Бутусов: Існує загроза оперативного оточення Покровська

Версия для печати

"Там значне просування ворога, і зараз виникла реальна загроза оперативного оточення міста Покровськ, що означає його можливу швидку втрату, втрату одного з ключових вузлів комунікацій.

Я вчора (10 грудня. - Ред.) написав про повну відсутність постачання розвідувальних дронів для скидів типу Mavic. Нашим військам, які б'ються південніше Покровська, взагалі нуль передає Міністерство оборони, нічого на такий важливий напрямок. Я дуже вдячний глядачам, читачам. Ми вже зібрали близько 2,5 млн гривень. І всі ці кошти  вже спрямовані на закупівлю дронів, в першу чергу Mavic 3T і обладнання антен для їхнього застосування. І будуть передані підрозділу, який саме південніше Покровська намагається зупинити російський прорив і врятувати місто.

 Почнемо з цитати командира 108-го батальйону "Вовки ДаВінчі" Сергія Філімонова. 108-й батальйон "Вовки ДаВінчі" виконує завдання на напрямку основного удару ворога, південніше Покровська. Батальйон входить до складу 59-ї мотопіхотної бригади, і цей командир батальйона безпосередньо керує боєм на цьому напрямку. І ось що він каже. "Головна причина катастрофи на Покровському напрямку – вище командування, яке ставить перед підрозділами нереалістичні задачі. Генерали, які не розуміють можливості підрозділів і не орієнтуються в ситуації на лінії зіткнення".

Підкреслюю, це вчора заявив безпосередньо командир батальйону, який  якраз на тій ділянці, про яку ми сьогодні і будемо говорити, про обстановку, чому там сталася, на думку комбата, катастрофа.

Отже, про генералів, оскільки зайшла мова, якраз і поговоримо, хто ж там ці генерали. Генерал, який керує бойовими діями на Покровську – це командування ОТУ "Донецьк". На даний момент там вже створена тактична група "Покровськ" і там же відповідає за організацію бойових дій ОСУВ "Хортиця". ОСУВ "Хортиця" – це генерал Гнатов, ОТУ "Донецьк" – це генерал Олександр Луценко, і його заступники - Федосенко, Марченко і начальник штабу сумнозвісний полковник Ледовий. Ледовий, хочу нагадати, просто провально себе показав, людину, яка взагалі не керувала в житті навіть бригадою, призначили командувачем ОТУ "Луганськ". Він провалив там повністю управління боєм, просто тотальна, суцільна брехня. Його і зняли з ОТУ "Луганськ", і "страшно покарали". Поставили начальником штабу на сусіднє ОТУ. От такі у нас стосунки, знаєте, таке кумівство, оці кланові стосунки в Збройних Силах, вони призводять до того, що незрозуміло хто призначається на вищі посади командні, і потім цих людей навіть ніяк не карають. І вони знають, що там дружні стосунки з головнокомандувачем Олександром Сирським – це, в принципі, прикриття від усього. Це не тільки Сирського стосується. Хочу сказати, що і при Валерії Залужному, на жаль,  згадаймо, генерала Зубанича, теж абсолютно люди, які себе ніяк не проявляють, некомпетентно проявляють на командних посадах, залишаються керувати. Так і тут. Ця практика ганебна,  ніхто не робить висновків, ніяких, і ці керівники продовжують залишатись на посадах. І Зубанич, до речі, теж продовжує вже після Залужного на керівних посадах бути. Так, ніби як і не було ні Сєвеєродонецька, ні Лисичанська, ні контрнаступу, яким він невдало керував. Все залишається.

Так от про генералів. Тему генералів порушив зараз Сергій Філімонов, а трохи раніше, кілька днів тому, - Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський. Послухаємо його, цитата: "Офіцер повинен бачити солдата. Генерал, який не був в окопі, для мене особисто, не генерал. Незважаючи на досвід, при всій повазі, сьогодні найскладніша ситуація на передньому краю. В окопі. Для моральної стійкості, для підтримки військового. Не розказувати приходити на Ставці, або дещо там віщать в своїх командних штабах, що не вистачає. А безпосередньо спілкуватись із солдатами. Тому Сирський, до речі, тому він не вилізає з фронту, тому він постійно їздить. Ми щоденно, два рази на день з ним спілкуємось. В нього доповідь ранкова, вечірня, але все одно цього замало. Генерали повинні бути в окопах. Ось така війна. Моральний стан військового найважливіший. І якщо, ну це вирішувати вже військовим, вони це показують, якщо корпусна їхня система, яку вони пропонують на сьогодні, це зменшення оцієї відстані від генерала до військового, якщо бюрократичність ця зменшується, нехай роблять так, щоб вона була зменшена".

Велика кількість суперечок виникла після цих заяв Володимира Зеленського. Ми знаємо, що Зеленський, насправді, не орієнтується по обстановці взагалі. І сам за весь рік був на фронті в штабах бригад два рази. За весь 24-й рік. Так що, звичайно, говорити про те, що наш Верховний Головнокомандувач сам розуміє, що відбувається, не доводиться. Але він порушив тему, про яку важливо говорити, і яку підтверджує командир 108-го батальйону Філімонов. Генерали, причина поразок, погане управління і організація військами. Це говорить вже не тихо, там, не мені, журналісту, розповідають командири частин. А це вже відкрито заявив командир батальйону на цьому напрямку, про який ми говоримо. Там, де стався прорив нашої оборони, і зараз сталася загроза втрати цілого міста Покровськ, навіть без боїв за місто. Тому що ворог просто його оточить і все, і переріже основну магістраль.

Чому потрібні зараз генерали, які не живуть в окопах, а хоча б інколи намагаються дійти до окопів, це саме тому, що сучасна війна, тактика її, дуже сильно змінюється постійно. І дрони змінили ситуацію. Зараз генералу, щоб він розумів, що відбувається на фронті, треба дійти до окопа - тобто  спланувати операцію по заходу в окоп. Бо зараз заход в окоп – це більш ризикована для наших воїнів, для нашої піхоти операція, ніж перебування на передовій позиції. Дрони, велика кількість дронів, засобів спостереження, велика кількість сенсорів на полі бою, як вдень, так і вночі робить будь-яке переміщення на передовій дуже ризикованою операцією, яку треба планувати. Вже не треба планувати виключно бій в обороні. Бій в обороні починається з того, що командир визначає маршрути, у яких він може безпечно пересувати особовий склад. Прикриває ці маршрути інженерними спорудами, щоб можна було десь переховатись під час обстрілу або прольотів дронів. Обладнує це, забезпечує РЕБом, забезпечує транспортними засобами, має групи евакуацій і різні види евакуаційного транспорту. Багі, бронетранспортери, машини. Тобто, забезпечує роботу медиків, забезпечує резервну евакуаційну групу, яка може пішки вибігти. Планує час, планує управління прикриття і наведення цієї групи, яка проходить з дрона, щоб вона не загубилася, щоб вона швидко точно проходила. Планує прикриття вогнем, якщо ворог помічає і намагається вразити. Тобто, є цілий комплекс заходів інженерного забезпечення, маскування, підтримки, медичного забезпечення, евакуаційного транспорту, бронемашин.

Чи мають наші генерали такий сучасний досвід війни? При всій повазі, генерал Луценко – Герой України, Федосенко – Герой України, Марченко теж був комбригом. Ледовий поки що, на щастя, не Герой України, але я так розумію, що дуже хоче отримати це звання також. Але війна змінюється. Те, що було героїзмом і правильними рішеннями, ну, і Луценко, і Федосенко часто виїжджали на фронт, до військ, спілкувалися із солдатами, але виїжджали коли? Коли вони були комбригами. Це 1922 рік, в першу чергу. Коли були маневрені бойові дії. Зараз ситуація змінилась. Лінія фронту позиційна. І зараз спланувати управління військами – це значить спланувати, як вони маневрують  в обороні. Бій в обороні починається з побудови маневру в обороні. І в першу чергу маневру логістичного. І, звичайно, якщо командир, якщо у нас Верховний Головнокомандувач далі  штабу бригади на фронт не приїжджав за цілий рік, а Головнокомандувач ЗСУ теж далі штабів бригад не приїжджає, максимум кілька разів був у штабах батальйонів за рік. Якщо командувачі ОТУ не виїжджають на командні пункти, наприклад, КСП рот навіть. Я кажу зараз про командувачів, можливо, всіх ОТУ. Вони навіть до КСП рот не доїжджають, бо це теж вже ризикована історія. То, звичайно, вони не отримують сучасного досвіду війни.  І коли вони ставлять завдання підлеглим, на жаль, при визначенні, це також не враховується. Я не хочу зараз сказати, що основна проблема – це виключно  командири. Основна проблема комплексна. Це і управління військами, побудова його, і організація військ абсолютно неадекватна, оскільки ворог воює дивізіями, корпусами, а ми досі воюємо бригадами, батальйонами, ротами. Так і проблема забезпечення. Це те, за що відповідає Верховний Головнокомандувач Зеленський, Ставка Верховного Головнокомандувача, міністр оборони, міністр стратегічної промисловості. Це забезпечення боєприпасами, це забезпечення дронами. На цьому напрямку просто катастрофічно відсутнє забезпечення дронами. Я просто в шоці від того, що сидять керівники, Зеленський їздить по конференціях, міністр оборони їздить по конференціях, вони їздять по закордону, вони шукають і кажуть, що нема людей, ми все робимо, щоб знайти людей в армію. Посилають людей, комплектують війська, поповнюють втрати і потім цих людей посилають на фронт на війну дронів. Без дронів взагалі – нуль. Забезпечення – нуль. Я вважаю, що це просто злочинні дії. Те, що на фронт, на цей напрямок Покровський зараз, на мінометні батареї масово продовжують постачання бракованих мін від міністра стратегічної промисловості Сметаніна і радника президента Камишіна – це злочин. Ніякої реакції нема. Продовжують брак постачати в армію. А самі сидять на конференціях, пресрелізи дають, брешуть постійно.  Вони просто намагаються приховати свої злочини. І потім їх спихують на генералів, що нібито генерали всі винуваті. У генералів є своя відповідальність, безумовно. Вони у нас діють, на жаль, в умовах абсолютно теж неадекватного застосування. І вони такі неадекватні команди, які отримують, потім їх і транслюють підлеглим. Просто закривають очі і транслюють підлеглим абсолютно нереальні завдання. Про це сказав відкрито тільки один командир батальйону на цьому напрямку. Ну, що поробиш? Я думаю, прийде час, будуть говорити інші командири. Бо я жодного не знаю в ОТУ Донецьк командира підрозділу, частини, який би адекватно висловлювався проти управління організацією військами, які там відбуваються на напрямку. Жодного не знаю. Не чув навіть.

Що відбувається під Покровськом. Я покажу просто одну карту.

Я був у місті і можу вам сказати обстановку на одному з напрямків. Так от дивіться, ситуація ця, яка змінилась буквально за останні два тижні. Прорив ворога стався від Селидового. Ворог пройшов прямо, пішов вперед. І пройшов одразу кілька населених пунктів. Зайшов, зайняв село Жовте. Потім далі пройшов на село Шевченко, зараз там ідуть бої, і Новотроїцьке. Чим це загрожує? Зараз ми бачимо напрямки ударів противника. Новотроїцьке вони хочуть захопити повністю, хочуть захопити Шевченко повністю. І між Шевченком і Новотроїцьким пробитись на Піщане. Ситуація кричуща, яка, звичайно, потребує розслідування,  хоча б афте екшн рев'ю. Ми знаємо, що наше управління військами, наше командування військове ніколи не проводить афте екшн рев'ю. Інколи пишуть звіти, які взагалі не відповідають обстановці і просто їх фантазують якісь керівники в Києві. Управління аналізу, підготовки, Генштабу. Вони повністю відірвані від реальності і ніякого авторитету, поваги у військах такі звіти для прикриття керівників не мають.

 Ворог за два тижні зайшов у село Жовте. Практично там не було серйозних боїв. На жаль, кілька наших груп бійців, які там билися, вони зробили все, що можливо. Це був зустрічний бій. Позиції наші зайняти не встигли просто підрозділи. Далі ворог пройшов на Шевченка і Новотроїцьке. Бої йдуть в цих селах. Половину Шевченка, половину Новотроїцького ворог захопив і зараз намагається вбити клин, пройти на Піщане.

Що таке Шевченко? Там є терикон в центрі села. І з цього терикона, це панівна висота в районі, там до заправки WOG на в'їзді в Покровськ 8 кілометрів. Для дронів це просто елементарна невелика відстань. Тобто основна траса постачання Дніпро-Покровськ – основна магістраль. Якщо ми втратимо Шевченко, вона буде перехоплена ворогом, взята просто під контроль дронами. Подальша оборона Покровська буде, м'яко кажучи, ускладнена. Це фактично буде означати, що ворогу буде дуже зручно далі атакувати і наступати, і проходити вперед. Тому що він з панівних висот буде розвалювати нашу логістику і послаблювати нашу оборону. Все це сталося дуже миттєво, дуже швидко, дуже несподівано. І жодної відповідальної особи нема. Всі керівники, всі командири, які таку раптовість допустили, вони всі на своїх посадах.

Отже, що сталося? Формально цей район… Ну, спробуємо, оскільки Володимир Зеленський вимагає правди, скажімо, трошки те, що мені стало відомо про обставини того, що трапилось, чому так ворогу швидко вдалося зійти, і що роблять зараз наші воїни. Для початку, знов-таки, перед цим коротким розбором, він, можливо, неповний, будуть свої доповнення. Для початку хочу нагадати важливу цитату з "Плану стійкості" Володимира Зеленського, який вимагає від нас оприлюднення цих деталей. Я хочу підкреслити – це вимога Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського.

Що він сказав у своїй промові:"Ми не маємо боятись говорити про складні речі і проблеми в нашій армії, бо це наша армія. Ефективні рішення можливі лише за умови чесної розмови, відкритої розмови. Проблеми треба вирішувати, а не замовчувати їх. Причини з'ясовувати і їх прибирати. Швидше. Це потрібно було зробити вчора". Отже, дякую, Володимире Олександровичу. Ми будемо виконувати, погоджуємося з вашим рішенням цим і з вашими словами, і будемо, звичайно, зараз на виконання цього наказу і робити розбір обстановки. Те, що відомо.

Отже, як стався цей раптовий прорив? Сталося так, що на цьому напрямку розміщувалися  підрозділи 59-ї мотопіхотної бригади, до якої входить той самий 108-й батальйон Вовки-Да Вінчі. Бригада має серйозні проблеми, про які неодноразово говорив в ефірі. Проблеми з управлінням, організацією, з поповненням особовим складом. Ці проблеми знають усі бійці, командири бригади і дуже добре знають усі суміжні придані підрозділи, які бригаді постійно придавались. Так от, завдання, які ставились в бригаді, враховуючи  її об'єктивні проблеми, вони були, м'яко кажучи, неадекватні. Тобто, в бригаді була нарізана дуже широка смуга оборони і в цій смузі виконати, ефективно створити щільність сил та засобів, бригада не могла. Вона на цю смугу була нещодавно перекинута, після того, як там підрозділи у Селидовому стерлись.

Що відбувається у нас? Війська, які обороняли Селидове, це, в першу чергу, 15-та бригада Нацгвардії і придані їй підрозділи, вони були повністю сточені і втратили боєздатність ще у посадках перед містом. В самому місті серйозних вуличних боїв не було. Нікому це робити вже, оскільки стерли війська перед містом. Потім знов війська відкотились за місто, знов відкрите поле. Знов вони були вибиті, тому що ворог контролює забудову міста, тому зручно діяти, зручно розгортати антени, застосовувати дрони, артилерію, вогневі засоби і давати накопичуватись своїй піхоті. Велика кількість підвалів, будинків практично місто не зазнало великих ушкоджень, руйнування, як, наприклад, це зараз у Вовчанську чи було на деяких частинах Бахмуту. Ворог пройшов далі. Здавалось би, всі командири на місці подавали пропозиції Вищому командуванню, в першу чергу Командуванню ОТУ, Командуванню ОСУВ, відійти на заздалегідь підготовлені позиції, розгорнутись по зручних рубежах, зробити це, відкотитись на деяку відстань, закріпитись там, розгорнути свої сили і зустріти подальший наступ ворога. Але, на жаль, цього не сталося. На карті  чорна смуга намальована – позначка між Шевченко і Новотроїцьким. Ця чорна смуга – це наш великий укріплений район, який був заздалегідь підготовлений для оборони і мав прикривати підходи. Він був дуже грамотно розташований, він знаходиться в такій дуже щільній посадці, широкій, це такий, фактично, невеличкий масив, закритий рослинністю. І ця висота, панівна висота над цим районом,  прикривала повністю підходи як до Новотроїцького, так і до Шевченка. Так от, друзі, що сталося? На цей рубіж вчасний наказ на відхід ніхто не дав. Чому так сталося? Держава побудувала рубіж оборони. Хочу відмітити, цей рубіж був побудований грамотно, це укріплений район. За всіми розповідями командирів на місці, в цьому районі навіть були побудовані перекриття значної кількості ходів сполучення, там була значна кількість бліндажів. Це був зручний район для маневру в обороні, для контролю  місцевості, для того, щоб там ефективно вести бойові дії. Там можна було і ховати людей, і маневрувати в обороні. 

Сталося те, що коли підрозділи 59-ї бригади ще на підході до цих позицій в районі Жовтого вже розтягнуті вузьку лінію, вони не змогли втримати противника. 59-та бригада, яку перекинули там з іншого напрямку, вона просто не встигла розгорнути свої бойові порядки. Ворог продовжував атаки, зазнав втрат, велика полоса, яка була у бригади, не давала їй можливості створити щільність військ. В результаті в обороні були великі дірки, які групи піхоти противника проходили без бою. Це призвело навіть до втрати розуміння, що відбувається. Не було контролю з боку ОТУ Донецьк взагалі цієї обстановки реальної боєздатності бригади, реальної адекватності виконання завдань. От про те, що сказав Філімонов. Його батальйон був також в цьому районі. Розтягнуті бойові порядки, щільності нема, ворог просочується, на карті намальована ОТУ оборона, якої фактично нема. Оце те саме – відсутність розуміння генералами завдань, які вони ставлять перед військами. В результаті оборона 59-ї бригади була просто умовна в цьому районі. І ворог без бою фактично зайшов у Жовте. Бойові порядки бригади був просто великий розрив. Мені кажуть у штабі бригади, що повідомляли про це. Я не знаю, що там знає ОТУ. Це знов таки ніхто не в курсі. Ніхто не може зараз пояснити. В результаті ці дірки в бойових порядках в жовте ворог зайшов без бою по результату. Потім російські штурмові групи пішли далі по напрямку Новотроїцьке, Шевченко. І тоді на цей напрямок кинули вже, коли ворог пройшов у Жовте і пішов далі. Тоді вище командування наше військове зрозуміло, що щось відбувається неконтрольовано. І зараз ворог вийде взагалі на Шевченко і Новотроїцьке. Тобто це вже фактично загроза оточення, обходу Покровська з півдня. І туди перекинули додаткові сили. Верховний головнокомандувач про це каже і треба сказати. Це підрозділи 32-ї бригади, поповнені. Поповнені нашим командуванням, туди дали людей, поповнили підрозділ так екстрено. І там працює штурмовий батальйон "Скала". Також є ще деякі підрозділи, повний склад військ, я не буду зараз деталізувати. Скажу просто, що на цей напрямок були перекинуті екстрено свіжі сили. Але, знов-таки, ці війська були перекинуті не тоді, коли це було вчасно, потрібно, а через брехню у доповідях, я не знаю, з якого рівня вона була, але те, що там в окопи, в районі, в той район, жоден генерал не виїжджав, це сто відсотків. Так от, в результаті брехні в доповідях, ці війська не були вчасно заведені на рубіж оборони, на той укріпрайон між Шевченко і Новотроїцьким, який позначений на карті. 59-та бригада не була посилена вчасно. У неї і так проблеми в управлінні. Треба, очевидно, всі військові кажуть, не треба було таку велику полосу, треба було вчасно посилити іншими підрозділами. Бригада не може керувати  великою кількістю на великому фронті. Їй треба дати помірне для неї полосу оборони. Я не знаю, хто це визначає там. Про це говорить Філімонов, який комбат в цій 59-й бригаді. Треба ставити завдання відповідно тим силам, які є. Цього не було зроблено. В результаті з ходу кидаються в бій підрозділи 32-ї бригади, і вони намагаються зайти на позиції. Туди кидається також штурмовий батальйон "Скала", 425-й батальйон, така палочка-виручалочка на цій ділянці фронту. Кидається в бій, але виявляється, що в бій треба вступати в зустрічний. Тому що цей ключовий в тактичному відношенні укріпрайон вже захопив противник. Без бою. Зайшов туди раніше, ніж військове командування направило туди хоча б одну людину. В результаті витрачені десятки мільйонів. Я не знаю, який бюджет, але там великі роботи проведені по укріпленню. Правильно обрана позиція, підготовлена полоса оборони, добре закрита від дронів, від ураження артилерією. І ось цей укріпрайон українське командування безкоштовно подарувало російським військам. І туди зайшов ворог. І потім з цього укріпрайону, користуючись, що це просто прекрасна зона для накопичення, для розгортання своїх військ, російські штурмові групи пішли у трьох напрямках.

Ще раз карту подивимося. Ось чому вони пішли. Ось вони звідси заходять. На Шевченка, на Новотроїцьке і намагаються пробитися на Піщане. На цю позицію, яка чорним виділена, чорна смуга на карті, стрілочка, чорна смуга, подивіться, між Шевченка і Новотроїцьким. Ось ворог просто прийшов у гості. Платники, дякую. Українські платники податків скинулися. Українські воїни, я не знаю, яка там організація, кажуть, що це ДССТ, Міністерство оборони, Служба транспорту побудувала, підготували якісні позиції і внаслідок неадекватних управлінських рішень, за які несуть відповідальність просто, можу сказати, ОТУ Донецьк і ОСУВ Хортиця, які просто не володіють обстановкою, можливо не спілкуються з комбригами, не спілкуються з комбатами, як ми бачимо. От комбата 108-го батальйона, який там був, його явно ніхто і не питав. Вони навіть не питають, не те, щоб вони приїжджають в окоп, вони навіть не цікавляться думкою підлеглих командирів. В результаті цей укріплений район просто українські платники податків подарували російським окупантам. І звідти ворог розгортає наступ.

Вони зайшли в Шевченко, і зараз, завдяки воїнам 425-го штурмового батальйону "Скала", які ведуть зараз бої за Новотроїцьке і Шевченко, ці села вдалося втримати. Ці бійці знов-таки заходили в бій з ходу. Вони вибивали противника звідти, де він вже просунувся і зайшов. І якби у нас не було там таких бійців-штурмовиків, якби "Скала" не була боєздатним підрозділом, то ми би втратили зараз ці два села. Там просто не було нічого, що могло б зупинити російський наступ. Все це зроблено знов. Без планування, без підготовки. Вперед-вперед, без дорозвідки. В таких саме умовах заходить туди на лінію оборони 32-га бригада. Люди є. Часу на підготовку не дали, але люди є. І я хочу подякувати тут воїнам 32-ї механізованої бригади, воїнам 425-го штурмового батальйону "Скала", воїнам 155-ї механізованої бригади, деякі підрозділи якої теж тут у районі, за те, як мужньо вони б'ються. Вчора ( 10 грудня. - ред.) на одній позиції ворог штурмував з трьох напрямків  один з наших вузлів оборони, і бійці 32-ї бригади, 3-й механізований батальйон, бійці 2-го механізованого батальйону 155-ї бригади просто героїчно відбили ці атаки. Навіть без дронів відбили. Дронів не було. Просто побудовано вузол оборони, правильна організація вузла оборони, ешелоновані бойові порядки дозволили стрілецьким вогнем знищити противника. Плюс група бійців 155-ї бригади пішла в контратаку і це дозволило вибити ворога. Це реальний подвиг, ближні бої. Але ці ближні бої важко даються, великі втрати для росіян, але вони важко даються і для нас. Тому що ці ближні бої ведуться не на укріпленій заздалегідь позиції, а знов, як завжди у нас часто буває, ворог сидить на наших укріплених позиціях, а українські воїни, замість того, щоб їх вчасно туди направити, ні, вони знов ведуть зустрічний бій у пустій посадці з лопатою. Тобто на словах нам керівники розповідають про лінію оборони, але їх рідко де роблять, а навіть там де роблять, ми не займаємо їх військами. Ну це просто божевілля. Це дійсно проблема генералів, і правильно про це сказав Філімонов. Ну як так можна? Ви вкладаєте величезні ресурси і потім витрачаєте їх бездарно, просто віддаєте ворогу. А люди потім мають битись на відкритих посадках і демонструвати героїзм. І вони його демонструють. Ну, я не знаю, у нас немає просто, на жаль, ні Ставки Верховного Головнокомандувача, ні Генеральний штаб у нас. Просто всі ухиляються від відповідальності, від того, щоб впливати, вирішувати проблеми на фронті. Жодних висновків, жодних уроків. Просто їх неможливо навчити, цих керівників. Суцільна брехня, бажання повідомляти хороші новини. Ніхто не хоче погані новини повідомляти, що, вибачте, у нас тут дірка в бойових порядках 2 кілометри, нікого нема. Ні, всі сидять мовчки. Комбриг сидить мовчки. Або, я не знаю, можливо, так тихенько доповідає, щоб його не зняли. Командувач ОТУ сидить мовчки, командувач ОСУВ сидить мовчки. Всі тихо. Потім втрачаються позиції. І що роблять наші генерали? Вони ж не їдуть туди їх відбивати. Вони з іншого напрямку дьоргають штурмовий батальйон, дьоргають ще кілька батальйонів інших бригад і кажуть вперед, затикайте, вперед, в зустрічних боях. Ну це ж божевілля, це злочин взагалі. А якими втратами це досягається? Хтось рахував? Я не буду зараз говорити, хоча цифри мені відомі. Я вам хочу сказати, що за ці гроші, які тепер треба буде виплачувати родинам загиблих, можна було на тому напрямку просто завалити його дронами. Але замість того у нас воюють людьми. І високою ціною. А потім ці керівники зверху розповідають, що знаєте, не хочуть іти в армію, не вистачає нам людей, дайте нам ще штурмовиків, піхотинців. Так якщо ви, Верховний Головнокомандувач, Ставка, міністр оборони Умєров, який як завжди відсутній, він взагалі не існує. Він нічого не робить, не втручається, не їздить на фронт, не ухвалює ніяких рішень. Якщо ви не забезпечуєте армію дронами, то вам ніколи не вистачить людей. Тому що хочу сказати, що на цьому напрямку ворог має перевагу в дронах над українськими військами. А що це значить - перевага в дронах? Це значить перевага в ситуаційній обізнаності. Зменшення втрат. Тому що піхота, штурмові групи росіян ходять під дронами. А наші – ні. І дуже часто, на жаль, блукають. Тому що дронів нема. Ніхто не дає. І нікого це не цікавить у Києві. Там все добре в кабінеті. Там водій тебе відвезе додому. Дуже зручно. По Google, по Google. Дуже зручно. Поїздив собі по місту. Водій відвіз. Тепло. В ліжко. Ліг спати. Все добре. Гарний настрій зранку. Душ прийняв. А люди по цих посадках під Шевченком і Новотроїцьким ходять без дронів. Дрони – дефіцит. Нікого не турбує. Нема проблем. І вони брешуть. Брехня в доповідях. Знизу вверх починається після того, як зверху вимагають брехливих, хороших новин. Зверху вимагають, що ви панікуєте? Ми вас зараз знімемо з посад. Там же купу комбригів зняли. Ті, хто повідомляє критичні новини, їх знімають. Звільнили командира 155-ї бригади Рюмшина. Одного з найкращих командирів Збройних Сил України. Який це довів не на словах, а він з початку війни був командиром батальйона ТРО на півдні. Потім він був вже під Авдіївкою, його призначили командиром 47-ї бригади "Магура". І він себе просто блискуче проявив по відгуках бійців цієї бригади і командирів. Зараз поставили на 155-ту і за тиждень бойових дій  вже знімають цього командира. Генералів не знімають, а комбригів, яких кидають в такий бардак і безлад. Як так? Рюмшин намагається не брехати. У нього є така вада для нашої армії, це дуже шкідливо. Якщо ти повідомляєш правдиву обстановку, це вважається панікерством. А треба доповідати так. Все добре, все напружено контрольовано, не хвилюйтесь. І до останнього не казати, що щось втрачено. Тоді ти сидиш собі на посаді, ти хороша людина, свій хлопець. Ти ніколи не панікуєш, не робиш погані новини, через тебе ніхто не питає зверху. Знімають комбригів, тих, хто говорить правду, а тих, хто бреше і мовчить, і нічого не каже, ті можуть сидіти далі. Така в нас система управління. І це основна причина втрати готового укріпрайону, в який платники податків вклали гроші. А тепер українські воїни героїчно, це без перебільшення, ближні бої на відстані кілька метрів, знищення цілих російських штурмових груп з автоматів, автоматами і гранатами. Не дронами, тому що дронів не дали. 

Якщо в нас не буде ніяких висновків у результатах того, що відбувається, не будуть введені нарешті в армії стандарти НАТО афте екшн рев'ю, якщо буде продовжувати от ці брехливі відеозвернення Верховний Головнокомандувач, і таким чином він намагається позитивні новини виборцям потенційним розповісти, і через це Ставка Верховного Головнокомандувача не повідомляє об'єктивну обстановку. Володимир Зеленський сказав, от генерали не повідомляють там не ту обстановку на ставці. А хто на ставку ходить? Олександр Сирський. Це що, він не повідомляє? У мене таке виникло питання до Володимира Зеленського. Це хто на ставці з генералів недостовірну інформацію передає? А ви якісь заходи вживаєте проти цих людей, які недостовірну інформацію вам передають? Ні? У нас, на жаль, дуже політизоване управління. Є погані відгуки. Написав тоді начальник штабу Азова про генерала Содоля критично. Содоля зняли, тому що Кротевича всі підтримали, Азов всі підтримали. Але це нереально управляти, керувати війною, щоб чекати, поки про якогось генерала напишуть у Фейсбуці. Ну так не буває. Треба ввести адекватні критерії оцінки результатів бойових дій, знищення противника на відео, свої втрати, аналіз втрат позицій, і тоді ухвалювати адекватні рішення. Там немає адекватної організації управління. Комбат про це говорить. А Верховний Головнокомандувач витає у хмаринках. Ставка не працює. Де працює наш Генштаб? Де працюють рішення Головнокомандувача ЗСУ? Як він впливає на обстановку? Ніяк. Ніяк не впливає. Пересуває прапорці на карті. От "Скала" штурмуйте, 32 бригада, заходьте. Замість того, щоб завести в оборону, ставляться нереальні завдання, і підрозділи втягуються в зустрічні бої. Це що, таке планування бойових дій? Це так резерви адекватно застосовують? І після того наші керівники розповідають, що там найвищий пріоритет життя людини? Та це безлад, повний хаос в управлінні. Через вас втрати там. Через вашу брехню. Це вище військове політичне керівництво, яке бреше, яке не намагається навіть зрозуміти, що відповідає. Це ви винуватці цих втрат зараз на півдні, і просування противника. Це ваша система, яка йде зі ставки Верховного Головнокомандувача, де з військ вимагають брехню. І карають за правду. Це ви робите.

І ось ситуація, яка зараз під Покровськом. По місту зараз ворог, у них теж є проблеми з боєприпасами. Там немає такого суцільного, безперервного обстрілу міста. Значна частина Покровська, як і значна частина Селидового, не зруйнована. Як і значна частина Новогродівки. Ворог намагається зекономити БК, не втягуватись у вуличні бої, не атакувати місто в лоб. Тому вони намагаються зосередитись і на вузькому фронті обійти, оточити Покровськ. Так от, якщо вони зараз захоплять Шевченко і захоплять Новотроїцьке, і зайдуть в Піщане, то фактично Покровськ опиниться в оперативному оточенні. Тому що траса буде під контролем ворожих дронів, будуть зручні позиції для накопичення військ. І вони спокійно  оточать Покровськ. А все це тому, що замість того, щоб заздалегідь, за тиждень до того, розгорнути війська на позиціях, чекають до останнього, брешуть, що все добре, а потім кидають війська замість оборони в зустрічні бої в посадках. На тих позиціях, які ворог вже захопив. Навчити цих людей, я бачу, неможливо. Вони не вчаться, вони не хочуть визнавати жодних помилок, вони хочуть постійно красиві відосики записувати. Їм абсолютно наплювати, що потім через ці брехливі звіти, доповіді, відосики, хтось, велика кількість людей, отакий холод, вітер, йде абсолютно на пусті місця в посадки з лопатами, заривається і робить все для того, щоб зупинити російський наступ. І такі воїни в Україні є. І хочу ще раз подякувати воїнам 32-ї механізованої бригади, 155-ї механізованої бригади, і особливо подяка воїнам 425-го штурмового батальйону "Скала", які цей несподіваний, знов-таки, для українського командування прорив, зараз терміново закривають. Своїм героїзмом і своїми життями. 

Я вважаю так, у нас влада реагує тільки на громадський тиск. Ніяк інакше. Зараз ми тим підрозділам, які на цьому напрямку, там ще просять люди з інших підрозділів також, будемо збирати народними зусиллями якусь кількість дронів, будемо повідомляти обстановку звідти, ну, а загалом, я вважаю, що наше суспільство повинно вимагати від влади змін у військовому управлінні. Воно застаріло, воно некомпетентне і неадекватне. Якщо у нас не буде застосований стандарт армії США ТС 25-20, тобто After Action Review,  аналіз після дії,  у нас не буде розвитку. Ми не навчаємось, ми повторюємо одну і ту саму помилку один за одним. Під Бахмутом здавались райони оборони просто без бою, тому що війська сточувались у посадках і вигідні рубежі не займались. Під Сєверодонецьком, під Лисичанськом одні і ті ж самі помилки. Під Авдіївкою. Згадайте, скільки разів нам розповідало Вище військове і політичне керівництво, що війська з Авдіївки відійдуть на вигідні позиції. Оце вони відійшли, вже за Селидове відійшли на вигідні так звані позиції. В посадку голу під Покровськ відійшли з-під Авдіївки за 38 кілометрів. В голу посадку знову.  Тому що позиції здали ворогу.

Ситуація критична, і треба усі зусилля приділити тому, щоб у нас війська ходили на передові позиції під дронами. Щоб у нас були нічні мавіки для того, щоб спостерігати за переміщенням ворога вночі. Щоб у нас було достатньо мавіків-аутелів. Слідкувати, перехоплювати ворожі дрони, які роблять скиди. Шукати ворожу піхоту ще на підходах. І таким чином воювати технікою, а не людьми з автоматами, героями. Яких ми втрачаємо. Тому що і втрачаємо ми їх через байдужість тих людей, які ухвалюють рішення. Байдужість і дурість. І небажання вчитись.

Тому цей ефір я роблю для того, що, перше, це передбачено "Планом стійкості" Володимира Зеленського. Він сам вимагає говорити про проблеми. І я за це вдячний Верховному Головнокомандувачу, що це правильний підхід. Але, крім слів, ми будемо створювати громадську думку для змін в армії. Нам потрібен аналіз після дії. Це критична, ключова вимога громадянського суспільства, яке військове і політичне керівництво  попри те, що вони нічого не розуміють, повинні вжити.

Цю тему боїв за Покровськ будемо зараз ретельно досліджувати. Покровськ – це ворота у центральну Україну, у Дніпропетровщину. Ми не повинні здавати наші міста. А тим більше втрачати людей, які б'ються за ці міста.

Дякую за підтримку, за допомогу на дрони, яка зараз буде реалізована. Найближчим часом ці дрони будуть направлені у наші підрозділи, які ви зібрали, глядачі і читачі. Слава Україні!"

Автор: Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ

(Джерело).

На цю тему:

• Українське командування "подарувало" росіянам ключовий укріпрайон під Покровськом, - Бутусов
• Армія рф усього в трьох кілометрах від Покровська, - CNN
• У Грозному та Курську пролунали потужня вибухи, Кадиров істерить
• Бізнес-угрупування Умєрова в Міноборони стає великою проблемою
• Росіяни вбили в Україні 50 священиків і зруйнували близько 700 церков - Президент