The New York Times: про полтавські суди, корупцію та Україну

1.00

Нет

Фото: Житловий будинок, праворуч, в Полтаві, Україна, де був заарештований

Днями у впливовому американському виданні вийшла друком велика стаття, присвячена проблемам боротьби з корупцією в Україні на тлі нашого історичного спадку та російського втручання. Переклад резонансної статті.

Несподівано для мене публікація зазнала осуду з боку деяких поважних і відомих осіб, які оголосили її маніпулятивною та українофобською.

Щоб покласти край суперечкам, тим більше продовженню «дискусії» у стилі «не читав, але засуджую», оприлюднюю переклад резонансної статті.

Лариса Гольник [2], Cуддя Октябрського районного суду міста Полтави, незалежний експерт проекту StopCorrupt - Полтавський антикорупційний портал

***

Закореніла у скандалах: Що робить Україну вогнищем інтриг

Після чотирьохрічного розслідування, проведеного німецькою поліцією, ФБР та іншими правоохоронними органами з усього світу, важкоекіпіровані співробітники спецслужб штурмували квартиру в центрально-українському місті Полтаві. Після нетривалої перестрілки вони схопили свою ціль: підозрюваного в організації кіберзлочинного угрупування, звинуваченого у крадіжці понад 100 мільйонів доларів. (На фото зверху: Житловий будинок, праворуч, в Полтаві, Україна, де був заарештований чоловік, обвинувачений в кіберзлочинністі. Фото: Брендан Хоффман для The New York Times)

За арешт 33-річного Геннадія Капканова, українського хакера, народженого у Росії, і припинення діяльності мережі Avalanche («Лавина») із великої кількості комп’ютерів, контрольованих ним та його спільниками за допомогою шкідливого програмного забезпечення, та перетворених у злочинне підприємство, Україна, що нечасто трапляється, отримала схвалення з боку часто розчарованих західних прихильників.

Однак, наступного дня Капканов зник [3].

Суддя місцевого суду в Полтаві відхилив клопотання прокуратури про його взяття під варту на 40 днів і постановив звільнити його. З тих пір Капканова не бачили.

Чи втік Капканов у результаті корупції, чи через некомпетентність, чи через поєднання цих факторів, достеменно невідомо. Генеральний прокурор зі столиці України Києва погрожував звільнити місцевого прокурора, але пізніше передумав, дізнавшись, що справою керував один із його власних заступників.

Провал операції в Полтаві дозволяє зрозуміти, чому Україна, багатообіцяюча країна з освіченим населенням, родючими ґрунтами й активним громадянських суспільством, натомість виробляє так багато резонансних скандалів [4].

Упродовж минулого року на Україну обрушилися викриття: неофіційні платежі [5] колишньому керівнику виборчої кампанії Президента Трампа Полу Манафорту; створення в Україні шкідливого програмного забезпечення [6], яке використовували для російських хакерських атак під час президентських виборів у США у 2016 році; та припущення про те, що ракетні технології радянської епохи, можливо, були передані контрабандним шляхом Північній Кореї [7].

Ці випадки не пов’язані ні за суттю, ні за часом. Діяльність Манафорта в Україні відбувалася до української революції 2014 р., тоді як інші події мали місце після неї. Проте всі вони частково спричинені тими самими функціональними розладами, властивими слабкій державі, яку мучить корупція та розхитує постійний російський тиск, та відкритими можливостями для шахрайства, які такі властивості відкривають.

«Чому так багато розголосу довкола України? Тому що Україна є епіцентром протистояння між західним демократичним світом та авторитарними тоталітарними державами», сказав у інтерв’ю секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов. Він засудив повідомлення про надання Україною ракет Північній Кореї як російську дезінформацію, спрямовану на підрив підтримки з боку Заходу.

Але на фоні того, як Росія з часів розпаду Радянського Союзу наполегливо працювала, щоб ослабити Україну та втримати її у своїй сфері впливу – спершу методами економічного тиску та політичного втручання, а потім і через військову агресію – Україна і сама себе послаблювала.

«Тією ниткою, що зв’язує дивні справи в Україні, майже завжди є корупція», сказав опозицій депутат українського парламенту Сергій Лещенко та одночасно нестримний критик Президента Петра Порошенка.

Як зазначив політик, Порошенко кращий за свого попередника, клептократичного, проросійського лідера та колишнього клієнта Манафорта – Віктора Януковича, який втік до Росії [8] у лютому 2014 року після кількамісячних вуличних протестів у Києві. «Але причиною цього є лише те, що він слабший, а суспільство набагато сильніше», сказав Лещенко.

Президенту Порошенку, на відміну від свого російського колеги-президента Володимира Путіна, доводиться працювати в умовах вільної преси, яка з радістю викриває та критикує помилки уряду та зловживання його членів.

«Окрім країн Балтії, Україна є єдиною неавторитарною пострадянською республікою», вважає Сергій Плохій, професор Гарвардського університету, фахівець з історії України. І, на відміну від трьох балтійських держав, котрі мали нетривалі періоди незалежності між Першою та Другою світовими війнами, Україні має лише гостре усвідомлення того, що протягом багатьох століть, вона була поневолена зовнішніми силами, зокрема Польщею, Австрією та Росією, що і змусило українців з побоюванням ставитися до влади.

«Якою є національна ідея України? – Це опір владі», каже колишній радник Президента Януковича Тарас Чорновіл.

На додачу до обставин болісна історія України не дозволила їй навчитися приборкувати свій нестримний характер, що суперечить порядкам Європейського Союзу, до якого Україна прагне приєднатись, котрі полягають у чіткій системі правил та прагненні уникати скандалів.

«Спроби [України] залишатися демократичною в процесі формування нації часто видаються безладними, олігархи лишаються могутніми, а з огляду на фактичну відсутність державного контролю над ЗМІ та олігархічною конкуренцією, пострадянська корупція є доволі поширеною», зазначає Плохій.

Зі значним посиленням можливостей стеження СБУ, внутрішньої розвідувальної служби України, внаслідок отримання відповідного обладнання від Сполучених Штатів після втечі Януковича до Росії, ця служба сформувала власну вибіркову та спотворену форму прозорості, здійснюючи витоки інформації про підозри у правопорушеннях, часто із політичною або фінансовою вигодою.

Контрольована Порошенком СБУ [9] стала засобом ведення внутрішніх політичних та бізнесових битв, при чому, активісти у сфері боротьби з корупцією звинувачують її у перешкоджанні, замість допомоги, їхній справі.

В тему: «Дело Лесника»: за что СБУ убила патриота Украины. Часть 2 [10]

Хоча цей український правоохоронний орган і лишається під політичним впливом, він уже не є болотом некомпетентності та корупції як колись. СБУ змогла відслідкувати колишніх бізнес-партнерів Манафорта та знайти докази російського хакерського втручання у вибори у Сполучених Штатах у 2016 році, частково завдяки американській технічній допомозі.

Центральне розвідувальне управління демонтувало систему прослуховування мобільних телефонів, надану Росією, та встановило комп’ютери, передані Америкою, повідомила Вікторія Горбуз, колишній керівник офісу зв’язку СБУ, відповідального за співпрацю з іноземними урядами.

Управління, очолюване пані Гарбуз, перекладало перехоплені новою системою телефонні розмови та передавало їх американцям. «Ця група здійснювала переклади негайно, працюючи 24 години на добу, та у повній співпраці з нашими американськими колегами», сказала вона.

Невідомо, чи були передані американській владі будь-які перехоплені телефонні дзвінки, пов’язані з розслідуванням втручання у вибори, але працівник українських правоохоронних органів надав журналістам частину телефонних записів колишніх партнерів Манафорта.

Утім, демонтувати російське шпигунське обладнання виявилося значно легшою задачею ніж вивільнитися від російського тиску, що постійно тяжів над Україною з моменту проголошення незалежності останньою у 1991 році, але в останні роки став особливо агресивним.

З березня 2014 року Україна втратила Крим внаслідок анексії Росією [11] та велику частину промислового центру на сході держави через дії заколотників, підтриманих [12] з Росії солдатами та зброєю. Москва використовує Україну також як випробувальний полігон для дезінформації та хакерства, які пізніше були використані під час президентських кампаній у Сполучених Штатах та Франції.

Українські високопосадовці, намагаючись пояснити, чому заходи, яких вимагає Захід, як-то боротьба з корупцією, часто провалюються, незмінно згадують втручання Росії. Росія одночасно і зручне виправдання, але і дуже реальна загроза.

У Полтаві, над центром міста височіє пам’ятник царської епохи [13] в знак перемоги Росії над Швецією в битві 1709 року, яка закріпила зростання Росії як провідної сили у регіоні та завершила ранні прагнення власної державності українцями.

Зараз цей пам’ятник, хоч і прикрашений українськими прапорами, тим не менш лишається сильним нагадуванням примарної присутності Росії у країні, що з усіх сил намагається побудувати ефективну незалежну державу на крихкому фундаменті більш ніж 70 років комунізму та століть поневолення російськими царями.

Ігор Гавриленко, викладач історії України у Полтавському національному технічному університеті, зазначив, що звільнення Капканова, імовірного кримінального лідера у сфері кіберзлочинності, є типовим для тих функціональних розладів, якими страждає Україна.

