Парад — обов’язковий, так. Конче. Нема армії без парадів, а для армії, котра воює, він важливий подвійно, морально й символічно. (Варт нагадати, що військові паради на День незалежности в нас перестав проводити Янукович - у 2010-2013 рр. їх не було, і якщо комусь сильно пече продовжити справу роззброєння й здачі України Кремлю, то маршрут відомий - чемодан, вокзал, Ростов).
Всенародна хвилина мовчання й молебень за полеглих — так само обов’язкові.
День Незалежности, що відзначається ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, має стати — Днем Національної Єдности: не лубково-совкової («народ-і-партія-єдіни»), а дійсно екзистенційної, шевченківської — «і мертвих, і живих, і ненарожденних». Тільки тоді це буде — День Сили.
Тож, будь ласка, — без поплавщини, без кічу і, головне, — без фальшу.
І ще: дуже хочеться, щоб цього дня країна вклонилася всім матерям, які віддали на олтар нашої незалежности найдорожче, що мали, — своїх дітей. Це важливо з багатьох причин.
Важливо і як чіткий (давно потрібний!) меседж від влади, ЗА ЩО МИ ВОЮЄМ — за незалежність, так... і, може, ще важливіше — як символічне всім нам, від наших матерів, благословення — на перемогу (це теж екзистенційна штука, і теж вимагає — щирости й такту).
Одне слово, це великий день, і великий шанс для країни згуртуватися й зміцніти. І дуже хочеться сподіватись, що організатори його не змарнують.
Ссылки:
[1] https://argumentua.com/reportazh/foto-dnya
[2] https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko/?hc_ref=ARQv0OGEpEfHeWMdFd8U-64TwYe0-44ctlOdHwEZaBuECpiH2gesUn-vm2GX_AMVgRo&fref=nf&__xts__%5B0%5D=68.ARAkDjBq55UvkZwHdBrZEoObMNwagk0DzAbukWAUC_mu7zdC4y3JaIlygPiPdHA_CYUnfUFk21gCf9g6ItxmITlAlGpQUUIJOkuzZ0ry0A2qETY4_9J0IlJoKzmcEz1pigsBGcI&__tn__=kC-R