Токмацький районний суд Запорізької області виправдав трьох працівників поліції від звинувачень у катуванні затриманого.

Про це повідомляє «Судовий репортер» [2] з посиланням на вирок [3] від 17 серпня.

Вранці 7 квітня 2018 року у смт Михайлівка поліція отримала заяву про розбійний напад на жінку — невідомий зайшов до будинку та погрожуючи ножем, зрізав у жінки з шиї гаманець з грошима (близько 30 тисяч гривень).

Поліцейські стали прочісувати територію. Біля 12 години дня потерпілий з сином саме виходив із магазину і зробив ковток пива. Правоохоронці підійшли і зробили зауваження про вживання пива на вулиці та сказали їхати з ними. Чоловік сказав, що спершу мусить відвезти сина додому. Тоді поліцейські сказали, що нехай відвозить сина, а вони їхатимуть слідом. Приїхаши додому чоловік побачив, що там також уже є працівники поліції, яких нібито по запаху привів сюди службовий собака. Далі один із поліцейський надів на громадянина окуляри і сфотографував. Світлину телефоном надіслали потерпілій, які впізнала там нападника. Після цього чоловіка забрали у відділок поліції. 

Як стверджував потерпілий, його завели до кабінету начальника карного розшуку, де він сів на стілець, закинувши ногу за ногу та склавши руки, за що йому зробили зауваження. У відповідь він сказав, що коли працівники поліції будуть так із ним поводитись, то він розіб’є собі голову о стіну. Після цього його скрутили, наділи кайдани і троє поліцейських вивезли його в лісосмугу і били, в тому числі, електрошокером, вимагали 35 тисяч гривень, але за що не казали, говорили тільки: «Де наші гроші?».

Ввечері чоловік повернувся додому і дружина бачила, що футболка була червона від крові і одяг зелений від трави і листя. Згодом у лікарні в нього діагностували закритий перелам ребра і численні синці по тілу, сліди на зап’ястях від кайданок, а також опіки на ногах.

Нападника на жінку так і не знайшли.

Усі троє поліцейських заперечували побиття затриманого. За їх словами, він пробув у них три години і пішов. У журналу обліку відвідувачів міститься запис про прибуття чоловік до відділення поліції о 12-59 для бесіди і залишення приміщення о 16.45. У графі «наявність чи відсутність претензій до працівників поліції» зазначено, що претензій немає та є підпис від імені потерпілого. 

Чоловік, зі слів обвинувачених, наркозалежний і раніше судимий за насильство до працівника поліції. На нього склали протокол за дрібне хуліганство, бо він ображав поліцейських, а також намагався завдати собі тілесні ушкодження, тому були застосовані кайданки. Обвинувачені переконували, що чоловік їх обмовив. За інформацією від операторів телекомунікацій, мобільний телефон одного із обвинувачених поліцейських весь день фіксувався тільки у приміщенні Михайлівського відділення поліції.

Поняті, які запросили під час підписання адмінпротоколу, засвідчили, що чоловік виглядав нормально, побоїв не мав і погрожував поліцейським скаргами і звільненнями. Понята жінка пригадала, що ввечері того ж дня потерпілий нібито ще з якимсь чоловіком приходив до її будинку і стукав по вікнах, у двері та кричав, щоб вона виходила, але вона не вийшла. Проаналізувавши зібрані докази, суд дійшов висновку, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілого, які є суперечливими і протирічать іншим свідкам. Низка письмових доказів по справі визнані судом неналежними та не допустимими.

Зокрема, визнаний недопустимим доказом висновок медексперта щодо тілесних ушкоджень. Причиною стало те, що медична документація і рентгенівські знімки були надані експерту самим потерпілим, а не слідчими, які б їх вилучили у порядку тимчасового доступу чи витребували.

Експерт пояснила, що спершу потерпілий звернувся до неї в приватному порядку і вона оглянула його і підготувала думку спеціаліста щодо виявлених тілесних ушкоджень. Пізніше на підставі рішення суду вона робила висновок експерта і повторно чоловіка не оглядала. Медичну документацію і рентгенівські знімки, які досліджувалися при складанні думки спеціаліста, надавав сам потерпілий. Чи досліджувала експерт медичну документацію повторно при складанні висновку, вона не пам’ятає. Перелом 10-го ребра встановлено на підставі медичної документації і рентгенівських знімків, які надав потерпілий. Належність знімків саме потерпілому експерт визначила по бірці, яка була на знімку, а також за описом про больові відчуття в області ребер у медичній документації. Безпосередньо під час судово-медичної експертизи рентген не проводився. Щодо опіків на ногах, то вони були множинні, точкові та парні, однак електрошокер експерту для порівняння не надавався. З характеру виявлених опіків вона припустила, що вони могли утворития від електрошокера. Але експерт не виключає, що такі опіки могли утворитися і від дії іншого предмета.

Фактично потерпілий був оглянутий в приватному порядку і сам надав медичну документацію та рентгенівські знімки, а сумніви щодо їх походження стороною обвинувачення в судовому засіданні не спростовані. 

Суд видав ухвалу про тимчасовий доступ до медичної документації потерпілого, але її так і не отримав для дослідження у судовому засіданні.

Ліхтарик-електрошокер вилучений вдома у начальника карного розшуку поліції. Електрошокер виявився неробочий. Частина електрошокера, яка впливає електричним струмом має металеві пластини у формі двох півкол.

Сторона захисту просила визнати вказаний речовий доказ неналежним, оскільки сліди на тілі потерпілого, які нібито утворилися від електрошокера, мали точковий попарний характер, ознак розташування саден колом чи на півколом, не відзначалось. Суд визнав, що не доведено, що цим пристроєм катували потерпілого.

У протоколі слідчого експерименту у графі про попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень відсутній підпис потерпілого. Тому цей протокол також визнано недопустим доказом.

Крім того, суд забракував  протоколи впізнання за фотознімками. Слідчий пред’явив потерпілому лише фото обвинувачених і начальника карного розшуку. Не надано будь-яких пояснень, чому саме ці особи пред’являлись для впізнання, а не весь чоловічий склад Михайлівського відділення поліції. Тобто на момент впізнання слідчий вже визначився для себе із колом осіб, які, на його думку, причетні до злочину. У протоколах потерпілий перед впізнанням чомусь описує саме того з працівників поліції, фото якого йому планує показати слідчий. Всі особи на фотокартках пред’являлися у форменому одязі працівників поліції. Крім того, не було перешкод провести впізнання підозрюваних особисто вживу, а не за фотознімками.

«Аргумент» [4]