Іронія долі: більшість кандидатів в президенти України не є українцями навіть ментально.

В Україні з гіпертрофованими президентськими повноваженнями очікувати чесних президентських виборів не доводиться. Перегони «грошових мішків», якими і будуть нинішні перегони, не здатні якісно змінити країну ні зараз, ні найближчим часом. Тому немає сенсу порівнювати кандидатів. Вони переважною більшістю — від когось конкретно і точно не задля майбутнього країни. Або, якщо кандидат «від себе» (як то волонтер Юрій Касьянов [2]), то перемогти в нерівних перегонах у прагненні цивілізувати Україну — шансів має нуль.

Іронія долі: більшість кандидатів в президенти України не є українцями навіть ментально. І тому не варто очікувати від них ані системної розбудови Української Держави, ані навіть турботи про долю українців — лише використання «тубільців» у своїх корисних інтересах.

А ті начебто «українські» кандидати, що згадують Бандеру лише один раз на рік, були б розстріляні [3] тим самим Бандерою, якби той був живий — за ту ж системну колаборацію з Росією і офіційно проросійськими силами в Україні.

На цю тему: Что с ними случилось? Они скурвились [4]

Отже, стартові умови президентських перегонів в Україні виглядають саме так.

Коли в України, нарешті, з’явиться шанс виборсатися з цієї безперспективної ситуації?

Не раніше, ніж коли сам виборець покладе цьому край.

Досвід Великобританії свідчить про те, що саме моральні якості її лідерів рятували цю колиску західної демократії в найдраматичніші періоди її історії. Але годі й уявити, щоб британці б голосували за того, хто краде [5], бреше [6], і знову краде [7]. Але вже два десятиліття українці дарують місця в Раді і адміністрації президента саме таким персонажам.

Вже дійшло до відвертої клоунади — вітайте кандидата Зеленського! Таке враження, що окрім як зеленських, рабиновичів, коломойських і новинських, більше нікому рятувати Україну. «Палка любов» до українців стала бізнесом з багатомільярдним оборотом і багатомільярдними ставками — як у самій Україні, так і у Росії. Бізнесом, в якому самі українці — підневільні раби, або товар. Або — гарматне м’ясо.

Щоб покінчити з цим ганебним, нищівним для нації станом, українці мають усвідомити, що ЧАС ГОЛОСУВАТИ ЛИШЕ ЗА ОБІЦЯНКИ — вже минув.

Що голосувати за тих, хто дефілює на цьому політичному подіумі останні 27 років — безперспективно. Всі ці «моделі» змарнували час тих, хто їм повірив. Ці люди, які при владі вже більше 20 років — вони вкрали наш з вами час і тепер крадуть вже майбутнє наших дітей.

На цю тему: Міфи-2018: про що любили брехали українські політики протягом року [8]

І вся їх неспроможність як політиків, незалежно у владі, чи в так званій «опозиції» — вочевидь у буйно квітнучій корупції, непрацюючих законах, мільйонах трудових мігрантів, меншовартісній освіті, непевній обороні, «нечесаних» містах і селах. І у тотальній зневірі українців — бо так цим покидькам легше тримати українців за рабів...

Питання українців до кандидатів в президенти мусить ставитися руба: ЩО ТИ ВЖЕ ЗРОБИВ ДЛЯ УКРАЇНИ?

І обирати треба тих, хто здатен, сповідуючи, насамперед, саме важливі МОРАЛЬНІ ПРИНЦИПИ, діяти і забезпечувати РЕЗУЛЬТАТ.

Тобто, в основі програми і життєвої практики будь-якого кандидата — мусить бути конкретна людина, незалежно від товщини її гаманця. Гарантовані їй Законом і Богом права. Безумовне дотримання закону усіма без виключення громадянами і невідворотна кара для тих, хто вважає інакше. Перфектна освіта на всіх щаблях. Конкурентний бізнес і стимулювання підприємництва. І основне — сильна армія, обороноздатність країни і захист її національних інтересів.

Потрібна повна відкритість влади і діалог з громадянським суспільством.

Це саме те, що нинішня «нова влада» нам обіцяла — і вкотре не виконала.

Щоб в Україні з’явився свій умовний Черчилль, мусимо самі стати «британцями». Мусимо вчитись мати довгу пам’ять — особливо на зроблене нам лихе. Тобто мусимо стати відповідальними виборцями за власні долі і долю держави.

З огляду на те, як фізично вибитий генофонд нації, цей процес може тягнутися десятки років.

Але цього часу в нас немає. Тому що війна вже в нашому домі.

Тому зроблений цьогоріч вибір може стати як згубним для України, так і революційним — у кращому значенні цього слова.

Але точно буде доленосним.

—

Тетяна Шалімова, Аргумент [9]

На цю тему:

• Антін Мухарський: Неофіти революції [10]
• Юрій Винничук: Не нам, бл@дям? [11]
• Оксана Забужко: Чого ж, до біса, ви хочете? [12]
• Андрій Любка: Як мокре горить [13]
• Олександр Бойченко: Лагідна утопія [14]