Сьогоднішньої ночі помер відомий український дисидент і правозахисник Михайло Горинь.
Про це повідомила прес-служба Львівської міської ради.
«Ті, хто у
Михайло Горинь народився 17 червня 1930 р. у селі Кнісело Жидачівського району Львівської області. Народився в сім«Ї українських націоналістів. Батько хлопця керував районною організацією ОУН [2] та сільською «Просвітою». За це він був репресований та засланий до Сибіру. Михайло Горинь разом з матір\’ю у грудні 1944 р. був депортований за батьком до Сибіру, та по дорозі їм вдалося втекти. З 1949 до 1955 рр. навчався на відділенні логіки і філософії Львівського університету, після закінчення якого працював учителем логіки, психології, української мови і літератури, завідував районним методкабінетом, був інспектором Стрілківського райвно. Організував першу в СРСР експериментальну науково-практичну лабораторію психології і фізіології праці при Львівському заводі автонавантажувачів. Горинь є автором низки методичних розробок для вчителів і статей у галузі психології праці.
У 1962 р. налагодив контакти з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем та іншими представниками національно-визвольного руху. Організовував розповсюдження політичної літератури, яка видавалася за кордоном, та самвидаву.
У серпні 1965 р. заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди, а у квітні 1966 р. засуджений на шість років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії.
У серпні 1978 р. разом із В’ячеславом Чорноволом відновив часопис «Український вісник».
Михайло Горинь брав активну участь у діяльності Української Гельсінської групи, створеної 1976 р. Разом із Чорноволом та своїм братом Богданом Горинем розробив «Декларацію принципів Української Гельсінської Спілки». У вересні цього ж року Михайло організував і очолив Робочу групу захисту українських політв\’язнів, яка увійшла до міжнародного комітету захисту політв\’язнів. Брав участь у кількох нарадах представників національно-демократичних рухів народів СРСР.
У грудні 1981 р. Гориня знову заарештували, а 25 червня засудили за «антирадянську агітацію і пропаганду та відмову дати покази у справі Івана Кандиби» до 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання. Помилуваний 1987 р., реабілітований 1990 р.
1990 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР, працював у Комісії з питань суверенітету, очолював комісію національних меншин.
З травня 1992 р. до жовтня 1995 р. очолював Українську Республіканську партію. Після розпаду УРП 1997 р. стає одним із засновників Республіканської Християнської партії. З грудня 1992 р. очолює Конгрес національно-демократичних сил.
19 травня 2000 р. обраний головою Української Всесвітньої Координаційної Ради. Того ж року Михайла Гориня «за визначні особисті заслуги перед Українською державою у галузі державного будівництва, активну багаторічну громадсько-політичну діяльність» нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Кавалер орденів Свободи, «За заслуги» II та ІІІ ст., «За мужність» I ст.
«Аргумент» [3]
В тему:
За матеріалами : Укрінформ [8]
Ссылки:
[1] https://argumentua.com/novosti/obshchestvo
[2] http://argumentua.com/stati/takogo-urovnya-lider-oun-eshche-ne-popadal-k-chekistam-zhivym
[3] http://argumentua.com/
[4] http://argumentua.com/stati/kak-rozhdalas-ukrainskaya-khelsinskaya-gruppa-voina-kgb-protiv-dissidentov
[5] http://argumentua.com/stati/voina-kgb-protiv-dissidentov-pogromu-shestidesyatnikov-40-let
[6] http://argumentua.com/stati/ukrainskoe-ekho-prazhskoi-vesny
[7] http://argumentua.com/stati/natsionalnaya-borba-v-zapadnoi-ukraine-kratkii-kurs-oun-upa-chast-3-voina-s-sssr
[8] http://www.ukrinform.ua/ukr/news/pomer_disident_mihaylo_gorin_1785921