Як Гітлер німцем став

1.00

Нет

На початку лютого 1932 року голова НСДАП Адольф Гітлер прийняв важливе рішення боротися на виборах за вищий державний пост рейхспрезидента Німеччини.

Однак проблема полягала в тому, що у лідера наймасовішої політичної партії і предводителя цілої армії штурмовиків не було німецького громадянства — отже, він не мав права виставляти свою кандидатуру. Більш того, Гітлер був особою без будь-якого громадянства і фактично був безхатченком, зазначає газета День [2].

Якого в один момент можна було вислати з Німеччини, поставивши хрест на його політичній кар’єрі і претензії на владу. Проте правлячі кола Німеччини та її земель так цього і не зробили!

Від австрійського громадянства Адольф Гітлер [3] відмовився 1925 року, написавши заяву та сплативши мито в 7,5 шилінга в касу магістрату міста Лінца. «Прошу виходу з австрійського громадянства з тієї причини, що я служив шість років у німецькій армії, проживаю з 1912 року в Німеччині, а також маю намір клопотати про надання мені німецького громадянства». Припускають, що зробив він це, щоб не бути насильно виселеним із Німеччини на батьківщину — до Австрії — після невдалого нацистського «пивного» путчу 1923 року.

На цю тему: «Это почти как во сне». Гитлер, 1933 год: хроника захвата власти. Через выборы к диктатуре [4]

З 1925-го до 1932 року Гітлер проживав на території Німеччини як «особа без громадянства». Першу спробу отримати німецьке громадянство Гітлер здійснив ще в 1925 році. Зробив він це звичайним шляхом: подав у Тюрінгії заяву про надання йому «тюрінзького» громадянства. Річ у тім, що у населення Веймарської республіки було громадянство окремих земель, а не загальне німецьке. Але його прохання було відхилене, оскільки влада не забула спроби перевороту в 1923 році. Чотири роки по тому Гітлер здійснив нову спробу отримати громадянство: цього разу він подав заяву в Баварії. Це питання обговорювалося на рівні уряду землі — і знову відмова. Фюреру стало зрозуміло: звичайним шляхом німецьке громадянство йому не отримати, а тому і шлях до влади може бути закритий. Верхівка НСДАП [5] почала гарячково шукати інші шляхи «онімечення» Гітлера. І їм вдалося знайти лазівку.

Відповідно до «Закону про громадянство», прийняття на державну службу автоматично прирівнювалося до самого громадянства. Отже, потрібно було терміново підшукати Гітлеру яке-небудь місце в державній установі — для простої формальності. Один із соратників Гітлера спробував вибити йому місце професора при Веймарській академії мистецтв. І знову невдача. Але «коричневі» не здавалися. Влітку 1930 року Гітлера спробували призначити начальником поліцейської дільниці в тюрінзькому селі Хільдбургхаузен. Але сам Гітлер розірвав документ про призначення. Його обурив той факт, що він — політичний геній і лідер популярної партії — числитиметься дрібним поліцейським у глухому закутку!

Гітлер продовжував залишатися особою без громадянства, але на початку 1932 року тема громадянства стала як ніколи актуальною у зв’язку з майбутніми виборами глави держави. Гітлер мав намір «кинути рукавичку» самому главі держави — фельдмаршалу Паулю фон Гінденбургу — і виставити свою кандидатуру на виборах рейхспрезидента. Чергова спроба «організувати» Адольфу Гітлеру пост професора політики та суспільствознавства Брауншвейзького технічного університету знову увінчалася невдачею. Керівництво університету мотивувало відмову відсутністю вищої освіти у Гітлера. Незважаючи на те, що проблема з громадянством Гітлера ретельно приховувалася, журналісти пронюхали подробиці і підняли його на сміх. Як тільки німецька преса не потішалася з Гітлера: «Професор Гітлер!», «Сільський поліцейський!» Берлінська газета «Тагеблатт» написала: «Ну, слава Богу, наша колонка гумору забезпечена тепер матеріалом на роки вперед!»

Для Гітлера це була вкрай незручна ситуація, але він не збирався відмовлятися від своєї мети — дорватися до вищої влади в Німеччині. День реєстрації кандидатів на пост рейхспрезидента наближався, а у нього все ще не було німецького громадянства. І тоді Гітлер пригрозив партіям, у коаліції з якими НСДАП перебувала в Брауншвейгу, розірвати коаліцію, якщо вони чинитимуть йому перешкоди. Це означало розпуск уряду і нові вибори, що не входило до планів брауншвейзьких політиків. До того ж мало хто вірив, що амбітний австрієць набере на виборах більше голосів, ніж національний герой, фельдмаршал Пауль фон Гінденбург [6]. 25 лютого 1932 року «письменника» Гітлера — такою була його офіційна професія — призначили «радником уряду землі Брауншвейг із питань агротехніки і землеустрою» при дипломатичній місії в Берліні. Наступного дня, 26 лютого, він офіційно отримав громадянство Брауншвейга і, таким чином, право балотуватися — лише за два тижні до виборів! 13 березня 1932 року на виборах рейхспрезидента Гітлер набрав 30,2% голосів і посів друге місце після Гінденбурга, який отримав 49,6%. Та все одно це був вражаючий результат, який суттєво підняв політичний рейтинг Гітлера!

