Що б, здавалось, може бути спільного у Арестовича, Шарія та Гордона, які є носіями абсолютно різних політичних поглядів? Але незважаючи на відмінність в поглядах, їхні дії свідчать про те, що вони беруть участь в консцієнтальній війні проти України, яка направлена на ураження свідомості, руйнуванні ідентичності, а також самої здатності людини до самоідентифікації.

Олексій Арестович, який публічно визнав, що він є прихильником радянського та російського цивілізаційних проектів, в своїй діяльності намагається нав’язати суспільству  антиукраїнський наратив про те, що державна мова і націоналізм є повною архаїкою, яка в сучасному світі високих технологій ні на що не впливає. Прихильникам Арестовича варто згадати про історичний досвід багатьох країн, який повністю спростовує його меседжі. Як відомо, в сучасному світі одним із лідерів в сфері високих технологій є Ізраїль [2], який з точки зору багатьох ізраїльських інтелектуалів ніколи б не досягнув свого нинішнього успіху без відродження своєї національної мови івриту, під впливом якого була сформована ізраїльська ідентичність.

На цю тему: Чому Портнов “воює” з Майданом [3]

Судження ж Арестовича про те, що Україні потрібно брати приклад з Ізраїлю, бо там існували дві державні мови, є абсолютно маніпулятивним, зважаючи на те, що в Ізраїлі більшість ізраїльтян спілкуються на івриті. Тож арабська мова не загрожує існуванню івриту, на відміну від російської мови в Україні, яка завжди використовувалась російською елітою для колонізації України.

Також дуже маніпулятивним є твердження Арестовича про розпад України після створення національної держави, бо досвід Латвії, Литви, Естонії, де проживають чималі російськомовні меншини, є гарним прикладом того, що саме створення національних держав балтійського регіону стало запорукою  їхнього приєднання до НАТО та ЄС.

Точка ж зору Арестовича про російську мову, яку треба робити другою українською, як австралійський варіант англійської, є дуже помилковою. Бо Велика Британія відмовилась від колоніальної політики, натомість сучасна імперіалістична Російська Федерація [4] використовує російську мову як зброю для повного підкорення України. До чого призводить русифікація ми можемо побачити на негативному прикладі Білорусі. Де влада і опозиція проросійські, а переважна більшість громадян політично дезорієнтовані, знаходячись під впливом спільного з Росією інформаційного та гуманітарного простору.

І звичайно  ж, не можна не згадати про “п’ятий проект” Арестовича - Русь-Україну. Як відомо, в РФ прихильно ставляться до відродження Русі прихильники Дугіна з Євразійського союзу молоді. Також про цей цивілізаційний проект позитивно висловлювався російський терорист Ігор Гіркін [5]. Варто пам’ятати і про ідею російської імператриці, яка збиралась перенести столицю Російської імперії до Києва, що дозволило б в разі реалізації цієї ідеї поставити хрест на українській національній ідеї. Фактично “п’ятий проект” Арестовича є модернізаційним, російським цивілізаційним проектом.

Спостерігаючи за тим, як Арестович часто змінює свою точку зору, можна прийти до висновку, що він, як досвідчений маніпулятор, заради розширення аудиторії та донесення його меседжів, діє по гаслу єзуїтів - бути всім для всіх.

Анатолій Шарій, який є кремлівським  проектом, діє так само, як діяли члени Партії регіонів в Криму та Донбасі, які розповсюджували фейки про україномовних фашистів з Західної України. Медійна діяльність Шарія направлена на провокування розколу по лінії Схід – Захід, російськомовні – україномовні. Заяви Шарія про те, що рагулі з Західної України нав’язують свою культуру, традиції, свої уявлення про історію України мешканцям Східної України - є кремлівським наративом, який працює на регіоналізацію та подальшу федералізацію України. Кремлю вигідно, щоб в Україні не була сформована загальноукраїнська ідентичність, яка б об’єднувала мешканців різних регіонів, бо Кремлю потрібне роз’єднане українське суспільство [6], яке не може протистояти зовнішній агресії.

Володимиру Путіну потрібна федералізована Україна, поділена між місцевими феодалами корумпованими Кремлем, що вплинуло б на втрату Україною своєї суб’єктності. Анатолій Шарій [7] в цій грі Кремля є лише папугою, який повторює кремлівські меседжі.

На цю тему: Депутат Тищенко проти блогерів, філософ Усик та як Шарій намагався примазатись до західних "зірок" та потрапив у халепу [8]

Медійна ж діяльність Дмитра Гордона вигідна корпорації чекістів тим, що він популяризує російський цивілізаційний проект, вплив якого в Україні здійснюється за рахунок російської мови та російського шоу-бізнесу. Прихильники Гордона повинні були б замислитись, чому він отримує постійні запрошення на ефіри російських пропагандистських телеканалів. Відповідь полягає в тому, що за рахунок медіа-активності Гордона існує спільний інформаційний простір з Росією, існування якого дозволяє Кремлю нав’язувати свої наративи українцям.

Шанувальникам співу “українських сирен” Арестовича, Шарія, Гордона хотілось би нагадати висловлювання відомого українського поета єврейського походження Мойсея Фішбейна [9]: “Коли йду Хрещатиком, почуваюсь на окупованій території. Не чую рідної мови. Не чую її на головній вулиці української столиці. Україна має бути українською. Як італійська Італія, французька Франція, німецька Німеччина. Тільки тоді тут буде добре всім. Насамперед українцям, а відтак і іншим - росіянам, євреям, молдаванам, полякам, кримським татарам”.

—

Стефан Закревський, спеціально для видання Аргумент [10]

На цю тему:

• Фактори, що утримують незалежність України (РЕЙТИНГ) [11]
• ЗУПИНИТИ НАСТУП НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР. Відкрите звернення [12]
• Росія знищує в Криму українську ідентичність, штучно заселяючи його росіянами [13]
• Ярослав Грицак: І нація, і держава вимагають регулярного ремонту [14]
• Олег К. Романчук: Проблеми національної ідентифікації в умовах інформаційної війни [15]