Унаслідок підриву греблі Каховської ГЕС російськими окупантами загинули десятки мирних жителів, а сотні людей втратили житло та майно. Це — жорстокий воєнний злочин, який спричинив масштабну гуманітарну й екологічну катастрофу. Пророкували, що дно Каховського водосховища стане пустелею подібно до дна колишнього Аральського моря. Але екосистема, оговтавшись від шоку, почала відновлюватися. Сьогодні тут — непрохідні зарості верби й тополі, в яких оселилися птахи та тварини. Дніпро повернувся в природне русло, його заново освоюють осетри — їх тут не бачили з часів затоплення. Природа підтвердила тезу вчених: «Річки мають текти». Як живе молодий ліс, що буде з екосистемами на дні колишнього водосховища?

Про це ZN.UA [2] розпитувало академіка НАН України, завідувача відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Холодного НАН України Якова Дідуха. Разом із науковим колективом за підтримки неурядових організацій «Екологія-право-людина» та «Українська природоохоронна група», а тепер і НАН України, вчений проводить дослідження безпосередньо на місці катастрофи.

— Якове Петровичу, що саме ви спостерігаєте під час досліджень на дні водосховища?

— Уже за три тижні після підриву Каховської ГЕС наша група розпочала дослідження процесів, які там відбуваються. Ми фіксуємо інтенсивне й потужне відтворення природних угруповань, формування різноманітних біотопів. Спостерігається зниження масштабів евтрофікації, тобто масового відмирання і гниття водоростей. А також розвиток високотравних угрупувань прибережно-водних рослин: рогозу, очерету, осок тощо. Формуються щільні зарості тополі й верби заввишки до п’яти метрів і напіввідкриті оголені площі піску та мушель, які поступово заселяються рослинністю.

— Так говорити не можна, бо підрив як акт масштабного руйнування системи, що функціонує, — це катастрофа, і не тільки для суспільства, а й для природи. Ми не були готові до таких подій, тому на початку звучали різні — здебільшого песимістичні — прогнози щодо наслідків: пилові бурі, спалахи хвороб тощо. Вони, на щастя, не справдилися, однак певні негативні наслідки все ж таки є.

На жаль, ми не маємо доступу до лівобережжя, проте очевидно, що масштаби руйнації природних екосистем там значно більші, ніж на високому правому березі. Унаслідок затоплення великих територій на південь від дамби могли постраждати вікові дуби-велетні, унікальні локалітети-колки — природні угруповання ендемічної берези дніпровської, а також популяції короткоголової волошки, занесеної до Червоної книги України. Зоологи фіксували знищення популяцій мишівки Нордмана, сліпака піщаного, ємуранчика Фальц-Фейна та інших видів.

Окрім оцінки масштабів і об’єктів знищення, не менш важливим є юридичний аспект цієї проблеми. Катастрофа Каховської ГЕС стала поштовхом до дискусій як в Україні, так і на міжнародному рівні. У них беруть участь і юристи, і екологи, зокрема й наша наукова команда. Щодо «послуги природі», то вона полягає лише в тому, що на дні колишнього водосховища почали відновлюватися природні біотопи.

— Які ризики й можливості несе ця територія для України?

— Ризики полягають у різкій зміні гідрологічного балансу як на прилеглих територіях, так і в системі водозабезпечення інфраструктури та сільськогосподарських угідь, які були технологічно й екологічно пов’язані з Каховським водосховищем. Їх посилюють глобальні кліматичні зміни. Також ця ситуація може мати віддалені наслідки, які прорахувати зараз неможливо.

— На вашу думку, чи може на місці Каховського водосховища сформуватися новий екологічний ландшафт із власними унікальними видами, чи ця територія залишатиметься зоною екологічної катастрофи?

— По суті, вже сьогодні формуються нові екосистеми. Наймасштабніші з них — тополево-вербові ліси, які в Україні майже зникли або збереглися лише фрагментовано. Верба — одна з найпродуктивніших деревних порід: має високий приріст, активно випаровує вологу через листя (цей процес називається транспірацією) і дуже ефективно поглинає вуглекислий газ із повітря. Отже, такі угруповання мають надзвичайно важливе значення для регулювання клімату.

Заплавні ліси також виконують ключову роль у стабілізації високодинамічних процесів, характерних для заплавних екосистем. Вони формують симбіотичні асоціації з мікоризними грибами, які не лише покращують живлення рослин, а й завдяки взаємодії з мікроорганізмами здатні розкладати нафтопродукти й очищувати ґрунти. Дерева накопичують азотні та фосфорні сполуки, а також важкі метали, зокрема кадмій, і вже використовуються для фіторемедіації забруднених територій.

Цей біотоп має високе природоохоронне значення, бо такі галерейні ліси, за даними європейських зоологів, вирізняються багатою фауною комах (до 450 видів), високою щільністю розмноження та зупинки видів птахів, є оселищем численних рідкісних видів тварин і рослин, а також мають високу рекреаційну цінність. Вони надають так звані екологічні послуги, тобто забезпечують екологічно важливі функції, що мають цінність для суспільства.

Саме тому, відповідно до низки міжнародних природоохоронних угод, зокрема Бернської конвенції (ратифікованої Україною 1996 року) та Директиви Ради Європи 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ і видів дикої фауни та флори», такі біотопи підлягають охороні.

Утім, можливі й непередбачувані процеси. Заплави часто слугують коридорами для розселення інвазійних (адвентивних) видів рослин, і ці тенденції вже фіксуються. Зокрема верба, про яку йдеться, — це не місцева верба біла, а гібрид із занесеною вербою червоніючою. Такі гібриди можуть по-різному впливати на інші природні види.

Так, ми бачимо відтворення природних екосистем. Але вони вже не ті, що були в минулому. Природа ніколи не повертається у вихідне становище. Проте ми не вважаємо, що новоутворені екосистеми становитимуть загрозу для довкілля, навпаки, вони мають потенціал для сталого розвитку.

— Як зміняться клімат і природа після зникнення водосховища? Чи варто очікувати посух, пилових бур, нових хвороб рослин і тварин?

— Були публікації про те, що водосховища позитивно впливають на клімат, бо знижують температуру. Але все потрібно оцінювати в порівнянні. Як відомо, в лісі під покровом дерев температура нижча, ніж на відкритому місці.

Лісові масиви — це своєрідний «біотичний насос», який закачує атмосферну вологу в ті місця, де відбувається більше випаровування через потужні потоки транспірації листової поверхні дерев. Це спричиняє збільшення опадів. Саме верба відкачує найбільше вологи з ґрунту в атмосферу, а паралельно виділяє кисень, поглинає вуглекислий газ.

Чи можливі негативні явища, про які ви запитуєте? У степовій зоні ніхто не застрахований від посух, особливо в умовах кліматичних змін. Іще на початку XXI століття, коли тему глобального потепління тільки починали обговорювати, звучали оптимістичні прогнози: мовляв, в Україні можна буде вирощувати тропічні культури та збирати подвійні врожаї.

— Що мають робити суспільство й держава зараз? Чи варто розробляти програми з відновлення та моніторингу цієї території або ж, навпаки, дозволити природі самостійно заліковувати рани?

— З одного боку, природні екосистеми в Україні вже серйозно порушені тисячолітньою людською діяльністю: вони фрагментовані, оточені агроценозами й займають найменший відсоток території серед країн Європи. Тому без втручання людини вони не зможуть самостійно залікувати рани. Додатковим чинником є те, що в ослаблені природні угруповання активно проникають чужорідні (адвентивні) види, які витісняють наші, передусім найвразливіші, рідкісні.

А з іншого боку, ми досить глибоко розуміємо природні процеси, тому можемо розумно впливати на них. Сучасна екологічна наука дає змогу не лише відстежувати динаміку змін, а й оцінювати так звані екосистемні послуги. Такі розрахунки мають практичне значення й можуть бути основою для обґрунтованих рішень у сфері екологічної політики. Наприклад, за підрахунками, вартість лише частини екосистемних послуг зрілих тополево-вербових лісів, які можуть сформуватися на 30% території колишнього Каховського водосховища, становить 1,523 мільярда доларів США.

— Наскільки реальним і доцільним, на вашу думку, є відновлення Каховської греблі та, відповідно, водосховища?

— Якщо затоплення території колишнього водосховища відбудеться, скажімо, за десять років після руйнації греблі (бо зараз це практично неможливо через окупацію лівобережжя), то природа зазнає втрат на суму щонайменше 825 мільйонів доларів. І то лише через знищення сформованих заплавних лісів. А за 20 років ця цифра становитиме вже більш як мільярд доларів.

З огляду на це постає питання не лише економічної доцільності, а й моральності та законності можливого рішення про знищення найбільшого за площею заплавного лісового біотопу в разі відбудови Каховського водосховища в майбутньому. Звісно, ми не заперечуємо можливості відбудови водосховища, але в розумних об’ємах для забезпечення зрошення, потреб Запорізької АЕС і судноплавства. Потрібно відмовитися від радянської гігантоманії. Необхідно все прорахувати, шукати оптимальні гнучкі варіанти, а не діяти всупереч природі.

— Які уроки ми маємо винести із цієї трагедії? Чи змінить вона ставлення українців до водних ресурсів, екології та безпеки критичної інфраструктури?

— Ця й багато інших трагедій, спричинених війною (масштабні пожежі в лісах, побудова фортифікаційних споруд, забруднення ґрунтів і водойм), потребуватимуть як оцінки збитків, так і розроблення заходів протидії можливим негативним наслідкам. Для цього потрібні фахівці, яких критично бракує. Інша проблема полягає у формуванні екологічної свідомості населення й насамперед владних структур. На жаль, цього ми не бачимо, бо навіть реорганізація міністерств і ліквідація Міндовкілля — це рух у зворотному напрямі, коли екологічні проблеми оцінюватимуть економісти чи аграрії з позицій вигоди або прибутку, а не збереження природи.

Фото, надане інтерв'юйованим

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Два роки від знищення рашистами Каховської ГЕС. Нові свідчення: «Люди самі топилися, бо здавали нерви» [4]
• Підрив Каховської ГЕС вбив в окупованих Олешках понад 500 цивільних - Центр нацспротиву [5]