«Сама ситуація абсурдна, але мене більше ніщо не дивує у моїй країні», розповідає він, сидячи у парку біля пам’ятника Полтавській битві. «Україна – країна, де можливо будь-що, якщо ти маєш гроші».

Манафорт, попрацювавши на деспотів у Африці та Азії, шукав нові бізнес-горизонти саме в Україні. Відкривши офіс у Києві, він вплутався у сумнівну компанію російських та українських магнатів та політиків, зокрема Президента Януковича, скинутого у 2014 році.

Пан Чорновіл, який працював на Януковича як керівник виборчої кампанії у 2004 році, згадує Манафорта як «зарозумілого та самовпевненого» шоумена, котрий любив організовувати великі показні заходи, що потребували надмірних витрат.

За його словами, таємна бухгалтерська книга, що містить записи про виплати Манафорту та іншим, була частиною непродуманої спроби обліку всіх грошей, які проходили через адміністрацію Януковича.

«Крали усі, тому партія хотіла відстежувати, хто скільки отримав», каже Чорновіл. «Вони навіть уявити не могли, що можуть одного дня втратити владу, а рахунки стануть відомими».

Як він зазначає, Манафорт [14] часто сперечався із оточуючими Президента, але «чомусь мав колосальний вплив на Януковича».

Чорновіл додає: «Він був тут не через ідеологію, а щоб заробляти гроші. Він був тут виключно через гроші [15]».

В тему: Манафорт тайно продвигал интересы Путина в мире, получив за это миллионы – АР [16]

Кінець періоду правління Януковича завершив і бізнес Манафорта у Києві та привів до влади Порошенка на хвилі реформаторського запалу.

Проте вціліла й та риса, яка протягом багатьох років була і сильною стороною України як плюралістичного суспільства, так і основним її недоліком: крихка держава, надто фрагментована конкуруючими економічними та регіональними інтересами, щоб утвердити чи то авторитаризм російського ґатунку, чи то європейське верховенство права.

«На цій землі ніколи не було сильної держави. Середньовічна мозаїка феодальних володінь, нестійкі королівства та ранньо-модерні козацькі республіки не мали нічого спільного з європейським абсолютизмом або російським авторитаризмом», написав у нещодавній статті викладач Києво-Могилянської бізнес-школи [17] Валерій Пекар. «Це країна балансу, а не керівництва. Ніхто не може керувати Україною як король».

Захід, розчарований цим функціональним розладом, із частковим успіхом намагається тиснути на Президента Порошенка щоб змістити шальки терезів на протилежній бік від заплямованих корупцією олігархів та російських довірених осіб, які часто керували Януковичем.

Порошенко створив незалежний антикорупційний орган та ввів обов’язкове декларування майна для посадовців та депутатів парламенту. Проте наразі він застрягнув у питанні створення окремого судового органу для розгляду корупційних справ поза межами чинної судової системи.

Лариса Кулешова, полтавська суддя, яка відпустила хакера, заперечує свою помилку. У короткому інтерв’ю суддя заявила, що винесла свою постанову «у повній відповідності українському та європейському законодавству». Вона незгодна з рішенням апеляційного суду, винесеним уже після того, як хакер утік, у якому йшлося про скасування її рішення та її помилку: «Я не вважаю, що я зробила помилку».

В тему: Реформы?.. Отписки! Открытое письмо Генпрокурору Украины [18]

Лариса Гольник [19], суддя того ж суду, сказала, що не може робити припущення про причини, які спонукали її колегу відпустити Капканова, але висловила розчарування таким рішенням.

«Кожного разу, коли стається щось вочевидь неправильне, я запитую: «як так може бути?», - каже суддя Лариса Гольник. Фото: Брендан Хоффман /The New York Times

Пані Гольник має гіркий досвід [20] тиску на суддів. Секретною камерою, наданою слідчими з антикорупційних справ, вона зняла на відео, як представник мера Полтави пропонував їй хабар у розмірі 5000 доларів, щоб вона закрила справу. Це відео, опубліковане в Інтернеті, викликало суспільний резонанс, проте не мала наслідків ні для мера, ні для його посланця.

«Кожного разу, коли стається щось вочевидь неправильне, я запитую: «як так може бути?», – і мені завжди відповідають: «ти вже повинна була б звикнути до цього», каже Гольник.

Ендрю Хіггінс повідомляє з Полтави, Ендрю Е. Крамер – з Москви.

—

З англійської переклав Ілля Гавриленко [21].

Оригінал статті знаходиться тут [22].

Джерело: blog.liga.net [23]

В тему: