У Перемишлі неподалік  кордону спостерігається несподіваний феномен. Тисячі українських біженців вертаються додому попри те, що Росія продовжує вести війну проти України. Останні дані прикордонної служби Польщі свідчать, що у понеділок приблизно 12 тисяч людей повернулися на українську територію, а у вівторок - 13 тисяч. За весь час після російського вторгнення в Україну поїхали 370 тисяч людей.

Про це пише Politico [2], додаючи, що причини дуже різні. У деяких біженців закінчилися гроші, а інші не змогли знайти доступне житло за межами спеціальних таборів. У Польщі, яка прийняла близько 2,3 мільйони українців, затримки в отриманні допомоги від уряду змусили деяких людей вирушити додому.

У Перемишлі на залізничному вокзалі утворилися довгі черги перед потягами, які прямують у Львів, Київ і Одесу. Хоча одразу після початку війни вони поверталися в Україну порожні.

«Вдома завжди краще. Ми поїхали тиждень тому, а тепер повертаємось. Мій чоловік пішов добровольцем в армію. А в нашому будинку нікого зараз немає», - сказала 42-річна Лілія Шуба з Виноградова.

Вона і її трирічний син Олександр провели 13 годин на угорському кордоні, прямуючи в Україну.

«Я виїхала, щоб зібратися з силами. І тепер ми повертаємося, щоб чекати кінця війни в Україні», - додала жінка.

Вже кілька тижнів Перемишль залишається найбільшим вузлом для українців, які залишають рідну країну. І досі тисячі нових біженців щодня прибувають сюди. Майже кожна вітрина в місті прикрашена українським прапором. Банери й бігборди вітають українців на вулицях польського міста, яке до пандемії було популярним туристичним напрямком. На вокзалі Перемишля ті, хто прибувають, і ті, хто повертається, проводять разом кілька годин, обмінюючись досвідом.

«Ми знаємо про повернення в Україну. І ми поважаємо вибір людей. Вони краще можуть оцінити свою особисту ситуацію», - сказала представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Вікторія Андрієвська, додавши, що її служба поки не допомагає людям, які вирішили їхати назад в Україну.

Волонтери з країн Західної Європи, таких як Велика Британія й Іспанія, працюють на вокзалі, допомагаючи біженцям з гарячою їжею, квитками, одягом, іграшками для їхніх дітей і навіть з щепленнями для домашніх тварин. Волонтери теж помітили, що багато українців повертаються на Батьківщину.

«Ми бачили, як кілька тисяч людей щодня повертаються через Перемишль. Будучи найбільшою точкою перетину кордону в Європі, ми, швидше за все, бачимо більшість тих людей, які їдуть назад», - сказала 23-річна Ада Вордсворт, яка перервала вивчення слов’янської філології в Оксфордському університеті, щоб допомогти біженцям в якості перекладача.

«Я була абсолютно здивована, коли це побачила. Це шокувало. Перша сім’я, яку я зустріла, насправді хотіла поїхати в Харків», - пригадала волонтерка.

На початку лише хтось один чи двоє людей хотіли повернутися. Зазвичай вони хотіли забрати домашніх тварин чи родичів.

«Західні ЗМІ зображують Україну як сіру, похмуру, депресивну пострадянську територію, куди ніхто не хоче повертатися. Але насправді усі, з ким я розмовляла, хочуть повернутися, щойно це буде можливо»,  - розповіла Вортсворт.

«Загалом це люди, які не змогли знайти роботу чи помешкання. Інших обдурили і вони втратили багато грошей в Польщі», - додала вона.

Вортсворт й інші волонтери помітили, що більшість українських біженців хочуть залишитися в Польщі через схожість мови і середовища. Тому ЄС час визнати це й скерувати більше фінансування саме сюди.

«Нинішня хвиля масового повернення біженців руйнує переконання Заходу, що його країни - це «пуп землі», і всі хочуть там опинилися», - сказала волонтерка.

Для історика Даріуша Столи, який написав кілька книг про міграцію, хвиля повернень в Україну не дивна і насправді відповідає історичним закономірностям.

«Навіть у випадку міграції у мирні часи багато людей вирішують повернутися, хоч і збиралися лишитися в іншій країні, тому що міграційний досвід виявився зовсім не таким, як вони очікували. Емоційні потреби деяких людей можуть виявитися сильнішими, ніж страх перед війною. Вони можуть зрозуміти новини з України по-своєму, ще більше переконавшись в необхідності повертатися. Емоційна ціна розриву через драматичні умови може виявитися більшою, ніж страх постраждати через російські обстріли», - пояснив Стола.

«Аргумент» [3]

На цю тему: