Україна стрімко втрачає населення, але ще більш стрімко зменшується сільське населення. Демографічна ситуація по малих і периферійних селах просто катастрофічна, пише директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, співавтор реформи децентралізації Анатолій Ткачук.

«Головною причиною є не урбанізація, а якраз природне скорочення кількості населення через низький коефіцієнт відтворення і низьку тривалість життя», - наголошує автор.

Нині з працездатного віку виходить вдвічі більше людей, ніж тих, хто входить у працездатний вік, пише видання ZN.ua [2]. І за 15 років дасться взнаки чергова демографічна яма. Зараз дітей віком 0–5 років удвічі-утричі менше, ніж дітей віком 10–15 років. Через це кількість шкіл і дитячих садків і надалі скорочуватиметься, а потреба у будинках для літніх людей без опіки – зростатиме.

«Через перекіс статево-вікової піраміди та низькі доходи домогосподарств, психологічний розлад у селах різко впала народжуваність. У віддалених територіях на десять смертей одне народження, навіть у близьких до центрів громад селах ситуація не набагато краща. По суті, значна частина периферійних сіл зникнуть із карти впродовж найближчих 10–15 років», - пояснює Ткачук.

Погана демографічна ситуація в селах відбивається й на якості освіти неповнолітніх мешканців сіл. У периферійних громадах із населенням 12-14 тисяч жителів у понад 50 поселеннях народжуються 55–60 дітей на рік. Це дуже ускладнює роботу сільських дитсадків і шкіл, і робить випускників неконкурентоспроможними на ринку вищої освіти та ринку праці.

Скорочення населення зменшує можливості для знайомства молоді між собою і створення подружніх пар, що є додатковим стимулом для виїзду до великих міст, оминаючи малі міста – центри громад.

Проте найбільша проблема – апатія місцевих жителів, вважає Ткачук. Тотальна зневіра в усьому, відмова займатись будь-чим, навіть своїм домашнім господарством.

«Частково така зневіра привнесена в голови людей із телевізорів, де політики, політологи і різного роду «експерти» переконали більшість сільського населення, що самому вирощувати бодай щось невигідно і що їм «на пай» мають платити стільки, щоб вони мали безбідно жити. З іншого боку, роздача пасовищ, луків під ОСГ, нелегальне розорювання берегів річок, узлісь практично унеможливили утримання корів. А це ще більше обмежило можливості домогосподарств формувати свої доходи самостійно», - додає він.

Мешканці сіл швидко старіють через погане харчування та шкідливі звички, зокрема, пияцтво, яке дуже поширене серед чоловіків. А молодь, яка не сприймає традиційного самообмеження роботою та господарством, виїздить на пошуки самореалізації  у міста чи за кордон.

Місцева влада взагалі не має уявлення про те, що повинна робити задля розвитку економіки у громаді. Діалог між владою та підприємцями щодо розвитку мінімальний.

У віддалених поселеннях, особливо вздовж кордону з РФ, відсутні нормальний мобільний зв’язок та Інтернет. Мала кількість жителів не викликає зацікавленості у операторів будувати там інфраструктуру зв`язку, що ще більше знижує привабливість цих територій для молоді та підприємництва.

«Без переселення у сільські території молодих сімей, які хочуть працювати на землі, зупинити деградацію нереально. Сільські території, особливо периферійні, втратили здатність до самовідтворення. Це слід визнати та намагатися впроваджувати нові підходи до політики сільського розвитку і негайно. Тепер не тільки кожен рік, а кожен місяць є важливими», - підсумовує Анатолій Ткачук.

«Аргумент» [3]