Сьогодні, згідно діючих державних нормативів, мінімальна заробітна плата в Україні повинна складати 3364,54 гривень на місяць. А мінімальна пенсія — 2496,05 гривень на місяць. Це у 3,2 рази більше викривленого органами влади офіційного рівня. Як і чому це сталося.

Обіцяли нам пенсії по 500 і зарплати по 1000 евро; як не смішно, але ми б зараз мали вже половину з того — коли б наші чиновники не фальшували формування бюджету.

На сьогоднішній день, згідно діючих державних нормативів мінімальна заробітна плата в Україні повинна складати 3364,54 гривень на місяць. А мінімальна пенсія 2496,05 гривень на місяць. Це у 3,2 рази більше викривленого органами влади офіційного рівня!

Як це доводиться?

Згідно Статей 1, 3, 47 Конституції України, ми з вами живемо в соціальній державі, в якій гарантуються соціальні стандарти. А згідно Статті 22, при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В умовах ринкової економіки та існуючої кредитно-грошової системи постійне зростання цін зумовлене інфляцією і є об’єктивним явищем. Тому держава запроваджує соціальні гарантії, які регулюються відповідним законодавством. Оскільки зростання цін не можна спланувати, то бюджетний процес повинен відбуватися в «ручному режимі», шляхом постійного і ретельного моніторингу поточних регіональних цін та відповідного корегування сум соціальних гарантій.

Обов’язок проведення моніторингу та корегування покладений на первинні органи місцевої виконавчої влади, тобто сільські, селищні і міські виконавчі комітети. Тобто на місцевому рівні і повинен знаходити своє кінцеве відображення в регіональних програмах соціально-економічного розвитку територій та місцевих бюджетах. А на національному рівні — в бюджеті країни.

Станом на 1 січня 2013 року встановлений наступний рівень державних соціальних гарантій (Статті 7, 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік»):

1. Прожитковий мінімум в середньому на одну особу на місяць 1108 грн.

2. Мінімальна місячна заробітна плата 1147 грн.

3. Погодинна мінімальна заробітна плата 6,88 грн.

Звідки ж були взяті ці цифри, хто і яким чином їх розрахував?

Згідно Статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи за участю профспілок, роботодавців та відповідних центральних органів виконавчої влади та щороку затверджується Верховною Радою України.

Згідно діючого законодавства, на сьогодні є чинним Перелік товарів та послуг, на основі яких формується прожитковий мінімум (затверджений Постановою КМУ № 656 від 14.04.2000 року, що була видана на вимогу Статті 7 Закону України «Про прожитковий мінімум»), де наведені науково обґрунтовані соціальні гарантії. Які і приведені в Постанові у натуральних (кількісних) показниках.

Відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», соціальні стандарти обов’язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку. Для цього в Статті 5 визначений порядок формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів і нормативів.

А в Статті 24 визначений порядок державного моніторингу застосування державних соціальних стандартів і нормативів. І вказано, що основними засобами здійснення моніторингу є щомісячна оцінка вартісної величини основних державних соціальних стандартів, та поточне коригування вартісних величин державних соціальних нормативів та нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни цін та інших умов їх формування.

Тобто законодавством України встановлено, що визначення і зміна стандартів є безперервним процесом і відбувається шляхом простого помноження поточних регіональних цін на визначені натуральні показники згідно Постанови КМУ № 656.

Кабінет міністрів України чітко визначив мінімальний об’єм благ [2] (більше 400 найменувань), якому повинні дорівнювати мінімальна зарплата або пенсія.

При складанні місцевих бюджетів для забезпечення виплат по соціальним гарантіям держави повинні вираховуватись шляхом помноження місцевих поточних цін на визначені законом натуральні показники мінімально-необхідного споживання (зразок розрахунку згідно постанови КМУ № 656 — Розрахунок [3]).

Мінімальна заробітна плата в суспільстві повинна бути не та, яку хоче сплачувати (встановлювати) Уряд (з будь яких причин). А та, яка дозволяє громадянину задовольняти мінімально необхідні потреби, що прийняті в суспільстві. А в Україні це положення до того ж ще й захищено діючим законодавством.

Якщо зробимо зовсім не складні розрахунки, ми отримаємо, що мінімально необхідний дохід середньостатистичної сім’ї, що складається з двох дієздатних батьків і двох діток (щоб уникнути скорочення населення країни), згідно діючих нормативів на 2012 рік повинен складати не менше 6729,08 грн. (або 3364,54 грн. на кожну працездатну людину в родині). Відповідно погодинна мінімальна заробітна плата повинна складати не менше ніж 21 грн. за годину на людину.

Слід зазначити, що в ринковій (інфляційній) економіці формування бюджету має відбувається(і відбувається саме так у розвинених країнах) «з низу до верху». Це означає, що виконавчі органи нижчого рівня повинні вчасно надавати бюджетні розрахунки (бюджетні пропозиції) виконавчим органам вищого рівня. Вже ці дані надходять до центральних органів виконавчої влади де саме і формується проект бюджету.

Так як інфляційна ринкова економіка передбачає рівномірне зростання цін та вартості, що об’єктивно веде до збільшення витрат на соціальні стандарти, тому недотримання бюджетного законодавства призводить до того, що рівень цін на товари та послуги зростає, випереджаючи збільшення фінансування соціальних стандартів.

Оскільки в сільських/міських та районних радах та виконкомах, як правило, немає фахівців з формування місцевого бюджету, тому останні 10 років в Україні ніхто не звертає уваги (а верхи не контролюють) на вимоги відповідного законодавства. А традиційно при розрахунку бюджетів майбутніх періодів за основу береться мінімальна заробітна плата попереднього періоду. Далі Кабінет Міністрів використовує цю недостовірну інформацію при складані бюджету країни. А народні обранці (депутати) затверджують недостовірний рівень соціальних гарантій, приймаючи закон про бюджет країни кожен рік.

Крім того, що законодавством передбачено персональну відповідальність державних службовців за вчинені або не вчинені дії, «Законодавець» виходив з тих міркувань, що ці порушення не будуть відбуватися, бо заробітна плата самих державних службовців напряму залежить від встановленого рівня мінімальної зарплати в країні. Нажаль, незнання законів, службова недбалість і недолугість керівників і персоналу низового рівня місцевих виконавчих органів призвели до тотального недотримання вимог бюджетного процесу. Це і стало причиною такого ганебного явища, як спотворення основних економічних показників державних соціальних гарантій, яке спричинило зубожіння більшої частини населення країни.

З іншого боку — відкрите цинічне хизування дешевою робочою силою як фактором інвестиційної привабливості є зрадою Українського народу і повинно переслідуватись по закону (Ст. 3 та 30 Закону України «Про державну службу» [4]).

В умовах, що склалися, всі учасники бюджетного процесу повинні припинити хибну практику формального відношення до свої посадових обов’язків. Та почати використовувати інструменти моніторингу поточних державних соціальних гарантій у вигляді відповідних таблиць для його розрахунку.

Громадські організації, що діють на місцевому рівні, депутати усіх рівнів і просто небайдужі громадяни мають об’єднати свої зусилля і узяти процес формування бюджетів під громадський контроль згідно чинного законодавства та народної ініціативи.

Це — єдиний шлях вирішення проблеми.

Інакше...

Загальновідомо: зниження рівня державних соціальних гарантій призводять до зменшення генофонду Українського народу та порушення Конституції України. Як наслідок:

1. Зубожіння населення.

2. Фізичний геноцид населення.

3. Стагнація національної економіки.

4. Дешева робоча сила. (Привабливість дешевої робочої сили для іноземних інвесторів насправді є великим міфом. Сучасні технології не потребують великої кількості робочої сили. В дешевій робочій силі зацікавлені тільки місцеві олігархи, які конвертують її, використовуючи застарілі технології і дешеві національні ресурси, у власний прибуток, який активно виводиться з країни. В країні є надлишок робочої сили який підлягає вимиранню за умов, що склалися. Це зумовлює трудову еміграцію та зменшує генофонд України).

5. Безробіття. Є похідною стагнації економіки та дешевої робочої сили.

6. Злочинність і корупція. Є похідною безробіття, дешевої робочої сили та зубожіння народу.

7. Низький міжнародний авторитет України. Країна, яка не турбується про свій народ, рано чи пізно приречена на міжнародну ізоляцію, розпад та захоплення іншими.

Іншими словами, ми з вами делегували чиновникам свої владні повноваження, а вони недбало відносяться до своїх обов’язків, не читають закони, не турбуються про свого хазяїна — Народ України. Ніхто крім хазяїна не приструнить свого слугу і не примусить його сумлінно виконувати свої обов’язки. Для цього потрібно знати свої права і грамотно користуватися ними. Цю роботу за нас не зробить ніхто.

Розвинуті країни і відрізняються від відсталих тим, що там народ навчився користуватися своєю владою, а у відсталих — ні.

Юрій Шевченко, спеціально для видання «Аргумент» [5]

В тему:

• Президет Янукович признал, что подписал бюджет нищеты [6]
• Несуществующее правительство подает бюджет на ...
  [7]
• Бюджет-2013 уже имеет дыру в 15 млрд. Затыкать будут ... [8]
• Бюджет – не большой каравай хлеба, это булочка - Чечетов ... [9]