"Володимир Зеленський, Верховний Головнокомандувач, президент України, оголосив давно анонсований дуже масштабно українською владою план перемоги. Для того, щоб цей план перемоги довести до всієї української нації, до світового співтовариства, президент зробив це максимально гучно шляхом виступу у Верховній Раді. Тобто цей план перемоги представлений українському народу як реальний план, завдяки якому буде досягнута перемога і Україна зможе повернути свої території, зможе зупинити російський наступ і захистити свій суверенітет, захистити український народ від знищення. Тож план перемоги, про який говорили багато місяців, нарешті оприлюднений. І його основні тези президент оголосив.

Зараз ми послухаємо кожен з п'яти пунктів. Я коротко дам свої коментарі і висновки, будемо говорити конкретно про фактаж. Тобто, яким чином досягається перемога в баченні, згідно з думкою нашого Верховного Головнокомандувача і Ставки Верховного Головнокомандувача.

Хочу сказати, що цей документ очевидно був підготовлений всіма членами Ставки, оскільки всі керівники Сил оборони України в цей момент при презентації цього плану були у залі, слухали президента як співучасники розробки цього плану. Отже, це була представлена українська стратегія, як перемогти у війні. Максимально високий рівень. Саме тому ми приділяємо цьому таку увагу.

Отже, перший пункт плану перемоги.

"Цим конкретним планом перемоги саме зараз, то може вдатися завершити війну не пізніше, ніж наступного року. Перший пункт – це запрошення в НАТО. Зараз".

Отже, перший пункт – це запрошення в Північно-Атлантичний Альянс. Тобто президент вважає, що для перемоги необхідне якомога швидше політичне рішення від країн НАТО. Там були ще додаткові фрагменти. Тобто це коротко. Президент вважає, що Путін має побачити, що геополітичні розрахунки програшні. Росіяни повинні це відчути.

"Конкретним планом перемоги саме зараз може вдатися завершити війну не пізніше, ніж наступного року. Отже, план складається з п'яти пунктів та трьох таємних додатків. Пункт перший – геополітичнийі. Пункти другий і третій – вони військові. Четвертий – економічний. Пункт п'ятий – плану перемоги - безпековий. Пункти розраховані по часу, дуже конкретно. Перші чотири – це час війни, щоб її завершити. П'ятий пункт – на час після війни, щоб гарантувати безпеку. Перший пункт – це запрошення в НАТО зараз. Ми – демократична нація, яка довела, що може захищати Євроатлантику і наш спільний спосіб життя, інших демократичних націй. Протягом десятиліть Росія використовувала геополітичну невизначеність в Європі, а саме факт, що Україна не є членом НАТО. І саме це спокушало Росію посягати на нашу безпеку. І тепер факт запрошення для України в НАТО може стати дійсно фундаментальним для миру. Ми розуміємо, що членство в НАТО – це питання подальшого, а не теперішнього. Але Путін має побачити, що його геополітичні розрахунки програшні. Росіяни повинні це відчувати, що їхній цар програв геополітично світу. Запрошення – це сильне рішення, яке не потребує нічого, окрім рішучості. І сьогодні запрошення символізує значно більше, ніж тільки НАТО. Для нас рішучість питання НАТО для України означає також неминучість євроінтеграції для України та безальтернативність демократії в Україні. І саме тому це початковий пункт плану перемоги. Перший і дуже важливий – свідчення рішучості. Ось що таке запрошення. Безумовне запрошення зараз. Це визначеність, як партнери бачать насправді місце всіх нас, місце України в архітектурі безпеки".

Ми побачили перший пункт. Що можна сказати. Цей пункт, я не зовсім зрозумів, чому депутати встали і аплодують. Насправді, ці перемовини про запрошення від НАТО взагалі не залежать від України. Ми неодноразово вже раніше, і Володимир Зеленський, і навіть його попередники, і Порошенко, і багато міністрів закордонних справ - всі казали, що ми хочемо вступу до НАТО. І НАТО нам постійно, і протягом війни, постійно пояснює, що це неможливо. Це колективний орган колективної безпеки. Є країни, які виступають проти вступу України до НАТО. Ну, наприклад, Угорщина. Є ще інші країни. І, звичайно, це дуже добре, коли ми говоримо, політичні декларації, давайте нас запросять в НАТО. Це дуже добре, правильно, це треба робити. Тільки ці слова до плану перемоги ніякого відношення не мають. Бо це нереалістично. І керівники країн НАТО, які виступають проти вступу України, про це практично постійно заявляють. Тому ця заява, давайте рішуче, негайно вступимо, нас НАТО запросить, вона нереалістична. НАТО нас не запрошувала перед російським повномасштабним вторгненням. І, звичайно, не збирається цього робити і зараз. Якби це було для них можливо, то, звичайно, вони б просувались по цьому треку. НАТО якраз не збирається вступати в війну на стороні України. Тому сподіватись на НАТО, коли вони постійно кажуть - ми не можемо вас прийняти зараз, - трохи  дивно. Це нереалістична частина плану, це, очевидно, політична декларація президента. Вона правильна і ми її вітаємо, і багато років Україна цього вимагає. Але це не план конкретних дій. Це рішення інших країн. Воно від України ніяким чином не залежить. І Україна, слава Богу, постійно цього вимагає, але ми не можемо зобов'язати інші країни в якісь конкретні терміни погодити наш вступ в НАТО. Це питання конкретних міждержавних стосунків, насамперед. Це потрібно  не тільки звертатись до НАТО як до політичної адміністративної структури, а потрібно говорити з країнами Європи, які до НАТО входять, які це можуть підтримати. Тоді це стане реалістичним. Поки що це декларація і всі це чудово розуміють.  План передбачає виконання тих речей, які залежать від НАТО. На які ми можемо впливати напряму. Тобто план – це те, що ми проголошуємо і виконуємо в якісь конкретні визначені терміни.  Ми їх запрошуємо, говоримо про це, ну це так, політичні декларації.

"Другий пункт – оборона. Це незворотне зміцнення української оборони проти агресора. Це реалістично захищати наші позиції на полі бою в Україні і водночас обов'язково повертати війну на територію Росії. Тому ключем до реалізації цього другого пункту, плану перемоги, є успішне продовження операції Сил оборони та безпеки України у визначених районах ворожої території, щоб не допустити буферних зон на нашій землі. Незворотне посилення позицій Сил оборони та безпеки України і знищення наступального потенціалу Російської Федерації на окупованій території України. Допомога партнерів у комплектуванні наших бригад резерву для Збройних сил України, виведення ППО України на такий рівень, який є достатнім для захисту наших міст і сіл від російських ракет та ворожих дронів. Та спільні захисні операції з нашими сусідами в Європі для збиття російських ракет і дронів в межах доступу повітряного щита партнерів. А також розширення операцій із застосуванням наших українських ракет і дронів, а також інвестиції у розширення їхнього виробництва в Україні. Зняття партнерами обмежень на застосування далекобійної зброї на всі окуповані Росією території України і на території Росії по об'єктах воєнної інфраструктури ворога. І надання Україні відповідних далекобійних можливостей ракет та дронів та інших засобів ураження. Надання Україні в реальному часі супутникових даних і даних, що отримуються іншими засобами розвідок. Для кожного з підпунктів оборонного пункту нашого плану перемоги Україна надає партнерам чітке обґрунтування, всі деталі, що саме є нашими цілями, як ми їх досягаємо і наскільки це зменшить російську здатність продовжувати цю війну. Обронний пункт плану має таємний додаток і до нього мають доступ саме ті партнери, які мають відповідний військовий потенціал допомоги".

