Олексій Бик: Про цифрові "військові" сервіси
Версия для печати
Давно хотів написати пару слів про наші цифрові сервіси в площині того, як вони (не)функціонують. І, як завжди у складних випадках, почати найліпше з анекдоту.
Один дядько придбав бензопилу. Читає в інструкції, що за день бензопилою можна напиляти 10 кубометрів дров. Пішов пробувати - пиляв, пиляв, а все одно ледве до 5 кубометрів дотягнув. Розізлився, аж пилку розбив. Іде додому, знову бере інструкцію, читає... "Дідько, то вона ще й заводиться!".
З цифровими сервісами геть така сама фігня: вони призначені автоматизувати і спростити усім життя, але для цього їх слід заводити, а не пиляти дрова як є.
Бо у нас автоматизація і цифровізація означає лише те, що, наприклад, підписувати цифрові документи слід у живих секретарів, а запити на довідки чекатимуть схвалення живих менеджерів. Тобто ми пиляємо дрова вручну, але хвалимося при цьому, що ця бензопила ще й може заводитися.
Наприклад, я знаю купу людей, які набагато швидше і простіше отримали ордени, ніж посвідчення УБД. І це на четвертому році війни, коли в державі сотні тисяч учасників бойових дій. Хоча насправді цей процес мав би відбуватися практично автоматично, і для цього не потрібно космічних зусиль чи ресурсів.
А ось мій особистий досвід - на фото. Скільки було піару, скільки новин про це, але моє посвідчення УБД досі так до Дії і не потрапило. Хоч воно в мене було задовго до повномасштабки, і я двічі скидав увесь пакет документів для того, щоб оновити інформацію і УБД підтягнулося в Дію. Результат - нульовий за рік часу.
З тих же причин практично не працюють переведення через Армія+. Бо скільки б ми не оголошували, що по рапорту в А+ тебе переведуть в новий підрозділ за 72 години, а в реальності твій цифровий рапорт все одно потрапить твоєму командиру на реальний підпис. І той, звісно ж, не підпише, зате запам'ятає. Так, існують винятки, кількість яких мізерна на фоні десятків тисяч бійців, що змушені йти в СЗЧ, бо це єдиний реальний спосіб втекти від довбограя-командира чи залупного підрозділу.
І ця ситуація ніколи не зміниться, доки ми будемо продовжувати водити хороводи навколо совкової статутно-бюрократичної ями. Скільки б ви не придумали сучасних способів цифровізації лопати - вона так і залишиться лопатою. І усі витрачені на це гроші підуть в пшик, бо прогрес вимагає не цифровізуаати лопату, а виробляти екскаватори.
Бо це як з впровадженням натівських протоколів управління боєм: можна, скажімо, скільки завгодно навчати командирів і сержантів TLP, але якщо задачі їм і далі надходитимуть за совковими стандартами - ефективність буде мізерною. Бо ці сходи слід підмітати згори, і починати треба з переводу штабів на MDMP, щоб вони були здатні керувати підлеглими, які знають TLP.
І от саме тому наша цифровізація є малофункціональним неоковирнтм гібридом дрімучого минулого і електронного сучасного.
Dixi
Олексій Бик, командир інженерно-саперної роти 3-ої Окремої штурмової бригади ЗСУ, бард, поет; сторінка автора у Фейсбук
На цю тему:
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Коментарі
Новини
- 20:00
- У суботу дощі та грози у більшості регіонів України
- 19:05
- Громада на Житомирщині приєдналася до ПЦУ
- 18:10
- Павло Казарін: Перевірка Зеленського на державницький підхід
- 17:11
- Інна Ведернікова - про "збройного барона" і покидьків у владі
- 16:02
- Ігор Луценко: Ротація. Як її організувати?
- 15:13
- ЄС запроваджує цифрову систему в'їзду в Євросоюз
- 14:50
- Шахрайство влади при непризначенні директора БЕБ: уряд не видав ТСК деякі документи, на підставі яких прийняв рішення
- 13:45
- Катастрофа: народжуваність в Україні скоротилася у 2,2 раза протягом 10 років - троє померлих на одного малюка
- 12:04
- Всеволод Кожемяко: Про "Хартію", графіті і міську владу Харкова
- 11:01
- Ворог просунувся біля Воскресенки, Зеленого Гаю та в Яблунівці на Донеччині
