14 березня Апеляція ВАКС скасувала вирок по київській судді Олександрі Брагіній. Її звинувачували в умисному неподанні електронної декларації за 2020 рік через, нібито, релігійні переконання. За скасування вироку проголосували двоє із трьох суддів колегії (Даниїла Чорненька та Інна Калугіна). Суддя Микола Глотов виклав окрему думку, в якій наполягав на залишенні вироку в силі. У цій колонці ми розповімо, як одне судове рішення може поставити під загрозу всю систему електронного декларування, створивши прецедент, завдяки якому чиновники зможуть ухилятися від подання електронних декларацій.

Про це йдеться у статті експерта руху ЧЕСНО у виданні Українська правда [2].

Суть справи та перше рішення

Все почалось з того, що у 2021 році суддя Київського адміністративного суду Олександра Брагіна [3] не подала електронну декларацію за 2020 рік. Натомість вона заповнила та подала до НАЗК цю декларацію в паперовому вигляді. За законом, подати декларацію можна лише в електронній формі. 

Брагіна ж пояснювала все тим, що їй релігія не дозволяє оформлювати електронний підпис, а без нього подати декларацію неможливо. Це якраз збіглось у часі з запровадженням нового порядку повної перевірки декларацій, який передбачав використання алгоритмів, які автоматизували та значно спростили перевірку декларації та виявлення порушень.

Суд першої інстанції визнав Брагіну винною в умисному неподанні декларації й присудив їй 51 тисячу грн штрафу із забороною обіймати певні посади. Якби це рішення встояло в апеляції, то Брагіну мали б звільнити з посади судді й вона б не змогла претендувати у майбутньому на довічне грошове утримання, як це передбачено для суддів в Україні.

Апеляція ж повністю виправдала Брагіну. Залишається лише Верховний Суд, який ще може виправити ситуацію.

Релігійні переконання днів минулих

Виглядає так, що раніше релігійні переконання Брагіної були не такими категоричними. Зокрема, у 2016-2019 роках вона мала цифровий підпис і подавала електронні декларації. Однак за словами самої судді, весь цей час електронний підпис "спотворював її особистісні почуття і негативно впливав на її свідомість, вона перебувала у стані дискомфорту, відчувала тягар та провину перед представниками церкви". 

Під час розгляду справи Брагіна наполягала на тому, що не мала умислу на ухилення від подання декларації чи приховування якоїсь інформації. З її слів змінювалася лише зарплата, а активи залишалися ті ж самі. Але перевірити це складно, оскільки розпочати повну перевірку можна лише після подання декларації в електронному вигляді.

Найсмішніше те, що у 2020 році суддю Брагіну притягували [4] до дисциплінарної відповідальності за образи учасника процесу, який через релігійні вподобання не хотів, щоб його донька отримувала ID-паспорт. Можливо саме цей випадок "надихнув" суддю вигадати таку лазівку.

Ось короткий уривок діалогу батька та судді Брагіної:

Батько: "В нас є релігійні вподобання".

Суддя Брагіна: "Які релігійні вподобання?"

Батько: "Ми є православними християнами".

Суддя Брагіна: "Прекрасно! Скажіть, будь ласка, які догмати православ’я забороняють отримувати паспорт у вигляді ІD-картки?".

Батько: "Любе присвоєння замість імені цифрового номера не є приємлимим для православ’я".

Суддя Брагіна: "В ІD-картці записано прізвище, ім’я, по батькові".

Батько: "Номер цифровий, який присвоюється цій людині, який потім зареєструється в комп’ютері……замість імені є номер".

Також Брагіна сказала батьку: "на відміну від вас – ділітанта, знаю Закон України "Про захист персональних даних" напам’ять, а релігійні обряди будете проводити у відповідних закладах, а не в судовому засіданні".  

А от апеляція ВАКС повірила у пояснення Брагіної, хоча вона сама ж як суддя подібні пояснення учасника процесу відкидала.

Читайте також: 5 аргументів, чому електронне декларування необхідно відновити вже сьогодні [5]

Мотивації суддів апеляції

На думку двох суддів апеляції, релігійні переконання Брагіної підтверджуються тим, що вона у 2005 році відмовилась від податкового номера (ІПН), отримувала свою зарплату на пошті, не мала рахунків у банку та у 2019 році відмовилася від електронного підпису. Також як доказ використали рішення інших судів, зокрема ліквідованого ОАСК. 

Насправді ситуація здається дещо іншою. Брагіна чітко розуміла, що порушує закон, коли подає "паперову декларацію". Адже подання саме такої декларації дозволяло їй оминути повну перевірку НАЗК. Також паперова декларація так і не була оприлюднена у публічному реєстрі – з усією інформацією про статки та нерухомість судді.

Ще на один цікавий момент звернув увагу суддя апеляції Микола Глотов, який не погодився з рішенням колег і вважав, що вирок мав би залишитися в силі. Він поставив логічне питання Брагіній: "які саме канони чи правила церкви і віри порушує подання декларації з використанням цифрового підпису та отримання такого підпису?".

На що Брагіна відповіла, що про це зазначено в одному з Одкровень, відповідно до якого, "той, хто отримує такий підпис, відмовляється від свого імені, відмовляється від Господа і переходить у владу до іншого управителя". І хоча за її ж словами в Одкровенні саме такого дослівного тлумачення немає, але Синоїдальний Собор УПЦ (московського патріархату) нібито зробив такий висновок у 2010 році. 

При цьому в першій інстанції Брагіна не посилалася на це Одкровення. Тоді вона казала, що заборона прописана у Священному Писанні та Священному Переданні, хоча де конкретно там це написано, не сказала.

На думку судді Глотова, це свідчить про "свідоме маніпулятивне використання нібито власної віри задля не подання електронної декларації". При цьому суд апеляції в результаті так і не з'ясовував, де ж саме і що написано в тлумаченнях. Це свідчить про неповноту судового розгляду, що є підставою для скасування або зміни рішення.

Ну і вишенькою на торті був документ, який Брагіна надала суду першої інстанції. У  ньому англійською мовою йшлося про те, що у зв’язку із розвитком технологій відбувається "перетворення людини в "мережеву людину" і що примушування людини до співпраці з технологіями є протиправним". Здається, що використання штучного інтелекту замість деяких суддів дійсно є непоганою ідеєю. 

Безперечно, всі люди мають право на власні релігійні переконання та право на свободу віросповідання. Однак ці переконання не дають права не виконувати закон. Про це також говориться в Конституції України: "ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань".

Будь-який посадовець, зокрема суддя, добровільно бере на себе обмеження, пов'язані із виконанням своїх професійних обов'язків. Логічно, що інформація про доходи та майно чиновників, які отримують зарплату коштом платників податків, має бути відкритою та публічною.

Брагіну ніхто не змушував залишатися суддею після того, як стало відомо про плани запровадити обов’язкове електронне декларування. Але як цікаво виходить, що на той час релігійні переконання дозволяли їй подавати електронні декларації, а за кілька років уже ні.

Слушними є посилання суду першої інстанції на окремі рішення Європейського суду з прав людини, зокрема на справу "Випич проти Польщі". Європейський суд вказав, що перебування особи на публічній посаді несе обмеження і вимагає оприлюднення певної інформації для формування довіри до влади, підтримання її авторитету у суспільстві, запобіганню проявам корупції, а відтак такі обмеження мають легітимну мету.

А судді хто?

Окремо хочу зупинитися на двох суддях апеляційної палати, які виправдали Брагіну. Це судді Даниїла Чорненька та Інна Калугіна. У них є чимало класних рішень, але й сумнівні з’являються вже не вперше.

До прикладу, у 2022 році вони виправдали [6] суддю із Закарпаття Михайла Пака та його спільника, яких раніше перша інстанція засудила за ймовірне хабарництво. Аналіз рішення апеляції тоді теж вказував на хибні висновки суддів, які схоже були виписані саме так, щоб врятувати від покарання колегу-суддю. На днях це рішення скасував Верховний Суд, направивши справу на новий апеляційний розгляд.

У січні 2021 року суддя Калугіна була однією із двох суддів, які залишили без змін [7] сумнівний "оправдос" ексдиректору фірташівського заводу Володимиру Сиваку.  Суддя Чорненька тоді висловила окрему думку і не погодилася з цим рішенням, а згодом Верховний Суд взагалі його скасував. При новому розгляді апеляція призначила Сиваку 3,5 роки ув’язнення.

Цікаво, що у 2017 році суддя Чорненька, працюючи на той час не в Антикорупційному, а звичайному районному суді,  вже розглядала справу щодо неподання електронної декларації через нібито релігійні переконання. Тоді вона засудила [8] інспекторку податкової, яка наполягала на подачі паперової декларації, бо хотіла використовувати "своє Боже ім’я, а не символи і цифри". Чорненька не повірила у релігійні переконання і призначила їй один рік умовно. Апеляція це рішення згодом скасувала.

Але це не завадило Чорненькій у складі колегії суддів ВАКС визнати винним [9] екссуддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Олександра Баранніка. Він теж не подавав декларацію в електронній формі, хоча й не казав про релігійні переконання. Одним з аргументів суддів про наявність умислу було те, що Бараннік уже колись отримував цифровий підпис і використовував його у роботі. В кейсі Брагіної це теж було, але рішення ухвалили протилежне.

Створення небезпечного прецеденту 

Після виправдання апеляцією ВАКС суддя Брагіна швиденько подала заяву про відставку. Вища рада правосуддя розгляне це питання вже зовсім скоро і схоже, що підтримає заяву судді. Після цього їй більше не потрібно буде декларуватися, окрім декларації перед і після звільнення. Однак рішення апеляції ВАКС створює вкрай небезпечний прецедент, який може поставити під загрозу всю систему електронного декларування.

Тепер нічого не заважає багатьом чиновникам хоч завтра також "увірувати" та сказати, що замість електронної вони будуть заповнювати свою паперову форму. 

На сьогоднішньому етапі все залежить від позиції Верховного суду, саме він буде ставити в цьому питанні крапку.

• Президента України закликають посприяти відновленню декларування політиків [11]