Тетяна Чорновол: Багатоповерхівки - "золотий фонд" для роботи БПЛА

Версия для печати

Наразі на фронті багатоповерхівки стають ключовим ресурсом для роботи українських дронів.

Про це бойова офіцерка Збройних сил України Тетяна Чорновол пише у фейсбуку.

"Що найголовніше на фронті? Здивуєтесь, але це не суперкласна зброя, це не БК, це не солдати, і не професійність командування... На жаль, це примітивна велика цегляно-бетонна конструкція, яку військові називають укриття для роботи БПЛА. А в мирному житті це називається БАГАТОПОВЕРХІВКА", - зазначає вона.

За словами Чорновол, багатоповерхівка це - багатство і заповітна мрія тих пілотів, у яких її немає.

"Кожного разу, коли після "смертельного трюку", яке у нас називається "ротація на позиції" ти таки протискаєшся в смердючий підвал, ... головне, що ти нарешті під покровою хоч зруйнованих і обгорілих, але кількарівневих бетонних перекриттів. Особливо добре, якщо багатоповерхівка не панелька, коли вона довга, і коли навколо мікрорайон. Але навіть скромний трьохповерховий барак з подвалом на два виходи, це для нас стократ краще і розкішніше, ніж маєток місцевого олігарха.

Зараз такі потужні боєприпаси у дронів, що будинки-укриття приватного сектору, хоч дачі, хоч хати, хоч котеджі розносяться до "нуля" за пару годин від виявлення пілотів. В соснових лісах всі бліндажі як на долонях для оптичних дронів; балки, лісосмуги занадто вузькі, щоб сховатися і вижити, і лише багатоповерхівки дають місце для маневру і достатній захист. В них можна працювати і працювати, навіть якщо ворог і позначив ці укриття, як "пункти управління БПЛА", - каже військова.

Також вона акцентує увагу, що наразі багатоповерхівки стали зараз "золотим фондом" ЗСУ і цей ресурс треба використовувати на повну.

Пропозиції Чорновол щодо використання цього "ресурсу" для потреб ЗСУ:

1. Дозвіл на маневреність екіпажів, для обрання укриття для роботи безвідносно до своєї смуги.

"Взаємодія в цьому питанні не лише між батальонами, а навіть між бригадами суміжниками. Поясню: традиційно прийнято є батальйон і його смуга оборони, де працюють його військові, а навпроти ворожа смуга, по якій він працює. А тепер уявіть ситуацію: у одного батальйону смуга оборони в місті, а у двох інших в полях і малих селах. Логічно, якщо пілоти всіх батів будуть працювати зі смуги того бату, у якого є місто та багатоповерхівки. Батки для дронів зараз такі, що пілоти правого і лівого бату достають ворога на смугах відповідальності свої батів... Дуже треба, щоб навіть суміжні бригади давали місце у себе для роботи пілотів від сусідів. Часи жорсткої прив'язки до смуг пройшли. Маневреність і взаємодія дозволить нам бути ефективнішими. Мені здається, було би корисно, щоб вище командування на кожній 100 км ділянці фронту визначило місця пріоритетні для розміщення розрахунків БПЛА, зробило особливий акцент на обороні цих місць, логістики до цих місць", - пояснила вона.

2. Примусове виселення.

"Дуже часто пілоти не можуть заняти багатоповерхівки для роботи, бо там живуть цивільні. Відкрию вам секрет - в самих "жопних" місцях фронту в багатоповерхівках залишаються цивільні, часто поодинокі, але це завжи дуже велика проблема для військових. Далі вам скажу - ці цивільні приречені в будь-якому випадку. Якщо пілоти займуть цю багатоповерхівку, так в неї все буде летіти, і цивільні можуть стати випадковими жертвами. Якщо пілоти не займуть багатоповерхівку, то її накриє ворожа "кілзона" і цивільні стануть невипадковою жертвою ворожого сафарі. Пояснюю, пілоти тримають ворога на відстані, істотно зменшують інтенсивність роботи ворожих пілотів. Отож якщо пілоти не займуть багатоповерхівку, може по ній і менше всього летітиме, але ворожі пілоти будуть почувати себе, як вдома. І будуть полювати на все живе, в тому числі і на цивільних... Можливо, таке формулювання зацікавить цивільних, якщо за це буде окрема разова пристойна доплата. Причому треба щоб такі речі реалізовувалися не лише в "безлюдній" зоні. Щоб ЗСУ могло виселити квартал в умовно жилій зоні для потреб оборони. Повірте, в кінцевому підсумку це вигідно самим цивільним", - додає Чорновол.

3. Випалена земля.

"Наболючіше питання, яке замовчується. Немає вибору, чи буде вона, чи ні. Питання лише, хто перший. Або ворог створює таку на підконтрольних нам містах і селах, або ми на окупованій території. "Наше" місто залишиться живе навіть з цивільними, і що дуже важливо - обороноздатним, якщо окуповане місто навпроти буде знищене і випалене вщент.

Ми переважно програємо в першості, бо на окупованій території в тих містах теж українці. І ворог створює випалену зону в підконтрольному нам містечку. А далі ми програєм це містечко, бо пілоти вже не можуть добратися до своїх гнізд, багатоповерхівок. А далі ворог суне вперед, і бій вже за наступне місто. Отож наколо наших базових місць розрашування БПЛА наша сторона просто мусить створювати випалену смугу на десятки км. Тут у мене під дописом відео, це я в інтернеті знайшла. Впізнала на цій картинці мою кохану позицію, яка давала нам життя і роботу 13 місяців, поки нас не перевели на іншу смугу. Зі сльозами на очах бачу - вона до сих пір ціленька. Але!!!!!! Після нас ніхто з пілотів туди не зайшов. Бо там лише 2 км до ворожих позицій БПЛА, ми там були досвідчені, ми знали місцевість і відчували ворога. А новенькі не змогли зайти. А далі ворог, що запанував без стримування, ще більше обрізав логістику, це тепер його випалена земля... При чому на багато багато кілометрів навколо. Бо інших бпгатоповерхівок там не має. І ми вже туди не зможем повернутися. Принаймні живими...", - пише військова.

Зображення вгорі: скріншот з відео, згаданого авторкою

«Аргумент»

На цю тему:

• Тетяна Чорновол: Люди проти машин
• Тетяна Чорновол: Про урізання "бойових" і наслідки
• Тетяна Чорновол: Що таке "мир" для України