Що зараз відбувається на фронті: розповіді та думки військових

Версия для печати

Війна в Україні триває майже рік: жорстока та виснажлива.  На Донбасі тривають важкі бої, росіяни й далі намагаються прорвати оборону Бахмута, тоді як роспропаганда лякає окупантів контрнаступом ЗСУ на Кремінну та планами оборонців по запорізькому напрямку. Нам, у тилу, доступні лише відлуння того, що відбувається на передовій.

ZN.UA зібрало деякі історії та думки людей, які можуть дати більше уявлення про реальну ситуацію на фронті та про те, як допомогти українським захисникам.

Український воїн Богдан Пастух - боєць третьої окремої штурмової бригади другого механізованого батальйону, розповів, що загалом на фронті ситуація досить важка. Тож українці зараз, як ніколи, повинні допомагати армії, проте не словами, а ділом - тим, що може "задвохсотити" російського ворога. Про це він написав на своїй сторінці в Facebook. 

"Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо, - пише він. - У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові... Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон.

Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нас працювало практично все, крім фосфору. Б'ють точно, професійно і кваліфіковано, б'ють так, що ти не можеш навіть підповзти до "триста" і вони просто стікають кров'ю і швидко завмирають". 

Боєць детально розповідає, за яких умовах опинився його батальйон та як їх обстрілює ворог, наголошуючи: "Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м'ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це". 

Інший український військовий - боєць 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка Володимир Шередега наголошує, що коли ситуація на фронті важка, як от зараз, важливо правильно підбирати джерела інформації - "не розносить мережами, що вам розповів знайомий, друг і кум". 

"Про те, що все важко та страшно, усі знають і так, а якихось загальних стратегічних точних подробиць насправді не знає з нас ніхто, - пише він на своїй сторінці в Facebook. - Ніхто насправді ні в якому разі не ставить під сумнів героїчність вашого кума, як і усіх наших бійців, котрі воюють під Бахмутом та і на інших ділянках фронту.

Проте вірусне поширення якоїсь інформації від окремих людей точно не принесе користі для загальної справи". 

Слід розуміти, що тривалу війну не можна цілий рік вести силами однієї і тієї ж кадрової армії та досвідчених резервістів. Про це на своїй сторінці в Facebook пише журналіст Юрій Бутусов. 

"Є тільки один шлях - навчити командирів воювати у нових умовах, зробити боєздатними недосвідчених мобілізованих солдат. А боєздатність починається з керованості, - зазначає він. - Ключове значення у позиційній піхотній війні має не солдат з автоматом, а солдат з дроном. Дрон, який вбиває, дрон, який дозволяє точно вражати ціль на далекій відстані, дрон, який прокладає шлях, дрон, який постійно поруч з солдатами. Дрон - це керованість". 

Тому, зазначає Бутусов, не слід вимагати керованості від когось, на фронті потрібно її створити - створювати відділення, взводи та роти "Мавіків"

"Не шукайте як виконати план з "мобіків" - почніть з виконання плану по "мавіках". Щоб перемогти, треба витрачати "мавіків" більше, ніж людей. "Мавік" можна придбати за 70-100 тисяч, життя загиблого держава оцінила у 15 мільйонів, це 150 "мавіків" як мінімум. Тому "мавіки", а не "мобіки", - підсумовує журналіст. 

Сапер ЗСУ та лідер руху "Демократична сокира" Юрій Гудименко при цьому застерігає, що криза соціального напруження - одна з ключових під час криз довгої війни, якою є й наша. Вона вимірюється формулою "втома х недовіра = напруга".

"Втома напряму залежить від ситуації на фронті. Навіть не від протяжності конфлікту. Є прогрес, є перемоги – втома спадає, а разом з нею спадає і напруга. Немає перемог, і навіть у відсутності поразок втома зростає. Тому що перемоги дають надію, а надія сильніша за все. Не вірите мені – спитайте Пісочного Чоловіка", - пише Гудименко на своїй сторінці в Facebook. 

Військовий зазначає, що напруга буде зростати і спадати, проте вже зараз видно, що кількість речей та людей, які дратують, зараз збільшується. Це й свідчить про те, що є напруга у суспільстві. 

"І так само, як під надмірною вагою першими ламаються найбільш слабкі кістки в організмі, так і у країні під тиском напруга рве там, де слабко. - пише Гудименко. -  Ми можемо і мусимо посилювати організм країни вже зараз. Укріплювати слабке, формувати нове, покращувати і будувати. Не можна відкладати все на "після перемоги". Ми заслужили на нову Україну. Дійсно заслужили".

Фото: Окрема мотопіхотна Маріупольська бригада/facebook

«Аргумент»

На цю тему:

• Чи можливий міжнародний трибунал для російських військових злочинів?