Бутусов: Чому ми втрачаємо Покровськ і Велику Новосілку

Важная новость

Головний редактор Цензор.НЕТ [2] Юрій Бутусов про ситуацію на найгарячіших ділянках фронту: Покровську, Великій Новосілці і Кураховому. А також про загрозу для Павлограда та Дніпропетровської області загалом.

Тема ефіру – це ситуація на найгарячіших ділянках фронту. Ми будемо говорити, насамперед, про Покровськ-Курахове-Велику Новосілку. Це все зони відповідальності ОТУ "Донецьк". Про це ОТУ доводиться говорити найчастіше. Останніми місяцями ворог наступає. З липня цього року на цьому напрямку понад три з половиною тисячі квадратних кілометрів ворогу вдалося захопити. Просто з початку 2024 року за рік. Міняються командувачі ОТУ, командувачі тактичних груп, не міняється командувач ОСУВ, Гнатов, не міняється Головнокомандувач ЗСУ Сирський. А ворог продовжує наступати. Всі пояснення - там їх просто дуже багато… Але чому саме на цьому напрямку ворожа перевага в чисельності таким чином впливає на події, чому ворог наступає переважаючими силами по всьому фронту, а такі провали тільки тут, на цьому напрямку?

Отже, подивімось на карти: обстановка в Покровську

Ворог просувається, ворожі штурмові групи регулярно тепер заходять у Звірове, там йдуть контактні бої, бої йдуть в Піщаному, в Піщаному вже ворог закріпився. Це маленькі населені пункти, але це вже околиця Покровська, Звірове це практично вже і є Покровськ, прямо сама околиця. І дуже небезпечна ситуація – це захід ворога в Котлине. Котлине – це перерізана важлива дорога, і Котлине фактично дозволяє ворогу зайти. Ці напрямки, так звана сіра зона, де противник заходить, це вже фактично 4 кілометри від траси Дніпро-Покровськ. Тобто основні магістралі сполучення на Покровськ, постачання. Ворог зайшов в Котлине, зараз в Котлине йдуть бої, в його ворога контратакують, тому що рубежу оборони там, на жаль, не було, який би можна було втримати. Фактично по цьому напрямку ворог просувається.

Якщо подивитися східніше, це Воздвиженка, Новоолександрівка. Ворог йде на Малинівку, Нову Полтавку, тобто тут достатньо шаблонний російський сценарій, коли Покровсько-Мирноградську агломерацію, Покровськ-Мирноград, ворог просто намагається оточити, обійти з двох сторін, оточити і захопити, щоб не вв'язуватись у вуличні бої. Тобто такий Авдіївський і Вугледарський сценарій фактично, щоб просто не втягуючись в бої, обійти, просунутись по посадках і таким чином змусити потім наші війська відходити, коли будуть перехоплені шляхи сполучення. Ворогу дуже недалеко залишилося від траси сполучення Покровська, ну і в принципі там після того ще залишиться магістраль через Родинське, щоб можна було заїхати, але якщо ворог дійде туди, то говорити про якесь стале постачання Покровська і можливості тривалої оборони вже не доводиться.

Отже, ситуація тут практично критична. Тобто ведуться так звані пошуково-ударні дії, ведуться зустрічні бої в районі Удачного, в районі Котлиного, але стійкої оборони там нема, ворог просувається там, обходить Покровськ і намагається розширити зону вже в напрямку Межової. Буквально в кількох кілометрах вже ворог від кордонів Дніпропетровської області.

Межова Дніпропетровської області - вже зона бойових дій. Фактично це вже передова, кілька кілометрів і ворог буде йти далі на Дніпропетровщину. Ну а зараз їм треба взяти оцей основний комунікаційний вузол Покровськ-Мирноград. Рік тому в цей час ішли бої в Авдіївці, багато про це говорилось, 8 лютого, як ми пам'ятаємо, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський заявив, що треба нові рішення, треба стабілізація фронту І призначив Олександра Сирського новим Головнокомандувачем ЗСУ, був новий міністр оборони, Умєров, новий Головнокомандувач, все це видавалось за те, що будуть якісь нові стратегічні кроки. Бачимо зараз, що ворог пройшов відстань за рік від Авдіївки до Покровська і Мирнограда і до кордонів з Дніпропетровщиною. І на жаль, якихось змін тут не відбулось. Ми втратили велику територію, ми втратили дуже багато життів українських захисників.

Оборона не стабілізована. Оця вся сіра зона – це зона, де ворог просто веде зустрічні бої на якихось окремих відритих позиціях або на пустих посадках. Ну, як правило, на пустих посадках. Рубежів оборони нема. Рубежів оборони, яку б зайняли війська, де були б пристріляні основні вогневі засоби – всього цього нема. Ворог розуміє, що на цьому напрямку у нас оборона нестійка і тому кидає підкріплення. Так само дуже небезпечна ситуація на Воздвиженці, тобто ми бачимо шаблонні дії.

Що з боку Збройних сил України? Командувач ОТУ "Донецьк" генерал Тарнавський, на жаль, не може ніяким чином вплинути на той хаос, який відбувається. Зняли колишнього командувача Луценка, сподівалися, що буде якесь покращення, гнучкість, адекватність. На жаль, всього цього нема. Тарнавський перетворився просто на такого самого генерала-вахтера, який думає, що його завдання – це кричати на командирів, погрожувати, передавати накази. Тобто, замість того, щоб дати можливість командирам побудувати рубежі оборони, спланувати час, примірятись до можливості реальних військ, чи здатні вони виконати цей наказ, забезпечити взаємодію дронів і РЕБ. Всім цим пан Тарнавський не займається. Я розумію, він в критичній ситуації. Йому надходить безліч наказів, доручень, вимог, криків від Гнатова, Сирського, ручного режиму управління. Але це та ситуація, де командувач має вміти казати "ні" своїм керівникам. Тарнавський – це не та людина, яка каже "ні". Тарнавський каже завжди "есть, так точно". На напрямку, на жаль, Сирський вже познімав значну кількість командирів, бригади, батальйонів, які мали сміливість відстоювати свою позицію. І тепер тут дуже багато офіцерів, які кажуть "есть, так точно". Результати їхнього керівництва, як Сирський, Гнатов, Тарнавський керують разом з підлеглими, ми бачимо.

Може скластися враження, що у ворога тут неймовірна перевага і його не можна зупинити. Я спілкуюся з багатьма командирами, з бійцями на всіх рівнях, які безпосередньо ведуть бойові дії. Жоден з них не каже, що ворога не можна зупинити. Тут немала кількість наших військ, зовсім немаленька. Тут є боєприпаси. Чого нема, про що кажуть командири? Чого нема на напрямку Покровськ-Мирноград? Адекватної постановки завдань, яка б відповідала можливостям військ. Немає оборонних рубежів, які були підготовлені, зайняті військами хоча б за пару днів до того, як ворог туди піде. Немає адекватного управління і застосування засобів РЕБ і дронів, централізованого.

На цьому напрямку перебувають деякі наші відомі підрозділи, наприклад, підрозділи бригади птахів "Мадяра". Але, на жаль, "Мадяр" не керує тут застосуванням дронів в полосі, не керує застосуванням РЕБ. Ні "Мадяр", ні "Лазар". "Лазар" також тут працює, вони могли б це побудувати. Але, на жаль, такого управління організованого високотехнологічним озброєнням тут нема.

Тут, взагалі, проблема з координацією. Велика кількість підрозділів, велика кількість начальників, всі в ручному режимі, кожен генерал хоче рулити взводом, хоче показувати, на якій точці в посадці треба сидіти, десь там далеко зі штабу. І оце суцільне божевілля таке. Я написав про те, що на цьому напрямку потрібна людина, яка має авторитети, може надихнути війська. Насправді я написав, що потрібен генерал Михайло Драпатий на цьому напрямку, який вже брав участь у стабілізації ситуації в 2024 році під Харковом і в ОТУ "Луганськ". Хочу сказати, так, об'єктивності ради, що в Збройних Силах є ще кілька керівників, командирів, генералів, полковників, які абсолютно гідні були б тут керувати. Чому сказав про Драпатого? В першу чергу, тому що у Драпатого вже є певна вага. Його призначили на посаду командувача сухопутних військ. І просто так йому сказати, генерал, роби так, не можна буде. Тобто, у Драпатого зараз найбільша вага серед адекватних командувачів. І, звичайно, його треба зараз там не маринувати в Києві на цій посаді, яка виключно адміністративна, командувач сухопутних військ, а зробити так, як було в Олександра Сирського. Він був командувач сухопутних військ — командувач ОСУВ "Хортиця". В такому випадку було б і Драпатий командувач сухопутних військ — командувач ОТУ "Донецьк". Це єдине адекватне рішення. Тобто, призначити командира, у кого є вага, який може впливати, якого будуть змушені слухати. Як внизу, так і зверху. Бо у нього є свій авторитет, реальний. А не тому, що у нього вислуга 30 років, і він сидить в кріслі.

Спроби Сирського, Гнатова і Тарнавського просто марні. Вони ніяк не можуть змінити обстановку. Тут на напрямок вводяться резерви, дві бригади спрямовані на Покровськ були – 32, 155. Ми бачимо, що навіть захід свіжих сил, чисельністю по майже 10 тисяч людей все одно не змінює обстановки. Тобто, це проблема не кількості людей, це проблема адекватності управління, якого нема. В управлінні хаос. Навіть дрони і РЕБ не можуть побудувати. Зустрічні бої безперервні, неорганізоване вогневе ураження. Ну, елементарні речі, я зараз не кажу, знаєте, вам чогось такого неймовірно складного. Це розуміє на цьому напрямку кожен командир роти. Нічого особливого, люди все відчувають це на собі.

Я хочу сказати, що якщо не буде змін в управлінні, ми втратимо Мирноград і Покровськ, і це буде швидко. Так, як ми втратили Курахове. Тому це просто критично. Покровськ-Мирноград – це остання агломерація, яка захищає Дніпропетровську область. Павлоград від Покровська – 110 кілометрів. Це вже центральна Україна, важливий промисловий центр.

Ситуація не просто критична, вона некерована. Некерована на рівні штабів, на рівні Головнокомандувача. Бо тут Олександр Сирський кілька разів особисто давав накази деяким комбригам прямо через голову ОСУ, ОТУ, ТГР. Тут ОСУВ "Хортиця" недієздатна, вони не керують ситуацією. Наші штурмові підрозділи на цьому напрямку не ведуть штурмові дії спрямовані. Вони ведуть переважно і основні втрати несуть під час пошуково-ударних дій. Тобто командування втратило контроль над якоюсь ділянкою - і туди посилають боєздатні підрозділи знайти, як далеко зайшов противник. Ну якщо знайдете, то вбийте. Ну повна відсутність планування.

Замість того, щоб побудувати оборону і просто методично вбивати противника, проводити контратаки по конкретних об'єктах, по конкретному ворогу, у нас ведуться просто пошукові дії, зустрічний бій. І ворог наступає м'ясними штурмами, у нас така м'ясна оборона.

От траса заходу ворога з Селидового, Жовте, вона під нашим вогневим контролем. Ворог зазнає величезних втрат. Так, вони кожен день втрачають кілька штурмових груп. Але ми не можемо так зупинити їх. Потім приходять на наступний день, через 2-3 дні, наступні штурмові групи, так і вони просочуються. Далі, далі, далі, далі. Тобто рубежів оборони сталих нема. Як тільки ворог завдає ударів і шукає маршрути своїми дронами, куди б їм зайти, вони туди посилають нових, нових, нових людей. Їх можна було б всіх вбити, але для цього треба планування, розвідка, взаємодія сили засобів. Ну, хтось це має побудувати. А там нема. Командирів поміняли, 155-ї поміняли, 32-ї поміняли. Хаос в управлінні, безвідповідальність.

Навіщо ви міняєте командирів під час бою? Щоб що? Ви ж самі їм не ставите адекватних завдань. Фактично у нас тактичним управлінням займаються всі генерали, лізуть командувати взводами і ротами. Якщо вже людина хоче командувати ротою, їй треба складати посаду, брати роту і командувати боєм роти. Якщо ти командувач ОТУ, ти маєш вибудовувати оборону в рамках ОТУ. Те саме ОСУВ, і те саме головнокомандувач ЗСУ. Ротами мають командувати ротні, комбати, комбриги. Ну, оце війна за точки на карті, відсутність рубежів оборони. Оце основна проблема, про яку говорять наші військовослужбовці тут. Щось з цим треба робити.

У нас з вами є одна можливість. Оскільки Володимир Зеленський, Олександр Сирський, Рустем Умєров, міністр оборони, який у нас відсутній на війні, і ніяким чином не впливає на те, що відбувається на фронті, вони реагують тільки на розголос. Якщо є багато переглядів, якщо є багато репостів, лайків, вони тільки тоді звертають увагу, що їм треба реагувати. Якщо погана обстановка і всі мовчать, вони вважають, що народ підтримує їхні дії.

Я спеціально під час цього стріму хочу сказати, що Зеленський, Умєров і Сирський проявляють злочинну халатність і бездіяльність, провалюючи місяць за місяцем заходи з оборони Покровська і Мирнограда. Це халатність, яка веде до важких наслідків. Відсутність планової оборонної операції. Я сподіваюся, що це достатньо буде мати резонанс, щоб вони почали хоча б щось робити, звертати увагу взагалі на необхідність планових дій. Я не знаю, яким ще чином можна достукатись. Передається інформація по всіх каналах. Рішень нема. Поки не влаштовується у нас у владі якийсь гучний скандал, вона взагалі не діє ні в чому.

Ситуація щодо Курахового

Ворог фактично Курахове захопив повністю. Поступово просувається.

Що робимо в цьому виступі? От для чого взагалі закінчувати академії оці, служити 30 років, розповідати про свій досвід, протирати штани там в кріслах, в Генштабі, в ОСУВ, в ОТУ, якщо командири, командувачі допускають такі невигідні, абсурдні ситуації? От для чого цей виступ утримується? Він не має ніякої цінності, він невигідний для наших військ. Крім зайвих втрат, нічого нема. В районі Успенівки вже втратили людей на відході, тому що не встигли вчасно відійти, великі втрати, через утримання отаких нікому не потрібних позицій. І потім генерали, кадрові офіцери мають нахабство заявляти, що нас не можна критикувати, критикувати військових можуть тільки військові, тільки люди з військовою освітою. Я вам хочу сказати, там немає жодної людини, яка перебуває в цьому абсурдному виступі, яка хоч добрим словом щось сказала про інтелект тих, хто ухвалює такі рішення. Вони всі розповідають десь зі зручних місць з дивану. Або з крісла десь в штабі, де в них безпечно, кілометрів за 50 від фронту. Це абсурд.

Замість того, щоб відійти на рубіж Костянтинополь-Андріївка, ми сточуємо свої боєздатні війська в нікому не потрібному виступі під Кураховим. І це вже продовжується кілька тижнів поспіль. І нема у нас Ставки Верховного Головнокомандувача, нема міністра оборони, які б задали генералам питання: Так це ж громадяни України там гинуть! Та ж невигідна обстановка! Навіщо ви це робите?

Зеленський собі записує відосики, їздить по закордонах, займається зовнішньою політикою. Все добре у людини. Міністр оборони у нас на фронт взагалі не виїжджає. Вони нічого не знають про обстановку, ніяк на неї не впливають і вважають, що так і треба. Сирський робить фотографії інколи там раз в два тижні, як він на якийсь бригадний КСП кілометрів за 40 заїжджає від фронту. І це він ніби з військами. Для чого ви всі там вчились в академії оборони, якщо ви допускаєте такі ситуації на війні? Я просто не знаю. Це просто демонстрація такого негативного відбору на командні посади. Відхід з цих виступів, він потрібен, просто критично, якомога швидше. Просто ганебно, що такі ситуації у нас допускаються. Знов таки, відповідальність Ставки, відповідальність Головнокомандувача ЗСУ, ОСУВ "Хортиця", ОТУ "Донецьк".

Ситуація щодо Великої Новосілки

Ситуація просто критична. Якесь дежавю. Рік тому 110-та механізована бригада була напівоточена в Авдіївці. Ворог наступав, була під вогнем вже основна траса, треба було забезпечувати маневр військ, посилювати. Нічого цього не було зроблено. Зараз дві 110-х бригади, 110-та ТРО і 110-та механізована, от в цьому мішку сидять, обороняють до кінця Велику Новосілку. Там вже дуже вузький прохід залишився. Нема ніяких рішень, ніхто не відводить війська. Фланги не прикрили, нічого не зроблено. ОТУ "Донецьк".

Я не знаю, як збираються Сирський, Тарнавський взагалі жити далі? Це ж просто ганьба - те, що ви робите на фронті. Як така безвідповідальність може відбуватись? Це абсолютно невигідна конфігурація фронту. Ніяких заходів вчасних. Просто тримайтеся, щоб сточити боєздатність військ і потім буде Вугледарський сценарій. Просто спочатку тримаєте будь-які незручні позиції до останнього, а потім, як закінчились люди, так потім вже можна провалити кілька десятків населених пунктів і все нормально сходить з рук.

Утримання Великої Новосілки в такій конфігурації абсолютно невигідно з тактичної точки зору. З будь-якої. Ніяких вчасних кроків не було зроблено. Посилення військ нема, контратак не було, рубежі оборони не були виставлені. Ворог взяв примітивно і продавив, тепер треба от це утримувати. Абсурд. І це все повторюється раз за разом. Оці шаблонні дії росіян, вони лізуть, всі це знають, всі бачать, воно все повторюється, повторюється і повторюється. Для чого? Пояснень нема.

Відповіді на запитання

- Що можете сказати про командувача ОТУ "Донецьк" і його зв'язок із Сирським?

- Та всі вони пов'язані, там вертикаль відповідальності. Всіх призначає, хто? Зеленський призначає, контролює. Міністр оборони затверджує. Ну, от Сирський теж призначає, кого вважає за потрібне. Який зв'язок? Це підлегла його людина.

- Як можна покращити ситуацію на фронті, щоб утримати позиції?

- Для початку треба, щоб командувачі поводилися так, щоб до їхніх дій була довіра, щоб вони припинили брехати підлеглим і припинили постановку нереальних завдань. Почали цікавитись, як справи у військах насправді. Йде брехня, паперова війна в штабах. Ідіть, тримайте точку, ніякі заперечення не сприймаються. Що то за точка? Потрібно її тримати. Як вона на місцевості? Які рубежі оборони? Генерали-вахтери намагаються керувати взводами, я б так сказав. От чому вся біда. Замість того, щоб займатися справами свого рівня. І тому це недовіра, брехня. А як можна воювати без довіри? От я, чесно скажу, в шоці. Ні Сирського, ні Тарнавського, ні Гнатова абсолютно не турбує, що більша частина армії до них ставиться без поваги і вони їм просто не довіряють. А вони навіть не намагаються цю довіру підняти. Вони навіть не намагаються стати лідерами, показувати якийсь приклад, будувати довірливі стосунки. Всього цього нема. Показуха, піар і брехня в доповідях. Лідерство починається з довіри. Якщо командувач хоче довіру створити, то він замість криків намагається зрозуміти, як виконати завдання спільно з підлеглими, а не як на когось накричати, перекинути відповідальність і відкрити службове розслідування.

У нас так: вахтери кричать і звинувачують підлеглих, що вони там щось не зробили. І не хочуть чути реальну обстановку. Генерали-вахтери. Зеленський з Умєровим сидять там в Києві в доміках і вдають, що вони тут ні до чого, війна сама по собі, а вони самі по собі. Своє життя, солодке, дипломатія, дипломати, про солдатів не цікаво думати, на жаль.

- Чи є ще можливість врятувати Покровськ від росіян станом на зараз?

- Станом на зараз є можливість втримати Покровськ, але це вже потребує дуже серйозних зусиль і серйозних ресурсів, щоб говорити про втримання Покровська. Зараз треба говорити про втримання всього фронту, вже не одного Покровська. Велика Новосілка і далі Курахівський напрямок, і напрямок Добропілля. Всюди треба оборона, планові дії. Швидкі і рішучі. Зараз же мова йде про те, щоб у нас врятувати Павлоград, я б так сказав. Павлоград і Межову. По Покровську і Мирнограду зараз завдання протримати їх якомога довше.

- Чи є намір орків окупувати Дніпропетровську область зараз?

- Звичайно, які можуть бути сумніви.

- Чи можлива окупація Павлограда, та коли це може статись, на вашу думку?

- Окупація Павлограда, якщо буде так воювати і так керувати, як зараз, то вона можлива, на жаль. Але це не швидко буде. Хочу сказати, що Збройні Сили України роблять все можливе для того, щоб завдати максимальних втрат ворогу. І вони дуже повільно просуваються, тому що кожен день їх просто в промислових масштабах там ліквідують у полях. І, звичайно, йти від Покровська до Павлограда ворогу доведеться дуже довго. Від Авдіївки вони до Покровська йшли 40 кілометрів рік. Тут в них буде ще довше, значно довше. Але, тим не менше, це вже центральна Україна, один вже з небагатьох промислових районів, важкої промисловості, яких у нас залишилось. Павлоград, Кривий Ріг, ми не можемо пускати ворога в центральну Україну. Але з таким управлінням, коли нема рубежів оборони, нічого не підготовлено, то дива не трапиться. Треба готуватись. Ворога треба зупиняти зараз на цьому рубежі. На рубежі, не на точці. Зараз мова про те, що ворога треба зупинити на кордоні Дніпропетровської області. Захистити Добропілля, захистити Межову.

- Чи відомо щось по мішку біля Курахового? Побратими, пишуть, що вони в оточенні.

- Там ще немає оточення, але ситуація дуже критична. І звідти треба виходити, як я казав, вона невигідна.

- Основна проблема – у виявленні й ураженні ворога чи в утриманні позиції?

- Основна проблема – це управління організацією. Ворог переважає нас в організації і в цілеспрямованості управління військами. Організація застосування російських військ має переваги. Наші війська більш гнучкі в застосуванні нових видів озброєння, дронів. В тактичних рішеннях у нас значно більше на фронті ініціативних, сміливих людей, вмотивованих, а ворог просто працює в плані організації. Вони покращили організацію. У них немає таких людей на рівні виконавців і вони покращили організацію, щоб компенсувати те, що у нас більш вмотивовані люди, щоб реалізувати максимально ефективно свою чисельність. Ось в чому проблема. Російській чисельності треба протиставити наші організаційні рішення, щоб у нас справді в російській тактиці дуже велика кількість вразливих моментів, які дозволяють ворога громити. Ми бачимо, є багато ділянок фронту, де вони зазнають величезних втрат з нульовим просуванням.

- Що очікувати Дніпропетровської області, місту Дніпро?

- Я б так сказав, що Дніпропетровської області, місто Дніпро, ну, область не знаю. Вся влада, люди думають, що хтось там наверху - Зеленський, Ставка Верховного Головнокомандувача, міністр Умєров, Сирський - сидять і так, як ми з вами, думають, ну, що ж робити на Покровську, давайте якось рятувати Дніпро, давайте якесь Покровське рятувати. Друзі, на війні треба казати правду, якою вона є, тому що від цієї правди і оцінки нами об'єктивної обстановки залежить життя людей.

Ніякої уваги реальної тому, що відбувається на фронті, змінам, обороні Дніпропетровської області ні Зеленський, ні Умєров, ні Сирський не приділяють. Це абсолютно не предмет інтересу, це не пріоритет ні третій, ні п'ятий, ні двадцять п'ятий. Тому що треба робити? Я б на місці не чекав би дива, що там центральна влада щось зробить, а я б на місці мерів Дніпропетровської області, це єдина адекватна дієздатна ланка в державній владі, місцеве самоврядування, я б на місці мерів зібрався, якусь координацію зробив, як була на початку російського вторгнення в 2022 році, координацію провів і силами місцевих громад спланував лінію оборони, у нас є компетентні військові, до яких можна звернутися, є бригади, які добре обладнають позиції, у яких дуже потужні інженерні роботи в великих масштабах робляться, і спланував би лінію оборони, не очікуючи дива, не очікуючи, що раптом хтось буде щось робити. Не буде, друзі, ну ми ж всі з вами знаємо, ну не буде. Зеленський запише відосик черговий, а один раз може приїде кудись на якийсь відритий обладміністрацією ВОП, які війська все одно не займають, тому що вони ніяким чином не захищають від дронів, це просто для галочки все, показуха робиться. Тобто нам потрібна адекватна лінія оборони, яка забезпечує ефективне застосування дронів і економить життя людей. Ефективний захист логістичних маршрутів на цих рубежах оборони, маневр в обороні, значну кількість, прив'язку до рельєфу правильну, вирубку посадок на напрямку для того, щоб обладнати кілзони перед нашими позиціями. І ось це може допомогти врятувати Дніпропетровську область в реальності.

Київська влада, Зеленський, не те, що не врятує, пальцем об палець не ударять. Ви можете в цьому не сумніватись, не треба мати ілюзій. Якщо громада Дніпропетровської області об'єднається, і всі зусилля, я розумію, маленькі, скромні, бо там всі гроші вже у місцевих громад забрали, в центральний бюджет, але якщо зараз не буде об'єднання громад, якщо техніку не зберуть, всю, яка є в області, будівельників, не спланують це правильно, а не як оці брехуни і показушники в Міноборони, у військово-цивільних адміністраціях, в Генштабі роблять, просто відмив коштів, корупція і побудова нікому не потрібних, неефективних, взагалі, окремих споруд. Якщо не буде зроблено ефективний рубіж оборони - Дніпропетровську область не втримати. Будемо чекати тривалі місяці там, а що ж Трамп зробить, а хто коли там припинить, Зеленський буде знов там роздавати тисячу, чи якусь ще дурню вигадає, ну він не буде нічого робити системного для оборони Дніпропетровської області. Йому байдуже. Чим скоріше громада Дніпропетровської області та інших областей це усвідомить, чим скоріше почне діяти самостійно, тим швидше у нас будуть позитивні зміни на фронті. Можливості зупинити ворога, щоб він не дійшов глибоко в область у нас є. У нас достатня кількість адекватних військовослужбовців в силах оборони. У нас є компетентні командири, які знають, що робити. Нам потрібно правильні організаційні рішення. У нас проблема з тим, що нема організаційних рішень. Все імпровізація, все на ентузіазмі людей.

- Отже, все впирається в Сирського особисто і його систему. Чи настав час вимагати його звільнення?

- Я не вважаю, що все впирається в Сирського. Коли змінювали Залужного, я теж про це казав. Є проблема в стратегії, яку реалізовує Ставка Верховного Головнокомандувача і тих вимог, які ставить до Сирського сам Зеленський. У мене є інформація, як проходить Ставка. Ті питання, які ставляться, то президент влаштовує істерики: чому якесь село здали, але потім байдуже слухає, як 20 сіл здали. І ніякого пошуку причин, аналізу, що відбулося. Це залежить виключно від емоцій, настрою. І це взагалі не сприймається серйозно. У нас відсутня Ставка Верховного Головнокомандувача. І коли Залужний керував, у Зеленського була одна претензія до Залужного, яку він озвучив? Одна. Він сказав: Залужний займається занадто багато політикою і інформаційною діяльністю. Все. Ніяких професійних вимог, критики об'єктивної. Нічого не було. Поставили Сирського, намалювали йому завдання.

Я на 8 лютого підготую програму про те, які завдання ставили Сирському, як він їх виконав. Просто ретельно, об'єктивно розберемо. Критерії, вимоги. Вимоги. Політики мають формувати стратегію. Бо політики, державні діячі, розподіляють ресурси, людей і гроші, і матеріальні цінності для реалізації стратегії. Генерали виконують накази, їх призначають політики. Ці накази мають бути забезпечені матеріальним ресурсом, людьми. Якщо накази, вимоги ставляться неадекватні, то, друзі, дива не відбувається. Якщо буде так неадекватно питати і керувати іншим генералом, не Сирським, то результат буде такий саме божевільний. Сирський не самостійна людина, ну а якщо іншого будуть отак от смикати і наїжджати, то знов буде конфлікт.

Зеленський має просто, на мій погляд, припинити, ну нам потрібен міністр оборони, якщо сам Зеленський не керує, то має бути міністр оборони. Рустем Умєров – це не міністр оборони. Це просто людина, яка пише пресрелізи, заяви, їздить за кордон для офіційних зустрічей. Ну він не може бути, він не є міністром оборони, він не виконує функції міністра оборони. Він просто тримається за крісло і говорить багато хороших слів, які він не здатен реалізувати. Нам потрібен міністр оборони. Зеленський не може відповідати за війну, він просто все завалює навпаки. Має бути людина, яка попри дурні рішення Ставки і те, що там вигадує Єрмак, вона бере і все одно робить справу для армії. Такої людини у владі зараз нема. Ну і тоді, якщо буде адекватний міністр, тоді є сенс міняти вже в тандемі і ставити нового Головнокомандувача, тому що у нього буде хоча б якась взаємодія. А зараз у нас Сирський сам по собі, він намагається займатися піаром, що там хоче почути Володимир Олександрович, намагається вгадати. Управління розвалено. Зеленський має визнати, що він не може вплинути на ситуацію на фронті, і він має делегувати це, у нього має бути дієздатний міністр. Його нема. Через відсутність адекватних рішень на вищому рівні, ну все і розвалюється. І Сирського треба міняти тільки, якщо визначена стратегія, вимоги і є довіра до тієї людини, якою замінять.

- Чи відомо вам, в якому стані зараз фортифікації на межі Дніпропетровської та Донецької областей?

- На жаль, в дуже і дуже неадекватному і непридатному для сучасної війни стані. Рубежів оборони там нема. Є окремі позиції нариті, але значну кількість з них війська займати не будуть, тому що вони погано обладнані. Є можливості захистити область.

- Ваша думка на тему того, що 25-ту бригаду та 425-й батальйон стирають під Покровськом.

- Ну я ж про це і кажу, що така тактика застосування військ. Коли замість того, щоб думати, як мінімізувати свої втрати і максимальні втрати солдатів, постійно ведуться достатньо абсурдні дії, стираються в нуль підрозділи, 25-ту там стерли, її не поповнюють. 425-й батальйон — це фактично там стрижень оборони, який цементує оборону на фронті кількох бригад, який постійно розсмикують. 425-й батальйон — це штурмовий батальйон, оперативний резерв ОСУВ. Тому звичайно, що він всюди має затикати дірки. Такі проблеми в застосуванні.

Друзі, ситуація дуже важка і дуже серйозна. Я не прибічник того, щоб говорити там, що все пропало. В цьому нема сенсу. Це ситуація, яка не є катастрофа фронту, є катастрофа в головах конкретних людей. В Києві катастрофа на Банковій, просто повна інтелектуальна деградація і імпотенція. І таке саме вони просто масштабують, передають в штаби аж до ОТУ "Донецьк". Потрібні адекватні рішення. І потрібно дати нашим компетентним командирам і бійцям якісно виконувати свою роботу. Потрібна постановка завдань, яка враховує можливості військ. І тоді станеться просте диво — ворога зупинять. Його просто знищать. Так, як це відбувається на інших ділянках фронту, де такого просування нема. Тільки на ділянці ОТУ "Донецьк". Треба робити нарешті висновки. І треба ухвалювати рішення.

Ворог не є в цій війні таким непереможним. Всі ці штурмові групи, які там кілька десятків людей, кожен день ворог посилає на смерть. Ці групи не є такими, що ми не можемо їх всі перебити. Ми можемо кожен день вбивати по 100 росіян на цьому напрямку у Котлиному, Звірові, Шевченка. Вбивати по 100 людей в день. У них там просто дуже швидко закінчаться всі штурмові підрозділи за пару місяців. І бажання посилати нових. Але це хтось має організувати. Вогневі засоби зосередити, розподілити цілі, пристрілку, взаємодію з піхотою, з усіма підрозділами. Хтось це має робити. Це ніхто не робить. Все зайнято виключно вахтерством: криками, наказами, які не прив'язані ні до яких реальних причин.

Тому потрібен розголос для того, щоб ми примушували владу до компетентних, адекватних управлінських рішень. Доля війни, доля захисту центральної України залежить від управління організації. У нас є сили, є воля, є здібності, є талановиті військові, щоб зупинити ворога і розгромити російські ударні угруповання і захистити центральну Україну. Тому дякую вам за ефір. Дякую, що були з нами, дякую, що підтримуєте канал і підписуєтесь, ставите лайки. Така підтримка – це єдине, що може вплинути на рішення нашого військово-політичного керівництва. Дякую і - Слава Україні!

Зображення вгорі: Часів Яр, вечір 25 червня 2024 року. Фото: тг-канал 'Чорний Лебідь' ударна група 225 ОШБ

«Аргумент» [3]

На цю тему: