Перший посівальник на Новий Рік звичайно буває і першим «полазником» — приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчати щастя не приносять — тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться. Далі...

 

«...Ще тільки починає, було, розвиднятися, и тато вже будять мене:

— Вставай, сину, годі спати — пора посівати йти!

Я схоплююся з ліжка, швиденько одягаюся, умиваюся та — за рукавицю дідову, а в ній пов­но зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, горо­ху — всього по пригорщі і змішане разом. Це я собі ще звечора приготував, щоб було чим по­сівати.

— Спочатку вдома посівай, — каже батько, — а потім і до людей підеш!

Я став перед образами, набрав жменю зерна з рукавиці, посівав і приказував: „На щастя, на здоров\’я та на Новий Рік, щоб родило краще, як торік — жито, пшениця та всяка пашниця. . . Дай, Боже!“

— Спасибі тобі, сину, що ти нас обсипав ща­стям. На ось тобі грош та будь завжди хорош!

Взяв я від батька гріш — перший „дохід“ за посівання, поплював на нього і сховав у кише­ню — на щастя.

— А тепер можна і до людей, — каже бать­ко, — людям посівати!

І я пішов ... Пішов до дядька через дорогу. В двері не стукаю, бож знаю: в цю ніч не за­микаються — люди посівальників ждуть. За­ходжу до хати, скидаю шапку і відразу ж, з по­рога:

Ходить Ілля на Василя,

Носить пугу житяную,

Де замахне — жито росте,

Роди, Боже, жито, пшеницю,

Всяку пашницю;

У полі ядро, а в домі добро, Дай, Боже! (Так посівали на на Лівобережжі — „А“).

— Спасибі, племіннику, — каже дядько, — гарно примовляєш. На ось тобі трохи грошей на книжку — та вчися, щоб дурнем не був!

За це я дядькові руку поцілував: такий у нас 65ГБ звичай. Як я хотів уже йти з хати, то дя­дина — до мене:

— Чого ж ти, Свириде, вже ідеш? ... Сідай на лаві, хай у нашій хаті все добро сідає: кури, гуси, качки, рої та... старости, бож маємо до­рослу дівку!

Я сів, а щоб мені сидіти недурно, то дядина медяника дали ...»

Так згадує своє перше посівання добродій Свирид Галушка.

Радимо фоторепортаж: Упокой Патриарха [2]

Вважається, що перший посівальник на Новий Рік звичайно буває і першим «полазником» — приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчати щастя не приносять — тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться.

На Слобожанщині першого посівальника господиня просить сісти на порозі — «щоб кури сідали та курчат висиджували».

Зерно після посівальника збирають і віддають курям — «щоб добре неслися», а горох збе­рігають аж до весни. Весною, коли повилуплюються гусенята, їх «загодовують» цим горохом — «щоб великі росли».

Колись були такі добрі господині, що сміття з хати не виносили від Святого Вечора аж до Нового Року — «щоб не винести з ним і своєї долі». Ранком на Новий Рік те сміття все ж та­ки виносили і сипали на одну купу в саду; там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу — ним обкурювали садові де­рева, «щоб ліпше родили». Гуцули стрибають через такий вогонь, примовляючи на врожай.

На західному Поділлі від Різдва до Нового Року хату замітають на дві половини. Частину сміття, що від середини до порога, виносять зразу ж, а те, що від середини до покуття, збе­рігають до Нового Року. А ранком на Новий Рік те сміття виносять із хати, висипають на воро­тях і запалюють; коли ж вогонь розгориться, стрибають через нього всі: господар, господиня, діти від найстаршого до найменшого, а після дітей — кінь, корова, вівця, коза, свиня, пес, кіт — всяке створіння, яке є в обійсті — «щоб всяка нечисть на вогні залишилась і в новий рік увійти чистими!»

На Київщині сіном, що було постелене на сто­лі під скатеркою на Святий Вечір, господар перев’язує ранком на Новий Рік овочеві дерева в саду — «щоб нечисть на деревах не заводилась»,

У перший день Нового Року до всього уваж­но приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, селянин при­дивляється, як свічі горять у паникадилі: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком — буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, — жди неврожаю.

Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, бу­де щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби.

Якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садо­вини.

Якщо іней рясно вкриває всі дерева, буде вро­жай на збіжжя.

Коли сіли за стіл обідати, люди говорять: «Піду до церкви, щоб Господь сподобив цілий рік ходити до храму Божого!» або: «Нап\’юся горілки, щоб цілий рік було за що випити!»

«На Новий Рік не годиться пити по одній чар­ці, а все по дві, щоб старі в парі жили, а моло­ді собі пару знайшли!» — так промовляють за новорічним обідом, коли гостей приймають.

«Мій батько, царство йому небесне, — згадує Свирид Галушка, — дуже любили вареники. На Новий Рік мама, було, як наварять повну макітру — їж, скільки хочеш!... Ото тато, бу­вало, перед тим, як узятися до вареників, при­мовляють: „Вареники-мученики, сиром вам бо­ки набивали, маслом очі заливали, в чавуні ки­піли — за нас, грішних, такі муки терпіли!“

Перший день нового року — свято Василя.

Тексти новорічних поздоровлень

Подаємо нижче кілька текстів новорічних по­здоровлень, що ми їх записали в різних місце­востях України.

На Херсонщині:

А в полі, полі сам Господь ходив, Сам Господь ходив, зерно розносив. Діва Марія Бога просила: „Уроди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю, всяку пашницю“. Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздоровляю. Будьте здорові з Новим Роком і з Василем. Дай, Боже!

На Київщині:

Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздоровляю На щастя, на здоров\’я та на Новий Рік, Щоб уродило краще, як торік, — Жито, пшениця і всяка пашниця, Коноплі під стелю на велику куделю. Будьте здорові з Новим Роком та з Василем. Дай, Боже!

На Поділлі:

Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, На щастя, на здоров\’я та на Новий Рік, Щоб уродило краще, як торік, — Коноплі під стелю, а лен по коліна, Щоб вас, хрищених, голова не боліла. Будьте здорові з Новим Роком. Дай, Боже!

На Буковині:

Сійся, жито, пшениця, всяка пашниця, На цей Новий Рік, щоб ся вродило ліпше, як торік. Дай вам, Боже, в щасті, в здоров\’ї дочекати Від Нового Року до Богоявління, Від Богоявління — до ста літ, Поки Пан Біг назначить вік! Дай, Боже!

На Гуцульщині:

Сійся, родися, всяка пашниця: жито, пшениця. Ячмінь, овес, гречка, горох, сочевиця, Та на цей новий рік най вам дасть Господь Бог, Щобисьте біди-смутку не знали, В щастю, здоров\’ю многі літа проживали, А по смерті царство небесне оглядали. Гаразд вам, мир Божий зо всіма вами!»

Олекса Воропай, з етнографічного нарису «Звичаї нашого народу»

---

Радимо фоторепортаж: Купола небесные и земные. Печерская Лавра на Рождество [3]