Сьогодні почнеться обрання Папи Римського

Версия для печати

Християнський світ завмер в очікуванні новин із Ватикану. 7 травня розпочнеться голосування за нового папу Римського.

У середу 7 травня у Сикстинській капелі за щільно зачиненими дверима починається голосування кардиналів за нового папу Римського. Про його обрання світ дізнається білим димом із труби, яку над капелою змонтували 2 травня. На думку багатьох експертів-ватиканістів, вибори не будуть затяжними і укладатимуться у два-три дні. Найбільше шансів мають кандидати італійського походження: італійці не займали папський престол уже майже 50 років, скучили…

Cum clave

XI Загальна конгрегація Колегії кардиналів, що відбулася у Ватикані в понеділок, 5 травня, — останній організаційний захід, що передує конклаву — закритим зборам кардиналів у Сикстинській капелі, які розпочинаються 7 травня і на яких більшістю в 2/3 голосів має бути обраний новий, 267-й Папа Римський, очільник найвпливовішої релігійної організації світу. Право голосу на конклаві мають 133 особи — кардинали Римської церкви, які не досягли 80 років. Таким чином, мінімальна кількість голосів для обрання тата на нинішньому конклаві становить 89. Як правило, з їх числа і обирається новий папа.

У конгрегації брало участь трохи більше кардиналів — 170, але до Колегії входять і кардинали старші 80, яких не пропустять на конклав (втім, це не позбавляє їх пасивного виборчого права, тобто папі в момент обрання може бути більше 80). Конгрегація — їхній останній шанс силою переконання вплинути на вибір молодших побратимів. Як повідомляє ватиканський офіціоз, кардинали зафіксували головні чинники, що впливають на вибір папи в сучасних умовах: активне зростання числа католиків у країнах глобального Півдня та зменшення їхньої частки на Заході, проблеми міграції, воєн та відновлення соборності в управлінні церквою.

Сама назва майбутнього конклаву (від латинських слів "cum clave" - ​​"під ключем", "під затвором") вказує на обстановку повної таємності, в якій він має проходити. Кардинали-виборці втратять право на час засідань користуватися засобами зв'язку, а кімнати у ватиканському готелі, де вони житимуть, вже завішені непроникною плівкою. Близько 80 свинцевих печаток встановлено на дверях та воротах, що огороджують закриту зону, всередині якої переміщатимуться кардинали з капели до готелю. Колегія прийняла присягу про нерозголошення таємниці конклаву близько ста співробітників ватиканських служб: кліриків, прибиральників, кухарів і медичних працівників.

Конклав має розпочатися після меси, обіду та особливої ​​литанії всім святим приблизно о 16:30 – і з цього моменту всі засоби радіотелефонного зв'язку відключать на території всієї держави-міста Ватикан.

Хоча документальних свідчень про те, як відбувається конклав, немає, з неофіційних джерел відомо, що на засіданнях обговорення чергуються із голосуваннями. Але спочатку кожен кардинал приносять присягу ні в чому не зраджувати католицькій вірі, якщо його буде обрано Верховним пастирем, понтифіком.

За законом, ухваленим папою Бенедиктом XVI, у звичайному порядку може пройти 33 тури голосування, і якщо за їхніми підсумками папу не буде обрано, до 34-го туру виходять два кандидати, які набрали максимальну кількість голосів. Вони самі при цьому втрачають право голосу і перемагає вже той, хто набирає просту більшість. Але практика показує, що до 33 туру справа не доходить: кількох останніх пап обирали за 4–6 турів. Найбільше за останні сто років зайняло обрання папи Івана XXIII у 1958 році (11 турів), найменше – папи Пія XII у 1939 році (три тури). Франциска обрали на п'ятому турі, а його попередника Бенедикта XVI – на четвертому. У перший день конклаву відбувається лише одне — «прицільне» — голосування, у наступні дні — від двох до чотирьох турів, тож середня тривалість конклаву в Новий час становить два дні (у Середньовіччі, звичайно, траплялися випадки, що вибори тривали роками). Про невдалий результат чергового туру сповіщає чорний дим із труби Сикстинської капели, про вдалий — білий, на якого із завмиранням серця чекають найбільш побожні католики, які чергують задля цього на площі св. Петра. Ну і, звісно, ​​журналісти, яких на площу приводить професійний обов'язок.

«Папабілі»

З погляду букмекерів у різних країнах світу та експертів-ватиканістів, найбільші шанси бути обраним має нинішній фактичний глава уряду Ватикану, держсекретар Святого престолу кардинал П'єтро Паролін. Йому лише 70 років (що великий плюс на тлі багатьох «папабілів», яким за 80), він товаришує з нинішнім керівництвом Італії та має гігантський досвід дипломатичної роботи, причому за такими непростими для Ватикану напрямками, як Північна Корея, Китай, Ізраїль, В'єтнам та африканські країни. Позиція Пароліна щодо війни в Україні не відрізнялася єзуїтством і була (і залишається) набагато послідовнішою, ніж у папи Франциска. У перший же день повномасштабних військових дій, 24 лютого 2022 року, він підписав комюніке Держсекретаріату Святого престолу, в якому охарактеризував дії Путіна як «найгірший сценарій» і попередив про «божевілля та жахіття війни». Надалі він підтримував право України на самооборону та зміцнення своїх Збройних сил, чим набув щирих симпатій у Києві.

Кардинал П'єтро Паролін. Фото: Maria Grazia Picciarella / Shutterstock / Rex Features / Vida Press

Насторожено в Україні сприймають другого ймовірного кандидата-італійця — кардинала Маттео Дзуппі, архієпископа Болоньї та голову Конференції католицьких єпископів Італії. Саме його Франциск призначав своїм спецпредставником із врегулювання російсько-українського конфлікту, і в рамках цієї місії Дзуппі дозволяв собі дипломатичні реверанси у бік Кремля, які, втім, не мали особливого ефекту.

Дзуппі підтримує найвпливовіша католицька громада святого Егідія, яка має репутацію закритого ордену всередині католицької церкви, пов'язаного з провідними світовими політиками.

Третім кандидатом від впливової італійської партії (а це майже 30 кардиналів!) називають латинського патріарха Єрусалима П'єрбаттісту Піццабаллу, який ніяк не залучений до російсько-української повістки. Але того, хто прославився своїми самовідданими спробами налагодити діалог між Ізраїлем і ХАМАС і поміняти себе на заручників, які утримуються в тунелях Гази. До італійської партії примикає французька, найбільш чільний представник якої — ліберальний архієпископ Марселя кардинал Жан-Марк Авелін, близький папі Франциску. Основними кандидатами від глобального Півдня виступають ліберальний філіппінський кардинал Луїс Тагле та консервативний конголезький кардинал Фрідолін Амбонго Бесунгу.

Офіційні особи та співробітники, призначені для участі у конклаві, складають присягу у Капелі Паоліна, Ватикан, 5 травня 2025 року. Фото: Vatican Media / EPA

Але хоч би якими довгими не були списки «папабілів»… Скромний аргентинський кардинал Хорхе Маріо Бергольо у 2013 році якщо й входив до списку, то перебував на одному з останніх місць. Але саме він став татом Франциском — плодом компромісу між італійською та американсько-німецькою партіями на конклаві після відставки Бенедикта XVI.

З шести останніх конклавів лише два закінчилися передбачуваним результатом (обрання Павла VI у 1963 році та Бенедикта XVI у 2005 році), підсумки інших стали сюрпризом.

Куди ж без Трампа?

Проте без політизації, причому у гротескній, карнавальній формі, підготовка до нинішнього конклаву не обійшлася. Обурювачем спокою став великий руйнівник звичного світопорядку Дональд Трамп, який спочатку назвав найкращим кандидатом на пост папи самого себе, коханого. А потім розмістив у своїх соцмережах колаж знову ж таки себе, коханого, у папському вбранні. Жарт (якщо це був жарт), здається, перетнув межу блюзнірства — на неї змушена була офіційно відреагувати Конференція католицьких єпископів штату Нью-Йорк, яка заявила:

«Ми щойно поховали нашого улюбленого папу Франциска, і кардинали невдовзі почнуть урочистий конклав, щоб обрати нового спадкоємця Святого Петра. Не треба з нас знущатися».

В одному з інтерв'ю Трамп також дав зрозуміти, що має улюбленця серед кардиналів, — маючи на увазі саме нью-йоркського архієпископа Тімоті Долана. Але той має репутацію такого відвертого трампіста, що кардинали не ризикнуть голосуванням за такого кандидата перетворювати Ватикан на другу Гренландію (у сенсі перспектив анексії ексцентричною трампівською адміністрацією).

Але щирі фанати Трампа, які вважають його месією, не знаходять нічого смішного в зображенні святого отця Дональда I. Його зображення в образі папи ніяк не образило релігійних почуттів демонстративного католика Марко Рубіо або новонаверненого католика Джея Ді Венса. При всій безглуздості витівки Трампа в ній все ж таки можна вловити серйозний натяк. На визнання великим і жахливим повелителем Америки, що є у світі якась найвища стосовно нього влада — неземного походження, — яка йому недоступна за всіх його успіхів і месіанства. Це влада наступника апостола Петра, який, як і раніше, виступає суб'єктом глобальних процесів і поки не підвладний ні Трампу, ні Путіну, ні Сі Цзіньпіну.

(Джерело, друкується зі скороченнями)

Зображення вгорі: сонце сідає за трубою на даху Сикстинської капели напередодні конклаву з обрання нового папи. Ватикан, 5 травня 2025 року. Фото: Dylan Martinez / Reuters / Scanpix / LETA

Перпеклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Помер Папа Римський Франциск
• Папа з «кінця землі»: позиція понтифіка Франциска щодо України та ставлення до Росії - складна і неоднозначна спадщина
• Папа Франциск задонатив особисті гроші на “мавік” для 93 омбр у грудні 2023 року, – історик Зінченко