Петиційний комітет Бундестагу на відкритому засідання розглянув звернення щодо визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу. DW поговорила з членом комітету, депутатом від ХДС Арнольдом Фаатцем.

Петицію на сайті німецького Бундестагу про визнання Голодомору в Україні 1932-1933 років геноцидом, яка з'явилася у травні цього року, зібрала понад 56 тисяч підписів, зазначає Deutsche Welle  [2]. Таким чином вона набрала більше

DW: У понеділок відбулося відкрите засідання петиційного комітету Бундестагу, на якому обговорювали петицію щодо визнання Голодомору 1932-33 років в Україні геноцидом [3]. Пане Фаатц, яким був перебіг засідання?

Арнольд Фаатц: МЗС хоче, аби петицію було відхилено з обґрунтуванням, що поняття геноцид не було визначене до 1951 року. На мою думку, цей аргумент є дуже технократичним. Те ж саме стосується й іншого аргументу - що, окрім українців, це штучно влаштований голод мав і інших жертв, зокрема, в Росії, на Кавказі. Цей аргумент, на мою думку, так само більше схожий на відмовку. Дві каденції Бундестагу тому вже була схожа петиція, тоді МЗС уже реагувало на неї подібними аргументами й робить це тепер знову. Я вважаю таку агрументацію досить небезпечною. Вона суперечить тій оцінці, яку ми сьогодні по праву даємо протиправним діям режиму націонал-соціалістів у Німеччині. Адже тоді незабаром нацисти почнуть вимагати, аби гітлерівський геноцид, який так само відбувся до визначення цього поняття, так само відповідним чином переоцінять. Адже це так само відбулося до 1951 року.

Це рішення МЗС хибне ще й тому, що це означає стати на коліна перед Росією. Очевидно, ніхто не хоче створювати нові теми для конфронтації з Росією. Тим більше, багато держав уже висловилося щодо того, як вони дивляться на Голодомор, а саме: що це був геноцид [4]. І зрозуміло, що голос Німеччині у цьому контексті мав би суттєву вагу. Відмовлятися від цього - це, на мою думку, досить незграбний спосіб відгородитися від цього питання. Таким чином, можна очікувати, що петиційний комітет не передасть петицію до МЗС із проханнями втілити її у життя, а натомість відхилить її. Я вважаю це неправильним. Колеги, які вважають так само, найімовірніше, подадуть заявку на те, щоб голосувати за цю петицію в Бундестазі окремим пунктом. Але, ймовірно, більшості для прийняття цієї петиції у Бундестазі не знайдеться.

Тож яка процедура передбачена далі?

Петиційний комітет Бундестагу провів відкрите засідання й муситиме тепер приймати рішення. Швидше за все, рішення буде: відхилити петицію, обґрунтовуючи це тим, що це, мовляв, усе було жахливо, але поняття геноциду тут використовувати не можна. Інша альтернатива - передати петицію в МЗС із проханням врахувати її. Яке б рішення не було прийнято, парламенту має бути повідомлено про нього. І тоді парламент може або підтвердити, або відхилити рішення. Як правило, пропозиції петиційного комітету подаються пакетом, аби проголосувати за них разом. І якщо загалом існує згода з рішеннями петиційного комітету, за винятком однієї чи двох петицій, то тоді ці петиції виставляються на голосування Бундестагу окремо. Це можливо, і я думаю, що саме так і станеться. Але це окреме голосування, скоріш за все, не матиме підтримки більшості, адже МЗС дотримується іншої думки.

Коли варто очікувати рішення петиційного комітету?

Поки що це невідомо. Нині відомо лише, що відбулося відкрите засідання петиційного комітету. Тепер те, що прозвучало під час засідання, має бути опрацьовано. Я думаю, що ще цього року це питання буде поставлене на порядок денний.

«Аргумент» [5]

В тему:

• Оксана Кись: Голодомор сквозь призму женского опыта выживания [6]
•  Не було що їсти і чим сіяти: Історія третього Голодомору українців радянською владою [7]
•  Станислав Кульчицкий: Против кого был направлен сталинский удар? [8]
• Время людоедов. Как в голоде рождался советский человек [9]