Правові підстави фізичного знищення Путіна.

В результаті проведених розслідувань та зібраних доказів я публічно звинувачую президента Російської Федерації Путіна В. В. в державному тероризмі та вчиненні злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, а саме: розв’язанні другої війни в Чечні; воєнній агресії проти Грузії, України, Сирії; знищенні літака з президентом Польщі Лехом Качинським (загинуло 96 осіб. Див.

https://ukrreporter.com.ua/videogalereya/litak-z-prezydentom-polshhi-kachynskym-buv-pidirvanyj-termobarychnym-zaryadom-tyh-hto-vyzhyv-prystrelyly-rozsliduvannya-grygoriya-omelchenka.html [2]);

збитті пасажирського малайзійського літака МН17 (загинуло 298 людей, серед них – 80 дітей. Див. https://ukrreporter.com.ua/videogalereya/grygorij-omelchenko-ya-zvynuvachuyu-putina-v-rozv-yazanni-i-vedenni-vijny-proty-ukrayiny-navmysnomu-zbytti-malajzijskogo-boyinga-i-vbyvstvi-298-lyudej.html [3]). 

Матеріали розслідування я направив в ООН.

Черговий злочин Путіна і ФСБ РФ – це замах на життя (отруєння) опозиційного лідера, політичного і громадського діяча  Росії Олексія Навального, що є актом державного тероризму (див. відео: 

https://youtube.com/watch?v=ibqiet6Bg38&feature=share [4]).

З метою захоплення влади Путін замовив і організував в Росії терористичні акти (лише з 4 по 16 вересня 1999 року в Москві, Буйнакську та Волгодонську було підірвано чотири житлових будинки), які забрали понад 300 життів, сотні людей отримали поранення. Режимом Путіна були вчинені десятки політичних вбивств опозиціонерів (Борис Нємцов [5], Сергій Юшенков, Борис Березовський [6], Станіслав Маркелов, Сергій Магнітський [7], Денис Вороненков [8]), журналістів, які жорстко критикували його діяльність (Галина Старовойтова, Анастасія Бабурова, Анна Політковська, Наталія Естемірова, Павло Хлєбніков, Юрій Щекочихін [9], Артем Боровик).

На цю тему: Бригада Путина (ФОТОРЕПОРТАЖ) [10]

Старші офіцери і  генерали, які знали про злочини Путіна або були його спільниками — ліквідовані. Їх вбивства, як правило, були замасковані під несподіваний інсульт, інфаркт (викликаний спеціальною отрутою), ДТП, нещасний випадок на полюванні, необережне поводження зі зброєю, падіння під потяг в метро чи на залізничній колії, випадіння з вікна, балкону, падіння з мосту або раптове “самогубство” (застрелився, повісився) зі слідами  на тілі ознак боротьби і насилля (мною встановлено понад  сорок таких замаскованих вбивств).

Вбивство в центрі Києва екс-депутата Державної Думи РФ Дениса Вороненкова, який критикував Путіна і його режим і змушений був втекти до України, президент Петро Порошенко назвав “актом державного тероризму з боку Росії”.

Сенатор США Джон Маккейн у грудні 2016 року заявив: ”Володимир Путін – бандит, убивця й агент КДБ. Давайте називати Путіна тим, ким він є.” У лютому 2017 року, виступаючи в Сенаті? Маккейн зазначив: “Усі знають, що Путін є вбивцею. Він м’ясник і головоріз”.

Під час промови Маккейн перерахував загиблих політичних опонентів Путіна і журналістів, у вбивстві яких обгрунтовано підозрюють Путіна. Колишній віце-прем’єр Росії Михайло Полторанін напряму звинуватив Путіна в організації вбивства 3 липня 1998 року голови Всеросійського руху на  підтримку армії, депутата Державної Думи генерала Льва Рохліна, який готував усунення Єльцина з поста президента Росії. Після вбивства президент Єльцин у “пожежному порядку”  призначив Путіна директором ФСБ.

Маккейн наголосив, що “з Путіним потрібно говорити саме з позиції сили, як це робив президент Рональд Рейган!”

Колеги Путіна з КДБ-ФСБ – підполковник Олександр Литвиненко та заступник директора ФСБ РФ генерал-полковник Анатолій Трофімов, які знали, що  Путін – педофіл, бачили оперативні матеріали і відеозйомки (вони зберігалися в архіві Управління власної безпеки ФСБ до призначення Путіна директором ФСБ у 1998 році), де він займається педофілією з хлопчиками, і обговорювали це у своєму колі, що “тепер конторою буде керувати не тільки не професіонал, а ще й педофіл”, були убиті.

10 квітня 2005 року, о 19:30 у Москві Трофімов, вийшовши разом із дружиною з автомобіля у дворі будинку на вулиці Клязьмінська,  де мешкав, був застрелений невідомим з пістолета. Дружину (як свідка) також було вбито. Кілер втік на автомобілі з напарником, який чекав біля будинку. У результаті проведених оперативних і технічних заходів слідство встановило, що найбільш вирогідним виконавцем злочину є оперативний працівник спецпідрозділу ФСБ Балашов (він же Пасєчніков) – його прізвище було опубліковано російськими ЗМІ. Проте справа до суду не дійшла. Балашов зник, його подальша доля невідома.

У липні 2005 року Олександр Литвиненко опублікував статтю під заголовком “Кремлівський чикатило” у виданні “Chechenpress”, у якій, зокрема, розповів, що Путін займався сексом із малолітніми хлопчиками, коли навчався в Інституті зовнішньої розвідки КДБ СРСР ім. Андропова, що ледь не коштувало йому службової кар’єри. Як писав Литвиненко, чекістам вдалося записати на відео свого майбутнього шефа, коли він займався педофілією. Матеріали оперативних зйомок зберігалися в архіві Управління внутрішньої служби безпеки ФСБ, поки їх там не знайшов Путін після призначення директором ФСБ

Під час неодноразових зустрічей з Литвиненком у Лондоні він особисто розповідав мені про злочини, вчинені путінським режимом, у тому числі і про те, що Путін – педофіл, і на підтвердження своїх слів показував фотокопії відповідних документів.  Я попереджав Олександра в присутності Віктора Суворова (Різуна – колишнього офіцера ГРУ ГШ МО СРСР), щоб він був особливо обережним у контактах зі своїми колишніми колегами по службі, яким свого часу міг довіряти. Вони можуть бути найбільш небезпечними, якщо у Кремлі приймуть рішення про його ліквідацію.

Після зазначеної публікації Литвиненка експерти, вивчивши поведінку Путіна,  та ії характерні ознаки за багатьма відеоматеріалами (як він обіймає хлопчиків, пригортає їх до себе і тискає, підіймає на них сорочки, цілує їх у живіт, груди, шию, вуха; його вираз обличчя і очей, коли він дивиться на хлопчиків та інші його рухи і міміка, коли він поруч із ними), дійшли до висновку: “Путін має явні ознаки педофілії” ( Див. відео: https://youtu.be/8b5YmGOMgns [11]).

1 листопада 2006 року Литвиненко був отруєний радіоактивною речовиною – “полонієм-210” – і після тяжких фізичних мук помер 23 листопада у лікарні. Суддя Високого суду Британії Роберт Оуен, який розглядав справу про отруєння Литвиненка, у своєму висновку зазначив, що “офіцер ФСБ РФ Литвиненко публічно неодноразово звинувачував президента Росії Володимира Путіна у педофілії, організації терористичних актів, зокрема вибухів житлових будинків у Буйнакську, Москві, Волгодонську та політичних вбивствах, що допомогло йому стати президентом Росіі. У Путіна і керівництва ФСБ  були мотиви для вбивства Литвиненка”.

Виконавцями отруєння Литвиненка суддя визнав “колишнього співробітника спецслужб СРСР і РФ (добре знайомого Литвиненка) Андрія Лугового і бізнесмена Дмитра Ковтуна, які разом прибули до Лондона із “полонієм-210” для отруєння Литвиненка.

Суддя Оуен дійшов висновку: “За отруєнням Литвиненка стоїть “імовірно” директор ФСБ РФ Патрушев (на посаді 1999 – 2008 рр.) і президент Росії Путін, який, “імовірно”, віддав наказ або затвердив операцію ФСБ щодо вбивства Литвиненка”.

Путіна досить часто називають: “Сталін-Гітлер 21-го століття”. Чого лише варта його заява 18 жовтня 2018 року на засіданні міжнародного дискусійного клубу “Валдай” щодо розв’язання ядерної війни: “А ми (росіяни) будемо жертвами агресії, і ми, як мученики, попадемо в рай, а агресори просто здохнуть, не встигнувши розкаятися”

(див. відео: https://youtube.com/watch?v=Xr1LZu73C4M&feature=share [12]).

Присутня на форумі делегація росіян ці слова Путіна зустріла оплесками, що засвідчує про повну моральну деградацію і шизофренію  російського суспільства.

Віце-президент США Джозеф Байден (обраний в листопаді ц. р. президентом США), розповідаючи про свій візит до Путіна в 2011 році, коли той був прем’єр-міністром Росії, зазначив: “Я сказав йому: ”Пане прем’єр-міністре, я дивлюся вам в очі і мені здається, що у вас немає душі”. Він поглянув на мене, посміхнувся і відповів: “Ми з вами розуміємо  один одного”,- повідомив Байден. 

Наш клоун Зеленський продовжує заглядати у вічі «вбивці і головоріза» Путіна. 

У вересні 2014 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет заявив: “Серед правителів світу цього, які за фактом хрещення належать до Православної церкви, виявився справжній новий Каїн — не по імені, але по справах — Путін. Справи ці свідчать, що цей правитель, як і перший в історії братовбивця Каїн, попав під дію Сатани.

Путін говорить відверту і явну брехню: організовуючи та засилаючи в нашу державу вбивць-найманців, каже про “внутрішній конфлікт”, до якого він нібито не причетний; направляючи в Україну підлеглі йому війська, всюди публічно заявляє, що цих військ немає. Путін називає себе братом для українського народу, але насправді він за ділами своїми істинно став новим Каїном, проливаючи братню кров та брехнею обплутуючи весь світ. У Путіна, як в Іуди Іскаріота, ввійшов Сатана…”

Долі диктаторів-тиранів

У статті я акцентую увагу на  долі окремих диктаторів та аналіз норм міжнародного права, законів війни і національного законодавства, які повинні бути застосовані до Путіна, щоб припинити його міжнародну терористичну діяльність і розв’язані ним війни. Розглядаються також крайні варіанти, які потрібно застосувати до Путіна, щоб врятувати світ від «божевільного з ядерною кнопкою».

Історія останніх ста років засвідчує, що долі диктаторів, як і їхні характери, дуже подібні, і вони, як правило, закінчують своє життя трагічно.

Тиран комуністичного режиму в СРСР параноїк Йосип Сталін (грузин за національністю) і такий же параноїк-диктатор нацистської Німеччини Адольф Гітлер (австрієць з єврейським корінням) — нелюди ХХ століття, які розв’язали Другу світову війну. В ній брала участь 61 країна світу (80% населення Землі). Загальні людські втрати склали понад 71 млн. осіб: з них військових — 24,4 млн., мирних жителів — 46,7 млн. осіб.

Прямі людські втрати українського народу у війні — близько 10 млн. осіб. Загальні втрати українців за період війни (1939-1945 рр.) склали 14 млн. осіб, або 33,6% населення України на початок червня 1941 року (41,6 млн. людей). Втрати українців у цій війні є найбільшими, непорівнянними з втратами інших країн і народів світу і складають 20,1% від загальносвітових людських втрат, або 33% від загальних втрат СРСР (42 млн.).

Попередники Сталіна — євреї-гомосексуалісти Троцький (Бронштейн) і Ленін (Бланк) після більшовицько-єврейського перевороту в Росії у жовтні 1917 року за чотири роки організованого ними «червоного терору» і громадянської війни знищили мільйони росіян, українців, білорусів, сотні тисяч православних священнослужителів; зруйнували або перетворили в склади, клуби православні церкви, храми, собори.  

Троцький був убитий за наказом Сталіна в 1940 році. На Леніна було вчинено замах, але він вижив. Щоб захопити владу Сталін отруїв Леніна у 1924 році.

29 квітня 1945 року Гітлер і його коханка Ева Браун повінчалися, а наступного дня покінчили життя самогубством і їх тіла були спалені (деякі історики вважають, що Гітлеру вдалося втекти в Латинську Америку). 

Фашистський диктатор Італії Беніто Муссоліні (союзник Гітлера) і його коханка Кларетта Петаччі 28 квітня 1945 року були схоплені партизанами і розстріляні. Наступного дня їхні тіла були вивішені на глум натовпу.

