Про Росію – без ілюзій

1.00

Нет

В Україні одним з найбільших міфів, які існують, є міф про розпад Росії, що призведе до демократизації нових держав, які вийдуть зі складу РФ. Нажаль, українці в своїй переважній більшості не враховують ті процеси, які відбувались в РФ останніми десятиліттями.

Найбільшим недоліком українців є спрощене розуміння політичних процесів, що проявляється в бажанні українців шукати легкі відповіді на важкі запитання.

На цю тему: Как Россия забрала себе земли Республики Бурятия (памятка для бурятских танкистов) [2]

За останні десятиліття в національних республіках в складі РФ були сформовані російсько-центричні еліти лояльні кремлю. На відміну від початку 90-х, в РФ значно збільшилась економічна взаємозалежність між різними регіонами та національними республіками. До того ж під впливом русифікації та освітніх процесів в національних республіках була сформована загально російська ідентичність.

З точки зору експертів профашиського Ізборського клубу, різні етноси в РФ об’єднує “російський цивілізаційний проект”. Вплив якого здійснюється за рахунок російської мови, російського православ’я, російської культури та шоу-бізнесу. Фактично, в РФ не існує регіональних еліт та критичної маси мешканців в тому чи іншому регіоні, зацікавлених в розпаді РФ.

Навіть в тому випадку, якщо таки відбудеться розпад РФ в довгостроковій перспективі, то демократизація нових держав на уламках РФ є неможливою, зважаючи на те, що в Росії не існує суб’єктів демократичного процесу: еліт, контреліт, ідеологічних партій, громадянського суспільства, зацікавленого в демократизації.

В умовах розпаду РФ, який буде супроводжуватись економічною, політичною та соціальною кризою за відсутності суб’єктів демократичного процесу до влади прийдуть радикали, які скористаються безвладдям, що дозволить ім узурпувати владу. Фактично, відбудеться повторення сценарію 100-річної давнини, коли після розпаду Російської імперії до влади прийшли більшовики [3], які встановили “диктатуру пролетаріату”

Українським інтелектуалам, які вважають, що демократизація може відбутись без запиту на неї у представників еліти, я хотів би нагадати про Іран та Венесуелу.

Як ми знаємо, в Ірані існує теократична диктатура, із-за якої Іран тривалий період знаходиться під впливом міжнародних санкцій, які впливають на падіння рівня життя іранських громадян. Але незважаючи на те, що більшість іранців негативно відносяться до влади та періодично беруть участь в масштабних протестних акціях, направлених проти теократичної диктатури, представники теократичного режиму, незважаючи на всі ці фактори, зберігають свою абсолютну владу.

В Венесуелі ж ані масові протести, ані глибока економічна криза, із-за якої венесуельці не можуть купити найнеобхідніших продуктів, ані санкції, введені США не призводять до усунення від влади Ніколаса Мадуро.

Іран, Венесуелу та Російську Федерацію об’єднує те, що в цих державах не існує прозахідної контреліти, зацікавленої в демократизації, з достатніми ресурсами для приходу до влади.

Також помилковою є точка зору багатьох українців, які вважають, що в 90-х роках в РФ при владі були ліберали. Насправді, в 90-х роках в РФ не існувало ліберальної демократії, бо не існувало розподілу державної влади на незалежні одна від одної гілки влади. В 90-х роках в РФ не була створена правова держава [4] з верховенством права, до того ж представниками влади задля перемоги Єльцина на виборах активно використовувався адмінресурс, що дозволило Єльцину утриматись при владі разом з його родиною та олігархами.

Розмови ж експертів про небувалу свободу слова в РФ в 90-х роках є продукуванням міфу, зважаючи на те, що більшість зірок російської журналістики 90-х років, ще коли існував Радянський Союз, були завербовані КДБ. А саме Владислав Лістьєв, Сергій Доренко, Євгеній Кисельов, що підтверджує в своїй книжці “Змова негідників” колишній підполковник КДБ [5] Володимир Попов.

Не можна не згадати і про провідний російський телеканал в 90-х роках НТВ, який для багатьох українських наївних журналістів був взірцем для наслідування. Як відомо, засновником НТВ був Володимир Гусинський [6], який разом зі своїм куратором Пилипом Бобковим, колишнім першим заступником голови КДБ СРСР [7], створили групу “Міст”, яка контролювала телеканали НТВ, НТВ-плюс та радіостанцію “Ехо Москви”. Де-факто, всі провідні засоби масової інформації в 90-х роках в РФ знаходились під контролем представників спецслужб.

На цю тему: Путин и заговор мерзавцев: размышления бывшего офицера КГБ [8]

Рішення про проведення великої імітації по демократизації Росії, з точки зору багатьох російських інтелектуалів, було прийнято ще в кінці 70-х років, коли керівники КДБ СРСР усвідомили, що Радянський Союз програє в холодній війні. Керівники КДБ вважали, що повернення Росії до капіталізму зніме ідеологічну несумісність між Росією та Європою, що дозволить увійти Росії до Європи.

Входження Росії до Європи забезпечило б їй домінування в Європі за рахунок її воєнного потенціалу. Кінцевою метою цієї стратегії було витіснення США з Європи, що спричинило б геополітичну поразку США. Зараз же нинішній російський режим використовує капіталізм як засіб для корумпування західних еліт, що повинно призвести, по задуму представників Кремля, до знищення західної системи зсередини.

На превеликий жаль, переважна більшість українців не враховують такого важливого фактору як психологія того чи іншого народу. Якщо у європейців та американців головним пріорітетом є приватна ініціатива, яка формує схильність до індивідуалізму та повагу до прав особистості, то у росіян, які є носіями імперіалізму, завжди в пріорітеті були інтереси деспотичної держави. Що впливало на формування традиції патерналізму, який призводить до відсутності запиту в російському суспільстві на демократизацію Росії.

—

Стефан Закревський, для видання Аргумент [9]

На цю тему: