Про дикунство Путіна і мовчання Зеленського

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Зеленський даремно сподівається, що знайде спільну мову з Путіним, якщо не згадуватиме його прізвище в негативному контексті. Як українські політичні діячі і громадянське суспільство повинні реагувати на останню заяву російського президента.

21 червня 2020 р. в рамках агітаційної кампанії напередодні референдуму щодо поправок до Конституції РФ В. Путін в ефірі телеканалу Росія-1 поділився з телеглядачами черговим «відкриттям»: нібито під час розпаду Радянського Союзу національні республіки одержали величезну кількість традиційних історичних російських територій. «Каждой надо было выходить с чем она пришла, – заявив він, – и не тащить с собой подарки от русского народа».

Форма і зміст цієї короткої заяви очільника держави, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН з правом вето на всі її рішення, держави, яка володіє другим в світі ракетно-ядерним потенціалом, змушують задуматися її сусідів. Що означали насправді історичні екскурси російського президента, які перебувають в абсолютній невідповідності з правдою? Зокрема, якими «подарунками від російського народу» були нагороджені українські громадяни коли вони утворили Українську Народну Республіку на руїнах царської імперії?

Радянська Росія в 1917–1920 рр. зробила три спроби завоювання УНР, і в третій раз таки домоглася успіху, зосередивши в ній величезну збройну силу – 1,2 млн. червоноармійців. Коли Україна була перетворена в радянську республіку, в Кремлі зробили собі кілька «подарунків від українського народу» за рахунок її етнографічної території: залишили у складі Центральної Чорноземної області Росії 1,8 млн. українців, у складі Північно-Кавказького краю – 3,1 млн. українців, а в 1924 р. відрізали від України Таганрозький і Шахтинський округи.

На цю тему: Чего хотели большевики от Украины?

Західні українські етнічні території у складі Польщі, Румунії і Чехословаччини перейшли до УРСР внаслідок післявоєнного врегулювання кордонів в Європі. Передавати їх будь-якій іншій союзній республіці в Москві не могли через зрозумілі причини: вони межували з УРСР. Отже, в радянські часи виявилася така закономірність: Україна втрачала території на сході, що межували з Росією, і здобувала території, які знаходилися на її західних кордонах. Щоб задовольнити бажання західноукраїнського населення возз’єднатися з Великою Україною, яке не здійснилося під час Злуки в січні 1919 р., і зняти з цього возз’єднання тавро пакту Рібентропа-Молотова, керівники трьох великих держав антигітлерівської коаліції вдалися до глибокого переформатування кордонів відроджувальної Польщі. Територіальні втрати поляків були компенсовані за рахунок гітлерівської Німеччини, яка програла війну.

Скорочення території УРСР на сході і прирощення на заході супроводжувалося одним винятком: у 1954 р. Кримська область була передана Україні зі складу РРФСР. До революції півострів був частиною Таврійської губернії, яка входила в Україну, але В. Ленін побажав залишити його в Росії і створити зразкову автономну республіку, в якій киримли (кримські татари) впливали б на розгортання революційного процесу на мусульманському Сході. Коли флірт з керівником Турецької республіки Кемаль Ататюрком зазнав невдачі, радянська влада почала переслідувати кримськотатарський народ, а під час Другої світової війни депортувала його з півострова. Крим занепав, після чого в Кремлі вирішили повернутий його Україні.

На цю тему: Глупость Хрущева или здравый смысл?

У березні 2014 р. путінська Росія окупувала Крим. Після успішної анексії Путін привселюдно признався, що просив «західних колег» не втручатися в події, бо засоби тактичної ядерної зброї приведені в бойову готовність. Захід справді не втрутився. Але Російська Федерація відтоді перебуває під санкціями, які дошкульно діють на її економіку. Адже анексією Криму була вперше порушена прийнята 1 січня 1942 р. представниками 26 країн антигітлерівської коаліції Атлантична хартія, в якій проголошувалася відмова від територіальних здобутків після перемоги у війні. Уперше був порушений прийнятий в Гельсінкі у 1975 р. Заключний акт Конференції з безпеки та співробітництва в Європі, в якому проголошувалася незмінність державних кордонів, що склалися після Другої світової війни.

Як українські політичні діячі і громадянське суспільство повинні реагувати на останню заяву російського президента? Нема сумніву, що Путін прагне домогтися позитивного результату на референдумі з «обнуленням» строків своїх повноважень, а тому грає на почуттях тих верств населення, які з ностальгією згадують колишню радянську імперію. В Росії імперські настрої дуже поширені. Однак пов’язувати територіальні претензії тільки з референдумом було б недоречно. Президент КНР Сі Дзіньпін не дозволяє собі агресивних висловлювань, хоч тримає в умі Нерчинський договір 1689 р. і ретельно працює над господарським освоєнням Забайкалля і Далекого Сходу. На відміну від нього, Путін не тільки агресивно висловлюється, але й діє, не зупиняючись навіть перед ядерним шантажуванням. Особливо агресивно Росія діє в Україні, де вже сьомий рік триває «гібридна» війна. В. Зеленський даремно сподівається, що знайде спільну мову з Путіним, якщо не згадуватиме його прізвище в негативному контексті.

Висновок може бути тільки один: протистояти російській агресії усіма силами, спираючись на підтримку Заходу. Інформаційна війна – один з найбільш небезпечних напрямів «гібридної війни». Президенту України треба протистояти вітчизняним ЗМІ, які перебувають під контролем Путіна.

Станіслав Кульчицький,  опубликовано в издании  День


На цю тему:

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  uargumentum@gmail.com