На цю тему: Тимоти Снайдер: Историческая ответственность Германии перед Украиной [7]

Лише через рік — 30 січня 1933 року — рейхспрезидент Пауль фон Гінденбург призначив його главою уряду — рейхсканцлером Німеччини. Просунутися на цей пост Гітлер зумів через кулуарні переговори з наближеними Гінденбурга, зокрема через ексканцлера Франца фон Папена. Той умовив 86-річного главу держави прийняти умови Гітлера, хоча раніше Гінденбург категорично відмовлявся співпрацювати з «богемським єфрейтором». Вважається, що фельдмаршал погодився на кандидатуру фюрера в обмін на обіцянку фон Папена «стримувати» його агресивний запал. Для цього фон Папен мав обійняти посаду віцеканцлера в коаліційному уряді під керівництвом Гітлера. Після смерті старого Гінденбурга Адольф Гітлер скасував посаду рейхспрезидента і став одноосібним правителем країни, проголосивши себе «фюрером німецького народу».

Пам’ятаючи про свої поневіряння і приниження під час спроб отримати земельне громадянство, Гітлер законом «Про новий устрій рейху» ліквідував суверенітет німецьких земель і розпустив їх ландтаги. Німеччина стала унітарною державою. Крім того, нацисти [8] запровадили єдине німецьке громадянство, яке діє в Німеччині досі. Колишній Брауншвейг після війни став Нижньою Саксонією. Схоже, що тягар історичної відповідальності досі обтяжує жителів цієї землі. Уже неодноразово там були спроби посмертно позбавити Гітлера німецького громадянства і права називатися німцем, щоб якось реабілітувати себе за історичну помилку, яка дозволила диктаторові прийти до влади. Адже без німецького громадянства Гітлер не був би в кріслі рейхсканцлера, не було б фюрера німецької нації, «тисячолітнього Рейху» і Другої світової війни.

Однак із юридичної точки зору це неможливо: Гітлер давно мертвий, а закони ФРН не дозволяють позбавляти будь-кого громадянства без переходу в інше. Втім, це не завадило звести рахунки з Паулем фон Гінденбургом: його зробили «цапом-відбувайлом» і позбавили... почесного громадянства Берліна. Мер Берліна, соціал-демократ Міхаель Мюллер, підписав таке розпорядження 27 лютого 2020 року. Головний аргумент: саме Гінденбург призначив рейхсканцлером Німеччини Адольфа Гітлера. Аж до своєї смерті Гінденбург стверджував ключові рішення гітлерівського уряду: заборону лівих партій, скасування демократичних свобод, створення системи концтаборів і практику ув’язнення за «політичну і соціальну неблагонадійність». Крім того, Гінденбург схвалив антисемітські «Нюрнберзькі закони».У липні 1934 року Гінденбург надіслав Гітлеру вітальну телеграму на честь успішного завершення «ночі довгих ножів». Як зазначили у своєму зверненні берлінські депутати, Гінденбург підтримував політику нацистів, перебуваючи при здоровому глузді і твердій пам’яті, і своїми діями «відчинив нацизму двері до Європи».

На цю тему: «Это почти как во сне». Гитлер, 1933 год: хроника захвата власти. День Потсдама [9]

Старий прусський аристократ Пауль фон Гінденбург аж до 1933 року презирливо називав Гітлера вискочкою і запевняв, що «не дасть цьому безрідному австріяку навіть портфеля міністра пошт». Призначення Гітлера рейхсканцлером відбулося після того, як Гінденбург одержав листа від великих німецьких промисловців, супроводжуваного чеком на суму в десятки мільйонів марок. На думку німецьких істориків, призначення Гітлера главою уряду нацисти і великі військові домоглися зокрема і шляхом шантажу сім’ї Гінденбурга. Рейхспрезидент був запідозрений у тому, що вілла його сина була куплена і перебудована за рахунок грошей з урядового фонду «Східна допомога». У курсі корупційних справ сім’ї Гінденбурга був, зокрема, Курт фон Шляйхер, попередник Гітлера на посаді рейхсканцлера. Крім того, він плів інтриги щодо відновлення монархії Гогенцоллернів, що загрожувало одноосібній владі Гітлера. Але цю останню проблему нацисти вирішили просто: вони застрелили Шляйхера в ході кривавої акції «Ніч довгих ножів».

—

Вадим Рижков, опубліковано в газеті День [2]

На цю тему: