісти, дайте нам доступ до їхніх даних», – підсумовує адвокат.

Радіо Свобода направило запит у Службу безпеки України та Генпрокуратуру з проханням повідомити, які саме оперативні розшукові заходи були проведені стосовно журналісток Седлецької та Бердинських.

На запит редакції з проханням прокоментувати залучення оперативників СБУ для слідчих дій щодо журналісток наразі не відповіли, а в Генпрокуратурі на аналогічні питання сказали, що «не вбачають підстав» надавати запитувану інформацію.

26 вересня Апеляційний суд Києва частково задовольнив скаргу журналістки Крістіни Бердинських, направивши на повторний розгляд клопотання слідчих щодо доступу до даних із її телефону.

25 вересня у Генпрокуратурі повідомили, що зупинили процедуру отримання даних із телефонів журналісток Седлецької та Бердинських, але на запитання, чи оператор уже передав запитувані дані, відповіді не надали.

За словами адвоката Наталки Седлецької Анатолія Попова, у разі, якщо слідство вже отримало інформацію з телефонів журналістів, вона не може бути використана в матеріалах кримінальної справи.

18 вересня Європейський суд із прав людини ухвалив запобіжне рішення – зобов’язав українську владу до 18 жовтня утриматися від доступу до будь-яких даних від мобільного оператора з телефону журналістки Наталки Седлецької, щодо якої, як і щодо Крістіни Бердинських, рішення про передачу даних Генпрокуратурі ухвалив приблизно у той же час Печерський суд. У цей же день Апеляційний суд Києва частково задовольнив скаргу Наталки Седлецької на це рішення і зменшив обсяг даних, що їх може отримати слідчий із мобільного телефону журналістки.

Доступ до масиву даних з телефонів журналістів за період у 17 місяців викликав широку критику українських і міжнародних антикорупційних, правозахисних і журналістських спільнот, дипломатів і урядових організацій, які назвали обсяг цього масиву надмірним.

Генеральний прокурор України Юрій Луценко запевнив, що слідство не потребує від оператора мобільного зв’язку якихось даних журналісток Наталії Седлецької і Крістіни Бердинських, окрім дат їхнього перебування в зоні дії вежі мобільного оператора поблизу будівлі НАБУ, що дозволить ГПУ розкрити злочин.

В тему:

• ГПУ отримала через суд доступ до телефонних дзвінків журналістки Христини Бердинських [3]
• ЄСПЛ зобов'язав владу утриматися від доступу до даних з телефону Седлецької [4]