Що таке Росія?

1.00

Нет

Володимир Путін в Російській федерації не є узурпатором, диктатором, тираном. Він є лише віддзеркаленням російського суспільства, продуктом ментальності, культури, традицій та бажань переважної більшості росіян. Українцям, які вважають, що з Росією можна установити швидкий мир, я хотів би нагадати висловлювання Черчилля: “Миротворець це той, хто годує крокодила в надії, що він з’їсть його останнім.”

Величний Сунь-Цзи писав: “Той хто знає ворога і себе – ніколи не програє війни, хто не знає ворога, але знає себе – інколи виграє, інколи програє. Той хто не знає ні себе, ні ворога – програє кожну баталію.”

Найбільшою проблемою українського суспільства є незнання того, чим є Росія. Це підтверджується останніми соціологічними опитуваннями, які засвідчили, що в Україні, яка постраждала від російської агресії, українці ставляться до росіян більш позитивно, ніж росіяни в Росії до українців. Причиною таких поглядів українців є хибне уявлення про те, що в війні, яка ведеться проти України, винен Путін, а російське суспільство лише є жертвою цього диктатора, що лише засвідчує відсутність у переважної більшості українців історичної пам’яті. Для того, щоб зрозуміти, чим є Росія, спочатку потрібно розглянути її історію, пов’язану з Ординським періодом.

На цю тему: Декоммунизация = Дерусификация [2]

Російська державність, російська ментальність були сформовані на основі принципів та ідеалів монгольської орди, улусом якої довгий час була Московія. Виходячи з психології орди, можна зрозуміти характерні риси, які проявились в історії Росії.

- Постійне намагання до розширення держави.

- Вміння воювати - монгольська орда була воєнним утворенням, і в той самий час не вміння побудувати успішне мирне життя.

– Зневага життям простої людини і одночасне ставлення до держави як до сверх цінності.

- Культ жорстокої влади.

Всі ці принципи монгольської орди абсолютно тотожні з принципами сучасної Росії. Що лише доводить те, що Росія в її сучасному вигляді є історичним спадкоємцем монгольської орди.

Українцям також варто усвідомити, що з точки зору кремлівських ідеологів зараз в світі відбувається конфлікт між цивілізаціями моря та суші. Росію російські ідеологи зараховують до цивілізації суші. Своїх ворогів, англосаксів, вони зараховують до цивілізації моря. Основними принципами цивілізації моря є:

- затвердження динамічності та рухливості в якості вищих соціальних цінностей;

– сприяння інноваціям і технологічним відкриттям;

– розвиток торгової форми суспільства, прото-капіталізм і капіталізм;

– прихильність до демократії та відкритого ринку.

Цивілізація Суші, до якої належить Росія, в свою чергу сприяє:

- створенню впорядкованих, але нерухомих соціально-політичних утворень, несхильних до технологічного та економічного розвитку;

– сприяє становленню імперій деспотичних і феодальних суспільств з високим рівнем сакралізації центральної влади і мілітаризації населення;

– обмежує культурний обмін і інновації консервативними цінностями в культурі.

В цьому між цивілізаційному конфлікті росіяни позиціонують Росію, як новітній Рим, який повинен перемогти сучасний Карфаген, цивілізацію моря. Найбільш відомим прихильником цієї концепції є російській філософ Олександр Дугін [3], який вважає, що другою найбільш великою проблемою Росії після наступу цивілізації моря є українська проблема. Яка полягає в існуванні України в її сучасних кордонах із нинішнім статусом суверенної держави, що наносить страшного удару по геополітичній безпеці Росії рівнозначне вторгненню на її територію. З точки зору Олександра Дугіна, подальше існування унітарної України неприпустимо.

На цю тему: Станіслав Кульчицький: Чи поглине Україну «русское море»? [4]

Часто в Україні можна почути, що Путін є психічно-хворою людиною, із-за якої розпочалась війна між Росією та Україною. Насправді, влаштувавши агресію проти України, Путін діяв абсолютно логічно виходячи з національних інтересів Росії. Бо без України неможливе створення Російської імперії, без України неможливе домінування Росії в Європі, також Росії потрібні трудові ресурси з України для вирішення власних демографічних проблем.

Кремлівські ідеологи вважають, що не-розширення імперії загрожує Росії внутрішньою кризою, пов’язаною з міжетнічними та міжконфесійними конфліктами, які можуть призвести до відцентрових процесів в російських регіонах.

Проведення воєнних кампаній за межами Росії дозволяє Кремлю мобілізовувати населення для боротьби проти спільного ворога, об’єднує населення навколо національного лідера, що було підтверджено рекордним зростанням рейтингу Путіна під час агресії Росії проти Грузії та анексії Криму.

До речі, багато українців абсолютно хибно радіють зниженню рейтингу Путіна, не розуміючи, що в російському суспільстві не відбулися ціннісні зміни. Якщо б завтра Путіну вдалось окупувати Україну - його рейтинг знову б рекордно зріс, бо до сих пір більшість росіян позитивно ставляться до анексії Криму. Більшість Росіян позитивно оцінюють політику сталінізму. Тому сподівання українців на те, що в Росії щось зміниться після зміни влади, є марними. Зважаючи на те, що найбільш популярні серед російського населення опозиціонери з націоналістичного табору звинувачують Путіна у надмірній гуманності до України, ставлячи йому у провину те, що Україна до сих пір зберігає незалежність [5].

З точки зору Кремля, Росія веде оборону війну в своїй зоні впливу, де дуже суттєво посилився вплив ліберальної цивілізації моря. Оскільки Росія не може виграти у цивілізації моря економічно, технологічно, торговельно, створенням більш привабливого прикладу розвитку – вона вимушена дестабілізувати ліберальні демократії дезінформаційними компаніями, втручанням у вибори, підтримкою право- та ліворадикальних політичних сил, корумпуванням західних політиків. Проводячи ці заходи, Росія створює проблеми для колективного Заходу, які пропонує вирішувати за рахунок переговорів.

Мінімальною метою Кремля в протистоянні з ліберальними демократіями є досягнення домовленостей про новий поділ світу сверхдержавами на зони впливу. Максимальна мета Кремля полягає в руйнуванні міжнародної ліберальної системи, в розпаді НАТО та ЄС, руйнуванні трансатлантичного союзу між США та ЄС, що повинно призвести до домінування Росії в Європі та позиціювання Росії, як Євразійської імперії, яка повинна бути посередником між Китаєм та Європою.

Так чим все ж таки є сучасна Росія?

По структурі кремлівського режиму сучасна Росія є транснаціональною мафіозною корпорацією зі своєю радою акціонерів. Путін в цій корпорації є арбітром, який вирішує конфлікти між акціонерами. А домінують в цій корпорації силовики, що лише підтверджує незмінність традицій в Росії, бо ще Сталін казав, що Радянським союзом керує орден мечоносців, де знову ж таки домінували силовики [6].

На цю тему: Who is Mr. Putin или Банда Путина [7]

В такій моделі влади окремо існує владна корпорація та російське населення, яке в кремлі називають “новою нафтою”; населення та природні ресурси Росії експлуатуються для збільшення впливу в світі російської транснаціональної корпорації, членами якої можуть бути і іноземці, корумповані кремлем. Кінцевою метою цієї мафіозної корпорації є взяття геополітичного реваншу у колективного Заходу.

Найкраще соціальну реальність в Росії описав відомий російській соціолог Симон Кордонський, він вважає, що російське суспільство [8] є становим, а переважна більшість росіян є ресурсо-одержувачами, а не громадянами, що призводить до пасивності та аполітичності росіян не зацікавлених в якісних політичних змінах. Єдиним бажанням переважної більшості росіян є перехід до вищого стану, що дозволить мати доступ до ресурсів, бо як стверджує Симон Кордонський, росіяни не хочуть бути громадянами, а хочуть жити в раю, який їм повинен забезпечити справедливий цар.

На цю тему: Как Россия раздувает антиукраинскую истерию на Западе: Сеть и агенты [9]

Особливо мене дивують українці, які сподіваються, що під впливом зниження цін на нафту та газ, під впливом економічної кризи та падіння рівня життя росіян зміниться імперська сутність Росії – цим українцям я хотів би нагадати, що після розпаду Російської імперії, незважаючи на територіальні втрати та економічну кризу більшовики продовжували імперську політику царизму, що дозволило їм окупувати Україну.

Розпад Радянського союзу і глибока економічна криза 90-х років в Росії не завадила Росії окупувати Придністров’я, Південну Осетію, Абхазію, влаштувати воєнну агресію проти Ічкерії. Якщо в царські часи заявлялось, що Росія захищає православних та слов’ян, то вже в радянські часи комуністи виправдовували воєнну агресію захистом братнього пролетаріату, в сучасній же Росії влада виправдовує свої воєнні авантюри захистом російськомовного населення. Це все лише доводить те, що не зважаючи на зміну влади, не зважаючи на зміну ідеологій, імперська сутність Росії не змінювалась від створення Росії до сьогодення.

Володимир Путін [10] в Російській федерації не є узурпатором, диктатором, тираном. Він є лише віддзеркаленням російського суспільства, продуктом ментальності, культури, традицій та бажань переважної більшості росіян.

Українцям, які вважають, що з Росією можна установити швидкий мир, я хотів би нагадати висловлювання Черчилля: “Миротворець це той, хто годує крокодила в надії, що він з’їсть його останнім.”

—

Стефан Закревський, для видання Аргумент [11]

На цю тему: