Довго, але тут дійсно багато нюансів, двома абзацами не поясниш. Страх залишитися непоміченим призводить багатьох у відчай...

Професор міжнародного бізнесу в Університеті Північної Кароліни, США Василь Тарас [2] - родом із Рівного, який понад 20 років мешкає за кордоном, здебільшого "між США і Канадою", пояснює чому все так відбулось у Вашінгтоні.

Професор міжнародного бізнесу в Університеті Північної Кароліни, США Василь Тарас

***

Треба розуміти, що в США люди голосують не за президента, а за представників в Виборчу Колегію (electoral college). А вже ці представники, вибирають президента і потім іде багатоступеневе затвердження результатів.

Але про все по порядку, щоб ви розуміли контекст і причини сьогоднішніх подій, і можливо навіть могли спрогнозувати наслідки.

Отже, складність виборчого процесу закладена в Конституцію 1789 року була продиктована трьома важливими моментами на той час:

1. НЕОБІЗНАНІСТЬ: У 1789 було побоювання, що люди на той час були неосвічені і необізнані. Газети тоді не доходили до провінцій, радіо не було і люди, ясно не мали достатньо інформації, щоб прийняти обдумане рішення при виборі президента. Тому давати право вибору простолюдинам на місцях було лячно. Натомість було вирішено, що люди на місцях будуть вибирати представників від своєї держави, самих достойних і освічених з-поміж себе, які вже, будучи обізнаними в політиці, виберуть кандидата в Президенти. Логіка була приблизно така ж, як сьогодні в Україні дехто пропонує забрати право голосу в бабусь, що проголосують за гречку, чи в зелеботів зазомбованих телевізором, чи в порохоботів зазомбованих печеньками нуланд, чи жителів днр-ів, які під нагайкою кремля. Точно така ж недовіра була і тоді, і щоб уникнути проблем з вибором необізнаних громадян, кожна громада лише вибирала, хто від її імені розбереться з кандидатами і віддасть голос на виборах.

2. РІВНІ ПРАВА ШТАТІВ: Кожен з 13 штатів, які заснували США, боялися не втратити владу. Хто не в курсі, слово «state» не означає «область» чи «округ», а означає «держава». США є союз держав, кожна зі своїм виборним парламентом, керівником, судами і силовими структурами. Союзні Держави Америки є дослівний переклад назви країни, а не якісь «сполучені» «штати», як це чомусь переклали на українську. Так от, менші держави-засновники боялися втратити вплив і сумнівалися щодо вступу в Союз. Щоб переконати їх долучитися, в Конституцію було вписано кілька гарантій їх рівноправності, а саме: кожна держава отримувала 2 сенатори, незалежно від розміру. Друге, навіть найменші держави отримували гарантовану мінімальну кількість отих представників (три) в Виборчу Колегію при виборі Президента. Більші держави мали більше, але і навіть самі маленькі мали суттєву кількість.

3. РАБСТВО: Частина держав, що створювали Союз були рабовласницькими. Приміром в Джорджії чи Вірджинії на той час було більше рабів, ніж вільних людей. З однієї сторони, ці держави хотіли, щоб їх все населення враховувалося при виборі Конгресу і Президента, а з іншої сторони, їм дуже не хотілося, щоб раби мали голос в виборах. Тому тут теж була підтримка ідеї виборів через представників, а не напряму. За кожного раба рабовласницькі держави отримували 3/5 голосу за представника громади. Таким чином вони, завдяки великій кількості рабів, отримували право призначити більше представників у Виборчу Колегію, але в той же час могли зовсім не брати до уваги вподобання рабів.

Важливо також, що головним лейтмотивом створення США був відхід від тиранії монархії і задачею стояло мати сильного Президента, але не занадто сильні партії чи групи впливу. Тому, приміром, ввели інститут віце-президенства і, попервах, віце-президентом був представник програвшої партії. Для балансу. Він же, віце-президент, був Президентом Сенату, знову ж для стримання і балансу влади Президента. І ще кілька таких запобіжників в процесі, про які більше нижче.

І от пройшло більше 200 років, є телебачення, газети, фейсбуки і твітери, всі обізнані аж занадто, рабство відмінили, населення деяких штатів, як Каліфорнія, зросло до десятків мільйонів, в той час як інші, як Вайомінг, мають лише кількасот тисяч, віце-президент тепер з партії переможця виборів, а не противніків … але старі правила лишилися в силі.

Так, кількість голосів за депутатів Палати Представників (нижня палата Конгресу) пропорційна до населення штату, але в Сенаті (верхній палаті Конргесу) Вайомінг і надалі має два сенатори, як і Каліфорнія. А при виборі Президента, Вайомінг має свої гарантовані три електоральні голоси, хоч при такому населенні мав би мати менше одного.

Через те, при виборах Президента, одна людина з Вайомінгу важить в 4,5 разів більше, ніж один каліфорнієць, а в виборі сенаторів у 82 рази!

Більше того, при виборі Президента, майже всі (окрім двох) штатів мають систему «переможець забирає все». Тобто, якщо кандидат набрав 50%+1 голос, він забирає всі електоральні голоси штату. Тому щоб стати Президентом, треба не отримати підтримку більшої кількість громадян, а треба виграти найбільшу кількість штатів, грубо кажучи.

Так, приміром, Гор набрав голосів громадян, але Буш виграв більше штатів і став президентом. Так само, Хіларі набрала на три мільйони більше голосів громадян по країні, але Трамп виграв в більшості отих менших штатів, а тому отримав більше своїх представників у Виборчий Коледж і став президентом.

І оскільки більшість в певних штатах завжди голосує за одну партію, то в більшості штатів навіть не треба проводити виборчу кампанію. Кампанюй, не кампанюй, але більшість в Вайомингу завжди проголосує за Республіканців, а отже віддасть всіх трьох своїх представників у Виборчу Колегію Республіканцям, а в Нью Йорку завжди більшість проголосує за Демократів і віддасть всі свої 29 представників Демократам.

Тому реальна боротьба іде в всього в кількох штатах, де зазвичай голосують 50-50 і де тисяча друга голосів громадян може визначити, кому підуть ВСІ електоральні голоси штату. І саме тому в свій час Буша вибрали, фактично, кілька сотень виборців Флориди, які дали йому мінімальну більшість в штаті, а отже ВСІХ 29 представників в Виборчу Колегію від штату. Такими 50-50 штатами є також Джорджія, Пн. Кароліна, Пенсильванія, Вісконсін, Флорида, залежно від ситуації ще 2-3 штати.

Отже, після такого довгого вступу, сам процес виборів загалом, і як він проходить цього року:

1. Кандидати в Президенти висувають свої кандидатури в різних штатах. В кожному окремо. І штат їм, фактично, каже: Ми, як штат, маємо право відправити в Виборчу Колегію таку то кількість представників (від 3 в найменших штатах, до 55 в Каліфорнії). Якщо ти набереш найбільше голосів в нашому штаті, ми дамо тобі право призначити ВСІХ представників у Виборчу Колегію від нашого штату.

2. Оскільки на практиці кожна партія може висунути лише одного кандидата (може і більше, але стратегічно логічно лише одного), то спершу партії проводять свої внутрішні вибори. Праймеріз. Первинні вибори. Перший тур. Десяток-два партійних членів борються за право бути представником партії. Повні вибори. Дебати. Виборчі дільниці. В деяких штатах голосують лише члени партії, яких мільйони, а в деяких і будь-хто. Підрахунок голосів.

Як відомо, в 2016 році, несподівано для всіх, Дональд Трамп отримав найбільше голосів від членів Республіканської партії і став її кандидатом у другому (головному) турі.

Незалежні кандидати можуть висуватися напряму в другий тур, але ми розуміємо, що є лише два кандидати з реальними шансами в другому турі. Цього разу проти Трампа ніхто з Республіканської партії не пішов, тому він автоматично потрапив в другий тур. Ромні щось пробував сказати, але його відразу призначили зрадником-комуністом. Раніше МакКейн, як представник старої, справжньої Республіканської партії щось трохи пішов проти Трампа, теж записали в зрадники не тільки Партії, але мало не всієї країни. Трамп сказав, що він не любить людей, які потрапляють в полон (МакКейн відсидів кілька років у В’єтнамі) і цього було достатньо, щоб на МакКейна наклали анафему. Інші боялися пікнути, боючись Трампових твітів.

3. Після півторарічної епопеї з первинним виборами, виборчими кампаніями, накінець наступає другий, справжній тур. Основні загальнонаціональні вибори. Колись це був день виборів. Потім це став тиждень виборів. Зараз це місяць виборів, а то і майже два в деяких штатах. Голосувати протягом цього місяця можна як особисто на дільниці (дільниці реально відкрити тижнями), так і поштою.

4. Через КОВІД цього разу багато штатів подовжили час виборів і спростили голосування поштою, щоб уникнути скупчень людей в останній день виборів. Трамп відразу почав заявляти, що це робиться для фальсифікації. Нібито будуть пачками відсилати поштою бюлетені, не відслідкуєш. Трамп сам, до речі, останні рази голосував поштою. Також, минулі рази були розслідування чесності голосування, ті рази ініційовані Демократами, коли Гор і Хіларі набирали більше громадян – але всі розслідування показували, що ні, не було суттєвих порушень.

5. І от прийшов останній день виборів і почали рахувати голоси. Важливо розуміти одну цікаву річ цього року. КОВІД. Останні 9 місяців, Трамп запевняв, що КОВІД - це чи то брехня, чи то провокація «ворогів» проти нього, чи то щось зовсім нестрашне, дрібничка, яку він геройськи переміг. Трамп і Ко принципово відмовлялися носити маски (згадайте, як вся його когорта прийшла на перші дебати без масок), закликав на великі виборчі мітинги і хизувався натовпами, і насміхався з Байдена, який мітинги не проводив і маску носив. В результаті в США маска стала політичним прапором. Прихильники Трампа її принципово не носять. А прихильники демократів готові бити тих, хто без маски. Трампісти плювати хотіли на КОВІД. А анти-трампісти кричать «ми всі помремо, ховайтеся по домівках».

Це дуже важливо і ось чому:

6. Так от, скінчився останній день виборів і почали рахувати голоси. Спершу, зрозуміло, бюлетені з урн. Оскільки трампісти не боялися голосувати вживу, перші кілька годин Трамп впевнено лідирував в підрахунках. До речі, було смішно, як українські «аналітики» почали кричати або «Я ж казав, що Трамп переможе» або «Я ніколи й не казав, що Байден переможе». Ви знаєте, про кого я. Трамп, ясно, оголосив себе переможцем і його прихильники почали святкувати.

Але порахувавши бюлетні з урн, взялися за бюлетні поштою. А оскільки демократи боялися йти на дільниці, більшість голосували поштою. І отут Трампова перевага почала випаровуватися. Більше того, поштою мали порахувати всі бюлетні, відправлені до останнього дня, а отже деякі бюлетні доходили і на день і на два пізніше. Тому через день після виборів, почав вигравати Байден, а через два стало ясно, що Байден набирає на 7 мільйонів голосів більше (81 проти 74 мільйонів). Найбільший відрив за всю історію США, здається.

Більше того, Байден виграв більше штатів і отримав право послати на Виборчу Колегію 306 представників, проти Трампових 232.

7. Трапм, звичайно, почав ставити результати під сумнів. Як так, надвечір я вигравав, але прийшла темна ніч і все змінилося. Як так, за мене проголосували аж 74 мільйони, що на 11 мільйонів більше ніж в 2016 році, і тоді я виграв, а тепер програв?!! Кідалово!!

Важливо також розуміти, що розкол в суспільстві ВЕЛИЧЕЗНИЙ. Якщо ви думали, що в Україні був розкол на Схід і Захід, то ви не бачили справжнього розколу. Щира ненависть до опонента. Демократи вважають Республіканців гопниками-расистами, путінськими підстилками, аморальними, неосвіченими зомбі в культі Трампа. Республіканці вважають Демократів комуністами-геями-хлюпіками, які готові продати країну чорним і імігрантам, заборонити церкву і зброю. Тому це були не просто вибори. Це була війна, нагода дати противнику в морду.

І зрозуміло, коли наш Лідер почав програвати, почали лізти різні теорії. Проміжні сервери. Каруселі. Голоси померлих. Пачки бюлетнів поштою. Хакери в штатах, де голосували електронно. Трамп особисто розганяв ці теорії по всіх можливих каналах. Злі язики кажуть, що і Ольгіно, по старій дружбі, долучилися. За кілька тижнів, величезна кількість прихильників Трампа не мали жодного сумніву, що вибори у них вкрали.

8. Звичайно було подано щось аж 60 судових позовів, від низових місцевих судів, до Верховного Суду. Всі були відкинути. Навіть в тих випадках, а таких було більше, коли вирішували судді, яких сам Трамп і призначав аж до останніх днів перед виборами. Не було надано жодних доказів. Цирк зі «свідками», розійшовся на меми і ще довго буде гуляти інтернетами. Демократи в рішеннях судів побачили доказ, що фальсифікацій не було. Республіканці – що навіть суди корумповані.

9. Традиційно, кандидат, що програв, визнає свою поразку і вітає переможця на наступний після виборів день. У випадку з Гором, це затягнулося на місяць, поки йшли суди і перерахунки у Флориді. Але у всіх випадках, є дзвінок і публічна заява на кшталт «Мені результати виборів неприємні, я б хотів виграти, але народ Америки сказав своє слово і я вітаю переможця. Дякую моїм прихильникам, але вибори скінчилися, час заспокоїтися і сконцентруватися на підтримці нового Лідера країни. Містер Президент, я Вас вітаю, я вірю в Ваш патріотизм і бажання зробити нашу країну кращою, і якщо я якось можу Вам домопогти в цьому, я завжди готовий. Успіху Вам! Я з Вами».

10. Натомість, Трамп почав активно гнути іншу лінію: «Я переміг з величезним відривом. Вибори вкрали. Країні буде кінець. Ми не здамося. Ми ніколи не визнаємо цей фарс. Всі на барикади!» і «Дайте мені грошей на суди». До речі, назбирав щось аж під чверть мільярда за ці тижні «на боротьбу». Колосальна сума.

11. Паралельно, ці два місяці від виборів до інавгурації іде передача влади. Нові люди отримують доступ до документів, входять в курс справ. Трамп довго відмовлявся надати можливість Байдену відвідувати секретні брифінги і саботував доступ нової команди по повній. Поки це не дійшо до абсурду і Трамп махнув рукою і переключився на війну в Твітері і судах.

12. У відповідь, медіа вирішили, що час і їм сказати своє слово. Раніше правило було надати слово «обом сторонам», навіть якщо «інша сторона» - це якийсь маргінал-конспірант. Таким чином, навіть якщо «інша сторона» - це 0,001% відсотку від експертів, вони все одно отримували свою половину часу на ТБ, створюючи картинку, що є дві, різнозначні точки зору.

Цього разу медіа згадали про соціальну відповідальність. Чи то через політичні інтереси, чи то заради правди в ефірі, але під кожним політичним постом на Твітері і Фейсбуку почала з’являтися примітка «Але насправді переміг Байден» і у всіх теле ефірах після кожної новини, що «Трамп оскаржує результати виборів» йде зауваження «Але доказів фальсифікацій нема». Аж забагато... Фокс Ньюз, рупор Республіканської партії, спершу таких приміток не робив, але останні тиждень-два навіть вони почали додавати, «але доказів фальсифікацій нема».

13. Так от, голоси порахували, час сертифікувати результати на рівні штатів. Трамп почав закликати сертифікацію не проводити. Суди. Дзвінки. Шантаж. Останній такий зашквар стався минулої суботи, коли Трамп прямим текстом вимагав від секретаря штату Джорджія «десь знайти 11,779 голосів» щоб змінити результати виборів по штату на його користь. Відкритий шантаж і наїзди. Але всі штати вчасно сертифікували результати.

14. Прийшов час переможцям по штатах призначати представників у Виборчу Колегію. Колись це дійсно вибиралися найсолідніші люди, цвіт нації, інтелектуали, які дійсно вели довгі дебати і вирішували, кого ж призначити Президентом. Але зараз це чисто церемоніальна процедура, коли на Колегію відправляють, як подяку, самих активних волонтерів партії, передовиків агітації, і інших «доярок і комбайнерів», які просто зачитують ім’я свого кандидата. Тим не менше, пішла ціла хвиля закликів до Демократичних представників на Колегії віддати свій голос за Трампа, а не за Байдена. Колись давно десь один представник призначений одним кандидатом в Президенти віддав свій голос за іншого. З того часу в більшості штатів такі викрутаси заборонені законом. Поїхав, побачив столицю, сказав ім’я кандидата, що тебе призначив, сфоткався, поїхав додому хвалитися. І так, цього разу, всі 306 представників Байдена за нього проголосували на Виборчій Колегії.

15. Наступним кроком є затвердження результатів в Конгресі, що було призначено на сьогодні. Знову ж, процедура чисто церемоніальна. На трибуну виставляють такі дуже гарні скрині з бюлетенями представників в Виборчій Колегії. Скрині важкі, масивні, обмотані шкіряними ременями. Проектується імідж солідності і надійності. Віце-президент, як Президент Сенату, має роль дістати ці бюлетні, зачитати ім’я на кожному, і оголосити результати виборів.

Процедура виключно церемоніальна і нудна. Слухати як віце-Президент читає 500+ бюлетнів з завідомо відомим результатом не саме цікаве шоу. В минулому, багато конгресменів навіть не ходили на цю виставу. Але не цього року!

І ось за кілька днів до події, Трамп і Ко почали розпускати теорії (чи пропозиції), що оскільки кінцеве рішення нібито за віце-Президентом, то Пенс може оголосити президентом, кого вважає за потрібне. Конституційні експерти зразу сказали, що це абсурд, але прихильники Трамп зачули нагоду відмінити свій програш. Пенс кілька днів шифрувався, даючи надію, що ця затія може спрацювати. Але вчора він заявив, що ні, містер Президент, я не буду заперечувати волевиявлення Американського народу. І відразу, ясно, був зарахований трампістами і самим Трампом в зрадники-боягузи.

Інша уловка була в тому, що конгресмени мають право висловити сумнів, що вимагає до 2 годин обговорення. Щось аж сотня конгресменів планувала такий сумнів висловити і розтягнути це дійство на всю ніч і може і весь наступний день.

16. Але не чекаючи, що буде в Конгресі, Трамп закличав своїх прихильників збиратися у Вашингтоні, ДС. На ранок зібралися тисячі зі своєї країни. Трамп до них вийшов, повторив, що він переміг з великим відривом, що вибори у них вкрали, і закликав всіх йти «на Конгрес». Додав, «Я помарширую з вами!», але певно мав на увазі «в серці буду з вами», бо сам пішов назад в Білий Дім. Але його прихильники, в кєпках «Зробимо Америку» і прапорами «Трамп» пішли на штурм. Розбили вікна, виламали двері, вдерлися в будівлю. Бійки, стрільба, хаос в залі, папери летять, штурмовики вломуються в кабінети… Ну ви бачили по телевізору. Останні новини – 4 людини загинуло, багато отримали поранення. На ранок будемо знати точніше.

Важливо розуміти, що в США Білий Дім і Конгрес є власністю народу. Будь-хто може зайти всередину (процедура трошки складніша, ніж просто зайти, але навіть ми, будучи іноземцями, були всередині). Охорона мінімальна, як символ влади народу і демократії. Тому протестанти сьогодні легко змели охорону і селфікалися там допоки не прибула поліція і силовики з сусідніх штатів.

17. Коли почався штурм Капітолію, Трамп, на здивувавння і розчарування багатьох, продовжив підтримувати своїх прихильників. З новин, після вимог Пенса, МакКонела (спікер Сенату) і інших ключових Республіканців, Трамп таки погодився записати відеозвернення... де сказав протестувальникам приблизно наступне. "Ви - супер. Ми вас любимо. Молодці. Я з вами і розумію ваші почуття. Але ваші дії грають на руку нашим ворогам, злим силам, тому ідить поки додому з миром."

Всі були в шоці. Твітер і Фейсбук прибрали пости Трампа, як і це відео, і забанили Трампові акаунти на 12 годин "за заклики до насильства"...

Викликади силовиків, кажуть новини, довелося Пенсу, бо Трамп не вбачав потреби...

18. Коли почався штурм, Парламентарів терміново було евакуйовано. Але вони заявили, що нас так просто не візьмеш і ми ЩЕ СЬОГОДНІ вернемося на свої місця і доведемо, що ми не боїмося, що процес є процес, і що верховенство права не ляже через кілька розбитих вікон (і вбитих людей).

Зараз якраз дозасідають. Виглядає так, що ті 100+, хто планував заявити незгоду і вимагати двогодинних дебат кожен, трохи охололи. Поки всі дуже різко засудили штурм парламенту, в тому числі всі Республіканці, від Пенса до лідера більшості в Сенаті, до Буша, бувшого президента-республіканця, до Ромні, до рядових депутатів. Всі Демократи, і навіть кілька Республіканців заявили, що в цих подіях винний особисто Трамп, що виключно через його подстрікательство до насилля це все сталося.

Вже було кілька заяв зробити ще один імпічмент і можливо і тюрму ще до закінчення терміну і інавгурації 20-го січня.

......

Сумно. Колись Республіканці були сильна і горда партія, яструби, які розвалили Союз і Берлінську стіну, які несли цінності вільного ринку і особистої свободи по всьому світу.

Трамп прийняв країну з більшісттю в обох палатах Конгресу, мільйонами, можливо мільярдами фанатів Республіканських ідей по всьому світі.

Залишає як один з дуже небагатьох президентів-однотерміновиків, втратив більшість в обох палатах Конгресу, протести всі 4 роки, імпічмент, а тепер ще і штурм Капітолію.

Республіканська партія перетворилася з Яструбів свободи ринку і людини, з антисовєтчиків, в друзів путіна-кімченира, які бояться сказати слово проти свого лідера. Де гроші порнозіркам за мовчання, де хапання за піхви, де діти і зяті на ключових ролях в Білому Домі, де всім страшно пікнути слово проти лідера...

Дуже погано. Це відкриває дорогу крайнім лівим з Демократичної партії. Республіканська партія, наразі, багатьом, навіть тим, хто завжди голосував за Республіканців, не видається достойною альтернативою.

—

Василь Тарас,  опубліковано на сторінці автора у Фейсбук [3]