Це найважливіший пункт "Плану перемоги", оскільки цей єдиний пункт зачіпляє конкретно матеріальну складову війни. А як же примусити передусім ворога до перемоги? Ми ж всі розуміємо, що будь-які політичні декларації, ініціативи, вони все одне ніяким чином не можуть самі по собі зупинити російський наступ, який триває і ворог продовжує захоплювати наші населені пункти, завдає серйозних втрат силам оборони і просувається вперед. А як його зупинити? Тобто, це добре, що в нас є геополітика і політичні декларації, але ось конкретика, як зупинити ворога... І от тепер подивимося, як же президент Верховний Головнокомандувач вважає пріоритети плану оборони, тобто дій українських сил оборони. Перший пункт цього плану, перший пункт в розділі оборони – це успішне продовження операції сил оборони та безпеки у визначених районах ворожої території, щоб не допустити буферних зон на нашій землі. Очевидно, мова про операцію на Курщині по недопущенню створення ворогами буферних зон. Насправді, є велике питання, чи варто це робити зараз, оскільки в битві за курські ліси і поля ми застосували дуже значні свої оперативні резерви, дуже великі ресурси боєприпасів і озброєння. І поки ми там б'ємось на російській землі, серед цих лісів і навколо районного центру Суджа з населенням 5 тисяч мешканців, ворог, на жаль, продовжує наступ на Донбасі. Буферна зона там, російська, на жаль, продовжує стрімко розширюватись. Ворог захопив Вугледар, ворог на підступах до Селидового і міста охоплює з флангів, ворог в 3 км від міста Мирноград і в 7 км від міста Покровськ. Ворог веде бої в містах Часів Яр, Торецьк і на підступах ближніх до Куп'янська. Тобто ситуація дуже і дуже важка, критична ситуація на фронті. Ми не можемо зупинити поки що наступ ворога. Тому питання, чому ми  все ж таки боремося з цими буферними зонами на Курщині. На жаль, ми не почули, чи взагалі варто боротись, зосереджувати такі сили там. Це добре, що ми ведемо бої на російській території, але чи вистачає у нас для цього сил. Про це президент, на жаль, нічого не сказав. Буферна зона на Сумщині, чи на Донбасі, чи Харківській області. Можливо, все ж таки, треба подивитись на пріоритети, де в першу чергу зосереджувати наші сили, які поступаються ворогу. Але, на жаль, Володимир Зеленський про це  не сказав ні слова.

Другий пункт плану оборони в розділі оборона. Незворотне посилення позицій сил оборони та знищення наступального потенціалу Росії на окупованій території. Що таке незворотне посилення, мені не зовсім зрозуміло. Це не військовий термін, явно. Хотілося б дізнатися від президента, а що зроблено для того, щоб побудувати хоча б лінію оборони на Донбасі, на Харківщині, де наступає ворог. Я був у Покровську, друзі, я от не бачу, де там лінія оборони, що там побудовано. Ми бачимо відео зараз з боїв під Селидовим, Покровськом і Мирноградом з дронів. В жодному місці нема ніяких оборонних позицій. Я розповідав на стрімі про те, як ворог розстріляв 9 українських бійців-полонених в селі Миколаївка під Мирноградом. Вони були просто на пустому місці в посадці, на необладнаних взагалі позиціях тим, що там встигли швидко заритись лопатами. Тобто, де у нас оборонні позиції і що таке незворотне посилення позицій сил оборони? Що це таке за термін? Може, треба було сказати про те, що ми будуємо лінії оборони, ми плануємо, у нас не все виходить, або, може, взагалі не виходить, але ми це збираємось робити. Тобто, незворотне посилення, треба якусь конкретику в цьому давати, якусь логіку, якої зараз нема. Бо зараз це просто пусті слова, за якими нічого не стоїть. Це дуже і дуже безвідповідальні слова. Так само ми бачимо ситуацію навколо Вугледару, де ворог оточив місто і ніяких тилових позицій не було. Так само зараз ідуть бої на інших ділянках фронту і теж ми не бачимо ніяких позицій для оборони. Тобто, це незворотне посилення позицій прям дуже дивно. Ну, і на фоні відволікання наших оперативних резервів на Курщину виникає питання, чому це буферна зона, яку Росія робить на Донбасі, важливіша за буферну зону, наприклад, в Курській області або на кордоні з Сумською областю. Президент це ніяким чином не пояснює.

Третій пункт в розділі оборона. "Допомога партнерів у комплектуванні бригад резерву для Збройних сил України". Це я не зовсім зрозумів пункт, він ніяк не розшифровується. Що значить партнери, тобто наші західні союзники мають допомогти укомплектовувати бригади резерву? Ні яким чином, ніяких деталей нема. Можливо, йдеться про ту заяву, що Польща оголосить про створення української бригади, яка буде з українців формуватись в Польщі, громадяни, які проживають в Польщі. Ніякої конкретики тут нема. Зрозуміло одне, що комплектувати бригади резерву мають західні партнери чомусь. Це мене дуже здивувало в цьому плані. Я особисто думав, що комплектуванням українських військ займається українське керівництво.

"Виведення ППО України на такий рівень, який є достатнім для захисту наших міст і сіл від російських ракет і дронів та спільні захисні операції з нашими сусідами в Європі для збиття російських ракет і дронів у межах доступу повітряного щита партнерів". Так, тут така складна конструкція. Виведення ППО на такий рівень, який є достатнім для захисту наших міст і сіл від російських ракет і дронів. Я не знаю, це, очевидно, про  вимоги поставити додаткові засоби ППО. Я не думаю, що можна визнати достатнім, навіть якщо нам передадуть втричі більшу кількість батарей Петріот, NASAMS та інших для того, щоб прикрити наші міста. Побудова такої інфраструктури і засобів ППО, вона вимагає дуже великої кількості ресурсів. І незрозуміло, як, коли, чи можуть нам країни НАТО стільки всього поставити. Знов-таки, тут звернення виключно до партнерів. В плані, чомусь, нічого не сказано про розвиток спроможності українських систем ППО. А що робиться у нас для того, щоб будувати свої засоби ППО, тобто розгортати виробництво своїх радарів, своїх зенітно-ракетних систем, які хоча б перехоплювали повільні якісь повітряні цілі, дрони. І що робиться у нас для розгортання, взагалі, системи ППО проти дронів із застосуванням наших власних дронів. Які заходи, що збираються робити? Тут виключно, знов-таки, звернення до партнерів, до західних союзників, що вони мають, перше, надавати нам більше засобів ППО, а друге, прикрити наші західні кордони своїми засобами ППУ зі своєї території. Це теж хороша політична ініціатива, яка передбачає рішення країн НАТО про застосування своїх сил на підтримку України. Досі країни НАТО категорично казали, що вони цього робити не будуть. Тому це можна включити в якусь декларативну частину, цей пункт плану від нас ніяк взагалі не залежить. І ми ніяким чином на країни НАТО вплинути деклараціями не можемо. Трошки незрозуміло, тут іде перемішування політичної декларації і плану. План, на мій погляд, це не заклик, не прохання, а це план дій, яким ми слідуємо. А зараз у нас план дій, якому має слідувати НАТО. Чому воно буде слідувати, як воно буде слухати Україну, з якої причини воно змінить свою позицію, яку НАТО постійно декларує про невтручання, нічого не пояснюється. Дуже дивно.

"Розширення операцій із застосуванням наших українських ракет і дронів, а також інвестицій у розширення їх виробництва в Україні". Це хороший, правильний пункт. Оце вже наша власна відповідальність, те, що залежить від України. Звичайно, хотілося б почути якісь більш конкретні речі про збільшення інвестицій, якесь цільове фінансування військових частин, які зупроваджують найкращі інноваційні технології дронів. Зміни. Обов'язково нам треба не просто кількість. Не воює на війні кількість ракет і дронів. Воює завжди організація, в першу чергу, тактика, застосування, підготовлений особовий склад, який може застосовувати, і  який забезпечується, і може створювати перевагу. Про все це, на жаль, нічого не сказано. Просто така загальна фраза є про розширення операцій дронів, ракет. Трошки незрозуміло. Розширення у нас, в принципі, максимальне. Воно залежить від виробничих можливостей, від підготовки і організації військ. Але це вже ніяк не коментується.

"Зняття партнерами обмежень на застосування далекобійної зброї на всі окуповані території. Надання Україні відповідних далекобійних ракет, дронів, інших засобів ураження". Це розумна, хороша ініціатива. Дійсно, діє якесь обмеження від керівництва Сполучених Штатів. У нас ведуться перемовини. Дійсно, це потрібно вимагати від керівництва США. Це залежить не від усього блоку НАТО, а від конкретної країни. Звичайно, такий тиск, таке звернення, така підтримка від керівництва США нам необхідна. Це звернення до наших західних партнерів, але це конкретне, чітке звернення, яке, в принципі, дуже логічно і швидко може конкретна країна, Сполучені Штати вирішити.

Останній пункт розділу оборона – це надання Україні в реальному часі супутникових даних, даних, що отримуються іншими засобами розвідки. Це також конкретний практичний пункт, який залежить від конкретних країн. В першу чергу, від Сполучених Штатів Америки. Дійсно, є проблема, що інколи наші партнери американські дають нам точні координати російських цілей. Розвідка у них організована на дуже високому рівні. І коли нам дають координати конкретних цілей в Росії, швидко дають, ми можемо їх дуже якісно використовувати. І дійсно є проблема, що, на жаль, наші американські партнери останнім часом чомусь обмежили видачу таких точних координат, навіть замінили людей в своїй військовій місії, які нам такі координати надавали. Ну і я сподіваюся, що все ж таки такий тиск конкретно по цьому питанню, конкретно до військового керівництва США, призведе до зміни позиції. І це абсолютно абсурдне обмеження. Тобто люди дають нам Хаймарси, дають нам "Шторм Шедоу", але не дають інформацію точну про розташування важливих російських цілей в зоні ураження "Хаймарсу" і "Шторм Шедоу". Це абсурд, звичайно. Це конкретна вимога, вона залежить від керівництва США, але це розумно включити. Я б не сказав, що це треба як окремий пункт в розділі для оборони, але це як до партнерів, це правильна історія, яку треба комунікувати. На жаль, по обороні це все.

Всі пункти плану, три пункти плану, це залежить від України. Тобто те, що має робити Україна в плані перемоги і те, що має робити Ставка Верховного Головнокомандувача, президент сказав три речі. Це перше – успішне продовження операцій Сил оборони у визначених районах ворожої території, тобто на Курщині. Друге – незворотне посилення Сил оборони та безпеки України на окупованій території. І третє – розширення операцій із застосуванням дронів і ракет, українських дронів і ракет, а також інвестицій у розширення виробництва. Тобто буквально три фрази – це все, що Верховний Головнокомандувач вважає треба сказати для досягнення перемоги. Тобто ніяких планів, коли буде зупинений російський наступ, в які терміни, що робиться для цього, щоб зупинити російський наступ на Донбасі і Харківщині, які організаційні заходи вживаються, яка ефективність виділення, наприклад, 23 мільярдів гривень з бюджету на побудову оборонних споруд в 2024 році. Якщо виділили такі великі кошти, то де ж ця лінія оборони? Де вона знаходиться? Чому війська на неї не спираються? Як використані ті понад 50 мільярдів гривень, які уряд, за їхніми заявами, виділив Міністерству оборони, Міністерству цифровізації, Міністерству внутрішніх справ на закупівлі дронів цього року? Де мільйон дронів, про які говорив президент? Де вони, ці мільйони дронів? Чи дійсно він зайшов у війська? Чи це все якісно використовується? Чи відповідає якість тих дронів, які передаються, заявленим? Чому досі основний засіб розвідки, аутели, мавіки, все це купується за волонтерські кошти здебільшого? Чому нема постачання? Були ж обіцянки, що це буде централізовано виконуватись для всіх військових формувань. Про все це жодних слів, жодних деталей, тобто ніяких взагалі в плані перемоги і в Організації Сил Оборони, президент не називає жодних управлінських організаційних заходів, жодних термінів виконання, які залежать безпосередньо від нього. Тобто є загальна декларація, а для американців прописані і для НАТО конкретні речі, тобто вони мають зробити там вступ до НАТО, вони мають дати більше систем ППО, прикрити частину території України своїм ППО, НАТО має зняти обмеження на застосування далекобійної зброї і надавати Україні в реальному часі супутникові дані. А для України жодних таких конкретних речей в плані перемоги не написано. Ні побудова лінії оборони нарешті на якомусь рубежі, ні правильна тактика застосування дронів, спільна координація засобами РЕБ, РЕР з радіолокаційними станціями. Тобто ніякої конкретики взагалі, ніяких пунктів таких самих, як ми вимагаємо від американців, для нас самих президент собі ніяких завдань не нарізав. Тобто він, навіть ті, хоча треба сказати, що це ж він сам говорив, ми поставимо мільйон дронів, ми виділимо кошти на будівництво оборонних споруд, виділені кошти, виділені дрони. Чому ж тоді дефіцит на фронті? Чому ми бачимо відео виключно зустрічних боїв в посадках або на якихось наспіх виритих лопатами позиціях? Чому про це нічого не говориться? Може, якщо це вирішити, тоді справді буде військовий потенціал Росії зупинений. Але про це жодних слів нема. Так само про виробництво. Тобто, добре, ми виробляємо, розширення ракет, дронів, але хотілося б трошки щось почути про все ж таки розширення виробництва боєприпасів. У нас величезний дефіцит боєприпасів, на все це також були виділені значні кошти. Чому зупинки там є в виробничому циклі, постійно зупиняється постачання? Ну, якісь є конкретні речі, треба все ж таки їх оголосити, що ми долаємо ці проблеми. На жаль, жодних проблем президент не сформулював. Верховний головнокомандувач у веденні бойових дій, очевидно, ніяких проблем не вбачає взагалі. А хоча вони прямо впливають на результат.

Третій пункт Плану перемоги.

"Україна пропонує розмістити на своїй землі комплексний, неядерний, стратегічний пакет стримування, який буде достатнім для захисту України від будь-якої воєнної загрози з боку Росії, та який звузить, максимально звузить, варіативність дій Росії до таких перспектив, або приєднатися до чесного, дипломатичного процесу для справедливого завершення війни, або гарантовано втратити можливість продовжити агресивну війну внаслідок застосування Україною наданого пакету стримування згідно з визначеними військовими цілями Росії".

Це також знову президент в третьому пункті плану по обороні  покладає відповідальність за досягнення перемоги виключно на країни НАТО. Причому не просто вже на військові поставки, а він просто каже, давайте ми розгорнемо натівські війська на території України з далекобійною зброєю для того, щоб збалансувати російську агресію. Всі ці речі, вступ України до НАТО,  перший пункт, це автоматично передбачає оголошення країнами НАТО війни Росії, чи є це реалістичним зараз, як ви думаєте, чи можуть вони з цього зараз починати. Другий пункт - прикрийте нас ППО, тобто розгорніть сили НАТО для прикриття західних хоча б областей України, це в другому пункті Плану перемоги. А зараз в третьому пункті знову вимога до НАТО розмістити неядерні компоненти, тобто ракетно-артилерійські війська, авіацію на території України. Що, звичайно,  в умовах активних бойових дій передбачає вступ НАТО у війну.

В третьому пункті плану перемоги також основна відповідальність покладається, вся відповідальність покладається на НАТО, не на Україну. Тобто повторюється, в принципі, одне і те саме. Всі ці заклики до НАТО чомусь повторюються безперервно. Хоча план перемоги це український, а не натівський. Я б ще зрозумів, що це Україна, свої сили планує... Але НАТО давати накази... Я очікував, що президент буде тут казати про свої неядерні компоненти, про наші можливості в цьому. Але, на жаль, тут все знов-таки зводиться до НАТО. 

"Пункт четвертий. Стратегічийі економічний потенціал. В Україні засереджені природні ресурси, в тому числі критично важливі метали. Ціною в трильйони доларів США. Це, зокрема, уран, титан, літій, графіт та інші. Стратегічні і стратегічно цінні ресурси, які посилять глобальну конкуренцію або Росію та її союзників, або Україну та демократичний світ. Поклади критичних ресурсів в Україні разом з глобально важливим потенціалом України у виробництві енергії та продовольства є одними з ключових загарбницьких цілей Російської Федерації в цій війні. І це наша можливість зростання, економічного зростання українців, всієї нашої держави, економічного посилення Євросоюзу заради економічної і багато в чому безпекової автономії Європи. Економічний пункт нашої стратегії має таємний додаток, який передається лише визначеним партнерам. Україна пропонує Сполучним Штатам разом з визначеними партнерами, зокрема це Євросоюз, частиною якого Україна буде, та з іншими партнерами в світі, хто є нашими партнерами, укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних в Україні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання відповідного потім економічного потенціалу".

Це, знов-таки, план для того, щоб країни НАТО, країни Європи, Америка, вони якимось чином захищали природні ресурси, які Україна нібито їм хоче передати. Це реальна декларація  сильно дивує. Ну окей, є військові частини, знаєте, там військовий план оборони, і там завжди можна сказати, що президент, перше, нічого не розуміє в питаннях оборони, по-друге, він не може оголосити всього.  Економіку, в принципі, оцей план, він абсолютно не секретний і очевидний, оцей пункт. Що дивує в цьому четвертому розділі плану перемоги? Насправді, механізми, гарантії і захисту своїх інтересів давно в світі придумані. Цей механізм називається залучення іноземних інвестицій. Для того, щоб країни Заходу захищали наші природні ресурси і разом з нами їх розвивали, в усьому світі діє одна проста історія. Це відкрити дороги бізнесу. Тобто залучити інвесторів, продати або зробити спільні підприємства по розробці корисних копалин. Всього цього Україна не робила взагалі, навіть до вторгнення, і цього не робиться навіть зараз. Тільки йдуть перемовини про те, що ми там будемо продавати титанові родовища. Я про те, що ми маємо титанові родовища, якомога швидше приватизувати і передати їх обов'язково великим американським корпораціям або європейським корпораціям, я про це говорив багато разів, писав про це ще перед великим вторгненням, і ще до президента Зеленського це було очевидно, що це в стратегічній галузі важливі для усього світу і, звичайно, ми зацікавлені в тому, щоб тут західні корпорації мали свої права, свої інтереси і були нашими лобістами. Тому, якщо це питання не політичне, навіщо його взагалі вставляти в план перемоги? Цей план до перемоги не має ніякого стосунку. Це план економічного розвитку України. Це має уряд, президент Зеленський, створити програму приватизації, створити умови конкурсу і вести перемовини, щоб бізнес, щоб захід, західні корпорації хоча б зацікавилися на будь-яких умовах, захотіли зайти в розробки корисних копалин. Це, як мінімум, було б логічно. Захід буде захищати наше родовище і бачити в цьому свої стратегічні цілі, якщо ми дозволимо західному бізнесу туди зайти. А ми ж не дозволяємо. Ну, це ж абсурд. Хіба це не очевидно?