Нарком внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія з метою захоплення влади і через боязнь бути розстріляним, як його попередники Ягода і Єжов, на початку березня 1953 року отруїв  Сталіна. У грудні того ж року Берія був розстріляний.

Що може чекати Путіна — “Гітлера-Сталіна 21-го століття”

Путін може повторити долю румунського диктатора Ніколи Чеушеску або лівійського — полковника Муаммара Каддафі, чи іракського — Саддама Хусейна, якщо розпочнеться «російський бунт» — «безглуздий і безпощадний», за визначенням поета Олександра Пушкіна.

Якщо ж Путіну пощастить, то його чекає доля югославського диктатора Слободана Мілошевича. 

Путіна може ліквідувати хтось із тих, хто має до нього кровну помсту, а таких багато і в Чечні, і в Грузії, і в Сирії, і в Україні.

За дві війни, розв’язані Єльциним і Путіним у Чечні, російські війська знищили близько 120 тисяч мирного населення, включаючи понад 15 тисяч дітей, більше 200 тисяч чеченців були поранені й скалічені, майже половина населення республіки стала біженцями. За незалежність Ічкерії загинуло 3 тис. вояків.

Результат воєнної агресії Росії проти Грузії: сотні убитих, тисячі поранених мирних жителів, майже 120 тисяч біженців, окупація Грузії і анексія 20% її території (на територіях самопроголошених квазі-держав Абхазії і Південної Осетії Росія розмістила свої військові бази). У війні з російським агресором загинуло майже 200 грузинських солдатів і офіцерів.

За три роки від російських бомбових і ракетних ударів у Сирії загинуло понад 7 тисячі мирних мешканців, серед них майже 2 тисячі дітей, знищено десятки шкіл, дитячих садків, лікарень, сотні тисяч сирійців стали біженцями. Проти свого народу уряд Башара Асада, якого підтримує Путін, застосовував хімічну зброю.

У квітні 2017 року в метро Петербургу був здійснений теракт. Його жертвами стали 16 осіб, у тому числі й виконавець теракту Акбаржон Джалілов. ФСБ РФ повідомила, що затримала організатора теракту Аброра Азімова.

Відповідальність за теракт у Петербурзі взяло на себе терористичне угруповання «Батальйон імама Шаміля», яке пов’язане з «Аль-Каїдою». Угруповання також пригрозило новими терактами. Про це повідомляє SITE Intelligence Group, що займається моніторингом діяльності терористів.

Редактор журналу “Long War Journal” Томас Джослін із посиланням на SITE у своєму Твіттері написав, що вибух був «помстою за дії Росії в Сирії, Чечні та Лівії».

Нагадаю, 25 грудня 1989 року Чаушеску та його дружина Єлена при спробі втекти з Румунії були арештовані і цього ж дня, за рішенням воєнного трибуналу, розстріляні.

Розстріл подружжя Чаушеску.

Путіну немає куди тікати, хіба що до Північної Кореї, до такого ж, як він сам, — Кім Чен Ина.

У квітні 2001 року екс-президент Югославії Мілошевич був арештований і переданий Гаазькому міжнародному трибуналу за вчинення злочинів проти людства, масові убивства тощо. У березні 2006 року Мілошевич помер у в’язниці від серцевого нападу. Професор медицини Андріч Вукашин заявив, що Мілошевича отруїли.

У грудні 2003 року американські військові арештували Саддама Хусейна. 5 листопада 2006 року Вищий кримінальний трибунал Іраку засудив Хусейна до страти через повішання за вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людства (те, що вчинив і Путін). Хусейна повісили на військовій базі 30 грудня 2006 року. Процедура страти Саддама була знята на відео мобільним телефоном і викладена в інтернет.

Страта Саддама Хусейна.

У лівійського диктатора Каддафі кінець життя був набагато страшнішим і трагічнішим. 20 жовтня 2011 року при спробі втекти з країни поранений диктатор був захоплений повстанцями, які вчинили самосуд над ним — упродовж трьох годин його жорстоко катували, піддавали тортурам, знущалися над ним, потім зґвалтували і пристрелили.

Понівечене тіло було виставлено в рефрижераторі для огляду. Згодом був розстріляний і його син Мутассім. Отримавши звістку про знищення диктатора Каддафі, лівійський народ декілька днів радісно святкував цю подію.

 

Тортури, знущання і вбивство Каддафі

Свято буде і у росіян, коли вони здихаються свого психопата-шизофреніка Путіна. Не врятують Путіна ні його двійники, ні створена ним, за зразком повішеного іракського диктатора Хусейна (якого Путін намагався врятувати у 2002 році), Росгвардія у складі 400 тисяч військових, очолювана вірним псом Золотовим… Можливо, за вчинені злочини Путін не буде, як Хусейн, повішений, але Міжнародним воєнним трибуналом у Гаазі має бути заслужено засудженим до довічного ув’язнення.

Це може чекати Путіна.

«Російський бунт –  безглуздий і нещадний» (О. Пушкін).

Відео про страту Чаушеску, Хусейна і Каддафі, які викладені в інтернеті, Путіну потрібно дивитися щоденно перед сном. Щоб з ним не трапилося подібного, рекомендую Путіну добровільно подати у відставку, попросити прощення у народів Росії, України, Грузії, Польщі, Сирії та у народів країн, громадяни яких загинули у літаку малайзійських авіаліній МН17, збитого  російськими військовими,  й добровільно здатися міжнародному правосуддю. Це, можливо, буде єдиним шансом для нього померти своєю смертю та зберегти життя своїх дітей і онуків.

Диктатори Сталін, Хусейн, Чаушеску, Каддафі, доля яких однакова – страшна смерть. Вони зачекалися кремлівського кривавого карлика Путіна.

Операція «Спис Нептуна»

У березні 1998 року Лівія оголосила Усаму бен Ладена у міжнародний розшук, підозрюючи його у вбивстві одного з німецьких арабістів, агента німецької розвідки Сильвана Беккера і його дружини. У червні 1998 року велике журі окружного суду Південного Штату Нью-Йорка визнало бен Ладена винним у змові з метою атакувати оборонні споруди США, а також у тому, що він є керівником терористичної організації «Аль-Каїда». У листопаді того ж року це ж журі винесло рішення про винуватість бен Ладена у вбивстві громадян США за межами країни і нападі на федеральний об’єкт, що призвело до смерті людей.

7 жовтня 2008 року на дебатах кандидатів у президенти США Барак Обама заявив: «Ми вб’ємо бен Ладена. Ми зламаємо «Аль-Каїду». Це повинно бути головним пріоритетом національної безпеки». 29 квітня 2011 року Обама віддав наказ про проведення таємної операції із захоплення в полон або ліквідації Усами бен Ладена (Зеленський же, в угоду Путіну, «злив в унітаз» операцію українських спецслужб по затриманню «вагнерівців-терористів»).

Таємна операція під кодовою назвою «Спис Нептуна» була проведена американським загоном спецпризначення («морських котиків») у ніч на 2 травня 2011 року на території Пакистану. Бен Ладен був убитий трьома пострілами в голову під час перестрілки з його охороною при штурмі будинку. Були також убиті його дорослий син, одна з чотирьох дружин, яку охоронці використовували як щит, і два кур’єри. В ході операції були арештовані дві дружини бен Ладена, шестеро його дітей та два помічники. Уряд Пакистану не був повідомлений про її проведення.

Генеральний прокурор США Ерік Холдер на юридичному комітеті Сенату заявив: «Операція, в ході якої бен Ладен був убитий, була проведена на законних підставах. Його вбивство було виправданим, оскільки він не здався і не мав наміру здатися». Ерік Холдер наголосив, що знищення бен Ладена було «актом національного самозахисту».

Генеральний прокурор США об’єднав два основні правові аргументи (принцип «війни» і принцип «самозахисту»), назвавши операцію з ліквідації бен Ладена «проведеною в рамках самооборони», проти «воєнної цілі, яка є такою за законом».

Головний юридичний консультант із міжнародного права Державного департаменту США Гарольд Кох про ліквідацію бен Ладена заявив: «Згідно з національним законодавством, використання воєнних дій для нанесення удару по конкретних ворожих лідерах в рамках самооборони або воєнного конфлікту є законним і не може розглядатися як «вбивство».

Німецький професор права Райнхард Меркель зазначив, що «вимушена міра» («крайня необхідність» — в КК України) або «вимушена самооборона» («необхідна оборона» — в КК України) — це універсальний правовий принцип, який діє у всіх правових культурах. У тій ситуації, в якій діяли США, вбивство бен Ладена було легітимним — як усунення небезпеки, а не помста бен Ладену за скоєне ним у минулому».

Представники правозахисних організацій розгорнули дискусію про законність фізичного усунення бен Ладена. Так, німецький спеціаліст із питань міжнародного права Крістіан Томушат заявив: «Я сумніваюся в тому, що міжнародне право вважає допустимим такі цілеспрямовані вбивства в ситуації, коли не тривають бойові дії в умовах війни». Низка правозахисників сходяться на думці, що перш за все бен Ладена потрібно було арештувати. В такому разі лідера «Аль-Каїди» можна було б посадити на лаву підсудних і організувати чесний судовий процес, як це передбачено в правовій державі щодо серійних убивць.

На ці зауваження інші правознавці зауважують, що не можна розглядати ліквідацію бен Ладена винятково в площині юридичної процедури, необхідно враховувати його небезпечність як лідера терористів, їх ікони і фанатика. Під таким кутом зору, з урахуванням усіх обставин операції потрібно говорити про вимушену ситуацію:

«Як тільки терористи почали чинити супротив, а американські спецпризначенці — оборонятися, постріли в голову Усами бен Ладена є легітимними і законними».

У США операцію «Спис Нептуна» трактують «як бойові дії». В умовах війни набуває чинності міжнародне воєнне право, яке допускає ліквідацію противника, який бере участь у бойових діях, — у принципі, в будь-якій ситуації.

Окремі юристи відзначають, що міжнародне схвалення ліквідації американськими спецпризначенцями бен Ладена висвітлило протиріччя норм міжнародного права і національних законів провідних країн світу. Вузлове питання — розуміння і трактування поняття «самооборона» і «крайня міра».

Чи можна називати «державною самообороною» вбивство людини, яка назвала себе лідером організації «Аль-Каїда», а її керівника — «терористом номер один»? А також  чи можна вважати вбивство бен Ладена, його дружини і сина, в руках яких не було зброї на момент нападу, «вимушеною мірою самооборони» американських спецпризначенців?

Підставою для убивства бен Ладена в такій ситуації могла бути підозра, що він може носити «пояс шахіда». Достовірність цієї версії легко оцінити, якщо взяти до уваги, що головним аргументом на її користь були неодноразові усні запевнення бен Ладена нізащо не здатися живим. Підрив бен Ладеном на собі «пояса шахіда» призвів би до багатьох жертв американських військових.

На цю тему: Более 150 000 жертв за 20 лет: 8 преступлений режима Путина [13]

Викладене дає підстави зробити висновок: наказ президента США Барака Обами про фізичне знищення Усами бен Ладена та дії американських «морських котиків» в тій ситуації були єдино правильними, правомірними і законними. Вони діяли у стані «необхідної оборони» і «крайньої необхідності».

Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров назвав операцію США зі знищення бен Ладена «виправданою з точки зору міжнародного права». Лавров нагадав, що Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, яка визнає право країни на самооборону у відповідності зі ст. 51 Статуту ООН. Згідно з цією статтею будь-який акт агресії, навіть непрямий, на країну-члена ООН дає право на індивідуальну або колективну самооборону. «Будь-яких обмежень на самооборону не передбачено»,— наголосив Лавров.

Рада Безпеки ООН назвала смерть бен Ладена «критично важливою у боротьбі з міжнародним тероризмом» і закликала всі країни світу докласти якнайбільше зусиль у боротьбі з тими, хто підтримує тероризм.

Мабуть, мали на увазі Путіна. Прем’єр-міністр Великобританії Девід Камерон заявив, що «смерть бен Ладена принесе велике полегшення всьому світу». Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху назвав ліквідацію бен Ладена гучним тріумфом для всього світу: «Це гучне свято справедливості, свободи і цінностей, які поділяють усі демократичні країни, що борються пліч-о-пліч з тероризмом».

Уряд Індії вважає, що успішна операція зі знищення Усами бен Ладена на пакистанській території стала історичним етапом у війні із тероризмом. МЗС України назвало знищення бен Ладена важливим кроком у боротьбі з міжнародним тероризмом і висловило солідарність із позицією президента США. Вбивство бен Ладена було позитивно оцінено ООН, ЄС, НАТО та президентами і урядами провідних країн світу, які офіційно визнали його ліквідацію абсолютно законною.

Провідні юристи багатьох країн світу обґрунтовують законність ліквідації Усами бен Ладена тим, що він перебував у стані війни(джихаду) зі США, яку сам оголосив. Тому США вимушені були діяти проти нього в стані необхідної оборони.

Новина про смерть бен Ладена викликала масове святкування в США та інших країнах світу. Думаю, що ще більшим «тріумфом», «полегшенням» і «гучним святом справедливості і свободи для всього людства» буде усунення Путіна від влади або його знищення, як бен Ладена чи Каддафі. На все — воля Божа (Аллаха).

Правові підстави фізичного знищення Путіна

Виникає запитання: чи є юридичні підстави, передбачені міжнародним правом і національним законодавством України, для ліквідації (знищення) Путіна, як бен Ладена? Як правознавець стверджую — є! Їх більш ніж достатньо, і значно більше тих, які були підставою для знищення бен Ладена!

Нагадаю, що за повідомленням Державної прикордонної служби України, наприкінці лютого 2014 року з Росії до Криму було перекинуто близько 30 тисяч російських військовослужбовців спеціального призначення.

Озброєні військовослужбовці ЗС РФ захопили аеропорти Сімферополя, «Бельбек», закрили повітряний простір Криму і приймали літаки лише з Росії. На військовий аеродром «Бельбек» приземлилися 6 транспортних літаків з десантниками і понад 10 російських військових вертольотів. До Сімферополя прибула колона російських БТР з десантниками і зайняла ключові позиції в місті.

Вранці 24 серпня 2014 року за наказом президента РФ Путіна батальйонно-тактичні групи ЗС РФ разом з танками та при вогневій підтримці артилерії й системи «Град» вторглися в Україну.

Сили вторгнення російських військ, які перетнули кордон, складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп, 3,5 тисячі чоловік особового складу, до 60 танків, 320 БМД, 60 гармат, 45 тяжких мінометів, 5 ПТРК. На військовій техніці були зняті або замасковані російські розпізнавальні знаки. З метою введення в оману і вбивства українських військовослужбовців на російську техніку були нанесені розпізнавальні знаки українських підрозділів, що прямо забороняється Женевською конвенцією.

Після надзвичайного засідання Комісії Україна—НАТО наприкінці серпня 2014 року у зв’язку з ескалацією збройного нападу Росії на сході України генеральний секретар НАТО Расмуссен кваліфікував вторгнення ЗС РФ через східний російсько-український державний кордон як «серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України».

За висновками експертів, основною причиною, яка перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з Іловайською трагедією наприкінці серпня 2014 року, є пряма військова агресія збройних сил РФ проти України та вторгнення російських військ в Україну. Під Іловайськом, лише за офіційними даними, загинуло 366 українських військових, отримали поранення 249, потрапили у полон 128 і 158 осіб зникли безвісти.

У січні 2015 року, відповідно до норм Статуту ООН та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала Російську Федерацію «державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм».

У червні 2015 року ПАРЄ прийняла резолюцію, у якій РФ визнана агресором і окупантом. 

У липні 2015 року ПА ОБСЄ прийняла резолюцію, в якій чітко визнала, що дії РФ у Криму й на Донбасі є «актами військової агресії» проти України.

У грудні 2016 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію, якою Росія визнана «державою-окупантом», а Крим і Севастополь — «тимчасово окупованою територією».

У листопаді 2016 року Міжнародний кримінальний суд визнав Росію державою-агресором і встановив, що «агресія розпочалася не пізніше 26 лютого 2014 року, коли Росія залучила особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частиною території України без згоди уряду України».

Світ вимагає зупинити путінський терор.

Генеральна прокуратура України, на підставі зібраних доказів, офіційно повідомила про підозру в розв’язанні агресивної війни (ст. 437 КК), зміні меж території і державного кордону (ст. 110 КК) раднику президента РФ Сергію Глазьєву, міністру оборони РФ Шойгу С. К., трьом його заступникам (Булгакову Д. В., Панкову М. О., Герасімову В. В.) та іншим воєначальникам ЗС Росії, усього понад двадцятьом особам. Усі підозрювані оголошені в державний розшук. Суд надав дозвіл на їх затримання і доставку в суд для обрання їм міри запобіжного заходу — тримання під вартою. 

За законами війни вони підлягають знищенню на місці виявлення, якщо добровільно не здаються в полон  або чинять спротив при їх затриманні.

За понад шість років воєнної агресії Росії український народ втратив понад 14 тис. осіб  вбитими (з них майже 3000 військовослужбовців усіх силових структур і понад 500 добровольців), майже 24 тис. пораненими (з них понад 10 тис. військових), близько 2,5 млн. осіб стали вимушеними переселенцями. За даними ООН, через війну близько 4,4 млн. осіб опинилися  у важкій гуманітарній ситуації. У полоні російських агресорів перебувають понад 250 українців і майже 500 — вважаються зниклими без вісти.

За даними Союзу комітетів солдатських матерів Росії, під час війни на Донбасі загинуло мінімум дві тисячі російських військових і майже 5 тис. поранених. Повних даних про загиблих і поранених немає, за наказом Путіна вони утаємничені.

Російські війська і підконтрольні Кремлю найманці-бойовики захопили окремі території Донецької і Луганської областей площею 15,8 тис. кв. км. Унаслідок анексії Криму Україна втратила 26,1 тис. кв. км.

Я чотири рази направляв в Генеральну прокуратуру і СБУ депутатське звернення (лютий 2012 р.), а потім заяви (березень 2014 р., липень 2019 р. і березень 2020 р.) з вимогою порушити кримінальні справи проти президента РФ Путіна В.В., оголосити йому офіційну підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів проти України, миру, безпеки людства, міжнародного правопорядку та скоєнні терористичних актів, обрати Путіну запобіжний захід тримання під вартою і оголосити його у міжнародний розшук. 

Не повідомлення до цього часу президенту, верховному головнокомандувачу ЗС Росії Путіну підозри як замовнику і організатору зазначених злочинів, коли така підозра оголошена його підлеглим, з юридичної точки зору є абсурдом.

Чи можна собі уявити, щоб радник президента,  міністр оборони, його заступники або начальник ГШ ЗС Росії без наказу президента Путіна розв’язали проти України війну, ведуть її понад шість років, а Путін про це нічого не знає? Повний ідіотизм!

Нагадаю, що 25 серпня 2016 року Президент Порошенко, перебуваючи в Маріуполі, заявив: «Єдиною людиною, яка організувала агресію проти України, є Путін».

Голова  українського парламенту Андрій Парубій зазначив: «Весь світ давно знає ім’я і прізвище головного злочинця. Це – Володимир Путін».

Будучи головою фракції БПП, Луценко неодноразово заявляв, що Путін — воєнний злочинець і його будуть судити.

То де ж  тоді офіційна підозра Путіну в “розв’язанні агресивної війни проти України”, яку  Луценко обіцяв оголосити ще в 2016 році, уже як Генпрокурор?

На ці обставини я звертав увагу Луценка і Порошенка у своєму зверненні до них, яке було опубліковане в “Україні молодій” 14 вересня 2016 року у статті «Агресорам — по заслугах”, і пропонував Луценку свою допомогу в розслідуванні справи 

(https://www.umoloda.kyiv.ua/number/3047/180/103450/ [14]).

У серпні 2016 року міністр юстиції Павло Петренко заявив: “Ми можемо оголошувати підозру Путіну і Медведєву, якщо вони порушили українське законодавство, їхні посади не мають значення”.

Зауважу, що Путін і Медведєв порушили не лише закони України і норми міжнародного права та Статут ООН. Вони вчинили злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що уже визнано міжнародними інституціями, але — не українським правосуддям.

Така ж «страусинова» позиція у цьому питанні і у Зеленського зі своїми «стовідсотковими прокурорами» і головою СБУ – «другом дитинства з одного двору». Зеленський продовжує не лише «дивитися у вічі» Путіну, а й почав уже «заглядати йому в рот», покриваючи його злочинну діяльність, чим зраджує національні інтереси України. 

Наголошую, що для повідомлення підозри Путіну і  притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення зазначених злочинів є всі підстави! Потрібна лише політична воля президента і керівників правоохоронних органів.

Путін – соціопат-шизофренік

Згідно з Кримінальним кодексом України суб’єктом злочину є фізична ОСУДНА (психічно здорова) особа, яка вчинила злочин. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані НЕОСУДНОСТІ, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок ХРОНІЧНОГО ПСИХІЧНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ, ТИМЧАСОВОГО РОЗЛАДУ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, НЕДОУМСТВА АБО ІНШОГО ХВОРОБЛИВОГО СТАНУ ПСИХІКИ. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані ОСУДНОСТІ, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.

Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом ОБМЕЖЕНО ОСУДНОЮ, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна ПОВНОЮ МІРОЮ усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Для встановлення осудності або обмеженої осудності особи, яка вчинила злочин, призначається судово-психіатрична експертиза. Такі вимоги кримінального і кримінального-процесуального законодавства країн світу.

За висновками експертів Західної Європи у галузі психології, психіатрії, фізіології і фізіономістики, президент Росії Володимир Путін у дитинстві зазнав важкої психічної травми в результаті постійних моральних принижень, насильницьких знущань через його фізичну слабкість і «карликовий» зріст, що, своєю чергою, призвело до появи і розвитку синдрому Наполеона.

Відсутність уваги і тепла рідних батьків (виховувала вулиця) ще більше посилили цю травму. Встановлено, що в дитинстві Путін був усиновлений ріднею його матері Віри Путіної, яка мала однакове прізвище з нею – Володимир і Марія Путіни, у яких не було своїх дітей (двоє рідних синів померли у малолітньому віці) і Марія Путіна через стан здоров’я і вік не могла більше народжувати.

Про справжню біографію Путіна і як він був усиновлений я написав у статті «Ворога треба знати в обличчя. Хто він, Путін» [15], опубліковану на сайті «Український репортер» (див.: 

https://ukrreporter.com.ua/politic/bozhevilnyj-z-yadernoyu-knopkoyu-i-dyyavol-v-ryasi-kym-naspravdi-ye-putin.html [15]).

В інституті КДБ, де навчався Путін, його за маленький зріст (162 см) кликали «недопалком», що дуже його гнітило. Пізніше за ним закріпилася кличка «бліда моль». Сьогодні Путіна поза очі називають «містер ботекс».

Усе це, на думку фахівців, сформувало в Путіна риси активного соціопата (різновид психопата з патологічною поведінкою), який не має системи цінностей, а до людського життя ставиться з повною зневагою, навіть з огидою і затятим цинізмом.

Свою потребу Путін прагне задовольнити за будь-яку ціну, хай навіть для досягнення своєї мети йому доведеться «піти по трупах», не визнаючи жодних законів.

При цьому Путін абсолютно не відчуває почуття каяття або провини за свої вчинки, оскільки в нього відсутня совість.

Будь-який же докір з боку, будь-яка вказівка на помилковість дій Путіна, будь-яка критика чи засудження його дій — і Путін «вибухає», впадаючи в стан нестримної агресії, злості і гніву, оскільки вважає, що на карту поставлено його виживання.

Це змушує Путіна діяти напролом, як божевільного (недарма західні політики називають Путіна «божевільним із ядерною кнопкою»).

І чим далі прогресує це захворювання у Путіна, тим твердіше він переконується, що чинить правильно.

Путін усе частіше перебуває з оточуючими в стані непримиренної війни і все частіше в нього виникає агресивний стан. Він позбавлений внутрішніх і зовнішніх гальм, але вміє одягати маску доброчесності.

Історія знає безліч осіб, які відносяться, як і Путін, до категорії соціопата. Наприклад, тирани Гітлер, Сталін, Калігула, Нерон, серійні вбивці Чикатило, Джон Вейн Гейсі, Джеффі Дамер. Для злочинця-соціопата жертва — це не людина в загальноприйнятому розумінні, а механізм, засіб задоволення його потреби — сексуальної, матеріальної, самоствердження, отримання абсолютної влади.

У Путіна все яскравіше проявляються ознаки синдрому hubrissyndrome — гіпертрофоване самолюбство, пов’язане з тим, що Путін довгий час (20 років!) має абсолютну владу, а також явні ознаки психічно хворого диктатора, з садистськими розладами здоров’я.

На думку фахівців, Путіна вже не можна вилікувати від цієї хвороби, оскільки він має патологічну жадобу до ВЛАДИ, а тваринний інстинкт самозбереження і манія переслідування змусили Путіна (як Гітлера і Сталіна) мати кількох двійників.

Жадоба Путіна до влади підтверджується, зокрема і тим, що у березні поточного року депутати Державної Думи РФ після зустрічі з президентом Росії Путіним підтримали поправку про «обнулення» президентських термінів після ухвалення нової Конституції (380 депутатів проголосували за, 43 – проти, один утримався). Тепер Путін може бути пожиттєвим правителем Росії.

Російські світила в галузі психіатрії і психології (яких я знаю ще з радянських часів по роботі як слідчий) підтверджують діагноз західних колег і доповнюють його тим, що в поведінці Путіна вже є всі ознаки шизофренії, які проявляються у: 

1) «нестандартних, дивних формах мислення і проведення «своєрідних» логічних ланцюжків під час прийняття того чи іншого рішення»;

2) «змінах колірних пристрастей»;

3) «частій зміні настрою: сміх, сльози, гнів і злість та крики на підлеглих»;

4) «маячних ідей»;

5) «підвищеній підозрілості»; 

6) «манії переслідування і страху смерті»;

7) «манії величі».

На думку психіатрів, у Путіна яскраво проявляються дві форми шизофренії:

1) депресивно-параноїдальна (постійні відчуття тривоги й очікування поганих звісток або подій);

2) циркулярна: Путін надто виділяє себе над оточуючими, підкреслює свою винятковість та унікальність, що вже є причиною появи маячних ідей і конфліктних ситуацій не лише зі своїм оточенням і підлеглими, а й на міжнародному рівні — розв’язання воєн, воєнних конфліктів.

На моє запитання, чому вони не оприлюднюють свої медичні висновки щодо психологічного і психічного стану Путіна, щоб усунути його з поста президента за станом здоров’я, адже його поведінка може призвести до ще більш трагічних наслідків, а ніж війна в Грузії, Україні, Сирії, відповідь була одна: боїмося за своє життя і життя рідних. Багато з тих, хто знав про психічні вади Путіна і його злочини — мертві.

Після обрання Путіна втретє президентом Росії колишній президент СРСР Михайло Горбачов відзначив такі його риси характеру: «мстивість, злопам’ятство, образливість», що, на думку Горбачова, є недопустимо для політика, який обіймає такий високий пост.

Шведське прислів’я говорить: «Коли Бог хоче покарати народ, то відбирає розум у короля».

Спеціалісти зазначають, що Путін усе життя бореться зі своїм почуттям неповноцінності, демонструючи постійно, що він сильний, що він домінуючий «альфа-самець».

Путін вважає себе посланцем небес — «месія-рятівник православ’я і «русского міра». Експерти відзначають у Путіна явно виражені ознаки манії величі.

Психіатри, психологи, фізіологи, фізіономісти зробили висновок: Путін — соціопат, який має явні ознаки шизофренії, педофілії, страждає манією величі; в його поведінці яскраво виражені прояви садизму. Він — мстивий, злопам’ятний, образливий, що є неприпустимо для політика, який займає пост президента країни. Путін має всі ознаки втрати почуття реальності, що може призвести до його непередбачуваних, украй небезпечних вчинків.

Загальний висновок спеціалістів у сфері психіатрії і психології: президент РФ Путін В. В. – ОСУДНА ОСОБА, яка має ознаки психологічних і психічних відхилень (перелічені вище). Путін під час вчинення злочинів (розв’язання і ведення воєн в Грузії, Україні, Сирії та терористичної атаки на літак МН17) усвідомлював свої суспільно небезпечні діяння і керував ними. Путін підлягає покаранню, визначеному судом.

Але якщо Путін, до постановлення обвинувального вироку, захворіє на психічну хворобу (ознаки якої у нього явно виражені, наприклад шизофренія), що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, то він не підлягає покаранню. У такому разі до Путіна за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, а після одужання він може нести покаранню.

ПУТІН МАТИМЕ ШАНС СТАТИ НЕОСУДНИМ, ЩОБ УНИКНУТИ ПОКАРАННЯ ЗА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ, ЯКЩО ВМІЛО ГРАТИМЕ РОЛЬ БОЖЕВІЛЬНОГО АБО НЕДОУМКА. АДЖЕ ЯВНІ ОЗНАКИ ШИЗОФРЕНІЇ У НЬОГО, ЯК СТВЕРДЖУЮТЬ ЕКСПЕРТИ, УЖЕ Є.

«Миролюбна» Росія

У віртуальності, яка зветься «русскій мір», є таке гасло-кричалка: «Росія ніколи ні на кого перша не нападала!». А що ж насправді являє собою «миролюбна» Росія, яка вела винятково «оборонні війни»? Заради об’єктивності звернемося до російських істориків і воєначальників.

Відомий російський генерал Куропаткін у своєму меморандумі царю в 1900 році писав, що «за попередні 200 років Росія була в стані війні 128 років і мала 72 роки миру. Із 128 років війни — лише 5 років прийшлось на оборонні війни і 123 — на завойовницькі».

Російський письменник Іван Ільїн у книзі «Про Росію» пише, що «Російський історик, професор Сергій Соловйов нарахував із 1240 по 1462 рік (за 222 роки) — двісті воєн, які вела Росія. З XIV століття по XX (за 525 років) генерал царської армії, державний діяч Микола Сухотін нарахував 329 років війни. Росія провоювала дві третини свого життя».

Найбільшу кількість воєн Росія розв’язала і вела в часи, коли стала імперією. В загальному підсумку Московське царство, Російська імперія, Радянський Союз і нинішня Російська Федерація, за підрахунками істориків, провели понад 300 загарбницьких воєн, колонізувавши сотні народів і анексувавши їхні території. Серед цих воєн були і війни проти власних народів, які вели національно-визвольну боротьбу за свою незалежність. 

Проти України це уже 24-та загарбницька війна, яку сьогодні веде Росія!

Російська імперія за 350 років в результаті загарбницьких воєн збільшила свою територію у понад сім разів (!) — з 3 млн. кв. км у 1547 році до 21,8 млн. кв. км у 1914 році і займала 1/6 суходолу Землі. Після розпаду Радянського Союзу територія РФ складає «лише» 17 млн. кв. км, і це, вочевидь, дуже засмучує Путіна та росіян. Адже перший шукає будь-які спроби, щоб «мирно» приєднати собі ще хоча б клаптик землі, а другі гаряче його підтримують.

Знищення агресора — конституційний обов’язок

Російська Федерація вчинила проти України п’ять видів агресії, передбачених пунктами а,b,c,d,g ст. 3 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, а саме:

1.Вторгнення або напад збройних сил однієї держави на територію іншої або будь-яка воєнна окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її.

2.Бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

3.Блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави.

4.Напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, чи морські та повітряні флоти іншої держави.

5.Засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно перерахованим вище актам, або її значна участь у них.

Згідно зі ст.17 Конституції України «Захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу». Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України (ст. 65 Конституції). Відповідно до ст. 36 КК України «Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання…

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає».

Кримінальний кодекс України передбачає також поняття «крайня необхідність», яке полягає в тому, що… «не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами…»

Зауважу, що Усама бен Ладен, на відміну від Путіна, не був президентом держави і являв собою набагато меншу загрозу для світу, аніж Путін з ядерною зброєю.

Формулу порятунку земної цивілізації виведено майстрами Далекого Сходу: «Сьогодні уже не тисячі, а мільйони кажуть: «Ні війні!». Людство усвідомило той факт, що ще одна велика битва буде рівнозначна його повному знищенню, і досить багато людей стверджують, що краще нехай зникне правитель і цілий народ, який оголосив війну, але цивілізація уціліє».

Думаю, що в подібній ситуації світ можна врятувати, ліквідувавши лише правителя (в нашому випадку — Путіна) та його оточення! А російський народ хай робить висновки та пам’ятає формулу свого порятунку і біблійну заповідь — “не твори собі кумира (ідола)” – нового диктатора (тирана) Путіна!

Лідери західних країн  повинні враховувати зазначені факти, висновки і уроки історії у відносинах з Росією, яка має бути ізольована від цивілізованого світу (як Північна Корея), як маніакально духовно хвора країна-агресор-терорист на чолі з психопатом-шизофреніком Путіним. Заради порятунку цивілізації Путін і створений ним фашистський режим в Росії повинні бути жорстко засуджені світовою спільнотою, а Путін — фізично знищений, як Усама бен Ладен, або у інший спосіб, що не загрожує життю невинним людям, якщо не припинить війну в Сирії і Україні, не звільнить окупований Донбас і Крим і добровільно не здасться міжнародному правосуддю.

У ситуації, яка склалася у зв’язку з воєнною агресією Росії проти України, відповідно до норм міжнародного права, ст. 51 Статуту ООН, законів війни та національного законодавства України, фізична ліквідація Путіна буде  легітимною, правовою і законною, як така, що вчинена у стані необхідної оборони і крайньої необхідності, за аналогією вбивства Усами бен Ладена (знищення якого, за твердженням міністра закордонних справ Росії Лаврова, «виправдано з точки зору міжнародного права і права на самооборону»).

Медведєв, будучи президентом Росії, одним із перших привітав президента США Обаму і розділив з ним радість знищення «терориста номер один». На черзі — Путін, який на сьогодні замінив ліквідованого «терориста № 1». Думаю, що Медведєв і Путін розділять радість, коли разом будуть в одній камері в міжнародній в’язниці, а не на шибениці.

Може трапитися, що оточення президента Росії, заради своєї безпеки і збереження мільярдних статків, проведе операцію під кодовою назвою «кремлівський карлик» і «замочить Путіна у сортирі». Це для нього буде Вищий Справедливий Суд!

Весь цивілізований світ з нетерпінням чекає на цю подію.

10 березня 2019 року місцеві активісти-опозиціонери встановили біля будівлі Слідчого комітету міста Набережні Челни (РФ) кладовищенський надгробок з датами народження і смерті президента Росії Путіна. Мешканці міста на деякий час були переповнені почуттями радості та гумору, про що засвідчили їх відгуки і коментарі в соціальних мережах.

Будемо сподіватися, що ця радісна подія для всього світу станеться найближчим часом іземна цивілізація полегшено зітхне, як після ліквідації терориста №1 Усами бенЛадена.

Кожен громадянин України має не лише право, а й конституційний обов’язок знищити агресора, який посягнув на Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність! На одному з українських телевізійних каналів я публічно заявив: “При найменшій нагоді знищу Путіна особисто! Рівень моєї  підготовки дозволяє це зробити голими руками. З двійником не сплутаю, знаю Путіна особисто”. 

(див. відео:  https://player.obozrevatel.com/video/files/videos/0/3/60/240p.mp4 [16])

На цю тему: Who is Mr. Putin или Банда Путина [17]

Наші пращури — орії-руси залишили нам, українцям, своїм нащадкам, одну з головних заповідей: «Ворога Роду твого знищуй без пощади!». 

НАСТАВ ЧАС НЕ ВМИРАТИ ЗА УКРАЇНУ, А ВБИВАТИ ЗА НЕЇ ЇЇ ВОРОГІВ! 

На завершення зауважу, що обгрунтування правових підстав фізичного знищення президента РФ Путіна В.В. я відправив у Генеральний комітет і Комітет з правових питань ООН у травні 2017 року і повторно – у жовтні 2018 року.

—

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, спеціально для видання Аргумент [18]

—

Про автора: ОМЕЛЬЧЕНКО Григорій Омелянович, Герой України, кавалер ордена ООН “Діяння на благо народів”, найвищої почесної відзнаки Королівського Канадського Легіону “Хрест Вікторія”, Хреста Союзу колишніх вояків УПА в Канаді “За заслуги у розбудові і обороні Української Держави”.

Народний депутат України II–VI скликань, член ПАРЄ (2006-2010). У складі делегації ПАРЄ неодноразово брав участь в роботі ГА ООН. Ветеран військової служби, учасник локальний воєнних конфліктів, миротворчих місій, ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. 

Нагороджений орденами і медалями України, Радянського Союзу, Афганістану, Куби, Єгипту, Сирії, Канади та інших країн і міжнародних організацій. 

Майстер спорту з рукопашного бою, інструктор з підготовки бійців спеціального призначення. Чемпіон і призер різноманітних республіканських і міжнародних змагань з карате, бойових мистецтв східних єдиноборств та офіцерського багатоборства.  

Почесний голова Спілки офіцерів України. Генерал-лейтенант, кандидат юридичних наук, доцент.

---

На цю тему:

• Как Измайловская ОПГ с помощь ФСБ управляет Россией [19]
• Бригада Путина. Часть 2: Крысиное царство (ФОТОРЕПОРТАЖ) [20]
• Бригада Путина. Часть 3: Урканат. «Эти поубивают всех» [21]
• Уголовная «пехота» Путина. Часть 1: Кадыровский сброд [22]
• Уголовная «пехота» Путина. Часть 2: Кадыровский сброд и гопник Рамзан [23]
• Банда Путина: ЧВК Вагнера [24]