Він видав сантимент про любов до «співучої укрАїнської мови», якою він в Європі співає пісні російським друзям і навіть перекладає, якщо вони не розуміють. Такий собі типовий набір для малороса, коли його хочуть відсунути на марґінес. Мовляв, я так люблю твою мову. Ти пий горілку, закушуй салом і співай після того пісень своєю мовою. Але не сунься з нею до серйозних справ, однією з яких є телебачення.

Потім Червоненко перейшов до 75 відсотків мовних квот для телебачення. Розповів, яке це жахіття, що скількісь там мільйонів громадян будуть невдоволені тепер телевізійними програмами державною мовою.

Кореспондент «Россия-1» доповнив свій сюжет ще й фрагментом інтерв'ю власника каналу NewsOne своєму каналу. Правда, народний депутат і теж, із дозволу сказати, ведучий Євгеній Мураєв компліментів укрАїнській мові не робив, але теж балакав про жахіття життя в Україні, мовляв, на нього і його незалежний телеканал такий тиск здійснюється, що просто страх. До речі, це той самий Мураєв, який, за прикладом Януковича, пропонував ухвалити поправки до кримінального кодексу, які б передбачали для журналістів два роки в’язниці [2].

У мене особисто немає заперечень щодо критики Євгенієм Червноненком мовного квотування, як і до будь-якої критики загалом. Кожен має право на свою точку зору. У мене питання до того, де і як ця точка зору була висловлена.

Канал «Россия-1» - абсолютно очевидний ідеологічний інструмент війни проти України. Кисельов і його бригада є такими ж головорізами, як і російські солдати на фронті. Самі вони не вбивають. Але промивають мозок своїм і нашим співвітчизникам, спонукаючи їх брати до рук зброю і проливати кров тих, хто не хоче тут бачити «рускій мір».

І коли громадянин України, а тим більше політик чи телеведучий, жаліється російським пропагандонам на труднощі життя в Україні, то він абсолютно очевидно виступає на боці цього самого ворога. Звісно, в нас не війна, а АТО. Свободу слова ніхто не обмежував. Однак мусить же бути якась гігієна.

Я не є противником спілкування з росіянами. Подобається нам це чи ні, але вони наші сусіди і в космос вони не полетять, навіть якщо наші війська завтра встановлять жовто-синій прапор над Кремлем. Хочемо чи не хочемо, а мусимо спілкуватися. Питання в тому, що їм говорити. Про їхню відповідальність за війну? Про брехливість їхнього телебачення? Про кримінальний характер їхнього керівництва?

А поки що інформаційні кілери країни-агресора розказують про те, який жах, коли Україна українізується.

На місці Нацради я би особливо ретельно контролював дотримання мовних квот у програмі Червоненка. Нехай він не на словах, а на практиці доведе свою любов до співучої «укрАїнської мови».

Наостанок, чому я вищезгаданих осіб називаю так званими телеведучими. Враження таке, що коли з країни відбув шоумен Шустер, то вся та політична тусовка, яка ходила до нього на ефіри, попхалася вести передачі на телебаченні. Директор цирку поїхав, а клоуни знайшли собі іншу роботу. Вони навіть не розуміють, на який плінтусний рівень опускають професію. Але нашим політикам що в носі колупатися, що в ефірі фейсом торгувати – один чорт. Вони це роблять з однаковою вишуканістю.

Фото: скріншот із сюжету телеканалу «Россия-1»

Юрій Луканов, опубліковано у виданні  «Детектор медіа» [3]