Що ж ми з Вами святкуємо у світлий день Великодня? Чому розфарбовуємо писанки й крашанки, який сакральний зміст несе пасхальний куліч? Ці та інші традиції дійшли до нас ще з прадавніх часів. Найбільший релігійний празник православних християн цьогоріч відзначають 8 квітня. Детальніше про, здавалося б, загальновідоме дізнавайтеся у наступному сюжеті.

Центром усієї біблійської історії та християнської віри в цілому є чудо воскресіння Ісуса Христа. Саме це є основною доктриною релігії та символізує життя після смерті. Він ніс своє вчення учням – про рай та пекло, загробне життя, про гріхи та благі вчинки. Розіп’ятий за наші гріхи, Ісус вийшов із печери і явив, як віруючим, так і ні, диво.

Опісля син Божий знаходився на землі 40 днів, а потім вознісся на Небо. Як вірують, він сидить по праву руку від Батька. Усі, хто приймає Христа, його вчення та віру в диво, яке він явив по праву величають себе Християнами та відзначають Великдень, як Великий День для власної душі. Якщо Ви ставите собі питання із історичної точки зору, чи справді це було та чи існував Христос – церква трактує, як сумнів.

Якщо у Страсний тиждень, перед Пасхою, ще триває піст та, за повір’ями, веселощі мають обмежуватись. Адже це був найважчий період у житті Сина Божого, сповненого болем та стражданнями. То вже у Неділю слід посміхатися, радіти та бажати добра.

Ранок починають із Великоднього привітання та перше, що мають з’їсти – освячені напередодні на суботній вечірній службі смаколики. У нашій традиції – це крашанки, паски та м’ясо. Пасхальні яйця слугують символом Гроба Господнього. Мовляв, ззовні воно виглядає мертвим, а всередині приховує нове життя, що вийде з нього. Окрім того, за віруваннями Марія Магдалина знайшла можливість явитися до Римського правителя Понтія Пілата і подарувала йому яйце із надписом «Христос Воскрес». Той не повірив і яйце почервоніло в нього на очах. Хоча, нині крашанка може бути різного кольору, традиційний – червоний, як кров Ісуса.

Пасхальний куліч, або як його ще величають – Пасхальний хліб теж має власну історію. Насправді це аналог церковного артоса, великого квасного хліба. Як такого релігійного підтекту вона якраз немає. Вважається, що це прийшло до нас від слов’ян, як традиційна весняна обрядова випічка. Його не лише їли, а й використовували при обрядах та ворожили на урожай. А готували це частування не лише раз на рік, а на кілька найбільших свят.

Проте, пам’ятайте, що надмірна насолода від їжі- це грі, а це свято, все ж таки, свято душі..

Уже опісля цього усі православні будуть готуватися до поминальної неділі, коли за традицією потрібно згадати своїх родичів та близьких, помолитися за душі померлих. А поки – радійте та насолоджуйтеся мирським життям.

Відео: 33tvchannel [2]