На карті результати року стосовно територій і бойових дій, як змінювались території на фронті протягом цього року. Сили оборони України фактично звільнили близько 553 квадратних кілометрів протягом року. Це результати бойових дій за рік підкреслюю, не те, як змінилася обстановка за один рік. На цей час за підсумками року найбільші здобутки у нас те, що залишилось під контролем України - це 498 квадратних кілометрів санітарна зона на Курщині. Також певні здобутки були під Харковом у нас, під Вовчанськом, на деяких інших ділянках фронту. Це 553 кілометри, які під нашим контролем.

Що під контролем ворога?

У 2024 році росіянам вдалося захопити значні території. Це значно перевищує те, що вдалося зробити в 2023 - 4 075 квадратних кілометрів за результатами року, 602 квадратні кілометри ворог захопив на Курщині. Фактично відбив частину тих територій, які ми взяли під контроль під час серпневої курської наступальної операції.

Але на жаль, 3 500 кілометрів ворог захопив української землі. Найбільш критична ситуація на напрямку Покровськ-Курахове. Ворог захопив в цьому році Вугледар і далеко просунувся від Вугледара вперед. Ворог захопив Авдіївку і далеко просунувся вперед. Таке просування створює велику загрозу - ворог фактично за 7 кілометрів від кордонів з Дніпропетровської області. Також ворог фактично почав наступ і на Запорізькому напрямку.

В районі Оріхового 55 квадратних кілометрів захоплено ворогом. І наступ продовжується. Просування серйозного ворога 267 квадратних кілометрів на Оскільському рубежі. Ворог вийшов фактично до річки Оскіл.

Обидві сторони намагались перехопити стратегічну ініціативу. Здійснити глибокі наступальні операції. Ворог 10 травня розпочав наступальну операцію на Харківщині, атакував вздовж кордону і захопив майже 200 квадратних кілометрів. На Харківщині в районі Вовчанська і в районі на напрямку Харкова. Тобто село Липці, село Глибоке. На цей час їх вибили частково на деяких напрямках. У ворога залишається на цих напрямках близько 180 квадратних кілометрів захопленої землі. Наступ ворога на цьому напрямку зупинений. Сили оборони проводять навіть деякі контратаки. Вибивають ворога на деяких напрямках під Липцями.

Курщина

Бої важкі йдуть на Курському напрямку. 6 серпня українська армія почала раптовий для росіян наступ на Курщині. Був узятий під контроль районний центр Суджа. І значна територія навколо нього. Максимальне просування становило до 1100 квадратних кілометрів. Санітарна зона на кордоні. Спочатку ворог не реагував на цей наступ так активно. Туди перекидались резерви, але ворог намагався обмежити там бойові дії, застосовувати обмежену кількість своїх сил. Зараз на цьому напрямку росіяни зосередили сили, які значно переважають. Там зараз елітні російські військові частини: морська піхота, спецпідрозділи, повітряно-десантні війська. Тобто на цьому напрямку ворог просувається, але з великими труднощами. Очевидно, що вони хотіли б усіма силами вибити українців з Курської області. Але не виходить. Наші війська там б'ються гідно і завдають ворогу величезних втрат. Найкритичніша ситуація за результатами року саме там.

Покровський напрямок

У 2024 році на цьому напрямку ворог захопив Авдіївку, Курахове майже практично захоплене ворогом. І повністю захоплений Вугледар. Також захоплені менші містечка і велика кількість сіл. На жаль, на цьому напрямку просування 2415 км. Дуже прикро, що це на тому напрямку, де у нас були найкращі рубежі. Згідно з рельєфом місцевості і Авдіївка, і Курахове, і Вугледар були на висотах. Також там містечко Гірник, найвища точка Донбасу. Вона північніше Курахового, яку також ворог захопив. Це були дуже зручні для оборони висоти. Тим більш важливі, що вони давали гарні радіогоризонти для роботи наших дронів. Але, на жаль, ворогу вдалося на цьому напрямку добитись найбільшого просування.

Захоплена ворогом більша частина Торецька. Половина вже фактично Часового Яру. Тобто ворог просувається і загроза серйозна. На цьому напрямку Покровському, на жаль, поки що не вдається побудувати оборону. І зараз є реальна загроза захоплення міста Покровськ і міста Мирноград. Це фактично одна агломерація.

Як видно з карти, ворог намагається просунутися південніше Покровська Тобто зробити так, як на Кураховому. Вони глибоко просунулись по флангах через контроль флангів забезпечили ураження лінії постачання, обмежили маневр наших військ і покращили своє тактичне становище. Це зробило неможливим подальшу ефективну оборону району Курахового. Так само ворог діє і тут, на Покровську. Ситуація там дуже важка. Якщо їм вдасться захопити Покровськ, це призведе до дуже важких наслідків. Фактично, ворог після цього виходить на кордони з Дніпропетровщиною, з центром країни. Ми з вами розуміємо, що ворог не зупиниться і буде продовжувати наступ далі.

Що загалом можна сказати за результатами року?

На жаль, розмови про те, що ми маємо будувати стратегічну оборону, про які говорить Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, поки залишаються розмовами. Стратегічної оборони у нас, на жаль, нема Стратегічна оборона не на словах, а на ділі, як системи ліній оборони, які мають щільність, де наші війська могли б мати маневр в обороні, обладнуються досі окремі позиції, які захищають, хіба що від артилерійського вогню, але беззахисні перед дронами, не враховують реалії сучасної війни і не є лініями, окремі позиції, які не пов'язані між собою. Так само ці позиції, які виставляються, вони не забезпечуються, заздалегідь, військами, які були підготовлені, розгорнуті для того, щоб вести бойові дії на цих позиціях. І ми не можемо закріпитись. Тобто, проблеми, вони на карті, вони очевидні.

Але, що за результатами року все ж таки є обнадійливим? Всюди, на всіх ділянках, де наші війська впираються, де є адекватне управління, де є якісне застосування дронів, ворогу пробитись не вдається.

Звернімо увагу на ті ділянки на карті, де просування у ворога за рік нема.

Хочу сказати, що ворог намагається наступати на більшій частині фронту. Фактично від Гуляйполя до Куп’янська йдуть дуже активні бойові дії. Ну і окремо - це Суджа і зараз ділянки на Харківщині, Липці, Вовчанськ. Там йдуть постійно активні бойові дії, ворог атакує активно. Але йому пробитись не вдається на багатьох напрямках.

Оцей виступ у районі Сіверська наші воїни обороняють вже 2,5 роки. Фактично втримують там усі рубежі, просування росіян незначне, а втрати величезні. Просунутись ворог не може. Так само район, наприклад, вище Сіверська, це ОТУ "Лиман", ми бачимо просування ворога незначне, якщо брати відрізок від Сватового і нижче. Ворогу вдалося захопити 108 квадратних кілометрів, але потім на відстані від Борової, на рубежі Борова, від села Макіївка і вище виставлено наш рубіж оборони і ворогу просунутись там не вдається. Втрати величезні, накати, накати, накати. Тому ми бачимо, що є ділянки фронту, де росіяни застосовують великі сили, але не мають успіху. На кожній із цих ділянок фронту, де фронт втримується, стоять наші воїни. І тільки завдяки їх героїзму, майстерності, правильній організації військ, в першу чергу правильним рішенням командирів основної ланки, командирів бригад, командирів батальйонів, ворога вдається знищувати і зупиняти.

Тобто є ділянки, де ситуація критична, але є ділянки, де ворогу нічого не вдається зробити. І наше завдання, громадянського суспільства, проаналізувати це, і все ж таки вимагати від керівництва країни політичних змін. Змін, в першу чергу, які б вимагали від Ставки Верховного Головнокомандувача, яка виділяє ресурси, від Міністерства оборони, яка відповідає за забезпечення, і від Головнокомандувача ЗСУ, який безпосередньо застосовує війська, щоб все ж таки оборона на всій лінії нашого фронту була побудована з тим успішним досвідом, який у нас є. Тобто там, де є результати, ось ці моделі успішного правління потрібно застосовувати всюди.

На жаль, саме з масштабуванням правильного досвіду, правильних моделей у нас основна проблема в 2024 році. І саме це дозволило ворогу просуватися. Тобто той драматичний розрив між тактичними рішеннями, можливостями військ і стратегічним плануванням, наказами командування на стратегічному й оперативному рівні, які є в Збройних Силах, ми його, на жаль, в 2024 році не змогли подолати.

Ну і хочу нагадати, що план був інший. 8 лютого 2024 року Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський оголосив про зміну керівництва Збройних Сил. Замість Валерія Залужного був призначений Олександр Сирський. Основне завдання було визначено – стабілізація фронту. На жаль, ми бачимо по карті, це завдання виконати не вдалось. Зеленський призначив Сирського, Зеленський ставив так завдання, його завдання не виконано. Знімати Зеленського, знімати Сирського, знімати Умєрова у нас з вами, у громадянського суспільства, такої можливості нема. Очевидно, що ці керівники, які відповідають за ведення війни, в першу чергу, вони не змогли виконати це ключове завдання. Очевидно, що є великі недоліки, і ці недоліки на карті, недоліки на рівні вищого військово-політичного керівництва країни. Але є речі, які на війні у нас добре виходять, і нам потрібно їх робити якісно.

І керівництво країни має зробити висновки з підсумків 2024-го року, щоб у нас це не зводилося, як дуже часто у нас любить робити влада, до піару, що ось цей поганий, непопулярний, поставмо популярного. Дуже важливо, щоб Володимир Зеленський зробив висновки. Ті вимоги, ті завдання, які він поставив 8 лютого в своєму указі і в своїй заяві, що має зробити Сирський, вони виявилися недостатні для зміни обстановки. Стабілізація фронту не відбулась. Генерали не стали краще знати фронт. Ми бачимо, що результати вимагають перегляду. Сподіваюся, що ставка Верховного Головнокомандувача за результатами року проведе аналіз, що не вийшло, зробить все ж таки афтерекшн-рев’ю за результатами року, проаналізує проблеми і визначить тих командирів і ті ділянки фронту, де ворога втримують, де ворогу завдають втрати в багато разів.

У нас є напрямки, де ворог зазнає втрат більше у 10-12-15 разів. Втрати загиблими, які ми обліковуємо по відео. Такі результати у нас є. Нам потрібна правильна організація. Основне, про що говорять усі командири на фронті, з ким я спілкуюся, навіть не кількість людей, не кількість боєприпасів, дронів – це проблеми неадекватних рішень командування, яке ставить завдання, яке не відповідає можливостям військ, тактичній обстановці і завданням знищення ворога, збереження своїх сил. Це основне на фронті і що потребує вирішень, щоб у нас не було надалі повзучого наступу ворога протягом усього 2025-го року.

Втрати ворога

У нас відсутні зараз об'єктивні дані, які можна перевірити, які обліковуються, точно підтверджуються публічно. На цей час ми можемо подивитися тільки неофіційні підрахунки, які не охоплюють повністю всі втрати під час війни. Подивімось базу втрат російської бойової техніки. Отже, це дані сайту Oryx. Портал Oryx – це єдиний в інтернеті обліковий ресурс, який веде облік за усіма наявними даними, публікаціями в медіа, фотографіями відео з соцмереж, і тут інформація найкраще підтверджується. Я не кажу, що це абсолютно точні дані, очевидно, що далеко не всі втрати потрапляють в об'єктив, не всі втрати викладаються в соцмережі, не все можна ідентифікувати, але тим не менше ми бачимо, що певні тенденції вони показують. Ось що обліковується по даним фото і відео з прив'язками з викладенням джерел на порталі Oryx.

Думаю, що реальна кількість втрат російських значно вища, тому що ворог зараз у наступі і ми не можемо провести фото-відеозйомку всіх втрат російської техніки, які перед нами.

Отже, що зафіксовано?

За результатами майже трьох років бойових дій,

• 3662 танки знищено у росіян,
• 5258 БМП, тобто бронетехніка з гарматами, сюди входять в тому числі російські БТРи з 30-мм автоматичною гарматою, тобто бойові машини з потужним озброєнням.
• 15393 бронетранспортери, як гусенична техніка, так і колісна техніка різних типів, також бронемашини, у росіян багато машин, бронемашин інших типів. Ну і машини для піхоти.
• командні пости, комунікаційні станції, інженерні машини і обладнання -
• Дуже важливо, ми бачимо, що тут самохідні протитанкові ракетні установки -
• артилерійські машини забезпечення, заряджаючі машини 129,
• буксована артилерія, 419 російських гармат, усіх типів, це які буксовані, не самохідні.
• 861 одиниця самохідної артилерії.
• реактивні системи залпового вогню -
• системи протиповітряної оборони, зенітно-ракетні системи -
• літаки - 134,
• гелікоптери - 148, майже всі це знищені, знищена техніка, там по десятку, здається, пошкоджених тільки потрапило в цей перелік, але з них ще питання, скільки з них вони зможуть відновити.
• 28 кораблів і катерів флоту, тобто велика кількість кораблів і ми знаємо, що навіть крейсер російський знищений.

Це російські втрати за порталом Oryx.

Зауважу, що Oryx зафіксував і українські втрати, вони також значні.

Втрати України

Приблизно 35% Україна від російських втрат має, тобто наші втрати в техніці приблизно втричі менші. Хоча у росіян значна перевага в засобах ураження, в чисельності, однак наші втрати по техніці приблизно втричі менші.

• Тисячу танків ми втратили вже за 3 роки,
• БМП 1100 десь приблизно в 5 разів менше, ніж росіяни і далі бронетранспортери, ми бачимо втрати різних класів далі. У нас значно більше застосовується МРАПів, це просто такі вантажівки, броньовані машини,
• втрати інженерної техніки 201,
• артилерія буксована 229, по артилерії по буксованій у нас втрати фактично вдвічі менше, ніж у ворога.
• самохідна артилерія 439, також вдвічі менше.
• реактивні системи залпового вогню 80, це приблизно в 4 рази менше, ніж росіяни втратили.
• системи протиповітряної оборони зенітно-ракетні 166,
• літаки пошкоджені, знищені 102,
• гелікоптери 50.
• у нас 41 корабель і катер, але треба відмітити, що більша частина цих плавзасобів це все дуже з малою водотонажністю. Росія втратила ще велику кількість інших кораблів, навіть підводний човен один, десантні кораблі інші.

Отже, такі результати.

Це війна і тому обидві сторони не публікують свої втрати, щоб не було зрозуміло, якої реальної втрати в боєздатності зазнають війська.

Втрати російських військ

Подивимося втрати російських військ за підрахунками найбільш повної бази. Це портал телеграм-канал Горюшко. І він рахує дані соцмереж, повідомлення про загиблих в соцмережах, в російських соцмережах. І російський зет-канал Lost Armor рахує дані в соцмережах, тобто повідомлення про загиблих в українських соцмережах. Ми бачимо, що фактично майже 90 тисяч російських військовослужбовців, всіх формувань, вони ліквідовані за майже три роки війни станом на 30 грудня. Тобто ці дані фактично показують тільки підтверджені втрати.

Зауважу, що на відміну від України в Росії дуже суворо діє військова цензура, дані про втрати не тільки засекречені, а по багатьох підрозділах дійсно така є політика засекречування втрат. І в російських соцмережах значно менше повідомлень, якщо у нас велика кількість повідомлень, в Росії сам відсоток того, що викладається в соцмережах значно менший.

Втрати українських військ

За даними російського Lost Armor 60 547 громадян українських воїнів і тих, хто бився за Україну по всіх базах, тобто це іноземні добровольці у тому числі, загинули. В базі Горюшка не включені загиблі громадяни інших країн, які воюють за Росію, кого Росія наймає, і нема втрат тих, хто був мобілізований з окупованих територій. Громадян України з Донбасу, яких росіяни мобілізували і кинули в бій з окупованих територій.

Ці цифри показують, що втрати ворога за відкритими джерелами десь в півтора раза вищі, ніж втрати України. Втрати по бойовій техніці у ворога втричі вищі, ніж у України. Причому ворожа техніка більш дороговартісна і більш сучасна втрачається - росіяни до війни готувались.

Також ми бачимо, що є значні втрати у зниклих безвісти. По зниклих безвісти дані в реєстрі зниклих безвісти. Це інформація про 55 тисяч осіб на початок жовтня 2024 року. За даними джерел Цензор.Нет, близьких до Генерального штабу, як мінімум 35 тисяч у цьому реєстрі – військовослужбовці. Інформація про них в соцмережах звичайно не оприлюднена і велика кількість є звичайно зниклих цивільних осіб, людей, про долю яких ми нічого не знаємо. По Росії, звичайно, в Росії ніякого реєстру зниклих безвісти взагалі не існує. І там також є тільки дуже фрагментовані дані. Єдині дані, які у нас є, Анна Цивільова, заступниця міністра оборони Російської Федерації, на одній з пресконференцій, обмовилась, що 48 тисяч російських родин звернулись до лабораторій для здачі аналізів на ДНК. 48 тисяч – це тільки ті родичі, які звернулись і здали аналіз ДНК, це далеко не вся база. В російському інтернеті в мережі є сотні колективних звернень, цілі військові частини створюють комітети родичів загиблих і оприлюднюють звернення в інтернеті, оскільки в Росії немає бази даних, яка була відкрита, де можна верифікувати включення того чи іншого загиблого до бази зниклих безвісти. Тому росіяни просто звертаються з вимогами, щоб їх знайшли. Точної кількості зниклих безвісти ми не знаємо, вона, очевидно, значно вища, тому що аналіз ДНК здають далеко не всі, це тільки частина від тих, хто зник. І тому, оскільки там реально в Росії зниклих, такої актуальної інформації у нас немає.

За даними українського міністерства оборони, Генерального штабу, російські втрати склали близько 750 тисяч, я думаю, що до 800 тисяч доходить. Думаю, що, можливо, туди входять всі втрати, я не думаю, що це дійсно втрати тільки загиблих, не бачу такої динаміки по соцмережах. По соцмережах ми бачили більше активності, але, на мій погляд, російські втрати не 90 тисяч, вже ідентифікованих на вибірках, а це втрати більші в рази. Думаю, що дані Генштабу показують фактично цифри тих, кого фактично втратила Росія не тільки загиблими, але ці втрати важкопоранених, які залишили військові частини. І загалом, я думаю, ця цифра, вона близька до реальності, тому що якщо подивитись на списки мобілізованих, на списки, на заяви Міністерства оборони Росії щодо змін штатної чисельності збройних сил, щодо поповнень російської армії, то можемо побачити, що за різними повідомленнями у 2022 році, за мінімальними цифрами, я потім зроблю ефір і розкладу більш детально, і покажу цифри і джерела, що Росія направила на війну в Україну як мінімум біля мільйона своїх військовослужбовців протягом 2022 року. Протягом 2023 року на поповнення діючої армії за заяву Міністра оборони Шойгу було направлено 540 тисяч військовослужбовців. І протягом 2024 року за заявою Міністра оборони Білоусова на колегії Міноборони у Москві в грудні було спрямовано до війська 427 тисяч військовослужбовців.

Загалом, якщо порахувати чисельність, за ці майже три роки Росія направила на війну майже 2 мільйони військовослужбовців в усіх збройних формуваннях, усіх видів, які пройшли бойові дії, брали участь у бойових діях. Звичайно, ці цифри підкреслюють мінімальні оцінки, які фіксуються російськими джерелами тими заявами, які у нас є. Не виключено, що ці цифри навіть понад 2 мільйони.

Ми бачимо, що цифри великі, а чисельність російських військ на даний момент, за заявою Путіна, також в цьому році становить на фронті 614 тисяч. Тобто, після того, як направили на фронт майже 2 мільйони, за мінімальними оцінками, за заявою Путіна в бойових діях бере участь 614 тисяч. Тобто, питання, що сталося з іншими 1 мільйон 400 тисяч, в якому вони стані, чому вони залишили зону бойових дій, яка кількість з них загиблих, яка кількість з них зниклих безвісти, яка кількість важко поранених, захворілих, демобілізованих з тих чи інших причин, або тих, які повернуті, продовжують службу, але вже чомусь на території самої Російської Федерації, ми на даний момент не знаємо. Росія всі ці дані засекречує, тому по російських втратах я зроблю окремий ефір і треба все це буде детально розібрати. Отже, це такі джерела, результати року в цифрах.

За результатами року, покажімо цифри втрат російських офіцерів, те що відомо з російських публічних джерел. За джерелами, які є зараз в інтернеті, Росія втратила за мінімально підтвердженими оцінками 5324 офіцери. За даними на російському сайті є дані про загибель 3502 офіцерів Збройних Сил України і різних українських сил і сил оборони. Отже, офіцери це найбільш засекречена графа у російських Збройних Силах, по них дуже з великим запізненням викладаються дані, і дані ці далеко не повні. Ми бачимо, що тут співвідношення також у Росії, значно вищі втрати в офіцерському складі. І ми бачимо, що теж маленька деталь російських втрат

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

- Чи готували сам Покровськ до міських боїв у фортифікаційному відношенні?

- Там є певна робота проведена, але ніяких серйозних робіт з підготовки самого міста Покровськ до боїв в обороні не проведено. Певні позиції були вириті біля міста самого, на жаль, це не була лінія оборони, це були окремі позиції, окремі райони оборони, максимум ротні, які, на жаль, значна кількість з них через те, що вони достатньо незрозумілим чином проєктувались і з недостатньою якістю були зроблені, вони не займались по результату. Основний рубіж оборони Покровська, який нам було зручно втримувати і вигідно, він був на рубежі міст Новогродівка і Селидове. Біля Новогродівки і Селидового там не тільки зона забудови, там достатньо зручні є терикони, висоти з радіогоризонтами, які дозволяють зручно застосовувати дрони на значну відстань. І Новогродівка-Селидове – це і був рубіж оборони Покровська. На жаль, після нетривалих боїв ми залишили і Новогродівку, і залишили Селидове. Фактично там і руйнування, навіть невеликі руйнування в містах. Ми можемо це побачити зараз по численних відео, які викладає ворог. Руйнування незначні, тому що в самих містах таких серйозних боїв не велося. Ворогу вдалося просунутися в обхід цих міст і через втрату керованості захопити їх без серйозних боїв. І оце саме основна загроза. Ворогу вдалося в цьому році захопити Авдіївку, захопити Вугледар, зараз захопити вже майже все Курахове, захопити більшу частину Торецька. У Торецьку зараз тільки ведуться активні бої, захопити ще значну кількість населених пунктів фактично без боїв в самих населених пунктах. Тобто там велись бойові зіткнення, але вони не були інтенсивні. Це не була така битва як за Бахмут, за Маріуполь. Тобто це були достатньо короткотривалі бої, тому що фактично саме міста до оборони не готувалися і фланги цих міст не були прикриті оборонними лініями. Тому ворог, не входячи в міську забудову, не вв'язувався в вуличні бої, а просувався по посадках в обхід. І так само ворог зараз намагається захопити Покровськ. Основна загроза Покровську йде з півдня, де ворог намагається з півдня вийти на кордон з Дніпропетровською областю і перерізати трасу, автомагістраль Покровськ-Дніпро. І вони, в принципі, на це працюють в основному.

- Як Ви вважаєте, чи є реальна загроза Херсону та Миколаєву опинитися під окупацію?

- На цей час я не бачу загрози Херсону та Миколаєву. Російське командування демонстративно показувало, що вони планують десантну операцію в районі Херсону. Вони демонстративні дії проводили по зосередженню сил в цьому районі, але фактично ніяких серйозних дій там ворог так і не провів. Це було, скоріше, розвідка боєм. Тому що на цей момент ситуація напружена вздовж Дніпра, дійсно. Але для ворога це дуже ризикована історія. Навіщо ворогу ризикувати? Коли у них достатньо успішно проходить операція на Покровському напрямку і саме туди вони кидають всі свої резерви. З великими втратами, але направляють.

- Не хочете розповісти про безлад, який коїться з полеглими воїнами і проблеми, які створюються з їх похованням?

- Друзі, я не можу все осягнути і в мене просто немає можливості також за цим слідкувати. Якщо у вас є якась конкретна історія, я вас прошу тоді - напишіть, вишліть мені на скриньку або в месенджер на фейсбук. Я думаю, що це буде найбільш адекватно і ми вашу історію просто оприлюднимо.

- Прохання розповісти про корейців, які взяли в полон, а вони померли.

- Корейці насправді в полон здаватись не зовсім хочуть. Я бачив інформацію тільки про одного корейця, який здався в полон. Більша частина з них отримують таку серйозну накачку пропагандистську, щоб у полон не здаватись. Ми знаємо, що це така практика була і в часи корейської війни. Це відбірні елітні підрозділи, спецпідрозділи, спеціально добре треновані підготовлені піхотні підрозділи. Звичайно, вони застосовуються дуже обмежено і ті кілька людей, які виходили прямо в наші позиції, вони намагалися дійсно підірвати себе гранатами, щоб не здаватись в полон. Мені відомо про 4 такі випадки, коли корейці були фактично в оточенні, але вони, ну ми розуміємо, там таке виховання, комуністичне, східна філософія плюс комуністична філософія. У вбитих корейців знайдені корейською мовою такі пам'ятки, де чітко написано, що в полон бійці корейської народної армії здаватись не повинні. Гранату треба підкладати під голову або у бронежилет і підриватись. Тому вони виконують цю інструкцію, у мене є дані тільки про одного полоненого корейця, я не знаю його долю, можливо він буде оприлюднений, невідомо в якому він був стані, тому що я бачив тільки фотографію, нам невідомо, можливо він був поранений, який його стан, чи вдалося йому вижити або чи вдалося його вивезти з зони бойових дій, де активно працюють ворожі дрони.

- Чому ви змінили думку про Умерова?

- Треба робити конкретні речі. Перше, друге, третє, четверте, п'яте, нічого складного. Насправді, щоб дійсно люди побачили, що міністр несе відповідальність за армію, за сили оборони, за перемогу в війні. Сказав йому чесно і я з повагою ставлюсь до того, що міністр оборони мене запросив, вислухав, занотував деякі речі, тому що це є його робота. Він послухав, подивився і реагує на критику. Реагує на критику в тому плані, що він мене запросив. Що буде зараз далі? Звичайно, я нічого не збираюся приховувати. Я сказав, що на мій погляд треба робити, які я бачу помилки і серйозні, грубі помилки. Я повторив йому, що для армії він нуль в такому випадку Його нема. Армія його не знає і від того, що його не буде на посаді, нічого для армії не зміниться. Люди навіть не помітять, що пана Умерова там нема. Велика кількість людей буде тільки радіти думати, що можливо будуть якісь зміни, більш притомна людина. Я сподіваюся, що міністр це зрозумів і буде робити висновки з цього. Тому я нічого не змінив в своїх оцінках, але я з повагою ставлюсь до прагнення одного з представників влади, однієї з ключових людей, який відповідає за війну і за нашу перемогу, до того, що він захотів особисто почути критику.

- Як Ви вважаєте, чи зміниться щось після Вашої зустрічі з Умеровим?

- Це було тиждень тому. Що буде зараз, подивимось. Буду інформувати.

- Прокоментуйте заяву Гордона "Сьогодні 30 грудня, день саме сьогодні, очікувалася історична зустріч у Верхах, пов'язана безпосередньо з нею припинення гарячої фази війни".

- Давайте будемо дивитись на факти, на події. Я неодноразово казав, що немає жодних ознак того, що щось змінюється на війні. Жодних ознак, що будуть сформульовані однією зі сторін, скільки-небудь прийнятні умови для іншої сторони, на яких вона б погодилась прямо зараз зупинити війну. Я неодноразово заявляв в ефірі, можу підкреслити це зараз, що не буде ніякої політичного рішення війни, поки Україна не зупини ворога на лінії фронту. Якщо ми будемо йти на перемовини, поки ворог продовжує наступати і ми його не можемо зупинити, то це буде така сама історія, яка була у нас на Мінську-1 і Мінську-2. Ми йшли на перемовини під військовим тиском, демонструючи, що ми не здатні самі зупинити російські наступи. Чи вигідні нам перемовини? Чи можливі вони в таких умовах? Я не думаю. Перша умова проведення перемовини зупинки війни – це зупинка фізично російського наступу, знищення російських ударних угрупувань, такі втрати росіян, які вони винести не можуть. А які втрати Росія не може винести? Вона не може винести втрати, якщо вони будуть вищі 40 тисяч військовослужбовців на місяць. Нам треба 40 тисяч, як мінімум, переводити в категорію безповоротні втрати, мінімум 40 тисяч. І якщо ми будемо вбивати 40 тисяч або 50 на місяць, то таким чином у Путіна вже будуть зникати ресурси для проведення цих наступів. Чи можливо це робити? Наші кращі з'єднання показують, що так. Наші кращі командири показують, що так. Чи можна це побудувати вздовж всієї лінії фронту? Так можна. Це можливо. Тому давайте вірити не обіцянкам десь в інтернеті, не чуткам, а вірити в реальність. Якщо буде прагматичний підхід до війни, логічний, то так можна виграти в цій війні. Ми можемо це зробити.

- З приводу Вереса і набору. Набір у батальйон проводиться?

- Так, я писав про це. Набір у 20-й окремий полк безпілотних систем К-2 під командуванням Кирила Вереса проводиться. Так само його батальйон 2-й бат 54-ї бригади продовжує тримати позиції і обороняти Сіверськ. Звичайно, є реквізити. Можете подивитися сторінку К-2.

- Які кроки потрібно зробити, щоб вирішити проблему з дронами?

- Це тема великої розмови. Основне, що треба робити з дронами - нам потрібне планування, яке буде викладено на папері, планування має бути у вигляді документів планування. Тобто, ціль, розрахунок сил засобів, розрахунок потреб в розрізі цих сил оборони, щоб ми бачили. І треба показати, який підрозділ, які засоби показали найкращі результати. Як їх посилюють людьми, скільки їм треба дронів і боєприпасів для дронів, обладнання для дронів на рік. Порахувати загальну цифру, а потім подивитись, скільки є у нас. Подивитись на пріоритети, які типи дронів, які гарантоване ураження завдали ворогу. Це теж важливо було б. І направити ресурси найбільші на ті види дронів, які дають найбільші результати на війні. В порядку пріоритетності. У першу чергу, в ті військові частини, які найкраще ці дрони застосовують. І це буде рішення. Найкраща зброя і найкращі бійці мають йти до найкращих командирів. Це єдиний шлях здобуття максимально ефективної реалізації будь-якого високотехнологічного рішення. Поки що такого планування в Україні нема. Тому у нас все достатньо хаотично. Забезпечення дронами абсолютно хаотично розподіляється. Створюються частини, які не забезпечені ні людьми, ні дронами, ні обладнанням. Величезна кількість. Це проблема планування. Це не тільки дронів стосується, а будь-яких наших ресурсів, які потрібні для війни. Я сподіваюся, що знов-таки будуть зроблені висновки. Я думаю, що найближчим часом, у січні, ми зробимо також ефір. Ще один ефір, що треба для перемоги у війні. Сподіваюсь, що міністр Умєров почув, може і Верховний Головнокомандувач Зеленський, або хтось у Ставці також почує. Це була б хороша тенденція.

- Чи знімуть Сирського?

- Вірогідність цього існує. Знімуть, тому що я думаю, що, звичайно, Володимир Зеленський буде його знімати не через якісь проблеми організаційні. Адже сприйняття у Зеленського війни виключно емоційне. Буде погана велика кількість новин в інтернеті і критика Сирського, тоді його будуть знімати. Зараз той рівень критики, який є, це, що вважається не критично. Буде широкий розголос в суспільстві, якщо дописи з критикою Сирського почнуть набирати по 10-20 тисяч репостів у фейсбуці, або в ютубі по мільйону-два мільйони, тоді Зеленський буде його знімати. Тобто громадська думка впливає, але впливає тільки, якщо вона має дуже великий розголос. Сирського є за що критикувати, є за що навіть, на мій погляд, вже й знімати, але питання в чому? Хто замість нього? Проблема замість нього – це не питання в тому, що нам треба просто нове прізвище. Нам не потрібно міняти Сирського просто заради заміни Сирського, нам потрібно зрозуміти, що Верховний Головнокомандувач має поставити чіткі, компетентні завдання новому Головнокомандувачу Збройних Сил. Сирський, ми бачимо, сам не придумує, як виграти війну, він просто виконавець. Йому дають в офісі накази, він їх намагається дослівно виконати. Якість виконання, ми бачимо, до цього є велике питання. Тому треба щось робити. Робити в плані організації, а не в плані виключно призначення нової людини. Тому що якщо з людини питати так, як з Сирського, то незрозумілий результат. Ставка Верховного Головнокомандувача має аналізувати ситуацію на якихось чітко визначених критеріях. Я про них казав у своєму ефірі у жовтні, що треба для перемоги війні рішення, які можуть змінити ситуацію на фронті. Можна їх подивитись, це і в письмовому вигляді на Цензорі оприлюднено, і в ютубі, у мене і стрім також був. Я буду ще повторювати в найближчому часі.

- Коли вже розформують небоєздатне ТРО?

- Я не знаю, коли розформують. Я не думаю, що ТРО треба розформовувати, на мій погляд. ТРО має свої завдання. Проблема в тому, що наше військове політичне керівництво не розуміє, як ТРО застосовувати і для чого. Не може визначити чіткого завдання. У нас керівники будь-яких військових розглядають як штурмовиків. Зенітники хто завгодно, туди ТРО, туди всіх. ТРО має свої завдання, і ТРО потрібно країні. Війна це просто чітко показала, що є величезна кількість бойових завдань, які можуть виконати тільки сили ТРО, і вони потрібні на війні. А на війні, на фронті, звичайно, ТРО не потрібна, тому що ТРО за своїм штатом дуже слабке озброєння - піхота, легка піхота, яка не може виконувати ті завдання, які її ставлять як загальну військову частину.

- Прошу вас розказати про 425-й окремий штурмовий батальйон "Скала". Хлопців відправляють на смерть.

- Я зараз був у Покровську, і не один раз, тривалий час там провів в кількох наших частинах, я вам хочу сказати те, що я бачу зараз. Втрати в 425-му штурмовому батальйоні "Скала" на даний момент за останні місяці,3-4, значно менші, ніж втрати в бригадах, які перебувають на тому самому напрямку. Ну, так виходить. Навіть втрати, ніж в деяких окремих батальйонах, окремих бригад на цьому напрямку. Тобто, те, що я зараз там побачив, я не можу сказати, що це все там дуже добре і все дуже гарно, я кажу про порівняння з іншими. 425-й штурмовий батальйон "Скала" є операторами. Оперативним резервом командувача ОСУВ "Хортиця", тобто оперативно-стратегічного рівня, він застосовується на усіх важливих напрямках для проведення штурмових дій. Тому, звичайно, втрати там є, активні дії там є. Але те, що я бачу по озброєнню, по оснащенню і з підготовки піхоти, "Скала", 425-й штурмовий батальйон – це далеко не слабкий підрозділ, а це боєздатний підрозділ. Цей підрозділ, хочу сказати зараз, один з найбоєздатніших під Покровськом. Значно більш боєздатний, ніж, на жаль, ті бригади, яких він зараз рятує від того, щоб вони не втратили свої позиції. В батальйоні "Скала" я записав значну кількість інтерв'ю, скоро в мене буде теж репортаж. Я спеціально після критики в соцмережі стосовно 210-го батальйону ТРО, який фактично придали до складу "Скали", після багатьох звернень я прибув в "Скалу", я спілкувався, записав інтерв'ю з військовослужбовцями 210-го батальйону, спілкувався з бійцями, командирами. Ми записали інтерв'ю після того, як група бійців 210-го батальйону ТРО, які діють у складі "Скали", вийшла з бойового завдання в селі Шевченко і просто героїчно себе там проявила. Хочу сказати, що 425-й батальйон зараз – це один зі стрижнів оборони Покровська, на який покладаються, які поважають усі військові бригади, які знаходяться в цій тактичній групі. Тому треба говорити про те, як застосовується штурмовий батальйон, який він отримує завдання, безумовно. Треба говорити про конкретні випадки, конкретні проблеми, але якщо в цілому, хочу сказати, це зараз одна з наших найбоєздатніших частин. Така реальність, яка підтверджується самими бійцями, з ким я спілкувався. А я спілкувався там з кількома десятками військовослужбовців. Я думаю, що ви розумієте, що на війні піхота, штурмовий батальйон – це не те місце, де людина буде щось вигадувати. Люди, які ризикують собою, вони говорять достатньо відверто.

- Наскільки було помилково знімати Залужного? Чи це було зроблено правильно?

- Я вже неодноразово про це говорив. Головнокомандувач ЗСУ – це людина, яку призначає Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Володимир Зеленський. Якщо Володимир Зеленський почав заявляти, що йому не подобається Залужний, що він його вважає політизованим, що він не згоден з рішеннями Залужного про мобілізацію 500 тисяч громадян, якщо він починає зі своїм підлеглим проти свого підлеглого вести політичні інтриги, критикувати публічно свого підлеглого, якого він сам призначив, це означає, що адекватної взаємодії, співпраці там нема. Як можна примусити Зеленського, від якого залежить планування війни, мобілізація за законом, це президент відповідає за мобілізацію, згідно з законом про мобілізацію, це президент не Залужний, не Сирський, від президента залежить спрямування усіх ресурсів на фронт, це він наказує уряду скільки ресурсів, куди держава може витратити. Президент керує Ставкою, заслуховує обстановку і каже, так, це для нас пріоритет, це ні. Він заслуховує доповіді головнокомандувача ЗСУ. Тому неможливо вимагати від Зеленського, щоб він тримав людину на посаді, з якою він не хоче співпрацювати. Звичайно, тут варто було б піднімати питання, про яке ми багато говорили, що сам Володимир Зеленський абсолютно некомпетентна людина, вся його управління і політична діяльність побудована на постійно великій кількості популістичних і дуже брехливих заяв. Це неправильний підхід, але він такий, його обрали громадяни України і зараз нема виборів, ми не можемо його поміняти. Об'єктивна проблема є в цьому, але є система управління, яка є, працює. Залужного прибрали, тому що там конфлікт. Я неодноразово казав, наша проблема - це не прізвище, проблема у визначенні завдань і у визначенні шляхів її реалізації. Проблема в тому, що треба сказати, ми будуємо фортифікації і побудувати план, систему оборони і це зробити. Проблема в тому, що треба сказати, ми будуємо стратегічну оборону і побудувати відповідно до цього застосування військ. Треба сказати, що ми проводимо мобілізацію, ось план, ось як ми готуємо людей, ось як ми їх розподіляємо і в які частини. Проблема в тому, що замість того, щоб поповнювати досвідчені боєздатні бригади, Зеленський затверджує розгортання знов сформованих, пустих, нікому не потрібних нових частин, які абсолютно небоєздатні, які просто зазнають великих втрат і не можуть просто досягнути рівня боєздатності. Ось це проблема, неграмотні управління ресурсами, неграмотна логістика. Якщо в ці рішення, в цей безлад, хаос, додати іншу людину, у нас є кілька генералів, я знаю як мінімум двох, які могли б бути компетентними головнокомандуючими. Але, якщо їх поставити в такі умови, вони себе теж не зможуть проявити так, як не може себе проявити Сирський. Це неможливо. Неможливо в хаос скидати людину з обмеженим функціоналом і очікувати, що він змінить все. Тому я сподіваюся, що важка ситуація на фронті і я сподіваюся, що тиск громадської думки, це єдиний вплив на Зеленського, який існує, змусить його все ж таки ухвалювати адекватні рішення. Адекватні рішення стратегічного масштабу. Інших варіантів у нас на цей час нема. Ми маємо змусити владу діяти згідно з обстановкою і замість балачок і пустих відосиків з балаканиною, які Зеленський постійно озвучує по вечорах у своїх зверненнях, почати говорити фактами, визнавати проблеми і говорити програмами, які потім реалізовуються. А не так, що він розповідає в плані стійкості, що ми поставили 2,5 мільйони боєприпасів українського виробництва, а потім виявляється, що велика кількість, навіть ми не знаємо який відсоток, це брак. Він це заявляє. Брехати треба припинити. Треба припинити брехати владі і відповідати за свої слова. І ось тоді у нас почнуться зміни. Це насправді можливо зробити. Я вірю, що у нас достатньо сильне громадянське суспільство, щоб примусити владу до адекватних дій.

- Муженко казав, що він готовий на камбек.

- Ми знаємо, як працював Муженко. Я думаю, що армія вже з ним попрацювала 5 років. Другий раз у нього було 5 років і подивитися його заяви, що він заявляв, він майже все не виконав. Все, що він обіцяв по реформах, по афтерекшн-рев'ю, саме він просував цих генералів, яких ми зараз критикуємо. Він критикує в інтерв'ю Залужного. Це він його піднімав на командні посади. І генерала йому дали при Муженку. І всі інші, кого він критикував в інтерв'ю. Це все його вихованці. Я думаю, що ми розуміємо, що це все одна управлінська школа, школа ручного управління. Я багато тут критикую всіх, і військові критикують Сирського за ручне управління. Так Муженко сам так само командував ротами, взводами, батальйонами телефоном з командного пункту за 200 кілометрів від фронту. Це його також стиль. Я не думаю, що нам треба повертатись до цього. На чолі армії має бути людина з досвідом сучасної війни, з успішним досвідом. Тому що у нас постійно говорять, що мають бути молоді, мають бути з досвідом війни. Так досвід він у всіх різний. Є досвід невдалих операцій, є досвід бездарного управління, є досвід сидіння у підвалі і розглядання екранів зі стрімами. Але це ж не значить, що ця людина, вона має правильний досвід, досвід у всіх різний. Тому тут треба визначити чіткі завдання і підібрати командира, командувача, який відповідає цим завданням, який для армії, в першу чергу, на мій погляд, має бути лідером, а не просто опудалом, якого лякаються всі командири, який вирішує якісь окремі тактичні завдання в той час, як валиться все. Це непросте завдання під час війни. Знайти людину, яка здатна в голові тримати всю стратегічну обстановку, володіти всім обсягом інформації і по ворогу, і по нас, і зосереджувати пріоритети на тій чи іншій ділянці. Це складна історія. Це не можна вирішити просто так. Треба система рішень, призначення нового головнокомандувача ЗСУ має бути підготовленим, адекватним рішенням.

- Чи будуть створені заміни ОТУ на корпуси? Що робити з ОСУВ?

- Ну перше, Сирський, це якраз демонстрація його недостатньої компетентності як керівника, він проти створення і дивізій, і зараз він досі жодного корпусу на фронт не може вивести і придати йому сталий склад військ. Я не знаю, коли це буде. Якщо буде впорядкована хоча б система управління на оперативно-тактичному рівні, тоді можна буде говорити, що робити з ОСУВ. На мій погляд, ОСУВ - в принципі зайва ланка управління. Якщо на фронті будуть воювати корпуси постійного складу, то це вирішить в принципі проблему управління. Окей, після корпусів можна і об'єднаним оперативним штабом командувати. Це нормальна буде історія. Це вже не є проблема. Наша основна проблема, що поки ми воюємо, у нас основна одиниця – це бригада, ворог воює на фронті дивізіями, корпусами і арміями сталого постійного складу. Сіверськ атакує безперервно вже два з половиною роки. Третя російська армія, вона переформована з корпусу. В складі цієї армії постійний склад військ. Вони не змінюються, постійно йдуть вперед.

Дякую вам, друзі, за те, що були цей рік з нами. Дякую нашим 2800 спонсорам, які підтримують канал БутусовПлюс. Велика честь для мене, дуже важливо для нашого колективу. Завдяки вашій підтримці ми можемо ефективно працювати. Найближчим часом ще раз будемо говорити про про дронові війська, це ситуація 155-ї механізованій бригаді, це проблема стратегічні рішення, яке потрібні для того, щоб перемогти у війні. Всі ці теми, які я анонсував, вони будуть висвітлені, я їх готую. Також буде тема по втратах Росії і по тому, яку кількість людей на якому етапі війни Росія задіювала. Я також це роблю, тому що зараз готую аналітичний звіт на третю річницю війни, для того, щоб підсумувати, показати, який шлях пройдений, який був такий стратегічний огляд, що змінилось на фронті, який був задум російських військ, як реагувала Україна, і що відбувається зараз, яке може бути майбутнє війни. Тому всі ці теми будуть і в новому, у 2025 році.

Війна продовжиться, друзі, поки що немає ніяких перспектив її швидкого завершення. Чи можемо зупинити ворога? Безумовно, можемо. Ми це показуємо і це можна зробити, якщо будуть управлінські організаційні рішення. Чи може Україна встояти у 2025 році? Чи вистачить боєздатності? Я переконаний, що так. Але якщо ми не змінимо підходи, то війна вже просунеться далеко в центральну Україну. Якщо не змінити підходи, то ворог вже почне бої в Дніпропетровській області у 2025 році. Ми розуміємо, наскільки це велика проблема.

Чи може Україна перемогти? Якою має бути перемога? Друзі, Україна може перемогти. В першу чергу нам треба зупинити фронт. Перемога має бути для нас в тому, що ми цей фронт втримаємо і не даємо ворогу просунутися ні на крок. Оце для нас буде найбільша перемога зараз. Якщо ми здатні зупинити ворога, то ми зможемо й піти вперед. Але в першу чергу треба вирішити те завдання, яке для нас є пріоритетом. Ми маємо побудувати стратегічну оборону і зробити це в новому році, в 2025. Тільки якщо наше громадянське суспільство буде чинити тиск на владу. Влада в режимі ручного управління керує країною. Вони просто не мають можливості і розуміння масштабу взагалі подій, які відбуваються. Якщо ми не будемо вимагати стратегічних рішень, то фронт отак і буде повзти і перекочуватись надалі. Ворог може мобілізовувати по 400 тисяч на рік, як ми бачимо, вони можуть брати. Якщо їх втрати будуть значно більші за 400 тисяч, отут у них почнеться криза. Тому що оці 427, які уклали контракт у 2024 році, це відновлення втрат фактичних, які в них відбулись. Тобто вони втратили за рік приблизно 400-450 тисяч. Але щоб вибити їх повністю, нам треба значно більші втрати завдавати. Тому втрати і вбитими, і пораненими, і тими, хто вже зникли безвісти. Тоді у нас буде інший результат. Знищення 30-40 тисяч вбитими за місяць давало б одночасно і поранених, як мінімум, таку ж кількість, зниклих безвісти, п'ятисотих, які просто тікають в армію.

Якщо ворог буде втрачати на фронті десь приблизно по 120-150 тисяч всіх втрат загалом, і санітарних, і безповоротних, то, звичайно, Росія цю війну втримати не зможе. Чи можемо ми завдавати на фронті 1200 кілометрів втрати ворогу в 120-150 тисяч за місяць? Всі командири, з ким я говорю на фронті, кажуть, що так, ворога можна зупинити. І є ділянки, де, підкреслюю, це вдається зробити. Тому, друзі, я впевнений в нашій армії, впевнений в силах оборони України, впевнений в українському суспільстві, я хочу сказати, що війна завжди складна штука. І те, що в нас немає досвіду керівництва і немає розуміння, як воювати, ця проблема була в різних країнах. Наша з вами сила і наша з вами впевненість в тому, що ми маємо, як суспільство, вплинути на владу. Це можливо, це реалістичне завдання. Будь-яке керівництво будь-якої держави має свої обмеження. Росія не може піти на ті зміни, на які можемо піти ми. У нас є проблема з організацією, з масштабуванням, з політичною волею. Але ми демократична країна. Я абсолютно переконаний, що ми можемо це зробити. Тому, друзі, дякую вам за те, що ви дивитесь. Дякую вам за вашу підтримку. Будемо працювати і в новому році на перемогу і робити все, що від нас залежить.

Ми дійсно можемо перемогти у цій страшній війні, вберегти Україну і вберегти українську націю. В першу чергу на полі боя. Це єдиний шлях. Дякую вам за ефір і слава Україні!

(Джерело [2]).

Фото з відкритих джерел