Верховний суд підтвердив обвинувальний вирок, яким жінку визнано винною у крадіжці через привласнення загубленого гаманця.

Про це повідомляє «Судовий репортер» [2] з посиланням на постанову [3] від 23 червня.

6 липня 2016 року  у торговому центрі «Метро» в селі Зарванці Вінницької області, проходячи біля рядів побутової хімії, жінка помітила на підлозі гаманець чорного кольору, в якому було 826 грн. Переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, жінка взяла собі цей гаманець.

Із матеріалів справи [4] вбачається, що жінка вийшла з магазину і поїхала з родичем машиною додому – у Жмеринку. Уже по дорозі їй подзвонили працівники поліції і сказали, щоб вона повернулась і віддала гаманець. У торговому центрі працювала камера спостереження, але жінку ідентифікували за картою «Метро», яку вона використала при покупці.

Перша інстанція громадянку виправдала. Однак апеляційний суд визнав її винуватою за ч.1 ст.185 ККУ – крадіжка і оштрафував на 1360 грн.

Засуджена звернулась до Верховного суду, вказуючи, що умислу на викрадення чужого майна не мала, однак, знайшовши загублений потерпілою гаманець, взяла з собою, щоб здати його в райвідділ поліції за місцем свого проживання з метою подальшого повернення власникові. На її думку, апеляційний суд надав неправильну оцінку доказам та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність винуватості у вчиненні нею крадіжки чужого майна, а не привласнення знахідки.

Засуджена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризувалась позитивно.

Потерпіла у засідання жодного разу не з’явилася і передала заяву, щоб справу розглядали без неї і при визначенні покарання покладається на розсуд суду.

Проте Верховний суд вирішив, що відбулася саме крадіжка.

Суд зацитував, що крадіжки це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Обставини справи свідчать, що засуджена знайшла гаманець у відомому потерпілій місці і могла знати, хто є власником гаманця.

Зокрема показання жінки в суді першої інстанції, що вона не відкривала гаманець, а відразу поклала до своєї сумочки свідчать, що вона не намагалась встановити кому належить гаманець, оскільки в ньому могли бути речі, які би вказували на законного володільця. Також судом встановлено розуміння засудженою того, що потерпіла може повернутися за гаманцем. Дійсно, з відеозапису камер спостереження вбачається, що гаманець випав у потерпілої і через незначний період часу до місця знаходження гаманця підійшла засуджена зі знайомим  та за відсутності будь яких інших осіб підняла з підлоги гаманець і поклала його до своєї сумки.

В цей час потерпіла звернулась до адміністрації торгівельного центру і через короткий період часу, а саме 2,5 години, звернулась із заявою до органу поліції, що свідчить про те, що гаманець, попри його втрату власницею, випав на підлогу в торгівельному центрі, перебував у власності потерпілої, проте реалізувати своє право вона не мала можливості через протиправні дії засудженої, яка забрала гаманець з підлоги, поклала його до своєї сумки і в подальшому залишила приміщення торгівельного центру. Привласнивши гаманець з корисливих мотивів, розуміючи, що там можуть бути кошти, і залишивши територію ТЦ «Метро», особа отримала реальну можливість розпорядитися ним.

«Аргумент» [5]