На відміну від неприродної лютої ненависті до України, яке притаманне значній частині регіоналів (нещодавній приклад [2]), звучать слова людини, якій Україна близька і зрозуміла.

Народний депутат Ярослав Сухий про те, чи кримінальний злочинець Юрій Луценко, чи фінансує Партія регіонів Яценюка, чого хоче Путін напередодні виборів в Росії, як мають домовлятися справжні партнери. 

Політизація суспільства досягла сьогодні того рівня, коли ми навряд чи очікуємо від політиків користі для держави, навпаки. Їх заяви зазвичай відображають «генеральну лінію партії» і викликані лише потребою в тлумаченні «широким верствам населення» не того, що є насправді, а того, що вони хочуть бачити.

Тому, незвично чути, як інколи політики висловлюють особисте бачення. Незважаючи на зовнішню монолітність Партії Регіонів відносно стратегічних напрямків розвитку країни, всередині партії звучать прямо протилежні думки та погляди по ключовим питанням. Приміром, стосовно судових переслідувань опозиційних політиків, перспектив руху України в європейському, чи московському напрямках. І на відміну від неприродної лютої ненависті до України, яке притаманне значній частині регіоналів (нещодавній приклад [2]) звучать слова людини, якій Україна близька і зрозуміла.

«Аргументу» видалися цікавими деякі висловлювання регіонала Ярослава Сухого, які містить його інтерв«ю УНІАН [3]:

 — Вам як народному депутату не цікаво розібратися, чому суд над Юрієм Луценком проходить з порушенням чи не кожної норми КПК?

 — Мене особисто як народного депутата і людину, яка знає Юрія Луценка до того, як він став народним депутатом, турбує, що він там перебуває. Я вважаю, що йому не місце в СІЗО, він цілком може давати покази, перебуваючи дома. Це моя особиста точка зору.

Так, Луценко зі своїми мухами в голові і норовом. Він багато говорив такого, що взагалі не відповідає дійсності. Ну, наприклад, казав, що знає прізвища нардепів, які завозили отруту для Ющенка. Ми почали один на одного дивитися... Думаю, нічого собі, я з ним ходжу в буфет, їм, а він може і отрути підсипати. Потім Луценко сказав, що так пожартував.

Але в те, що він кримінальний злочинець, я не вірю.Проте я як народний депутат тут нічого змінити не можу... Ще мене по судах не бачили. Поїхали далі...

 — Тігіпко каже, якщо він «генеруватиме і впроваджуватиме у життя свої ефективні ідеї, то згодом може очолити Партію регіонів»... Вам підходить такий лідер як Тігіпко?

 — Тігіпко таке сказав? Для того, щоб очолити ПР, Сергію Леонідовичу Тігіпку спершу потрібно в неї вступити, а потім уже члени Партії регіонів прийматимуть рішення зміни лідера, якщо вважатимуть за доцільне.

Якщо я не помиляюся, Сергій Леонідович уже очолював партію, вона називалася «Трудова Україна». На превеликий жаль, він її сам кинув. Зараз очолює партію «Сильна Україна», яку він знову кудись хоче приткнути. Він може хіба приєднатися з «Сильною Україною» до Партії регіонів, а не об’єднувати ПР зі своєю партією.

 ...Мені було так неприємно пояснювати віце-прем’єру Тігіпку, коли приймали пенсійну реформу, які види пенсій в Україні існують... Я особисто не бачу Тігіпка лідером Партії регіонів, тому що він не регіонал за духом, він ліберал.

 — А хто такий регіонал за духом?

 — Це той, хто сповідує лівоцентристські ідеї. Тобто свобода підприємництву, свобода розвитку бізнесу, але під жорстким державним контролем, по-іншому можуть наробити багато біди, особливо зараз у перехідний період. Віддавати все у ліберальне русло поки що не можна.

 — Між головою профспілок України Харою і Генпрокураторою йде жорстка боротьба за профспілкове майно. І Хара від Партії регіонів, і генпрокурор Пшонка — теж, за великим рахунком...

 — Я опущу тезу, хто від кого йде... Причому тут Пшонка і Партія регіонів?.. Це справа президента.

 У 2007 році ВР прийняла закон про мораторій на відчуження майна профспілок. Я був автором законопроекту. За два роки — 2008-2009 — профспілки отримали можливість через суди довести і в законом установленому порядку узаконити всі свої майнові права на те чи інше майно. Вони це зробили.

 У чому проблема? Якщо в майні є частка держави, то держава це доводить і тоді на правах акціонерного товариства вступає в дію. Федерація профспілок України не має свого майна, цим майном володіють дві організації Укрпрофтур і Укрпрофоздоровниця.

Тому мені, наприклад, важко зрозуміти логіку Генпрокуратури, бо є громадська організація, яка має своє майно. Що з ним зробити — передати державі? Хочу вам сказати, у 56 році майно Федерації профспілок Радянського Союзу передано міністерству охорони здоров’я. І міністерство так швидко довело те майно до ручки, що його знову повернули профспілкам.

 У даному випадку, на мою думку, що від Генпрокуратури мав би бути судовий позов, що це майно не їхнє. Цього не відбулося. І зараз відбувається якась возня навколо профспілкового майна.

 — Тобто прокуратура займається рейдерством?

 — Прокуратурі чомусь здається, що це майно не профспілкове, а державне.

 — Яценюка називають лояльною опозицією, яка фінансується ПР...

 — Чорт його знає, все може бути.

 — І все ж про Митний союз. Якщо Україна все-таки вирішить вступити, ви особисто як реагуватимете — вийдете з ПР?

 — У Партії регіонів я відверто лобіював і лобіюю інтереси військово-промислового комплексу. Я ніколи цього не приховував. Це робота на громадських засадах, я ніколи ні від кого не отримував гроші, крім своєї зарплати, у мене і бізнесу нема.

Військово-промисловому комплексу більш комфортно співпрацювати і поглиблювати співпрацю з Росією. Це однозначно. До обрання мене депутатом третього скликання я працював заступником генерального директора ВАТ «Моторсіч», яке виробляє авіаційні двигуни. Основна їх кількість постачається в Росію. 

Наприклад, уся вертольотна тематика — це наші запорізькі двигуни. Тому зрозуміло, що поглиблення співпраці тільки сприятиме стабілізації підприємств військово-промислового комплексу. Але, по-перше, я не розумію, чому обов’язково потрібно вступати в Митний союз. А чому ми просто не можемо співпрацювати так, як зараз?

По-друге, чого це раптом Росія пішла на такий дикий шлях — розконсервувала свої цукрові резервні фонди, братиме звідти цукор, закуповуватиме в інших держав за вдвічі вищою ціною, але щоб тільки не купляти український цукор? Тобто таке втягування в Митний союз мені не подобається і нікому не може сподобатися.

Чому раптом Росія позбавила нас квот на труби, які ми завжди поставляли в Росію, адже наші труби кращі за якістю від російських?

Якщо так станеться, що Росія почне відмовлятися ще й від наших двигунів, то цілком зрозуміло, що нам доведеться говорити про наші ринки збуту і ставити тоді питання конкретно — покажіть, чим наші двигуни гірші від інших.

Мені це нагадує лише тиск, шантаж і ультиматум. Так про співпрацю не домовляються.

Як на мене, у розмовах про Митний союз більше політики, ніж економіки й тверезого фінансово-економічного розрахунку. Комусь хочеться, напевне, Путіну перед президентськими виборами, показати себе як собіратєля зємєль...

На президентських виборах мене було послали в Івано-Франківську область проводити пропагандистсько-роз’яснювальну роботу. Я там казав лише одне: ви навіть не переживайте, бо президентом все одно буде Янукович, просто звикайте до нього, отакий здоровий дядько з Донєцка обов’язково буде президентом, але буде дуже українським президентом.

І ми зараз бачимо, що він справді намагається проводити проукраїнську політику. Можливо, це глибоко вразило й розчарувало російських очільників, бо думали, що вони його посадять на гачок. Але в Януковича не було ЄЕСУ, його не арештовували в Домодєдово за валютні махінації. Тобто на нього нема компромату, тому його важко на гачок посадити.

— Ваш колишній однопартієць Тарас Чорновіл каже, що коли президентом Росії знову стане Путін, то для Януковича почнуться «чорні дні». Із заяв Путіна часом справді можна зрозуміти, що у нього велика нетерпимість до Януковича...

— Коли Путін знову стане президентом Росії, повинен бути готовим до того, що його — Володимира Володимировича Путіна — чекає власний Майдан. У нього ще все попереду. Путін думає, що вже всіх придушив чи задушив. Ні. Україна схожа до Росії тим, що теж довго запрягає, але ми запрягаємо швидше, а Росія — дуже довго. Але коли вже запряже, то вже нічого не допоможе. Це по-перше.

До-друге — думаю, що Віктору Федоровичу глибоко до лампочки, як там на нього дивиться Путін — косо чи ні — бо він очільник іншої держави, суверенної, незалежної. Тому, гадаю, всі сили в Україні повинні згуртуватися навколо нього, а не ставити йому підніжки.

— Коли Путін висловлювався, якою хоче бачити Держдуму, то сказав, «українізація» російського парламенту їм не потрібна . То наш варіант ВР такий вже поганий?

 — Володимир Володимирович Путін глибоко і катастрофічно не правий. Арістотель колись казав: найгірше, що придумало людство — це демократію, але кращого нічого придумати не можна.

 Демократія передбачає трошки балагану, бо різні точки зору, а особливо коли відстоюються різні політичні інтереси, але разом з тим демократія передбачає підкорення меншості більшості.

 Пригадується третє скликання, там криків було більше, але вони одразу ж затихали, коли рішення було прийнято. Зараз кричать і після того, як проголосували...

 Я ще раз хочу сказати Путіну, нехай він готується до Держдуми, яка буде українізована, причому обов’язково. Тому що різні політичні інтереси і в Росії існують: і енергетичне лобі, і машинобудівне, і аграрне лоббі. Усі вони обов’язково мають відстоювати свої інтереси, у тому числі бюджетне фінансування. Тому було б краще, якби він уже зараз переймав наш досвід і запитав про це Віктора Федоровича замість того, щоб душити нас такою катастрофічною ціною на газ.

Довідка:
Ярослав Сухий народився в селі Орішківці Гусятинського району Тернопільської області. В 1974 році закінчив Львівьський державний університет ім. І.Франка за спеціальністю «історія», отримав кваліфікацію «історик, викладач історії та суспільствознавства». Служив в армії, працював в партійних органах, викладав, займався науковою діяльністю, має ступінь кандидата історичних наук, доцент, доктор філософії. З 2000 року — депутат Верховної Ради, з 2005 року — в фракції Партії регіонів. 

«Аргумент»