Бутусов: Правда та брехня у звіті Головнокомандувача ЗСУ

Важная новость

Стрім головного редактора "Цензор.НЕТ" Юрія Бутусова присвячений річниці перебування на посаді Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

Цій події сам Сирський як Головнокомандувач присвятив 8 лютого - на річницю - допис, зокрема, він оприлюднив звіт про те, що йому вдалося зробити за цей рік. І нам потрібно проаналізувати, що сталося, які результати досягнуті, в чому правда, що не таким видається оптимістичним, для того, щоб надати оцінку і спрогнозувати наші подальші дії, що відбувається зараз у нас в Силах оборони і на фронті.

Отже, подивімось, в першу чергу, які завдання ставив 8 лютого 2024 року Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський новому Головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському у зверненні, яке є на сайті президента. Отже, було поставлено 8 завдань, і ми їх прокоментуємо, що виконано, що реально не виконано. Після того перейдемо до аналізу звіту, і в кінці будуть мої висновки.

Отже, за порядком. Які завдання ставив Володимир Зеленський Олександру Сирському?

1) На столі має з'явитись реалістичний детальний план дій ЗСУ на 2024 рік.

Так, дійсно, такий план був підготовлений. Проблема в тому, що стосовно його реалістичності і дійсності є великі сумніви. Багато речей, які були заплановані, в першу чергу, стабілізація оборони в 2024 році, виконати не вдалося, адже ворогу вдалося захопити і протягом всього року утримувати стратегічну ініціативу на основному театрі бойових дій на Донбасі. І побудувати там надійні рубежі оборони, зупинити наступ і розгромити російські ударні угруповання не вдалося.

Подивімось карту результатів за останній рік.

Якщо ми подивимося реалізацію плану, ми бачимо, що на Південному Донбасі ми зазнали значних втрат, ворогу вдалося значно просунутися. Також просунутися вдалося і на деяких інших ділянках фронту: Часів Яр, Лиман. Але основне – це ми бачимо такі значні втрати території на Донбасі. Ворогу вдалося захопити близько 4 тисяч квадратних кілометрів української території. Ну і близько 500 квадратних кілометрів українським воїнам вдалося створити санітарну зону для прикриття кордонів України. Отже, є сумніви, наскільки цей план був реалістичним. Сподіваюсь, що план 2025 року все ж таки врахує очевидні речі, які не були там передбачені.

2) Кожна бойова бригада на першій лінії повинна отримати ефективну західну зброю. Має відбутись справедливий перерозподіл такої зброї на користь саме першої лінії фронту.

Дивне достатньо побажання. Звичайно, нічого не було виконано і розподілу ніякої західної зброї не відбулось. Насправді ніякої системності в цьому питанні як не було, так і нема. На жаль, досі випадки є, коли новітню бойову техніку отримують не найбільш боєздатні підрозділи, а знов сформовані, де нема ні екіпажів, ні командирів, ні розвідки, ні ремонтників. Це стосується кількох нових бригад 150 серії. Тому, на жаль, перерозподіл не стався. Я єдине, що не знаю, чи взагалі адекватно було поставлено таке завдання. Тут уже питання до оборонного планування самої ставки Верховного Головнокомандувача, не тільки Головнокомандувача ЗСУ.

3) Треба розв'язати проблеми з логістикою. Авдіївка не повинна чекати, поки генерали з'ясують, де у них на складах застрягли дрони.

Це завдання провалено повністю, але хочу сказати, що тут провина не тільки командування ЗСУ, а це ще й провина оборонного планування самої ставки Верховного Головнокомандувача. Такого неадекватного постачання дронів, як у 2024 році, не було ще ніколи, оскільки через те, що забрали гроші у місцевих бюджетів, і позбавили таким чином бригади на фронті свого фінансування, яке раніше було з місцевих бюджетів, на кожну військову частину, і таким чином позбавили війська постачання розвідувальних дронів, типу "Мавік", "Аутел". І це мало дуже важкі наслідки, призвело до значних втрат і до переваги ворога в повітрі, у дронах, на багатьох ділянках фронту. Основні втрати нам якраз завдають скиди з різних типів дронів. Тому, звичайно, цей провал в логістиці, в організації постачання дронів, це величезний провал українського керівництва, але не тільки військового, а в першу чергу політичного керівництва, яке забрало розподіл дронів у військ. Зараз, буквально з минулого місяця, повертають гроші бригадам, але, на жаль, в значно меншій кількості, ніж це раніше виділяли місцеві бюджети. Подивимося, чи вдасться все ж таки забезпечити бригади постачання мавіків, аутелів та дронів інших типів. З іншого боку, треба відмітити, що стало краще постачання FPV-дронів і дронів типу важких ударних. Знов таки, на цей рік контракти досі не укладені. Тому тут така складна історія для оцінки. Дрони типу мавіка-аутела на складі ніде не лежать. Це дефіцит як був, так і є.

4) Кожен генерал має знати фронт. Якщо генерал не знає фронту, він не служить Україні.

Фраза достатньо незрозуміла. Що таке знає фронт? На словах кожен генерал і ставки Верховного Головнокомандувача знають фронт. Насправді генерали, звичайно, знають фронт, на жаль, тільки картами і обмежуються, тому що реального усвідомлення обстановки на фронті у вищого керівництва нема. Неодноразово були пропозиції, я також подавав нашому вищому військовому керівництву і писав про це, і писав там, і в закритому порядку звертався. У нас немає фронту дронів. Наш фронт – це просто точки на карті, де сидять піхотинці. І перевірити навіть, чи є хтось на цій точці, як там організований зв'язок, управління досі не можна. Тому слова "побажання, щоб генерали знали фронт" – це такі абстрактні речі. На мій погляд, більшість генералів, тобто генерали, які сидять в штабах і не об'їжджають кожен день війська, фронт не знають. І таких генералів, які у війська виїжджають, у нас буквально одиниці. А насправді люди сидять перед картами і виступають у ролі вахтерів. Я не раз казав, що в нас є велика проблема - генерали-вахтери, які весь день сидять на карті, кричать на комбригів, що десь з якоїсь точки хтось не вийшов, не зайшов. І оцими точками звітують вище наверх. І там зверху, по цих точках, вони приймають доповіді. Тому, на жаль, можу сказати, що це завдання не виконане, але і постановка завдання абсолютно нечітка. І хто за це несе відповідальність, за таку нечітку постановку? Ну, очевидно, що сам Верховний Головнокомандувач також не розуміє, які завдання він ставить.

До речі, торік ми бачили ситуацію з генералом Содолем. Це був командувач ОСУВ "Хортиця", тобто очолив його після Олександра Сирського. І виникла ситуація, коли начальник штаба 12-ї бригади Нацгвардії "АЗОВ" Богдан Кротевич написав допис, що він подає до суду на генерала Содоля, який, на його думку, вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал. І не судять генерала за втрату областей та втрату тисяч солдатів. Кротевич подав заяву до ДБР на Содаля, і Содоля призначив сам Сирський. Тобто це була довірена особа Олександра Сирського. І що сталося? Виявилося, що за генерала Содоля в армії практично ніхто не заступився. Була хвиля дописів, лайків, репостів, військовослужбовців - десятки тисяч - на підтримку Богдана Кротевича. І не було ніякої хвилі на підтримку командувача ОСУВ генерала Содоля. Були деякі люди, хто з ним служив, коли він там ще був комбатом-комбригом. Я бачив кілька схвальних коментарів, але я не бачив жодної людини, яка б схвально висловилася про його методи управління, коли він став генералом і командував ОТУ "Донецьк" і потім ОСУВ "Хортиця". Ну і корпусу морської піхоти, і командував операцією на Кринках. Жодної підтримки не було. Тому це показує реальний авторитет генерала, якого призначив сам Олександр Сирський, і показує реальну довіру до командування у військах. Як тільки знайшовся офіцер, який відкрито виступив, який має авторитет підтримку і авторитет завдяки авторитету "Азова" і його особистій участі в бойових діях, як тільки він порушив це питання, відкрито написав, заявив ДБР, довелось зняти генерала. І за Содоля ніхто не заступився. Навіть сам Сирський, який його призначив, не знайшов жодного слова сказати щось хороше про свого підлеглого, якого він призначив.

На мій погляд, це говорить про те, чи знають генерали фронт, і чи знає фронт генералів, і чи поважає він цих генералів. Ми бачимо на прикладі Содоля, що є велика проблема, великий розрив, недовіра до військового командування з боку самих військ на фронті. І ця проблема у справі Кротевича вилізла на поверхню. Хочу сказати, що це привід серйозно замислитись всім, а хто буде підписуватись за інших керівників і командування Генштабу, якщо знайдеться якийсь інший авторитетний командир, який так само, як Кротевич, напише про когось іншого з генералів. Ми знаємо, що Содоля зняли з посади через конфлікт з Кротевичем. Кротевич і "Азов" продовжують воювати, виконувати завдання, а Содоль вже не керує. Він вже не в армії. Але, з іншого боку, і справу по ньому ніяк не рухають.

5) Має бути виправлена надмірна та невиправдана чисельність у штабах.

Ну, тут просування нуль. Це завдання абсолютно невиконане. І все, що сказав президент, кількість штабів тільки зростає. І насправді ніяких скорочень штабів і органів управління, адміністративних структур. Скорочують багатьох. Скорочують у нас радіотехнічні війська, охорону, кого завгодно, ремонтників на фронт, всіх у піхоту. Але от велику кількість штабів, які вимагають створення структур забезпечення, ніхто не скорочує. Сподіваюся, що після того, як Олександр Сирський оголосив корпусну структуру, відбудеться реальне скорочення. Подивимося, що там станеться насправді, але це завдання не виконано.

Треба побудувати в армії дієву систему ротації. За основу можна взяти досвід окремих бойових бригад ЗСУ та підрозділів ДПСУ. Ну, я думаю, тут для всіх очевидно, що це завдання повністю провалено. Тому що підготовка оперативних резервів, бригад 150 серії, яких на фронт висунули 9 нових бригад, ми там 10 навіть бригад висунули в 2024 році, і ще 4 піхотних, які там почали формуватися в 2023. Якість організації управління цих бригад виявилась настільки низькою, що забезпечити якусь ротацію вони не змогли. Тому нормальної ротації військ на фронті, на жаль, в більшості військ, як не було, так і нема. Тут завдання не виконане. І ця проблема дійсно потребує системного підходу. Я сподіваюся, що хоча б організація корпусів, якщо будуть їм надані повноваження і корпуси будуть отримувати людей, то самі корпуси забезпечать внутрішню ротацію у військах. А оця ротація у вигляді стасування військових частин на 2 тижні з одного місця на місце, це не ротація і воно насправді тільки погіршує якість організації і застосування.

6) Потрібне очевидне підвищення якості навчання воїнів. Тільки навчені солдати на першій лінії.

Думаю, що кожен з вас розуміє рівень навчальності солдатів у 2024 році. На жаль, це завдання Верховного Головнокомандувача не було виконано, і воно не відповідає дійсності. Формально десь у вересні почався перехід на півторамісячні навчання, але насправді реальних змін ніяк не відбулось і якість підготовки, вона просто дуже низька. І це причина великих втрат на фронті. Коли абсолютно непідготовлені люди, потрапляючи в умови бою, у них відмітка є, що вони місяць чи півтора вже зараз сиділи десь в таборі на базовій військовій підготовці, вони її не отримали реально, їх не обкатали, не дали їм часу на підготовку у самій бригаді, оскільки бойове розпорядження негайно всіх у бій. І от такі непідготовлені люди, на жаль, найбільше гинуть на фронті. Тобто питання підготовки і організації військ також не виконано.

7) В структурі Збройних Сил створюється новий рід сил, сили безпілотних систем. Повинен бути призначений перший командувач. Команду перезавантаження Збройних Сил України головком Сирський представить днями. 2024 рік може стати успішним для України. Лише за умови ефективних змін в основі нашої оборони, якою є Збройні Сили України. Сили безпілотних систем створені.

Тут залік - вони створені. Взагалі увага до безпілотних систем підвищилась. І кількість безпілотників, які почала замовляти держава, значно збільшилась. Звичайно, варто зазначити, що при тому, що формально створені сили безпілотних систем, вони не стали локомотивом змін в реорганізації сил безпілотних систем в усій армії. Оскільки Володимир Зеленський, ухвалив рішення за пропозицію міністра цифровізації Михайла Федорова призначити на посаду командувача сили мобільних систем Вадима Сухаревського, героя України, ну і командира однієї з мотопіхотних бригад без узгодження із Сирським за поданням Федорова. Звичайно, це викликало конфліктну ситуацію, тому що першим образився Андрій Єрмак, голова Офісу Президента.

У Федорова з'явився важіль когось радити, і президент слухає Федорова. Ну, і Сирський сприйняв Сухаревського як свого опонента, ніби його зараз туди підсадили, а потім він його змінить на посаді. Тому виник конфлікт, і Сили безпілотних систем зараз в такому окремому вакуумі. Це не основний орган, який розробляє політику, застосування, технічні правила, які виробляє умови державного замовлення для Збройних сил. Ні, від цих питань їх відсунули, і це просто кілька військових частин, які виконують важливі завдання, але достатньо вузькі по своєму напрямку. А розвиток безпілотних сил в цілому в Збройних силах оборони якось хаотично сам по собі, так і є.

Крім того, в кінці року Олександр Сирський добився, що Сухаревського усунули від питань планування оборонного замовлення на наступний рік. Ну, а Андрій Єрмак добився, що Михайла Федорова відсторонили від організації закупівель дронів. І Єрмак поставив свою людину на Держспецзв'язок, і там і на Міноборони його людина, і на Держспецзв'язку його людина. І тепер Єрмак у нас контролює розподіл бюджетів на закупівлю усіх дронів. Ну, звичайно, це призвело не до покращення керованості в цій сфері, а просто до збільшення хаосу, тому що зараз всі бізнес-партнери Єрмака там бігають і шукають свої ходи, хто скільки більше замовить. Ну, планування – це у нас найслабша ланка.

Зауважу, що основна проблема – це всі вісім завдань, які поставив Володимир Зеленський перед Олександром Сирським. Чесно кажучи, ну, хіба що план сам бойових дій, який був поставлений, одне чітке завдання. Все інше – достатньо хаотичні завдання. Ну, я просто проінформував, яку оцінку їм можна дати протягом року.

Аналіз звіту Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

Коментарі до його тез.

"Разом ми захищаємо Україну. Разом ми зупинили наступ ворога на Харківщині, запобігли наступу на Сумщині та перенесли війну на територію противника. Разом стримуємо триваючий наступ агресора на сході. Разом, протягом року, ми знищили живої сили, військової техніки та військових об’єктів ворога більше, ніж сукупно за попередні роки війни. Дякую кожному і кожній, хто віддано та мужньо воює за нашу Батьківщину".

Заява трошки незрозуміла. Хочеться бачити все ж таки у військових, в генералах, певний прагматизм. А не гасла, не пафос, не пропаганду. Олександр Сирський відмічає серед успіхів, що ми разом зупинили наступ на Харківщині. Давайте все ж таки згадаємо, що підготовка до наступу на Харківщині була провалена. І по цій підготовці є кримінальна справа. Тому що, знаючи про те, що наступ ворога буде на цих напрямках за дуже тривалий час до того, як це сталося, у нас було реально не один навіть місяць на підготовку до цього наступу. Всі заходи з призначення управління на цей напрямок, на ОТУ "Харків", на підготовку оборонних рубежів, на зосередження військ, все це було в результаті провалено. І потім, дійсно, треба відмітити, що зараз командувач ОТУ "Харків" затриманий, він під вартою. І Сирський сам підтримав, до речі, його затримання, затримання Галушкіна, командира ОТУ "Харків". Також під вартою командир 125-ї бригади на цьому напрямку і командир батальйону 415-го. Тобто кілька офіцерів, вони вже затримані і зараз під вартою на період слідства. Керівництво військове не змогло, на жаль, упередити наступ ворога, маючи повну інформацію про цей наступ деталізований і достатньо часу для підготовки. Але варто зазначити, що після того, як ситуація стала очевидно в день нападу ворога, все ж таки виявилося, що ніхто не готовий, і після того, як почалась криза і розвал нашого фронту, Олександр Сирський достатньо швидко зміг це зупинити, перекинув кілька військових частин, у яких був досвід, керованість, організація, достатня кількість сил та засобів, розгорнув, надав туди боєприпаси і ворога, зосередив сили, і ворога достатньо швидко зупинили. Фактично, вже 13 травня, коли наші війська почали розгортатись на Вовчанську і на Липцях, і на Стариці, посилювати ці напрямки, ну, можна сказати, що були дуже важкі бої, але загроза і прорив у фронту зникла. Потім наші подальші дії фактично дозволили завдати важкої поразки ворогу, розгромити, завдати величезних втрат російському наступальному угрупованню. Це правда. І тут можна сказати, що хоча ми провалили підготовку до нападу ворога, але битва в цілому, оборонна операція під Харковом, під керівництвом Сирського і під керівництвом нового командира ОТУ "Харків" Михайла Драпатого була успішна. Завдячуючи воїнам, піхотинцям багатьох частин Збройних Сил, Національної Гвардії, які просто йшли в ближній бій, які на пустих посадках робились, і вони дійсно зупинили цей наступ і всі ці помилки планування, підготовки виправили.

Далі Головнокомандувач згадує про Курщину. Це дійсно вдала операція, і Олександр Сирський заслужено її відмічає. Я вважаю також, коли дивишся на те, що було раніше, на оперативно-тактичному рівні Олександр Сирський дійсно організував, провів на високому рівні вдалу наступальну операцію. І це вже третя наступальна операція такого оперативного масштабу, яку Сирський очолює і вдало проводить за час війни. Варто зазначити, що дійсно таких заслуг і такого успіху жоден інший у нас генерал в наступальних діях, підкреслюю, немає. Так що Курщина – це успіх.

Однак мене дуже здивували слова в кінці про те, що за рік вдалося завдати ворогу втрат більше, ніж за два попередні роки. От тут я, скажу відверто, здивувався. Насправді жодних підстав об'єктивних про це говорити нема, крім офіційних зведень Генерального штабу, де просто пишеться там якась кількість. За оцей рік кількість цифр в цих зведеннях вона різко збільшилась. Але на чому ці цифри ґрунтуються? Де факти? Фактів нема достатніх для підтвердження. Де відео? У нас приблизно з вересня 2024 року дійсно сталася вдала реформа. Чомусь і Олександр Сирський не згадав, але він де також це дозволив провести. Але ініціювали цю реформу Міністерство цифровізації і Михайло Федоров за допомогою громадської думки. І всі наші глядачі також до цього причетні, щоб підтиснути владу до ухвалення правильних рішень. Так-от, Михайло Федоров реалізував програму з вересня 2024 року таких Є-балів за знищену техніку, коли в обмін на знищену техніку кожен підрозділ передавав дані, скільки одиниць ворожої живої сили та техніки було знищено. І це дозволило отримати певне уявлення про реальний масштаб втрат ворога, який фіксується камерами дронів. Ну і, звичайно, зробити проєкцію на загальні втрати.

Підстав казати, що за один рік втрати ворога більше, ніж за два минулі, по даних об'єктивного контролю, нема. Я думаю, що дійсно 2024 рік став рекордним, оскільки по деяких позиціях, рекордна кількість FPV була застосована, і рекордна кількість важких коптерів була застосована. І вже, звичайно, досвід наших військ підвищився. Тому кількість знищеного особового складу ворога, думаю, в цьому році дійсно вища, ніж в 2023-му і в 2022-му. Але я не можу сказати, на яких даних об'єктивного контролю ґрунтується Генштаб, коли робить висновок, що їх більше, ніж за два минулих роки. Це не так, я не бачу в цьому підстав. Тому що важкі були піхотні бої, важкі битви були і в 2023-му, і в 2022-му. Навіть важко їх перераховувати, де ворог ліз вперед, в лоб, ближні бої.

Це перебільшення, яке ніякими фактами, окрім просто письмового звіту, не підтверджується. Це недостатньо для того, щоб такі робити самовпевнені висновки. Я не зрозумію, навіщо цей піар.

"Також був оновлений склад військового керівництва Збройних Сил, призначені нові командувачі. Протягом року зі мною в строю мої заступники, команда Генерального штабу, командувачі та наші солдати і матроси, сержанти і старшини, офіцери і генерали".

При Олександрі Сирському почались суди над військовим керівництвом, офіцерами. Я не згоден, що треба людей затримувати, але згоден, що треба відкривати кримінальні справи, ну такі, як, наприклад, по Харкову, то затримання полковника командира 155-ї бригади командира полковника Дмитра Рюмшина, оскільки я ознайомився з матеріалами справи, - це повна фальсифікація і брехня. Як можна таке підтримувати, чому про це можна казати, про яку солідарність можна після цього казати. Це нечемно. Ну і нічого не сказано, що в цьому строю чомусь немає генерала Содоля, його ж прибрали і теж через скандал, і не даремно прибрали. Бо фактично скандал із Содолем, його відставка, довіреною особою Сирського, який його призначив, - це ж питання довіри до керівництва армії, це не тільки питання до Содоля. Про це ні слова, все добре. Ну, Сирський любить казати, на жаль, деякі речі, які не відповідають дійсності.

"Нагадаю, що рік тому тривала важка оборона Авдіївки, наші підрозділи перебували у напівоточенні. Одним із перших моїх рішень як Головкома був наказ організовано вийти з міста, знищеного артилерією та КАБами.

Це наш ключовий пріоритет: збереження життя людей.

Ми боремося за нашу землю, але життя українського солдата – найважливіше. Тому, у Збройних Силах розроблена і впроваджується комплексна програма "Збереження життя військовослужбовців". Ключовими напрямками програми є: технологізація армії, удосконалення підготовки українських захисників, покращення надання медичної допомоги на всіх етапах. Важливий аспект реалізації програми – це дії командирів підрозділів, адже на них покладена максимальна відповідальність за збереження життя особового складу".

Я трохи здивований, чому Сирський каже про заслугу? Дав наказ на відхід з Авдіївки, це добре, але чи зроблені якісь висновки з цього? На жаль, після відходу з Авдіївки у нас трапились інші ситуації, де Сирський вчасно наказ на відхід не давав. Не дав вчасно на відхід з Вугледара, на відхід з Великої Новосілки, з Курахового не дає зараз на відхід. І зараз саме завдяки рішенням Олександра Сирського наші війська знаходяться в низині під Кураховим, абсолютно в незручній обстановці. Ворог контролює панівні висоти, радіогоризонти зручні, завдає втрат нашим воїнам. Туди Олександр Сирський, згадаємо, що генерали мають знати фронт, чомусь не приїжджає, не ознайомлюється, як то воно воювати в умовах постійного контролю дронів над шляхами сполучення. Це сказано з такою претензією, що це збереження життя. Ми бачимо, що, на жаль, про збереження життя це, м'яко кажучи, не зовсім щиро.

Я зміни ставлення Олександра Сирського до життів людей на фронті не бачу на прикладі конкретних операцій. Подивімось, як там віддаються постійно накази "вперед-вперед", "відновити становище", взагалі не звертаючи увагу на тактичну обстановку. Також хочу сказати, що є великі проблеми Олександра Сирського в збереженні людей тим, що він постійно втручається в тактичні рішення, перебирає на себе повноваження командира ОСУВ, командира ОТУ, командира тактичної групи напряму через голову, через три ланки управління віддає накази командирам бригад. І не володіючи при цьому обстановкою. І хочу сказати, що завдяки цьому у нас були великі проблеми. Я у висновках скажу, чому ми втратили Торецьк, Нью-Йорк, так швидко ворог підійшов до цього міста, до цього селища.

Що у нас відбувалося? Там у Вугледарі, Великій Новосілці заміни частин абсолютно незрозумілі. Введення в бій 32-ї, 155-ї бригади під Покровським абсолютно невдалі, зроблено прямими наказами Сирського. Це якраз приклад абсолютно некомпетентних рішень. І людина, не знаючи обстановки, не знаючи фронту, сидячи далеко в штабі, дає накази заходити на позиції, де вже давно перебуває противник. Зав'язуються зустрічні бої. Наші війська не можуть зайняти вчасно вигідний рубіж. А чому? Тому що там брехня в доповідях, немає відповідальності. І потім є ще через це постійне ручне втручання на тактичний рівень. Факти, я думаю, всім відомі, хто зараз воює на фронті.

Хочу сказати, що про комплексну програму збереження життя військовослужбовців на фронті ніхто не знає. Вона до особового складу не доводиться. І так, як ставляться завдання, і так, як організовуються, плануються особливо оборонні операції, це повний хаос і повна некомпетентність на багатьох рівнях. Ми повторюємо в битвах, що за Бахмут, за Соледар, за Авдіївку ті самі помилки. Без висновків. І знов таки, проблеми на тактичному рівні управління, на визначенні оборонних рубежів, на організації військ. Велика кількість штабів, які кожен один на одного показують. Ця проблема, на жаль, в армії не вирішена.

Так от я хочу сказати, що основним завданням комплексної програми захисту військовослужбовців має бути, якщо хтось планує щось у керівництві, то треба її доводити до тих, кого захищають, до солдата. Чим ви захистили військовослужбовців? Якими заходами? Я не бачу, якщо чесно. Можливо, хтось бачить. Можливо, якісь солдати мене зараз поправлять, що вони бачили комплексну програму захисту військовослужбовців, збереження життя військовослужбовців. Може, якісь командири бачили? Я дуже хотів би, щоб мене поправили і мені сказали. Я оце почув перший раз, що така комплексна програма у нас збереження життя діє. Її запровадив Генштаб. Тому що то, як застосовуються війська на фронті, на багатьох ділянках, чесно кажучи, показує, що такої програми просто не існує. Це якийсь папірець.

"Пріоритет № 2. Бий здалеку. Протягом 2024 року держава поставила на фронт понад 1,3 млн безпілотників. Ми перші у світі створили Сили безпілотних систем, масштабували вже існуючі легендарні підрозділи "Птахи Мадяра", "Ахіллес", "К-2" та інші. Розвиваємо напрямки роботизованих платформ, наземних і морських дронів. Ворог сповна відчуває на собі потужність наших FPV дронів. За рік кількість цілей, уражених ударними БпЛА різних типів, перевищила 461 тисячу".

Ну, перше: "за 2024 рік держава поставила понад 1,3 мільйона безпілотників". Тут треба розуміти, що у безпілотників є багато різних типів. Щодо мавіка - основного розвідувального засобу на фронті - держава поставила на фронт менше 10% від потреби, а потреба ще менше реальної витрати на фронті.

Основні витрати засобів розвідки не були забезпечені державою за весь рік. Основна кількість отого мільйона, який поставлений, це ФПВ-дрони. І значну кількість цих ФПВ-дронів, на жаль, військам довелось переробляти в польових майстернях, тому що там були ще питання до якості серйозні по багатьох типах ФПВ-дронів. І основне, що я хочу сказати, коли Головнокомандувач пише про потужні удари ФПВ-дронів, він просто, очевидно, не володіє статистикою, тому що основне ураження завдається не ФПВ на фронті, а дронами зі скидами. Ну, я не знаю, можливо, не доповідають Головнокомандувачу, він ще не знайшов час розібратись, може, ще рік треба для того, щоб це усвідомити, але це так.

Ще раз хотів повернутися до цього фрагменту стосовного масштабування існуючих легендарних підрозділів. На жаль, масштабування, про яке зараз прозвітували, це відбулось буквально два тижні тому, я не знаю, що сталося, можливо, просто на річницю, і воно ще не відбулось. Ставка Верховного Головнокомандувача ухвалила, що 5 підрозділів на фронті отримують додаткове фінансування. Я буквально днями зроблю стрім з ситуацією, яка відбувається зараз у нас, з плануванням і фінансуванням, воно насправді дуже проблемне. Ще гірше, ніж у 2024 році, багато проблем є, недофінансування підрозділів БПЛА успішних. Будемо говорити про рейтинг найкращих підрозділів. Хочу сказати, що Ставка ухвалила рішення про фінансування п'ятьох з приблизно 400 підрозділів БПЛА, які в Україні активно діють на фронті, мають там бойовий рахунок. П'ять підрозділів отримали своє фінансування. Із них два полки, три підрозділи, вони ще потребують масштабування, в них ще немає людей, щоб виконувати масштабні завдання. Тобто відомі легендарні командири ще не отримали ні кількості людей, ні організації, ні забезпечення, щоб швидко їх підготувати і розгорнути роботу. Тому це дуже добре, що це зафіксовано, але це не факт, це тільки перспектива. Це не було зроблено протягом року. Це зроблено за два тижні до цього звіту. І воно ще тільки почало масштабуватись і реалізовуватись. Оце правда. Ну і є проблема, що незрозуміло, як Головнокомандувач ЗСУ, які рішення будуть ухвалені по фінансуванню інших підрозділів, по яких нема рішень, поки що ніяких. Хто цим буде займатись? Це знову треба створювати громадську думку, тикати кудись, тикати, примушувати. Самі не можете робити.

"Рік тому перевага російських військ в артилерійських боєприпасах становила приблизно 1:10. Сьогодні це співвідношення скоротилося майже до 1:2.

Дякую країнам-партнерам за постачання боєприпасів. Висловлюю вдячність вітчизняним зброярам, які нарощують виробництво та посилюють фронт озброєннями і військовою технікою з позначкою "зроблено в Україні".

Також це стало можливим завдяки цілеспрямованому знищенню нашими зусиллями російської артилерії. За рік нами знищено близько 13 050 ворожих артсистем (за два попередні роки – 8400). Успішна контрбатарейна боротьба разом із роботою дронів припиняє домінування російських гармат на полі бою".

По цифрах на відео кількості 13 тисяч гармат і мінометів, якщо чесно, я не бачу. І ніхто не бачить. Тому звідки це взялась цифра і чому це більше, ніж за два попередні роки, я не зовсім розумію. Безумовно, ця цифра має бути в минулому році більшою за будь-який інший рік. Тому що в 2024 році основним засобом ураження 80% є дрони, і дрони наші значно ефективніше вдосконалюють методи своєї роботи. Але сказати, що знищено 13 тисяч, тобто кожен день знищується така неймовірна кількість російської артилерії, я б так не заявляв, оскільки це не підтверджено.

Подивімося, які там втрати взагалі портал "Орікс" показує за підтвердженими втратами за рік. На середину лютого 2024 року було десь 650 самохідних артилерійських установок, на 24 березня 2024 року - 706, ну було десь 650 на 8 лютого. РСЗВ, реактивні системи залпового вогню були знищені на березень - 361, і буксована артилерія - 353 стволи. Тобто Орікс – це портал, який фіксує підтверджені втрати.

За рік стало більше знищених самохідних установок, реактивних систем залпового вогню, буксованої артилерії. Але я не бачу тут цифри в 13 тисяч. Я хочу сказати, що, звичайно, Орікс фіксує далеко не все. Зараз, коли немає таких глибоких наступальних операцій, поле бою залишається за росіянами. Звичайно, більша частина техніки, яку ми знищуємо, ми не можемо підтвердити потім з землі даними об'єктивного контролю. Територія залишається за ворогом, він евакуює знищену техніку і рештки металолому збирає. Але я думаю, що 13 тисяч, як і 8400 – це занадто оптимістичні оцінки, що там стільки гармат нема в Росії, мінометів загалом. Думаю, що в 2024 році була найбільша кількість знищеної артилерії. Але я не вважаю, що це може бути більше разом за два минулих роки. Враховуючи, що російська артилерія в 2022 році також зазнала втрат, і в 2023 році наші дрони також дуже плідно працювали над ворожою артилерією. Тим не менше, треба визнати, що втрати в 2024 році збільшились і основна заслуга тут – це покращення роботи організації підрозділів БПЛА. Мені здається, цифри краще давати підтверджені або оціночні. Дані Орікса неповні.

У нас, я знаю точно, у багатьох підрозділів ведеться свій контроль кількості знищених цілей, і там є об'єктивні підтвердження значно більшої кількості знищених російських гармат, російських солдатів, російських танків, ніж це вказує Орікс, значно більше. Але не десятки тисяч.

"Пріоритет № 3: щоб перемагати, готуйся.

Попри безперервний тиск агресора на полі бою, ми докладаємо максимум зусиль для покращення підготовки українських військовослужбовців. Збільшено термін базової загальної військової підготовки (БЗВП) до 1,5 місяця. Це дало змогу наростити програму навчання та включити до неї необхідні сучасні елементи, зокрема РЕБ та БпЛА. Розглядаємо можливість подовження базової підготовки до 2 місяців. Посилюємо підготовку інструкторів. Провели успішний експеримент щодо проведення БЗВП на тилових фондах бойових бригад. Крім того, я наполягаю на забезпеченні 14-денного курсу адаптації у військових частинах після БЗВП ще перед бойовою роботою. Чим більш підготовленим та психологічно стійким буде воїн, тим міцнішими будуть наші позиції на фронті".

Дійсно, в другій половині року збільшено цикл базової підготовки з одного місяця до півтора. На жаль, якісних змін не відбулося - учбові центри не можуть якісно готувати піхоту. Я писав про це багато разів, говорив на стрімах. Друзі, нікому це не вдавалося. І під час Першої, і під час Другої світової війни при масовій мобілізації рядових піхотинців і сержантів піхоти готували у самих військових частин.

В кожній дивізії – США, Британії, Німеччини, Російської імперії, Радянського Союзу – були учбові або запасні батальйони, які готували поповнення. Або, були приклади, коли сформувались нові бригади, але як вони формувались? От ми бачимо, американський досвід Другої світової війни, досконаліша підготовка була в американській армії, знов сформовані війська або солдати отримували базовий курс підготовки, на початку війни 6 місяців, в кінці війни стандарт був, з другої половини вже війни Другої світової, американці давали підготовку базову в 11 місяців. Це був повноцінний, готовий до бою солдат. Звичайно, були тим не менше нюанси з його застосуванням, новачків обережно застосували. Але питання в тому, що щоб забезпечити якість, передати підготовку солдатів треба самим бойовим бригадам, а зараз корпусам.

Для цього треба не експерименти проводити, а давним-давно узаконити ті позаштатні учбові підрозділи, які вже майже в кожній бригаді давно працюють. Тому що кожен комбриг зрозумів, що тих людей, які дають з БЗВП, їхній рівень підготовки майже нульовий, їх треба вчити з нуля. І людей, щоб не втратити в першому бою, допідготовують в учбових таборах. Це очевидно. На жаль, той експеримент Олександр Сирський дозволив тільки кільком знайомим комбригам, які йому подобаються, а насправді 99% наших бригад таких можливостей готувати у себе солдатів-сержантів не мають. Ми отримуємо чомусь неефективні абсолютно учбові центри для підготовки піхоти.

Замість того, щоб дати підготовку людей в руки досвідчених інструкторів досвідчених бойових бригад, командирам, які будуть застосовувати цих людей. Це очевидна ідея. Весь світ, Перша, Друга світова війна, готував солдатів саме так. І тільки Україна йде радянським шляхом. Тому що СРСР в 70-х роках провів реформу дуже негативну, бюрократичну. І в радянській армії, в кожній дивізії були ліквідовані окремі учбові батальйони, які залишались з Другої світової війни. І для того, щоб збільшити генеральські посади, наформувати ще більше дивізій, радянські генерали сформували окремі учбові дивізії, для того, щоб в них окремо готувати піхотинців і сержантів. Абсолютно недоречний експеримент. Ми бачимо, як готують учбові центри. Постійно всі критикують учбові центри, що там немає досвіду і інструкторів. Ну а звідки він візьметься? Вони ж не воюють. Сучасний досвід є тільки у самих бригад, які на фронті. Так дайте бригадам готувати. Ні, там є бюджети, посади. І таке елементарне рішення, яке діяло в усьому світі, в кожній армії, в одній Україні не виконується. І Олександр Сирський нічого не робить, щоб це виправити. Так, якимось там любимчикам буквально в кількох бригадах це дозволено. І все. А всій армії що?

А що ж відбувається? Бригада отримує людей з БЗВП, Генеральний штаб і військове командування, сам Сирський вважає, що це вже готові люди, ставить їм бойові завдання на застосування цих людей, а люди не готові. І командири там намагаються якось петляти, хоча б кілька днів підготувати, хоча б 10 днів. Ну хтось викручується, хто як може. Але системних рішень нема. Ну і потрібно, звичайно, в цьому році хоча б, щоб на другий рік Олександр Сирський почитав якісь підручники, як це робиться взагалі в усьому світі, військова історія, все відкрито. Почитав, все там написано, чому, як робилось. І ми нарешті передали підготовку в учбові підрозділи бойових бригад. Вони в будь-якій досвідченій бригаді є. Це треба узаконити.

Також мене дуже дивує, коли Головнокомандувач каже: "я наполягаю на 14-денному курсі". Ви ж Головнокомандувач, ви не наполягати маєте, ви маєте видавати накази. Від вас накази очікують, не наполягання. А чому у нас наполягають? Тому що наказу нема, Сирський не зробив наказ. І тепер перекладає цією фразою відповідальність за погану додаткову підготовку на самих командирів бригад. Наполягай, не наполягай, якщо тобі стоїть бойове розпорядження, ти отримав людей, бойове розпорядження, завести їх на позиції, комбриг його змушений виконувати.

Очікую, що у звіті за 2025 рік в Олександра Сирського все ж таки не буде слів "я наполягаю", а будуть слова "я наказав", "я підготував наказ", "хтось не виконав", "але хтось виконав". Такою військовою мовою буде цей написаний звіт, як ми усі очікуємо.

"Цього року вперше підготовка на іноземних зразках озброєння і військової техніки здійснюється не закордоном, а в Україні, що суттєво оптимізує витрати і час".

Але досвід 155-ї, 153-ї бригади, це, здається, не про оптимізацію витрати часу. Зовсім ні. Я вважаю, що якраз цей досвід цього року показує, що оптимізація витрати часу, вона відбувається, коли бригади отримують час на підготовку, командний склад, коли людям дають значно більше часу, ну не місяць, і навіть півтора місяця БЗВП недостатні. Потрібно значно більший час, мінімум 3-4 місяці. Після БЗВП в інших бригадах, там бригада "Хартія", третя штурмова бригада, в них додатковий курс, як мінімум місяць, мінімум на підготовку. І це якісна підготовка в самих бригадах, після БЗВП в учбових центрах, які практично мало що дає.

Ну, за кордоном інструктори підготовлені, ну ми бачили приклади конкретних бригад, які там просто розформовуються навіть, вони як 153 вже підготували в Німеччині, вже батальйон розформовують. Ну, тому що це на словах було, для галочки, підготовка. Ну, якби людей закинули за кордони, вони там місяць посиділи на якихось посадах, вони ж не стають військовим організмом від того, бригадою. Це треба планувати організаційні заходи.

"Пріоритет № 4: росія у вогні.

Триває нарощування ударів по військових об’єктах на території ворога. Військові частини, арсенали, склади зберігання, цехи підприємств ВПК, нафтопереробні заводи, які забезпечують пальним російську армію, та інші об’єкти будуть атаковані, допоки триватиме агресія москви проти нашої держави. Дистанція ураження DeepStrike углиб території рф вже досягла 1,7 тис. км. Готуємо нові далекобійні засоби, і вони будуть застосовані. За цей рік цілями успішного комплексного вогневого ураження на території російської федерації стали 377 об’єктів військового призначення".

Це правда і це дійсно визначне досягнення. Треба відмітити, що і Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський, і Олександр Сирський, і керівники інших силових структур, Служба безпеки, ГУР МО Національна Гвардія приділяють значну увагу ударам по території РФ, знищенню російського військового потенціалу, і це виконується на такому масштабі в 2024 році, якого дійсно не було ніколи. Це завдяки тому, що зросли технологічні компетенції, і в 2024 році на цей напрямок були спрямовані значні бюджетні кошти.

Результати ми бачимо, і в цілому треба відмітити, що ця історія для української армії успішна. Питання тут можуть бути тільки до оборонного планування, скільки коштів у нас йде, який баланс коштів, які виділяються на діючу армію на фронті, на ці ж розвідувальні дрони, дрони зі скидами. Але в цілому, беззаперечно, удари по території РФ – це успіх, який українське керівництво може по праву пишатись. Це того варто. Ну і всі ми також можемо пишатись.

"Повітряними Силами та іншими складовими сил оборони протягом року знищено 9 200 повітряних цілей різних типів, що у 2,4 раза більше, ніж у 2023 році (3 798)".

Ну, це знов-таки достатньо умовна статистика. Збільшилась кількість засобів, збільшилась кількість уражень. З іншого боку, можна сказати, що, на жаль, і втрати наших засобів ППО зросли, тому що через деякі рішення по непродуманому маневруванню наших систем "Петріот" ворогу кілька разів вдалося уразити наші батареї "Петріот" та деякі інші засоби, недостатньо замасковані, і ми також зазнали втрат. Звичайно, засобів стало більше, і треба відмітити, що за ініціативи, в першу чергу, Мінцифри. І воїни Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Збройних сил України, СБУ завдали величезних втрати російським дронам, тому що в 2024 році почалась ліквідація російських дронів нашими ФПВ-перехоплювачами, і, звичайно, ефективність значно зросла. Хочу сказати, що є і проблеми з цим застосуванням, але в цілому можна відмітити, це дійсно як успіх, і якщо нам літаків-гелікоптерів вдалося збити значно менше, ніж в 2022-2023 роках, чомусь це не відмічено в статистиці, проте дійсно кількість дронів ми стали перехоплювати просто на порядок більше, і це значно убезпечило наші тили і наші війська від багатьох російських атак. Також покращені в 2024 році деякі системи управління.

"Пріоритет 5: нестандартні дії. Не лише оборона".

Мене трошки дивує, чому отака радість від нестандартних дій. Від оборони у нас основне, взагалі, що треба організувати. Чомусь про успішну оборону жодного пріоритету нема, яка має бути добре спланована, організована і стандартизована, масштабована в масштабах фронту. Про це нема, чомусь виставляється як пріоритет нестандартні дії і не тільки оборона. Чомусь я думав спочатку про оборону, будуть якісь успішні звістки.

"Україна здатна контратакувати, бити та гнати ворога. Це довели оборона Києва, Харківська наступальна операція, звільнення правобережної Херсонщини. Це продемонструвала й Курська операція. Ми створили буферну зону на Курщині, зруйнувавши замисел ворога почати новий наступ на Суми та Харків. Також цією операцією послабили тиск на деякі ділянки фронту.

За 6 місяців активних бойових дій на території рф загальні втрати російських військ у живій силі склали понад 47 тисяч осіб, з них понад 19 тисяч – убитими. Причому це найбільш підготовлені російські війська. Зазнало розгрому й угруповання північнокорейських найманців.

Під час операції взято в полон 924 військових армії рф. Поповнення обмінного фонду дозволило визволити частину наших військовослужбовців, зокрема тих, хто перебував у неволі з весни 2022 року".

Тут все правда, Курська наступальна операція була вдалим кроком на оперативному рівні, на рівні військової стратегії з боку керівництва України. І те, що ця операція була проведена, зараз, звичайно, це значний український успіх, і це вдала операція. Безумовно, і те, що Курська операція відтягнула з фронту значну кількість найкращих, найбоєздатніших російських з'єднань, військових частин, морську піхоту, повітряно-десантні війська, корейські найманці. І ворог там зазнає значних втрат, б'ється з усіх сил в українську оборону, і таким чином це справжня санітарна зона, яка відволікає величезні ресурси ворога. І втрати там, звичайно, були для росіян абсолютно неочікувані і дуже-дуже значні. Можливо, не так, як там повністю в статистиці, але це великі цифри, це близько до цих цифр, які вказані в зведенні Генерального штабу. Цифри по полонених достовірні також.

Ну і тут треба подякувати Сирському за реалізацію. Проблема в тому, що в Олександра Сирського тільки проблеми зі стандартними діями. Він не вміє організовувати, планувати оборону. Але дійсно він майстер імпровізації цієї наступальної операції, три, які він провів, оперативного рівня. Це перший наступ під Харковом у травні 2202 року, потім наступ на Харківщині, Балаклійський прорив у вересні 2022 року і ця Курська операція у серпні. Це успішні наступальні операції, які, в принципі, крім Сирського, ніхто під час цієї війни не проводив. В плані отаких наступальних операцій оперативно-тактичного рівня Сирський, звичайно, має компетенцію. У нього проблеми з тим, що він не вміє будувати оборону, як ми бачимо протягом всієї війни.

"Створення нових механізованих бригад допомогло залучити до Курського наступу свіжі підрозділи. Завдяки цьому ми змогли вивести три бригади Десантно-штурмових військ з Донеччини на відновлення боєздатності, доукомплектувати і доозброїти їх, що дало результат: ми вже понад 6 місяців утримуємо сотні квадратних кілометрів території країни-агресора".

Це повністю неправда. Якщо ми подивимося зараз на смуги оборони, які взяли на себе нові механізовані бригади, на їх комплектування направили загалом, думаю, до 70 тисяч людей мобілізованих. Значна кількість з них – близько 10 тисяч в результаті самовільно залишили частину. А які смуги вони тримають? Подивімося смуги зараз знов сформованих 155-ї, 142-ї бригади, 153-ї на Покровському напрямку. Це кілька кілометрів. І то їх підтримують всі, хто тільки може. Тобто, на жаль, це неправдиві заяви, і це введення в оману і суспільства, і керівництво держави. Навіщо це робити?

Визнати помилку, формування і застосування бригад так, як їх було застосовано – це помилка. Це знають всі. По кожній з цих бригад є навіть журналістські розслідування. Купа скарг. Тисячі СЗЧ в бригадах. Кого ви вводите в оману? І це у звіті Головнокомандувача.

"Пріоритет № 6: змінюватись, щоб перемогти.

Рік тому ми розпочали роботу з аудиту військових частин та органів військового управління, зокрема Генерального штабу. За результатами аудиту було розформовано або скорочено низку військових структур і установ, що дозволило усунути дублювання функцій, прибрати невластиві функції та зменшити невиправдано роздуті штати. Генеральний штаб став дієвим органом військового управління. За рахунок вивільненого особового складу ми доукомплектували органи управління оперативного, тактичного рівнів і бойові військові частини. Близько 70 тисяч військовослужбовців відряджено у зону бойових дій в результаті скорочення (зменшення) чисельності частин охорони, обслуговування та забезпечення".

Не можу погодитися з такою оцінкою. На жаль, одночасно зі скороченням певних органів йшло формування нових органів. І де формування зараз? В тому році також почали формувати корпуси, але не для фронту, а корпуси, які мали дублювати фактично функції оперативних командувань, додаткові адміністративні структури. Існує купа штабів, але які з них скоротили? Тактичні групи на фронті на кожному місці, які дублюють одні і ті ж завдання з оперативно-тактичними угрупованнями. ОСУВ не зрозуміло, яку функцію виконує, коли Головнокомандувач сам напряму через голову ОСУВ дає накази ОТУ і тактичним командирам бригад. Ну, наплодили і що? Ці офіцери, де вони? Я зараз дивлюся нові знов сформовані бригади. Та там некомплект досвідчених офіцерів. Більша частина офіцерів у цих бригадах 150 серії – це такі самі мобілізовані. Де вони у військових частинах? Кого там поповнили? Ну це ж неправда.

"Ми запровадили систему просування та призначення офіцерів по службі в органах військового управління за умови участі (наявності досвіду) військовослужбовців у бойових діях в ході відсічі широкомасштабному вторгненню рф. Скоротили проміжні ланки управління та сформували нові органи військового управління.

Посилили кадровий склад Генерального штабу та апарату Головнокомандувача досвідченими бойовими генералами та офіцерами. Значно оновили командний склад з’єднань та частин. Основним критерієм призначення на посади є спроможність ефективно виконувати бойові завдання при збереженні життя та здоров’я підлеглих".

Думаю, що вся армія, яка це читала, просто сміється. Гірко сміється, на жаль. В плані кадрів Олександр Сирський, на жаль, показав дуже низький рівень управління. Та кадрова чехарда, ті постійні заміни абсолютно без всякої логіки і продуманості, командирів бригад, батальйонів. Це просто великий, значний фактор дезорганізації Збройних Сил. Кого призначають? Я писав і говорив на ефірах. І про командира 41-ї бригади, там, Ромашка, наприклад. Ну, який досвід? Який досвід під час повномасштабної війни? Призначили на бригаду фактично людину без досвіду, це сам Сирський. Зараз він невдало командував цією 41-ю бригадою, там значні втрати людей, ніякого збереження життів не було. І потім зараз до кінця, попри всі заяви, всі суміжники, всі придані командири підрозділів, всі казали, що це жах, що там погане управління. Зніміть там, приберіть того Ромашка. Ні. Сирський тримав, бо в нього є любимчики. А досвіду там нема ніякого. Ромашко не командував взагалі військами під час АТО. На початку війни командував просто мобілізованим батальйоном. Ну, і, чесно кажучи, нічим себе не проявив з хорошої сторони. Тут раптом на бригаду поставили. Чого? З яких заслуг? В результаті такі стали проблеми, коли 41-шу вже застосовували на Курщині. Пройшло багато місяців, і зараз Ромашка поміняли, призначили з 41-ї бригади з Курщини. Зняли і поставили на 128-му бригаду тероборони. Співчуваю особовому складу цієї бригади. Але коли Олександр Сирський пише про свою кадрову політику, ну, якщо чесно, це такий, це не сміх, це трагічно. Коли людина взагалі не усвідомлює, що треба призначати людей за реальними заслугами у ході бойових дій, а не тому, що тобі хтось подобається.

І оця система любимчиків. Людина втрачає кілька опорних пунктів там. Я розповідав вже неодноразово на ефірах. В 59-й бригаді, мотопіхотній, був комбриг. Після Сухаревського призначили Максима Стеценка. І його зняли за місяць, після перебування на посаді: формальна причина, що він там втратив один ротно-опорний пункт і ще там 10 позицій під час російського наступу під Красногорівкою. І потім призначили Богдана Шевчука, 32-річного командира, який подобається Олександру Сирському. І зараз, попри всі втрати сіл, позицій, населених пунктів, він подобається, його Олександр Сирський тримає на посаді. Тобто створена така система, коли хтось втрачає якусь позицію, і Сирський одразу знімає. А хтось втрачає, і його не знімають - просто йому можна. Ромашку можна. Деяким іншим теж можна. Подвійна логіка.

Ну і я хочу сказати, що рішення по заміні командирів – теж чехарда, яку Сирський влаштував в 24-й бригаді, механізованій, - він просто підірвав боєздатність бригади. Реально оця заміна компетентних командирів Голішевського, Мазарчука. Це підрив боєздатності, який нічим не обґрунтований. Самодурство, коли людей з досвідом просто прибирають, тому що він чимось не подобається, тому що він подає критичну інформацію, він проявляє ініціативу, він не мовчить. Втрачені якісь позиції, невідновлені. Йому не можна. Ну чому? Багато комбригів в побудові оборони мають значно більший досвід, ніж Олександр Сирський, значно краще розуміння тактичної обстановки. Ну як можна знімати людину? Для чого?

"Скоротили проміжні ланки управління".

Ну це, м'яко кажучи, жарт. Особливо, знаєте, полковник Ледовий, я про нього кілька разів казав, що він розвалив управління ОТУ "Луганськ", потім ще розвалив управління ОТУ "Донецьк" на посаді начальника штаба. Але на ОТУ "Луганськ" Олександр Сирський призначив полковника Ледового зі штабу Сухопутних військ, який не командував бригадою, не воював взагалі. Тобто все, що там сказано, це брехня. На таку посаду призначена людина, яка не командувала нічим під час бойових дій. А в звіті написано, що тільки таких призначають. Ну як цьому довіряти? Для чого це робиться? Я не розумію. Кому ці дифірамби? Для кого? Армія знає, що це неправда.

Оце просто жарт із жартів сумних.

"Цьогоріч ЗСУ повністю перейшли на стандарти і принципи НАТО у підготовці та управлінні військами".

А можна запитати, який конкретно, один, стандарт, принцип управління і організації військ НАТО прийнятий в Збройних Силах України? Один. Правильна відповідь – нуль. Ну немає. Який статут ми з НАТО застосували по організації, по управлінню військами? Можна назву? Номер? Ну нічого нема. Наше управління – це радянський зразок, перекладений на українську і трохи ще там зі змінами, якимись імпровізаціями в міру інтелектуального розвитку керівників. Ну нема там нічого від НАТО. Децентралізоване управління в НАТО починається з того, що там є планування відповідальне. Децентралізоване управління, для цього організаційна структура військ змінена. Ну це що, ОТУ і ТГР є в статутах НАТО? Ні.

Я раджу подивитись Олександру Сирському статути армії США, наприклад, по організації. Дивізія, корпус, армія. У нас нічого такого нема. Планування… Хіба у нас плануються дії за стандартами MDMP? В Генеральному штабі це у нас хто по MDMP керує? ОТУ чи ТГР? Чи в ОСУВ? Чи, може, в Генштабі? Цього нема. Це неправда.

Навіщо відверто брехати? Жодного стандарту управління НАТО у війська не запроваджено. Є деякі бригади, де командири, які знають, що це таке, які навчались самостійно, або за кордоном, як правило, самостійно навчались, вони запроваджують у себе систему управління, створюють сержантський корпус, децентралізовану структуру управління, тобто змінюють організаційну структуру.

Бо стандарт НАТО стандарт – це не табличка в екселі, не назва на пагонах. А це комплекс заходів, який змінює організаційну структуру військ. І коли змінюється організаційна структура, змінюються одночасно і принципи постановки завдань, планування операцій, звітність, вводиться так званий стандарт after-action review, якого нема в армії, про який ми постійно говоримо. Оце називається управління НАТО. І це велика проблема для нашої армії, що ми його не застосовуємо. У нас генерали на стандарти НАТО тренують якихось окремих офіцерів і дозволяють в окремих частинах це робити. Не заважають. Але, на жаль, тільки в кількох частинах. 98% в армії з цим не стикається. І головне, що не керується вся вертикаль управління – від Генштабу до ТГР.

"Пріоритет № 7: нарощення спроможностей.

Протягом року Збройні сили наростили бойовий потенціал, що дозволило нам не допустити прориву противника та стримувати його наступ, попри збільшення чисельності угруповання ворожих військ ще на 140 тис. осіб".

Така загальні слова. Ворог наростив на 140 тисяч і ми щось наростили бойовий потенціал якось. Там немає конкретики. Я вважаю також, що потенціал української армії зріс. Але це ніяк не пов'язано з тим, що кількість ворога збільшується. І це не пов'язан з якимись нашими спрямованими діями. На жаль, це такі хаотичні ведення бойових дій, де наші більш вмотивовані війська, які займаються самоорганізацією, самонавчанням, більше отримують дронів або купують, замовляють волонтерам, дістають їх, завдають ворогу більше ураження. І, на жаль, планування зниження потенціалу бойового РФ планово не здійснюється. І досі в нас немає ні лінії оборони, ні рубежів оборони, на яких би ворога можна було зупинити і вчасно розгорнути війська. Це велика проблема.

"Ми створили штурмові підрозділи (роти, батальйони), які під час ведення активних бойових дій (наступу), у тому числі у Курській області, показали свою ефективність. На їхній основі сьогодні формуємо штурмові полки".

Тут я погоджуюсь і вважаю, що Сирський проявив інтуїцію і свій талант, знов-таки, на рівні організації цих штурмових підрозділів. Зауважу, що там, де він особисто займається якимось мікроменеджментом, він це робить достатньо грамотно. Проблема в тому, що він не може це робити в масштабі армії. А на Курщині одну з ключових провідних ролей, я б сказав так, при прориві лінії оборони і подальшому розширенні цього плацдарму дійсно зіграли три штурмові батальйони, які забезпечували прориви на флангах по центру російського бойового порядку. Це 225-й штурмовий батальйон, командир Олег Ширяєв. Це 33-й штурмовий батальйон, командир Олег Манько. І це 253-й штурмовий батальйон "Арей". І ці батальйони дійсно показали високу боєздатність і забезпечили смугу прориву і допомогли введенню у прорив наших десантно-штурмових бригад. Це дійсно мало велике значення, і це правильне рішення. Я погоджуюсь з рішенням масштабувати ці штурмові батальйони, штурмові полки. Деякі з цих підрозділів показують високу боєздатність, тримають фронт, вміють організувати роботу з людьми, і на них фактично фронт зараз тримається. Це рішення я підтримую, і це дійсно заслуга.

"Також нам вдалось відчутно наростити спроможності Збройних Сил щодо боротьби в електромагнітному спектрі. Додатково сформовано батальйон радіоелектронної боротьби, понад сто рот РЕБ у бригадах та відділення РЕБ у лінійних батальйонах бригад. Розпочато формування окремого навчального Центру підготовки фахівців радіоелектронної боротьби. Розроблено та розпочато впровадження у військах системи управління засобами РЕБ "Айсберг". Проведено кодифікацію 83 новітніх засобів РЕБ та поставлено у війська десятки тисяч засобів. Проведено нарощування спроможностей підсистеми РЕБ "Покрова"".

Звісно, тут частково я згоден, увага до розвитку РЕБ є. Системного розвитку планування такого, як там написано, на жаль, нема. Так, підписані нові організаційні форми, там просто нема людей, нема забезпечення, і розвиток військ РЕБ у нас поступається тому масштабу і рівню, який є в Російській Федерації, нам треба тут наздоганяти. Для цього треба бюджетне планування, бо більша частина цих десятків тисяч засобів РЕБ, про які заявив Олександр Сирський, поставлені волонтерами власним коштом. Це не є результат постачання з боку держави.

Крім того, хочу сказати стосовно систем управління РЕБ-Айсберг – у нас іде боротьба, хто це буде курувати. І немає, на жаль, ніякого чіткого планування. Зараз проголосив Олександр Сирський про систему РЕБ-Айсберг. Ну чому? Були інші системи, які теж достатньо якісно застосовувались. Чому вона, чи на якому фронті вона розгорнута, як воно керується? З РЕБом у нас є системні проблеми, і взаємодія між засобами РЕБ і дронами у нас - це одна зі слабких ланок. Наші власні засоби РЕБ збивають і знищують значну кількість наших власних БПЛА. На деяких ділянках фронту були періоди, коли там до 50% втрат в дронах завдавали наші власні засоби РЕБ. І те, що там розгорнута велика кількість рот-батальйонів, на жаль, це не означає, що вони наповнені людьми. Фахівці, в першу чергу, мають направляти з технічних родів військ, не у штурмовики одразу, а в першу чергу на комплектування технічних підрозділів. Тоді життя піхотинця на фронті можна реально берегти. А у нас по залишковому принципу як дрони забезпечуються людьми, так і підрозділи РЕБ. Тому реалізація усіх цих слів дуже і дуже сповільнена. Але створення додаткових організаційних структур – це такий маленький перший крок вперед.

"Ми збільшили спроможності винищувального авіаційного прикриття завдяки залученню літаків F-16. Зміцнюємо нашу протиповітряну оборону також багатоцільовими винищувачами Mirage 2000, які вже надані французькими партнерами".

Це правда, і це дійсно серйозне посилення. В першу чергу важливо, що це додаткові платформи для ударних засобів і додаткові можливості для ППО перехоплення російських дронів, крилатих ракет.

"Удосконалили протидію та ураження БпЛА за рахунок залучення зведених літакових та вертолітних загонів, екіпажів БпЛА-перехоплювачів. Посилили протидію керованим авіабомбам та ураження КАБів шляхом додаткового розгортання сучасних апаратно-програмних комплексів та засобів РЕБ.

Здійснили безпосереднє прикриття пріоритетних об’єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та промисловості".

Так, в принципі, це правда. І дійсно, тут є серйозні зрушення і покращення. Ми не можемо поки що створити таку щільну протиповітряну оборону, але певний відсоток засобів ураження, засобів нападу, повітряного нападу, який застосовує ворог, він збивається.

Ну, знов таки, що треба для того, щоб був порядок? Треба сформувати все ж таки якесь бачення і видати накази для того, щоб оператори мобільних груп, які знищують дрони, чітко виконували завдання і мали можливість продовжувати це робити, щоб результативні розрахунки не переводились для виконання інших завдань в інші роди військ. Щоб на базі підрозділів ППО можна було готувати більшу кількість розрахунків РЕБ, розрахунків перехоплювачів ФПВ, це буде якісне посилення і комплектування. Тобто, знов таки, це комплектування розподіл людей і ресурсів. Це оборонне планування, яке потрібно в державі.

"Ми забезпечили заборону дій надводних сил противника у західній частині Чорного моря, чим створили умови для запуску морського коридору та експорту з/до портів України. Змусили чорноморський флот росії відвести фактично всі бойові кораблі, в тому числі носіїв "Калібрів", із Севастополя та Феодосії до Новоросійська".

Це завдання було вирішено ще в 2023 році, але добре, що і в 2024 році воно також виконується.

"Досвід трьох років бойових дій проти переважаючих сил противника диктує необхідність змін щодо формування угруповань та структури військ на більш стійку й керовану. Ми це бачимо і розуміємо. Тому невдовзі ці зміни відбудуться. Зокрема, ініційований мною перехід на корпусну систему. Ми провели ретельний аналіз ефективності існуючої системи управління Збройних Сил України. За його результатами рішенням РНБО введена в дію Концепція реорганізації Збройних Сил в умовах війни, розроблена нами з метою максимальної реалізації бойового потенціалу ЗС України. Практично вже приступили до формування армійських корпусів, як перший крок на шляху удосконалення нашої армії".

Так, це правда, це зроблено буквально за останні два тижні, але зараз ця концепція ще не реалізована, тобто тільки почали. От знову, під кінець року почались якісь зміни, цілий рік нічого не робилось, ба більше, керівництво Збройних Сил протягом минулого року неодноразово заявляло, що ніякі дивізії і корпуси їм не потрібні, що в них все добре керується і так. Але зараз зрозуміло, що все ж таки треба інші організаційні форми на фронті, це дуже добре, визнали це, але знов таки, зараз видані накази, вони ще не реалізовані. Жоден корпус на фронті реально зі своїм комплектом військ не розгорнутий. Будемо слідкувати і сподіваюся, що ці заяви Головнокомандувача будуть реалізовані на практиці, саме в тому сенсі, в якому корпуси існують за стандартами країн НАТО. На армії США можна подивитися.

"Наприкінці третього року широкомасштабної війни ми продовжуємо боротьбу, хоч як це складно. Упорядковуємо мобілізацію, посилюємо рекрутинг. Водночас, в умовах, що склалися, не можемо обійтися без переміщення та відрядження військовослужбовців із небойових військових частин до бойових. Зараз цей процес триває. Адже якщо фронт, як-то кажуть, "посиплеться", то всі наші плани не вартуватимуть ламаного шеляга".

Хочу сказати, що якраз з мобілізацією, з рекрутингом є серйозні проблеми, а основне, що ті хвилі скандалів, які виникають щодо переведення військовослужбовців з тилових підрозділів в бойові, пов'язані з тим, що в 99% випадках ці люди на тилових посадах не проводять бойової підготовки під час виконання обов'язків і не отримують належної бойової підготовки, коли їх направляють на фронт. Ось в чому проблема. І це для них великий стрес, значні втрати і через це велика кількість скандалів, які, якби людей берегли, не на словах, як там в якійсь концепції написано, яку ніхто не знає в армії, і яка нікому не потрібна, а якби був наказ, і людей би включали, переводили в учбовий бойовий підрозділ, бригади, у якій він має служити, досвідченої бригади, а не знов сформованої, там би був наказом Сирського, не за наполяганням, а за наказом Головнокомандувача, визначено, що курс підготовки додаткової у людини інтенсивної – 3 місяці. За 3 місяці ця людина може отримати ту бойову спеціальність, на якій бачить його командування. Тоді б не було цих скандалів.

А скандали дуже сильні, тому що беруть людину, він на тиловій посаді, оператор радіолокаційної станції. Їм кажуть – завтра ти штурмовик, вперед. Вперед, і все. Звичайно, люди тікають в СЗЧ, не виконують, ухиляються. Ну а як інакше? Вони живі люди. Генерали чомусь на штурми не ходять, хоча вони кадрові військові. Могли б показати приклад недосвідченим, мобілізованим, але вони ж не роблять цього. Тому що генерали правильно вважають, що є фахівець, він проходить кар'єру, він має бути на своїй посаді. Але якщо у нас всі, в тому числі, повітряні сили, всі радіотехнічні війська, всі мають бути в піхоті, то чому тоді немає генеральських взводів у піхоті? Це ж дуже корисно було б. Прикомандирувати. Придані на деякий час. Кудись туди, в штурмовий полк, на пару штурмів, з'їзди, там є великі апарати, у того ж Головнокомандувача в Генштабі, в Міноборони, там тисячі людей працюють. Тимчасовий взвод, наприклад, генеральських, так само, як операторів радіолокаційних станцій, фахівців РЕБ теж висилають на фронт. Ну, раз перевели в штурмовики вперед, хоча б тиждень поштурмуйте, і передасте цінний досвід тоді керівнику.

Бо якщо в армії всі піхотинці, то всі піхотинці. А якщо не всі піхотинці, і потрібно все ж таки когось зберігати на посадах, хтось має досвід, то тоді цей принцип має не тільки генералів торкатися, і солдатів теж, і фахівців технічних, і офіцерів. Всі мають тоді теж логіку певного застосування. Це справедливо.

"Пріоритет № 8: єдність – запорука нашої стійкості.

Цей рік я пройшов разом із нашими воїнами. Я регулярно зустрічаюся з ними на передовій, чую їхні пропозиції і побажання, працюю разом із ними на пунктах управління над новими рішеннями для фронту".

Зауважу, що дійсно Олександр Сирський часто буває на фронті. Я б єдине хотів порадити Олександру Сирському, щоб він все ж таки бував не тільки на командних пунктах бригад, які за кілька десятків кілометрів від фронту. А щоб він хоча б раз за війну завітав, ну, наприклад, на ротний командний пункт. От десь на Курахівський напрямок, там, де ставляться завдання триматись, триматись в низинах. Просто відчути війну, зрозуміти, як вона робиться на практиці. Заїхав, поспілкувався з ротним командиром, і він всю проблематику розкаже. Один раз за війну можна так зробити? Один. Це буде вражаюча фотосесія. Я подякую на ефірі. Але реальний ротний. На ротному КСП багато людей не поміститься. Туди може поїхати охоронець, водій і сам Головнокомандувач. Один раз. Просто послухає, що йому скажуть бійці, командири, які роблять війну своїми руками. І зрозуміє, в яких умовах вони виконують завдання.

Я просто раджу, щоб побачити, що війна з Генштабу або зі штабу бригади, вона дуже часто має інший вигляд, ніж війна, яку робить солдат. Тому бути разом з воїнами – це значить бути серед них, там де вони виконують завдання. Це буде дуже корисний, правильний досвід, який, я сподіваюся, дозволить наступний звіт 2025 року зробити без таких проблем певних, які я визначив. І звіт, який буде за кожним пунктом повністю відповідати дійсності, де ми будемо пишатись не якимись окремими блоками, а кожним блоком і кожною тезою. Дякую, друзі, за цей стрім. Він був достатньо довгий, але велика тема. Дякую за ефір! Слава Україні!

Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ [2]

Зображення з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему: