Версия для печати
На початку вересня, розвиваючи наступ Харківського угруповання на правому фланзі, до Лимана вийшли чотири бригади десантно-штурмових військ ЗС України, бригади територіальної оборони Київської та Львівської областей, загін окремого полку спеціального призначення Святослава Хороброго та Рівненський батальйон НГУ. З боку росіян оборону тримали 503 мотострілецький полк 19 мотострілецької дивізії, 752 мотострілецький полк 3 мотострілецької дивізії, 21 окрема мотострілецька бригада ЗС РФ, незаконні збройні формування «208 Козачий мотострілецький полк», «2 окрема мотострілецька бригада 2 армійського корпусу» (обидва – «народна міліція ЛНР» і два загони БАРС («боевой армейский резерв страны», як називаються російські резервісти).
Як точилися бої за Лиман йдеться у статті LB.ua.
Бої на околицях міста зав’язалися 9-10 вересня. З ходу взяти Лиман не вдалося, тому Збройні сили України перейшли до тактики повільного придушення опору та почали обходити місто з флангів, створюючи загрозу перерізання комунікацій.
11.09, побачивши загрозу важливому вузлу оборони, противник перекидає до Лимана підрозділи 26 танкового полку 47 танкової дивізії, котрі до того виконували завдання на Слов’янському напрямку.
Уже 18.09 стає зрозуміло, що українські ДШВ за підтримки ТрО розгортають класичну операцію на оточення. Російське військове командування поставлено перед вибором «оточення і полон» та «відступ», але ціна відступу – дорога на Кремінну та Лисичанськ.
21.09 противник уже заледве стримує просування українських десантників і намагається посилити свою оборону в Новоселівці та Дробишевому, перекинувши туди підрозділи 144 мотострілецької дивізії та банду «222 стрілецький батальйон мобілізаційного резерву». Не у змозі відкинути шаблони, командування противника намагається створити вогневу перевагу, перемістивши під Рідкодуб тактичну групу артилерії зі складу 99 самохідно-артилерійського полку 3 мотострілецької дивізії, під Терни – сім РСЗВ «Ураган» та дві батареї гаубиць – під Іванівку. Цей мікс чітко вказує на великі втрати матеріальної частини артилерії російської армії на цьому напрямку. Криза розвивається.
22.09 у районі Дробишевого та Ямполя українські підрозділи завдали двох потужних ударів по російській обороні, продемонструвавши рішучість своїх намірів оточити Лиман. Слід віддати належне українським розвідникам, котрі знайшли слабке місце в бойових порядках окупантів, що вже наступного дня дозволило оточити в Дробишевому обидва загони БАРС, 13-й («Русский легион») і 16-й («Кубань»). Дивною здається логіка російського командування, котре поставило два загони резервістів прикривати позицію, що напряму впливає на стійкість вузла оборони. Утрата Дробишевого мала б стати чітким сигналом для відходу з Лимана всієї тактичної групи противника, котра його утримувала.
24.09 підрозділи ЗСУ успішно діють на цьому напрямку та змушують противника відходити:
25.09 ворог залишає Піски, Подоли, Карпівку, Липове: його оборона, як кажуть, посипалася. Водночас російське командування (керував операцією на цьому напрямку командувач військ Центрального військового округу ЗС РФ генерал-полковник Лапін) досить дивно намагається врегулювати кризу: українські позиції обстрілюють з мінометів, зі ствольної та з реактивної артилерії в районах Корового Яру, Богородичного, Ярової, Пришиба, Озерного. Здається, російському командувачу не спадає на гадку готуватися до прориву з оточення, котре щодня вимальовується все чіткіше.
Противник усіляко намагається зупинити просування українського десанту. Поступово до Лимана відкочуються підрозділи 222 сбмр, 208 спмр 2 АК, залишки 16-го та 20-го загонів БАРС. У Дробишевому наші добивають 13-й загін БАРС.
26 та 27 вересня українські десантники беруть під контроль кілька сіл на північному заході й півночі від Лимана, оформлюючи оперативне оточення Лиманського угруповання росіян. Ці дії дозволили вивести в нові позиційні райони українську артилерію та взяти під вогневий контроль останній логістичний маршрут російських військ у Лимані через Сватове, Макіївку та Терни. Українські групи ССО та розвідка виходять у райони Торського та Ямполя. 27 вересня звільнено село Нове, Збройні сили України захоплюють чималу кількість справних російських Т-72.
Тилами росіян мандрують українські ССО, атакувальні колони, захоплюючи язиків, створюючи атмосферу невизначеності, хаосу та загального страху.
На схід від Пісків-Радьківських українці звільняють Рідкодуб і Катеринівку, упевнено наступають на Макіївку (і далі на північ і північний схід).
28 вересня через прорив оборони військ 20 армії росіян на Осколі вже йдеться про розгром усього Лимансько-Ямпільського угруповання противника. Цю загрозу нарешті усвідомлює російське командування, котре кидає в безглузді контратаки всі наявні сили. Захоплені документи та полонені свідчать, що були задіяні підрозділи 201 військової бази РФ у Таджикистані, підрозділи 61 бригади морської піхоти Північного флоту, невстановлені поки що підрозділи ПДВ, маршові роти, які йшли на поповнення 3-ї та 144 МСД росіян, різнорідні регіональні та національні «добровольчі батальйони». Ще більшу загрозу становить просування Збройних сил України з півночі до Сватового та з півдня до Кремінної, що створює перспективу ще масштабнішого оточення росіян. Віддамо належне противнику, він у Лимані на той момент зберіг керованість військами і чинив гідний опір.
Українські ДШВ тим часом продовжують створювати тиск на російську оборону, з півночі просуваючись на ділянці Зелена Долина – Колодязі, що дозволяє вийти до Зарічного та перерізати останній маршрут для відступу з Лимана. Водночас вони наступають на південь, у тил Лимана, і визволяють Колодязі та Шандриголове: місцевий російський гарнізон розтанув, залишивши щонайменше кілька Т-72. Традиційно активні обслуги ПЗРК ДШВ – упродовж доби збито три російські штурмовики Су-25.
Російські гарнізони у Сватовому та Кремінній готуються до оборони, доля Лимана, здається, вирішена.
29 вересня складається враження, що командування противника намагається заперечити перспективу оточення Лиманського угруповання, що виливається у загрозу всьому угрупованню окупаційних військ на Донбасі. У миті просвітлення ворог намагається вживати заходів, аби не допустити оточення в районі Лимана, мінує дистанційними засобами місцевість по рубежу Дерилове, Ставки, Колодязі, намагаючись стримати просування Сил оборони, застосовує важкі вогнеметні системи ТОС-1А «Солнцепек» по позиціях наших військ у районах Катеринівки та Нового. Але ж вогонь запеклих не пече, і о 14:30 наступної доби Генеральний штаб Збройних сил України офіційно повідомляє про оточення російської групи військ у районі Лимана та Зарічного. У казані опиняються близько 5 тисяч російських військових та місцевих сепаратистів («союзників», як їх називає російська пропаганда).
У російському сегменті соцмереж здіймається ґвалт через відступ із Дробишевого, падіння Ставка і підготовку до відступу з Лимана та Зарічного.
Традиційно все це ніяк не впливає на українські ДШВ і ТрО, котрі тримають під вбивчим вогнем, зокрема й прямим наведенням, дорогу Лиман – Зарічне, звільняють Торське, перерізають дорогу на Кремінну.
Достеменно невідомо, скільки ворогів опинилося в Лиманському казані. Російське МО традиційно повідомило про «відведення військ на більш вигідні рубежі» (а раніше вони їм чим не подобалися, не повідомило, власне, як і кого туди відвели).
На тлі російських рефлексій про чергову поразку підрозділи Збройних сил України стискають оточення, позбавляючи окупантів останніх шансів вирватися.
Увечері 1 жовтня 81 аеромобільна десантна бригада повідомила про взяття Лимана.
2 жовтня президент Зеленський офіційно оголосив, що Сили оборони повністю зачистили Лиман від окупантів.
На думку росіян, Лиман увійшов разом з Донецькою областю до складу РФ, але годинником насправді керує ГШ ЗСУ – менше ніж добу місто пробуло формально «російським».
Українські військові в Лимані. Фото: facebook/zoryan.zoryan/
На цю тему:
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ
Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .
