До 29-ї річниці здобуття Україною Незалежності Радіо Свобода опитало успішних і відомих людей із різних сфер діяльності – від науковців до спортсменів. І, звісно, учасників бойових дій та волонтерів. Усім ми поставили одне запитання: «На чому або на кому тримається незалежність України?».

Ніхто із опитаних не згадав про державну владу, як силу, на якій «тримається незалежність України».

Відповідей вийшло так багато, що ми розбили їх на кілька публікацій. Також ми склали рейтинг факторів/сил незалежності, які називалися опитаними найчастіше. Усього в опитування взяло участь 48 відомих людей із різних сфер.

Це:

• підприємці;
• філософи;
• науковці різного профілю;
• учасники бойових дій;
• волонтери;
• дипломати;
• письменники;
• спортсмени;
• митці;
• колишні «політв’язні Кремля» і проросійського угруповання «ДНР»"
• правозахисники;
• менеджери культурних проєктів.

Усім ставилося одне запитання – «На чому тримається Незалежність України?», яке в безпосередній комунікації уточнювалося – «які фактори/сили утримують Незалежність України попри атаку на її суверенітет та територіальну цілісність?».

Рейтинг названих факторів та сил:

• люди, які цінують незалежність і готові боротися за неї;
• свободолюбність і небажання бути рабами;
• армія;
• культура і мистецтво, культурна спадщина (стимулюють самоідентифікацію);
• прагнення народу самому господарювати на своїй землі;
• громадянське суспільство, активні і небайдужі люди;
• інтелектуали, еліта, креативний клас, харизматична меншість, яка розуміє необхідність незалежності;
• досвід поколінь, історична пам'ять: як історія поразок і нищення, так і історія здобутих перемог;
• нове покоління, яке не має радянської ментальності і приймає незалежність як норму;
• бізнес, який засуджує агресію Росії і який несе соціальну відповідальність перед суспільством;
• підтримка Заходу та інших міжнародних партнерів;
• здатність об'єднуватися перед лицем загроз;
• моральні авторитети і сила духу Українства світу;
• українська мова та бажання нею розмовляти;
• втрати під час Революції Гідності і на фронті;
• відвідування європейських країн і порівняння із російськими реаліями;
• любов до своєї землі і дітей, для яких хочуть кращого майбутнього;
• церква, віра;
• Боже Провидіння;
• страх не потрапити у «лапи» «русского мира»;
• традиції і прищеплені сім'єю цінності;
• дипломатія
• поінформованість суспільства

Ніхто із опитаних не згадав про державну владу, як силу, на якій «тримається незалежність України».

На чому тримається незалежність України: відповідають науковці, письменники, підприємці, спортсмени

Під час відзначення Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2019 року

До 29-ї річниці здобуття Україною незалежності Радіо Свобода опитало успішних і відомих людей із різних сфер діяльності – від науковців до спортсменів. І, звісно, учасників бойових дій та волонтерів. Усім ми поставили одне запитання: «На чому або на кому тримається незалежність України?». Відповідей вийшло так багато, що ми розбили їх на кілька публікацій. Також ми склали рейтинг факторів/сил незалежності, які називалися опитаними найчастіше.

На цю тему: Незалежна Україна. Как наша страна похоронила СССР [2]

Науковці

Ігор Юхновський [3] (94 роки), фізик-теоретик, професор, академік НАН України, народний депутат України І-IV скликань​ Верховної Ради:

– Незалежність [4] тримається на «стовпах». Це люди, які за будь-яких обставин підтримують, зміцнюють і розвивають державність України. Ці люди тягнуть «віз незалежності», що б не відбувалося.

У точному визначенні – незалежність України [5] тримається на українському народові. І це записано в Конституції. Бо Україна здобула незалежність через волевиявлення народу.

Ми були народом усі минулі століття – народом, який боровся за право мати свою державу. Але лише 24 серпня 1991 року народ став політичною нацією, волею якої була утворена незалежна держава. І її визнав увесь світ.

І хоч зараз Україна переживає непрості часи через агресію Росії – її суверенітет і незалежність ніхто не забере.

Ярослав Грицак [6], доктор історичних наук, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Франка, професор Українського католицького університету:

– Україну тримає бажання жити окремою державою. Рівень й інтенсивність цього бажання коливається, але воно є, і це є настрій більшості. Проблема полягає у тому, що різні регіони і різні групи уявляють цю незалежність по-різному. Але, як на мене, це не є найбільшою проблемою. Найбільшою проблемою є те, що такі свої переваги, як незалежність і демократію, ми не можемо досі конвертувати у добробут та суб'єктність – і це є особливо тривожно, з огляду на те, якого маємо сусіда і як росте рівень загроз у світі.

Олександр Габович [7], доктор фізико-математичних наук, дослідник:​

– Таких факторів кілька. Один би не спрацював.

• Перший і головний – існування середнього і малого бізнесу, якому Росія ворожа.
• Існування культурного прошарку, для якого українська мова – необхідна умова комфортного життя.
• Неможливість для Росії окупувати Галичину ще раз. Їм і на сході України не поталанить, а в Галичині й поготів.
• Наявність десятків тисяч ветеранів війни з Росією.
• Той факт, що мільйони українців відвідали Європу та інші розвинені країни світу. На цьому тлі Росія здається бляклою та жалюгідною.

Оксана Півень [8], провідний науковий співробітник Інституту молекулярної біології НАНу, доктор біологічних наук:

– Попри непросту історію нашої країни, короткі періоди відновлення державності та втрати її на десятиліття, Україна існує на карті світу як незалежна держава. І я думаю, що факторів, завдяки яким це є можливим, дуже багато. Це і внутрішні, і зовнішньо-політичні. Проте головним є те, що в Україні завжди були і залишаються люди, які готові боротися за її незалежність.

Антон Сененко [9], старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України​:

• Небайдужість активної меншості громадянського суспільства до питання незалежності.
• Боєздатна армія та значний резерв добровольців, що готові відстоювати незалежність.
• Підтримка наших міжнародних партнерів – у першу чергу країн Балтії та Польщі, а також США, які усвідомлюють важливість України як форпосту цивілізованого людства на кордоні з «мордором».

Це, мабуть, три найголовніші чинники на цей момент.. Але ще одним важливим фактором незалежності України – однак таким, що вибивається з переліку, бо діє за принципом не «завдяки, а всупереч», – на мою думку, є те, що Росія деградує з року в рік і на міжнародній арені, і в економічному плані, і в технологічному розвитку.

Сергій Квіт [10], голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти​:

– Незалежність України втримується на плечах українського народу: сильного, мудрого, багатого своєю історією і культурою. Але надзвичайно наївного і недосвідченого в контексті сучасної політичної культури. Тоді проявляються зовсім інші риси, про які не хочеться згадувати в свято. Але на них не треба закривати очі. Навпаки, ключові ідеї, які дають нам надію – це прагнення свободи і справедливості. Нікого в Україні не треба переконувати у важливості цих ідеалів. Вони несуть великий заряд привабливості для всіх.

Федір Лапій [11], імунолог, інфекціоніст, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології у НМАПО імені Шупика​:

– Незалежність тримається на тих, для кого слово Батьківщина, що написане з великої літери. Незалежність тримається:

• на історичні пам'яті;
• на тому, що ти в дитинстві слухав народні пісня, які співали твої рідні, коли збиралися разом;
• на легендах та переказах про минуле, сповнених історіями про героїв;
• на традиціях, які ти для себе прийняв і зберігаєш як нематеріальну культурну спадщину;
• на друзях, що були і є поряд, і які розділяють з тобою твої погляди;
• на всьому, що робить тебе та твою громаду ідентичним та об'єднує.

З усього цього складається незалежність, яка від 1991 року, на щастя, має визнаний світом юридичний статус.

Хода ветеранів на День незалежності у Києві. 24 серпня 2019 року

Письменники

Мирослав Дочинець [12], лауреат Шевченківської премії:

• На незалежності українського духу.
• На живучій генетичній українській ментальності.
• На українській мові.
• На українській армії.
• На спадщині українських геніїв – Сковороди, Мазепи, Шевченка, Франка, Лесі, Вернадського, Бандери, Гузара...

Оксана Забужко [13], лауреатка Шевченківської премії:

– «Не поняла вопроса», як казала Мотря у серіалі про Кайдашів. )) Як то – на чому тримається? Розуміється, на логіці світової історії, з якої незалежність України випливає з такою ж непохитною закономірністю, як дощ із хмари, – про це ще Арнольд Тойнбі в 1916 році цілу книжечку був нагаратав. Зараз у нас – все-таки 2020-й, можна було б і не дивуватися вже так.... А якщо про те, які сили її тримають, то це: армія, мова, віра.

Ірен Роздобудько [14], лауреатка конкурсу «Коронація слова»​:

– Незалежність – це найважливіший внутрішній стан справжньої людини. Без неї ми раби. А, отже, незалежність України тримається на тих, у кому є це відчуття. І нехай таких людей більшає із кожним днем.

Підприємці

Віталій Антонов, засновник OKKO Group, голова Наглядової Ради «Концерну Галнафтогаз», президент «Універсальної інвестиційної групи», один із засновників і голова Наглядової ради Фонду економічної безпеки України:

• на досвіді поколінь;
• на сучасному рівні інформованості суспільства

Ольга Тадай [15], представниця власника компанії «Агромат», засновниця стартапу hallway.pr​o:

– Незалежність України утримують люди. Прості, звичайні, талановиті, унікальні. Ті, хто шанує свій рід, досліджує історію предків, хто не ставить діагнозів, а робить висновки із історії країни і власних вчинків. Ті, хто будує заводи, логістичні центри. Ті, хто не просить допомоги від чиновників, а вимагає не заважати. Ті, хто волонтерить для фронту, в онкоцентрах, у дитячих будинках, у притулках для собак. Ті, хто купує апарати для дихання і продуктові пакети для літніх людей. Я знаю багато таких! І саме вони дарують мені надію.

Андрій Пишний [16], голова правління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» [17]:

– З точки зору теорії держави – фактори, що визначають незалежність, загальновідомі: державний кордон, верховенство права і суверенітет державної влада на усій території в межах кордонів, армія, система правосуддя, суверена дипломатія, міжнародне визнання...

• Однак, на мою думку, не менш важливими є фактор ментальної незалежності. З моменту проголошення незалежності минуло 29 років. Власне, за ці роки зросло і стало на ноги ціле покоління українців, які народились, створили сім’ї, будують кар’єри і виховують вже власних дітей в незалежній і суверенній Україні. Вони не знають життя у складі імперії і усвідомлюють цінність свободи, гідності та відповідальності за себе.
• Те, як країна повстала у 2013 році, і те, як консолідувалась проти російської агресії у 2014-му, гадаю, є свідченням того, що «покоління незалежних» (і рік народження тут має відносне значення) є одним із важливих факторів, що утримують цю незалежність.
• Почуття гідності, яке дає свобода і незалежність, проникає глибоко і цементує ментально. Ми часто чуємо про запит на нові обличчя і оновлення політичної еліти, так от, державний суверенітет, як мета і незалежність, як базова цінність мають бути ключовими характеристиками і критеріями вибору і політичної селекції.
• Окремо треба виділити нову українську армію як самостійний фактор і силу, що утримує незалежність. Армія відбудовувалася із руїн на наших очах за останні 6 років. І матеріально, і ментально, і ідеологічно – це армія незалежності. Окрім боєздатності, цінність української армії ще й у тому, що більшість українців доклалися до її створення і пишаються цим. Нова армія – це всенародне дітище, загальнонаціональне.
• Ще один фактор незалежності – це біль, а точніше, усвідомлення ціни, яку ми заплатили на 23-му році за нашу незалежність. Мені видається, що в своїй більшості українці, незалежно від віку, усвідомили реальну цінність незалежності і необхідність за неї боротися. А російська агресія – із потенційного ризику та агентурної діяльності –перетворилася на конкретні окупаційні військові формування на території України, мільйони біженців та могили наших воїнів.

Анжела Ніколаєнко, менеджер із управління системними проєктами:

– На мою думку, незалежність тримається на свідомості та небайдужості невеликого відсотка активних громадян.

Георгій Вишня [18], технічний директор (COT) компанії SBC Group​, публіцист:

• Прагнення еліти та народу протягом останніх століть.
• Геополітичні чинники – незалежна Україна отримала підтримку з боку геополітичних гравців, для яких незалежність України була важливою у боротьбі з агресивною політикою Російської Федерації.
• Боже Провидіння. Бо як ще можна назвати ті, чи не містичні, нагоди для українців продовжувати обстоювати незалежність та курс «подалі від Москви», попри усі несприятливі обставини та поразки у попередніх звитягах. Наприклад, занепад Гетьманщини і цілковите «підпадіння під стремено» Російської імперії наприкінці XVIII століття. Але народжується Котляревський, звучить його веселий сміх в «Енеїді», а далі відбувається низка подій духовного українського відродження, що призвела з часом до формування потуги, що створила за сприятливих умов 1917 року УНР. Чи події найгострішої фази протистояння на Майдані в лютому 2014 року, коли здавалося, що 18-20 лютого проукраїнські сили ось-ось будуть понівечені й зломлені. Однак Янукович утік, а разом з ним і ті, хто розстріляв Майдан. Розпочалася нова сторінка історії незалежної України.

Юлія Магдич [19], дизайнерка​:

• На родині, адже саме родиною ми зливаємося в єдину націю та традицію.
• На підприємцях – людях, котрі створюють і розбудовують.
• На креативному класі, адже творчість дарує нам крила.
• На дітях – саме заради їхнього майбутнього ми робимо все можливе й неможливе.

На чому тримається незалежність України: думки колишніх «в'язнів Кремля», правозахисників, митців, дипломатів

У Києві оновлена Стіна пам'яті Героїв на Михайлівській площі, 20 серпня 2020 року

До 29-ї річниці здобуття Україною незалежності, Радіо Свобода опитало успішних і відомих людей із різних сфер діяльності – від науковців до спортсменів. І, звісно, учасників бойових дій. Усім ми поставили одне запитання: «На чому або на кому тримається незалежність України?». Відповідей вийшло так багато, що ми розбили їх на кілька публікацій. Крім того, ми склали рейтинг думок, які звучали найчастіше. Опублікуємо його увечері 24 серпня.

Українські солдати. Піски (поблизу Донецького аеропорту), 3 грудня 2014 року

Колишні «політв’язні Кремля» і угруповання «ДНР»

Станіслав Асєєв [20], журналіст, письменник, автор збірки есеїв «В Ізоляції» про життя на окупованій території Донбасу:

– Думаю, що одним із факторів, який змушує боротися за утримання незалежності, є страх. Це страх потрапити у лапи «русского мира». Це, звісно, страх меншості, страх тієї частини нашого суспільства, яке вже відчуло на собі, з чим має справу – чи то на фронті, чи то як волонтери, чи при зіткненні із «русским миром» у донбаських підвалах.

Адже, як і при кожному екзистенційному зламі історії будь-якої країни, більшість байдужа до сенсів і живе в своїй утилітарній площині, намагаючись пристосуватися і вижити. І це нормально.

Але цей страх – є лише частиною загального механізму, бо він, у свою чергу, тримає у страху чинну владу. Влада знає, що якщо вона зверне у бік Росії, то отримає третій Майдан. Ці обидва страхи – як у механізмі годинника – забезпечують рух один одного. Думаю, це і тримає нашу державу в тонусі і не дозволяє розслабитися, думаючи, що найгірше ми вже пройшли.

На цю тему: Станислав Асеев: Даже если Бог и существует, то я его больше не понимаю [21]

Володимир Балух [22], інженер:

– Переконаний, що найголовнішими факторами утримування незалежності є:

• сила Духу Українства;
• любов до своєї землі;
• невмируща генетична пам'ять.

У наших обрядах, традиціях і символах закодовано здатність тримати зв'язок із Космосом, а Бог і є – ЛЮБОВ!

Ігор Козловський [23], релігієзнавець, президент Центру досліджень релігійних наук та міжнародних духовних відносин​:

– Для мене незалежність – постійний процес росту, а не статика чи простий історичний факт. Це важкий і відповідальний процес нашого дорослішання, нашого щоденного вибору.

І головною силою, що є активним фактором цього процесу, є громадянське суспільство.

Особливо це стало помітним у буремні часи Революції гідності і війни на Сході, що дозволило для суспільства остаточно і ясно сформулювати наш вектор і візію розвитку.

Ми бачимо Україну вільною європейською і демократичною правовою державою. Це стало наслідком перелому в розумінні самої незалежності – від незалежності «від» до незалежності «для».

І саме в цей новітній період нашої історії цінності свободи, гідності, демократії і соборності наповнились новим, більш зрілим, сенсом.

Так, у нас ще є багато проблем і ми у черговій критичній фазі, але є вже необхідна критична маса зрілих відповідальних громадян, які тримають країну в динамічній рівновазі і не дозволяють деструктивним антиукраїнським силам змінити наш поступ на шляху подальшого розвитку нашої незалежності.

Матері і дружини із портретами загиблих у війні проти Росії. Марш на День незалежності. 24 серпня 2019 року

На цю тему: Игорь Козловский: Россия угрожает Украине больше, чем коронавирус [24]

Правозахисники

Олександра Матвійчук [25], голова Центру громадянських свобод:

– Насамперед, це люди. Саме вони у критичний момент на Майдані вибороли правильний вектор руху країни. І заплатили за це досить дорогу ціну. А тепер дають енергію, щоб Україна зробила стрибок і вирвалася із зони турбулентності, в якій застрягла останні десятиліття.

Ми усі стоїмо на плечах наших попередників, які роками боролися за відновлення незалежності. Наше історичне завдання її ствердити та побудувати країну із міцними інституціями, де права кожної людини захищені. Це робота у довгу.

Ми не вибираємо ні країну, в якій народжуємося, ні час, в який живемо, але ми можемо вибрати прийняти цей виклик та не лишатися осторонь.

Надія Волкова [26], директор Української правової консультативної групи:

– Незалежність тримається на кожній людині, якій доступні внутрішня свобода, усвідомлення того, хто вона і яке її головне призначення, намір на його реалізацію, відповідальність і людяність

Марія Томак [27], координаторка Медійної ініціативи за права людини:

– Коли дивитися на історію країни у перспективі, як у назві книги Сергія Плохія – від скіфських воєн до незалежності – то розумієш, що незалежність України тримає не лише те і ті, що і хто є сьогодні, а й усе, що було до нас.

Українська незалежність у цьому сенсі існує водночас і завдяки, і всупереч. Але більшою мірою завдяки.

Із історії здобуття незалежності наприкінці 80-х і початку 90-х ми чудово знаємо, що проголошення незалежності відбулося як завдяки силам націонал-патріотичним і романтичним, так і суто прагматичним та раціоналістичним. Подобається нам це чи ні, але це так.

А відтак, тримається незалежність так само і на тих, кому не потрібні чесні правила гри, але й чужий чобіт тут також не потрібен.

Думаю, багато хто скаже про очевидне. Що незалежність тримається на військових на передовій, на кримських татарах та українцях у Криму, які чинять спротив окупації, на тих молодих громадянах цієї країни, які наважуються йти в уряд і роблять це з найкращими намірами.

Але також на активістах, яких атакують і вбивають, на журналістах, яким палять автівки і яких додають у чорні списки непатріотів, але всі вони роблять те, що вважають за потрібне.

А ширше – незалежність тримається на всіх тих, хто критично мислить і не боїться висловлюватися, говорити те про нас самих, що нам самим, можливо, не дуже й подобається.

На всіх, хто не зневірився і кому досі цікаво жити та працювати в цій країні, і цікаво знати, що буде в майбутньому та брати в цьому майбутньому участь.

Василь Сліпак [28], оперний співак, доброволець, учасник бойових дій. Убитий снайпером у 2016 році

На цю тему: Галина Клемпоуз “Перлинка”: Ми готові віддати життя за країну. Але чи потрібно це народу? [29]

Митці

Василь Василенко [30], диригент

– Україна тримається:

• на сакральних стовпах історичної пам'яті,
• на щирому патріотизмові,
• на культурі,
• на святій любові і одухотвореній незламній силі лицарів-героїв минулих, нинішніх і прийдешніх поколінь;
• на національних аристократах духу і моральних авторитетах.

Олесь Санін [31], кінорежисер:

– Боже провидіння нас утримує. І ми постійно його випробовуємо своїми недолугими вчинками

Тарас Компаніченко [32], кобзар, бандурист, лірник, керівник гурту «Хорея Козацька»:

– Україна тримається на великій сукупності факторів, але найвагоміший із них – це щире, самовіддане, навіть альтруїстичне служіння людей, які вірять в Україну і які щоденно змінюють і зміцнюють її своїми вчинками, своїм служінням, своїми справами.

Ці вчинки, діла і чини, врешті, скорочують дистанцію між омріяною Україною та реальною країною, в якій ми живемо.

Дипломати

Олександр Щерба [33], посол України в Австрії:

– Українська незалежність тримається на трьох речах.

• Перше – українська інтелігенція, яка дала нам щось на зразок національної ідеї (європейська орієнтація плюс національна ідентичність). З неї все почалося.
• Друге – інституції. Насамперед, дипломатія і армія зі спецслужбами. За роки незалежності вони стали дорослими – і не бачать себе поза парадигмою незалежності.
• Третє – народ. Найбільш загадковий інгредієнт нашої незалежності. Має тенденцію рівною мірою розчаровувати романтиків і ставити на місце циніків.

Українцям подобається бути незалежними. І це, мабуть, головна панацея від будь-яких зрад.

Михайло Романчук підняв руку на знак перемоги

Спортсмени

Станіслав Медведенко, дворазовий чемпіон НБА:

– На молодих людях. На поколінні, яке не знало «совка», яке вже просто не уявляє і не приймає іншого варіанту існування України, аніж як суверенної та демократичної держави.

Сергій Ємельянов, чемпіон Паралімпіади 2016 року (параканое):

– На людях, які люблять свою країну та роблять все, щоб вона процвітала та розвивалась. Ну ще, звичайно, на волі наших людей та вічному прагненні незалежності – від когось чи чогось.

Михайло Романчук, срібний призер чемпіонату світу 2019 року з плавання:

– На людях, які дійсно є патріотами. У моєму розумінні, це не ті, хто просто кричить: «Ми – патріоти», а ті, які прославляють Україну, намагаються змінити її на краще та приносять їй користь. У випадку спортсменів – ми їдемо на міжнародні змагання і з гордістю представляємо Україну на всесвітньому рівні.

Владислав Сіренко, боксер, інтернаціональний чемпіон за версією WBF:

– На людях, які готові захищати країну в різних сенсах. Її цінності, культуру, мову та територіальну цілісність.

Валерій Сушкевич [34], уповноважений президента України з прав людей з інвалідністю, президент Національного комітету спорту інвалідів України:

– На загалі національно свідомих і патріотичних громадян України. І я вірю, що їх все ще достатньо, щоб захистити і примножити українську незалежність!

(Відповіді спортсменів та Валерія Сушкевича записала Ольга Модіна [35])

На чому тримається незалежність України: відповідають філософи, учасники бойових дій, волонтери, арт-менеджери

До 29-ї річниці здобуття Україною незалежності, Радіо Свобода опитало успішних і відомих людей із різних сфер діяльності – від науковців до спортсменів. І, звісно, учасників бойових дій. Усім ми поставили одне запитання: «На чому або на кому тримається незалежність України?». Відповідей вийшло так багато, що ми розбили їх на кілька публікацій. Крім того, ми склали рейтинг думок, які звучали найчастіше. Його ми опублікуємо увечері.

Українські воїни під Слав'янськом. Донбас, Україна. 15 серпня 2014 року

Філософи

Тарас Лютий [36], професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА, письменник:

•  Культурна ідентичність: усвідомлення власної відмінності та відкритості до світу в історичній перспективі; мова як маркер осмисленого висловлення власних позицій; література, або карбування смислу в слові.
• Соціальна мобільність: уміння гуртуватися, волонтерство, самоврядність.
• Свободолюбність: прагнення самостійно упоряджати свій світ і підтримувати прагнення до волі в інших.​

Вахтанг Кебуладзе [37], есеїст, професор Київського національного університету:

• Наявність харизматичної меншості, яка не дає проросійським силам знищити незалежність України.
• Історичний досвід: Магдебурзьке право, козацтво.
• Інтегрованість згаданої харизматичної меншості в західну цивілізацію.
• Українська мова як принцип культурної ідентичності та політичної емансипації.
• Новостворена за часи минулої влади українська армія.
• Сучасне українське мистецтво (література, театр, кіно, музика, живопис, скульптура тощо), яке робить образ України дедалі привабливішим.
• Православна церква України як запобіжник впливу Української православної церкви (Московського патріархату).

Михайло Мінаков [38], керівник української дослідницької програми в Інституті Дж. Кеннана​:

– Державний суверенітет і незалежність України спираються, передусім, на волю людей, які населяють її землі, до спільної долі.

2014 рік показав, що – попри військові та політичні кризи – переважна більшість громадян України прагнуть єдності. А 2019 рік показав, що ця єдність має бути передумовою для свободи і гідності усіх громадян попри їхні релігійні, культурні та мовні преференції.

Інші ж фактори утримання незалежності України можна поділити на два класи – внутрішні та зовнішні. До внутрішніх зарахуємо гуманітарний, політичний та соціально-економічний спадок пізньорадянських поколінь та політичну творчість першого пострадянського покоління українців, які цей спадок зуміли використати для спроби побудови нової політичної та економічної системи. Це понад два десятиліття дозволяло утримувати в мирі та відносній свободі розмаїте п’ятдесятимільйонне населення.

Серед зовнішньополітичних умов українського суверенітету – відносні геополітичні слабкість Росії і сила Заходу. Асиметричний баланс інтересів цих потуг досить вдало використовували українські керманичі до 2013 року. Із 2014-го вибір на стратегічне партнерство з Заходом та тяглий багатобічний конфлікт із Росією змінили якість і обсяг суверенітету України.

Учасники бойових дій

Василь Тарасюк [39], офіцер 72-ї ОМБр ЗСУ, Герой України, після поранення працює в концерні «Укроборонпром»:

– Незалежність України тримається на її народові, на тих людях, які за неї борються. ​У кожен період історії України були, є і будуть люди, які цінують і захищають незалежність своєї землі.

Після нападу Росії у 2014 році таких людей виявилося достатньо, щоб втримати країну. Насправді таких людей дуже багато і про багатьох ми навіть не знаємо!​

Кирило Недря [40], у складі 93-ї ОМБр «Холодний Яр» захищав Донецький аеропорт, тренер Національної поліції України й завідувач кафедри гуманітарних дисциплін і психології поліцейської діяльності Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ:

– Найголовніше це люди! Лише усвідомлення власної свободи, керування власною волею, цілепокладання та їхнє досягнення є характеристиками незалежної людини! При цьому, чомусь вважають, що такі люди в основному є космополітами... Я думаю інакше. Саме незалежна людина відчуває найтонші і найміцніші в’язки з землею, яка, власне, і зробила людину такою, якою вона є. І навіть, яко ця людина іде жити в іншу країну чи на інший континент – вона завжди відчуватиме цей зв'язок.

Незалежна людина своїми діями, щоденними рішеннями і працею – стверджує не лише власну незалежність, а незалежність держави. Бо такі люди і є держава.

Не лінива.., не безталанна.., не плаксива і печальна держава... Це держава з гордо піднятою головою і впевненістю у своєму розумі, у своїй силі в руках, і своєму вогні у серці.

Леонід Остальцев [41], у 2014 році боєць 30-ї бригади ЗСУ, учасник боїв на українсько-російському кордоні, за Піски і Дебальцеве, засновник бренду Pizza Veterano​:

– Думаю, незалежність тримається на тих людях, які готові не тільки словом, а ділом її захищати.

Дмитро Крикун [42], кулеметник 95-ї ОДШБр, під час активних боїв за Донецький аеропорт, возив туди все необхідне і забирав поранених, засновник бренду «Кіборг-масаж»​:

– Незалежність тримається на бажанні достатньої кількості людей – не бути рабами.

Максим Музика [43], доброволець, учасник боїв за Савур-Могилу і Донецький аеропорт:

– Лише дві сили: військові та активісти. Військові утримують зовнішню лінію фронту у боротьбі з Російською Федерацією. Активісти тримають внутрішню лінію фронту – у боротьбі з корупцією. Саме корупція та імперська російська загроза становлять небезпеку незалежності України.

Володимир Небір [44], військовослужбовець ЗСУ, учасник Революції Гідності, учасник оборони Донецького аеропорту:

– Усвідомлення людей, що вони вільні, що вони живуть у вільній країні.

Волонтери:

Родіон Шовкошитний [45], волонтер «Народного тилу» у 2014 році, доброволець, учасник оборони Савур-Могили, координатор зведених мобільних груп пл боротьбі з незаконним перетином людей і товарів через лінію зіткнення (07.2015-05.2016​):

– Ми чудово вміємо об'єднуватися «проти» і цієї національної риси вистачає, щоб не розчинитись в історії поміж різних зайд. Але маємо атрофовану здатність об'єднуватися «за» або «для» чогось.

Коли навчимося бачити головне – ідею, зможемо зробити якісний стрибок подалі від загроз для нашої Незалежності.

Галина Алмазова [46], волонтер, водій-парамедик Медичної команди швидкого реагування «Вітерець»:

• незламний дух;
• прагнення українців самостійно господарювати на своїй землі.

Віталій Дейнега [47], засновник і керівник Фонду «Повернися живим»:

– Це наша спадкова нелюбов до тоталітаризму.

Ми ще не навчилися розуміти, чого хочемо і домовлятися про це. Але ми вже здатні досягати консенсусу у питанні про те – чого ми не хочемо. Це не робить нас успішними чи щасливими, але це дозволяє утримувати незалежність нашої країни і створювати ситуативні союзи.

Ірина Довгань [48], допомагала у 2014 році українській армії у Ясиноватій Донецької області. За що була захоплена бойовиками і зазнала тортур:

– Все тримається на бажанні активної частки народу України зберегти незалежність своєї держави, на бажанні об'єднуватися навколо досягнення мети. А армія, мова і віра – все це скріплюють.

Арт-менеджери

Олеся Островська [49], генеральний директор «Мистецького Арсеналу»:​

– На мою думку, фактори, які утримують незалежність України, такі:

• Історичний досвід перемог. Найчастіше українську історію 20-го століття описують як досвід страшних катастроф, і це справедливо. Але був і досвід видатних перемог: заснування УНР і ЗУНР, культурний підйом 1920-х, шістдесятництво, незалежність 1991-го, вже далі Помаранчева революція і Євромайдан. Все це перемоги, які зобов'язують і підтримують.
• Кілька поколінь, для яких українська незалежність – природній факт, який не потребує жодних доведень. Навпаки, шалений опір викликає заперечення цього факту.
• Пори всі нарікання, досить сильна культурна сцена. Література, музика, візуальне мистецтво. Вони формують ядро самосвідомості: що це за країна, суспільство, що тут людей болить, як вони уявляють світ.
• Саме культура допомагає розповідати історію про себе – самим собі і світові. А люди, як відомо, живуть у відповідності з розказаними собі історіями.

Володимир Шейко [50], генеральний директор Українського інституту:​

• Культура і культурна спадщина
• Демократичні цінності
• Здатність суспільства до мобілізації і самоорганізації в критичних ситуаціях
• Союзники і партнери на міжнародній арені
• Революція гідності​

Юлія Сінькевич [51], директор Одеського міжнародного кінофестивалю:

• В першу чергу це, звісно, український народ, який має відчуття гідності та прагнення до свободи та незалежності. Відчувши бодай один раз – це неможливо втратити
•  Сила українських інтелектуалів, які тримають зв'язок із реальністю та висвітлюють історичний контекст.
• Українська культура, яка вже відірвалася від пострадянської парадигми і все менше має фантомні болі, й переосмислює незалежне сьогодення і дивиться у майбутнє.

Марина Гримич [52], директор видавництва «Дуліби», менеджерка культурних проектів, письменниця, етнолог, антрополог:

– Часом, перебуваючи в сентиментальному настрої, я дивлюся на історію України, порівнюю її з долею інших народів, що також, як і ми, довгі століття задихалися у лещатах Російський імперії, а згодом – Радянського Союзу, і приходжу до романтичного висновку, що ми вижили як народ і як нація не «дякуючи тому, що», а «всупереч» і «на зло».

І це перше, що спадає на думку мені як письменниці стосовно запитання «На кому і на чому тримається наша незалежність?». Але це, звичайно, суто письменницьке пояснення, намагання представити нашу історію як літературний сюжет.

А якщо без зайвого пафосу, а лише на основі фактів, то наша незалежність утрималася протягом цих майже 30 років, дякуючи трьом речам:

• світові політичні тренди;
• наша політична інерція;
• наша політична зрілість.

У 90-і роки, в епоху розпаду тоталітарних режимів, ми (навіть ті, хто все своє попереднє життя щиро вірив, що Радянський Союз вічний), стежачи за тим, що відбувається на східноєвропейській політичній сцені, де один за одним виникали нові державні утворення, надихнулися прикладом сусідів. Ми свідомо і несвідомо рухалися за трендом. І тому проголосували за незалежну Україну майже одностайно. І наші політичні кроки як держави протягом 30 років не раз були зумовлені світовими політичними трендами.

На цю тему: Павел Жебривский: Украину построят только люди, могилы предков которых на этой земле [53]

На другому етапі нашої незалежності, – після того, як розвіялася ейфорія, коли з’явилося перше, а потім друге, а потім третє розчарування, коли нас охопило незадоволення тим, що в нас не все так, як, наприклад, у країнах Балтії чи Польщі (а у декого – чого гріха таїти – як у Росії), ми як держава не розвалилися лише за рахунок політичної інерції, яка на етапі великого ризику «відкату назад», щоправда, в новій формі, зіграла позитивну роль.

А потім з’явилася політична зрілість незалежної держави. І не тому, що ми – ті, хто проголосували у грудні 91-го за незалежність, чудово справилися зі справою побудови нової країни, а тому, що нам стало дихати у потилицю нове покоління, яке народилося в цій, далеко не ідеальній, але самодостатній державі і яке не має на ногах гирь радянського минулого. Воно мислить іншими категоріями і поділяє інші цінності, – це так. Питання: «чи є якась альтернатива незалежній Україні» перед ним навіть не стоїть. Це ми, народжені в СРСР, рефлексуємо на цю тему. Але насправді оце покоління і є сьогодні де-факто гарантом незалежності. І це вже політична зрілість.

—

Ірина Штогрін,  опубліковано у виданні Радіо Свобода [54]

«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

---

На цю тему:

• Владимир Жемчугов: «Я хорошо понимал, кто выступал против Украины...» [55]
• Юрий Мушкетик: Будем и дальше жить при дураках [56]
• “Чтобы выжить, Зеленскому надо быть «бегущему по волнам», если он сбавит темп - он утонет” [57]
• Ігор Юхновський: «Зміни будуть. Коли українці перестануть красти один в одного» [58]
• Роман Безсмертный: Мы пришли к полной дискредитации государственных институтов [59]