Про це пище Європейська правда [2]. 

Криза тривалістю в три роки

В останні роки польсько-білоруські відносини перебувають чи не на найнижчому рівні з часів повалення комунізму.

Загалом за правління Александра Лукашенка вони ніколи не були дружніми або партнерськими. Однак тісні міжнаціональні та міжкультурні зв’язки певною мірою компенсували політичні тертя Мінська і Варшави.

Усе змінилося в серпні 2020 року, коли уряд Польщі не визнав результати президентських виборів у Білорусі, засудив спробу силового розгону невдоволених результатами білоруських громадян та закликав до проведення нових виборів президента в сусідній країні.

Тоді ж почалася з боку Мінська серія обвинувачень на адресу Варшави у спробах дестабілізації ситуації в Білорусі і прагненні приєднання західних регіонів країни, зокрема Гродненської області.

Новий виток погіршення двосторонніх відносин відбувся у 2021 році на тлі чергового загострення між Заходом та Білоруссю, коли перший, включаючи Польщу, засудив примусове приземлення літака Ryanair й затримання журналіста та блогера Романа Протасевича, який перебував на облавку. Як наслідок, Варшава заборонила літакам білоруських авіакомпаній входити у польський повітряний простір та приєдналася до інших західних санкцій проти режиму.

У відповідь Лукашенко вирішив пошантажувати ЄС мігрантами з країн Близького Сходу і Північної Африки, організувавши схему їхнього приїзду до Білорусі та перетину литовського чи польського кордону.

Цей нелегальний трафік функціонує і зараз, попри всі дії ЄС.

Втім, значною мірою гостроту питання вдалося збити. Цього досягли як завдяки будівництву загороджень на кордоні, так і завдячуючи тиску на країни походження мігрантів, щоб обмежити кількість авіарейсів із Білоруссю.

Але головне – Варшаві та Вільнюсу довелося піти на порушення правил ЄС, згідно з якими депортація нелегальних мігрантів можлива лише після вивчення поданої ними заявки на притулок.

"Виштовхування" мігрантів (коли їх фізично не пускають до країни, змушуючи повертатися назад до Білорусі) критикували правозахисники, ця практика дала змогу Мінську звинувачувати Польщу у негуманному поводженні з мігрантами та навіть в їх масовому вбивстві (ці звинувачення нічим не були підкріплені), проте сподівання Лукашенка змусити ЄС піти на поступки остаточно зникли.

У відповідь режим Лукашенка запустив масштабну антипольську компанію, звинувачуючи Варшаву в бажанні анексувати частину білоруської території.

А на додачу торік у Білорусі розпочалося масове варварське знищення поховань та меморіальних місць польських вояків Армії Крайової – крок, який був би неможливий без наказу особисто Лукашенка.

Терпець Варшави увірвався

Проте схоже, що черговою точкою неповернення стало затримання у березні 2021 року в місті Гродно активіста польської меншини у Білорусі та журналіста Анджея Почобута.

Діяльність Почобута роками турбувала режим Лукашенка. А статті, написані для Gazeta Wyborcza, були використані як привід для його арешту та звинувачень.

У своїх матеріалах Почобут писав, зокрема, про історію антикомуністичного підпілля на Гродненщині, агресію СРСР проти Польщі під час Другої світової війни, а також про останні події в Білорусі. Також у 2020 році Почобут після фальсифікації Лукашенком президентських виборів описував протестні акції на вулицях білоруських міст.

Прикметно, що Почобута заарештували втретє, і втретє його справа мала політичний характер.

Першого разу Почобута визнали винним, засудили умовно та звільнили від відбування покарання після іспитового терміну. Вдруге слідство було припинено. В обох ситуаціях допоміг тиск міжнародної спільноти.

"І сьогодні цей тиск уже не працює, тому що Лукашенко порвав із Заходом. Він підтримує Путіна, який використовує Білорусь у війні з Україною. У цій ситуації Лукашенко не піде на поступки", — поділився в одному з інтерв’ю заступник редактора Gazeta Wyborcza Бартош Велінський.

Дійсно, представники польської влади багато місяців добивалися звільнення Почобута з-під варти. Утім, безрезультатно.

16 січня 2023 року в районному суді Гродно розпочався судовий процес над активістом і журналістом. Суд відбувався у таємниці, в ньому не могли брати участь ані родичі, ані ЗМІ, також не було дозволено адвокатам надавати інформацію про перебіг процесу.

А вже 8 лютого суд за обвинуваченнями за двома статтями Кримінального кодексу РБ — "розпалювання ворожнечі" та "заклики до дій, спрямованих на заподіяння шкоди нацбезпеці" — засудив Анджея Почобута до восьми років колонії суворого режиму.

Реакція Варшави не забарилася. "Білоруський режим сьогодні ганебно засудив Анджея Почобута до восьми років позбавлення волі. Польська історія кінця XX століття показує, що московські намісники, які виступають проти власного суспільства, повинні впасти, а справедливість восторжествувати. Переможе Вільна Білорусь і її вірний син Анджей Почобут!" — написав президент Анджей Дуда у Twitter.

Своєю чергою Сейм Польщі у своїй резолюції рішуче засудив засудження Анджея Почобута, назвавши це кульмінацією репресій проти польської меншини у Білорусі.

Втім, цього разу за гучними звинуваченнями послідували й практичні кроки. 

9 лютого глава Міністерства внутрішніх справ та адміністрації Польщі Маріуш Камінський повідомив, що рух на польсько-білоруському кордоні в Бобровниках призупинено. За його словами, таке рішення було прийнято, "зважаючи на важливі інтереси безпеки держави".

Окрім того, міністр Камінський повідомив, що у зв’язку з резолюцією Сейму у справі Почобута він доручив своїм службам зробити приготування щодо включення до санкційного списку нових осіб, пов’язаних з режимом Лукашенка.

Зазначене викликало гостру критику з боку Мінська. У Державному прикордонному комітеті Білорусі заявили, що "після закриття ще одного польського пункту пропуску ситуація стане катастрофічною і може призвести до колапсу в прикордонні", а також що рішення польської сторони спрямоване "на подальше загострення ситуації на кордоні та обмеження взаємних поїздок громадян".

Більше того, мала місце й істерика білоруської пропаганди. Так, один з її рупорів Григорій Азарьонок в етері пропагандистської програми вибухнув погрозами, що білоруським ракетам "візи не потрібні". Чим явно підтвердив раціональність дій поляків і необхідність сильнішої ізоляції Білорусі та її сюзерена Росії.

Кінець політики замирення

Закриття пункту перетину на кордоні з Польщею матиме довгостроковий ефект для Білорусі.

Річ у тім, що тепер між країнами залишилися функціонувати лише два пункти перетину кордону: для вантажного та легкового автотранспорту.

Нескладно здогадатися, що збільшення навантаження на них призвело до різкого збільшення черг та проблем із перетином кордону. Це суттєво ускладнило транзит товарів до Білорусі й через Білорусь, що напевно матиме негативні наслідки для її економіки. 

А на додачу польський прем’єр Матеуш Моравецький заявив, що у разі, якщо Мінськ не піде на поступки, то закриття чекатиме і решту пунктів перетину кордону із Білоруссю.

Зважаючи, що від 24 лютого минулого року закритий і українсько-білоруський кордон, то проблеми для Білорусі можуть зрости в рази. Особливо якщо до блокади приєднаються Литва (що вже розпочалося) та Латвія. 

Закриття кордону мало й ще один наслідок.

Розуміючи, що можливості покинути Білорусь стрімко зменшуються, низка західних держав рекомендувала своїм громадянам якнайшвидше виїхати з країни.

Але найголовніше, різкі дії Варшави мають покласти край періоду, коли країни ЄС намагалися не провокувати Лукашенка, в тому числі – не поширюючи на Білорусь дію нових санкцій, що накладалися на РФ через її агресію.

Тоді таку політику пояснювали необхідністю зберегти для Лукашенка хоч якесь "вікно можливостей", щоб не мотивувати його остаточно доєднатися до російської агресії.

Схоже, що тепер ця політика залишиться у минулому, і на Білорусь вже незабаром чекають нові санкції.

Одночасно ситуація навколо Білорусі може остаточно поставити хрест на колись потужному польсько-угорському партнерстві. Причиною цього став візит до Мінська 13 лютого глави угорського МЗС Петера Сійярто з метою поговорити про "мир в Україні".

Тим самим була порушена блокада офіційного Мінська з боку європейської дипломатії. Але одночасно – в контексті нинішнього протистояння Варшави та Мінська – цей крок вкрай болюче було сприйнято у Польщі, що може посилити ізоляцію орбанівської Угорщини.

Для України ж нинішній конфлікт має стати причиною ще пильніше спостерігати за північним кордоном – схоже, що запобіжників проти участі Білорусі у війні стало ще менше.

• Велетенська стіна між Білоруссю та Польщею - якою вона буде [4]
• Михайло Гончар: Про темну альтернативу перемоги України [5]
• У Польщі затримали російського шпигуна [6]