Уродженка Рівненської області Марія Засіменко-Бонацька з 10-річного віку допомагала воякам УПА: була зв’язковою, провідницею по місцевості й навіть пропагандистом – переписувала для вояків поезії українських класиків та власні патріотичні вірші. Аркуш, написаний її рукою, «гебісти» знайшли в одного із затриманих вояків і вийшли на зв’язкову. 15-річну школярку арештували прямо під час уроку української мови. Дівчину протримали у в’язниці, доки їй не виповнилось 16. Потім засудили до 10 років таборів з конфіскацією майна.

Повернувшись в Україну на милицях, жінка змогла перебороти хворобу, здобула освіту, вийшла заміж, народила трьох дітей. Мріяла стати журналісткою, але така освіта для колишньої каторжанки була недоступна. Тавро «ворога народу» не давало можливості реалізовуватися і як письменниця.

Засіменко-Бонацька була реабілітована 1992 року.

Марія Засіменко-Бонацька розповідала Радіо Свобода [2] про свої таборові вишивки, зроблені голкою з дротика, про важку працю в неволі, яка забрала в неї здоров’я. Вона брала участь [3] в імпровізованій виставі «Суд історії» [4] із засудженням злочинів більшовицько-комуністичного режиму і встигла передати до музею цінні експонати [5] – листи, написані нею рідним з ув’язнення, та вишивку.

2019-го року вона була почесною гостею музейної виставки про дисидентів Дніпропетровщини. На заході їй вручили державну нагороду [6] – Орден Княгині Ольги. 

«Аргумент» [7]

В тему:

•  «Марійка» потрапила в засідку біля річки. Застрелилася до того, як її мали схопити [8]
• «Советизация» Львова - как это было [9]
• «Ганні Думі відрізали груди, язик і викололи очі — за те, що до неї заходив гарнізонівець» [10]
• Унікальна жителька Криму, зв'язкова УПА: «Били по чорному, їсти не давали» [11]