Друге, хотілося б сказати таке дивне протиріччя. Так, в Україні є родовище літію, наприклад, і ми  хочемо туди залучити західних інвесторів. Одне з найбільших родовищ літію в нас де? Біля Покровська, в 7 кілометрах від російських військ. Чому ж ми тоді, якщо ми хочемо туди залучити інвесторів, чому ж ми не захищаємо ці родовища від росіян і дозволяємо їм там спокійно просуватися? Чому ж там лінія оборони не побудована? Чому війська у нас резерви оперативні направляються на Курщину, а не на Покровськ? То може захищати ці родовища, щоб виконати четвертий розділ плану перемоги? Це ніяк не пояснюється. Хочу нагадати, що в Покровську там не тільки літію, там і єдине найбільше в Україні родовище коксованого вугілля, від якого залежить взагалі вся наша металургія. Ворог в 7 кілометрах від нього. Якщо ми втратимо це, то у нас ще й  з металургією будуть проблеми, і нам треба будуть західні інвестори, які б нам сировину шукали для наших металургійних комбінатів.  Тобто це мають фахівці оцінювати. Це мало бути прораховано в декларації. Якщо ми залучаємо захід на наше родовище, то ми маємо організувати оборону, захист, і ми маємо, звичайно, залучати бізнес. Ось тоді це буде лобізм, і це будуть політичні інтереси. А ми для цього нічого не робимо. Який у нас інвестиційний клімат? Який бізнес зайде в Україну з такими мафіозними угрупованнями серед силовиків, з такою політикою податковою, яку проводять пан Гетманцев і уряд Шмигаля? Це злочинна політика, вона не вигідна українському бізнесу. Український бізнес обмежений в інвестиціях. То як зайде сюди західний? Про це жодних слів нема. Декларація. Захід має чомусь... Це просто дивно. Природні ресурси має наші брати під захист, щоб Росії вони не дісталися. Вони ж не можуть без нас їх захистити.

"П'ятий пункт, після війни ми передбачаємо, у разі згоди партнерів, заміщення окремих військових контингентів Збройних сил США, які дислоковані в Європі, заміщення їх українськими підрозділами після війни". Ну, що сказати. Це хороші побажання, такі дуже романтичні.  Який вони мають стосунок до плану перемоги? Ніякого стосунку до перемоги немає. Це все після укладання миру взагалі. Тобто це вже інше. Це вже в Україні стабільність і вона може кудись посилати свої війська. Навіщо це включати в план? Це не має ніякого стосунку до якихось дій, які пов'язані як з досягненням переваги над російськими військами на фронті, так і з політичними ініціативами щодо досягнення миру. Це просто дивно.

Ну, що сказати, друзі. Я особисто розчарований. Розчарований тим, що коли кілька місяців президент-Верховний головнокомандувач говорить народу, який веде таку важку війну з такими великими жертвами і втратами, і звертається до армії, і коли всі люди обговорюють, коли буде мир, тому що вони дивляться телемарафон, дивляться заяви президента і думають, що окей, у нас мир зараз, це все заради миру, то люди чекають якоїсь конкретики. Що змінюється для них? Вони яким чином мають діяти? Що зміниться в їхніх діях в порядку організації управління? Про все це жодного слова в плані перемоги нема. В плані перемоги, якщо подивитись, є п'ять пунктів із п'яти, всі пункти містять заклики до західних партнерів. Три пункти з п'яти вимагають від західних партнерів вступу у війну на боці України як досягнення плану перемоги. І єдиний пункт, де містяться за логікою конкретні дії, тобто пункт розділ два, тобто оборонні заходи, всі конкретні пункти там, чотири конкретні пункти, це все має виконати НАТО,  західні союзники. Ті три пункти, які залежать від України, там взагалі ніякої конкретики, там нема ніяких змін, ніякої взагалі логіки навіть не пояснюється цих дій. Не пояснюється логіка, чому ми здаємо Донбас зараз, чому Донбас не посилюють резервами, боєприпасами, чому буферна зона на Донбасі стала менш важлива, ніж Суджа на Курщині. Абсолютно нема ніякого розуміння. Тобто основна історія, що тут дуже багато емоцій і декларацій. А який кінетичний зміст цього плану? Що цей план змінює в матеріальному плані? Що в цьому плані, хоча б один пункт, впливає на зупинення російського наступу? Чи може цей план взагалі змінити щось у війні? Друзі, оскільки тут немає жодної конкретики, то можна точно сказати, що цей план, під назвою план перемоги, Володимир Зеленський приховав повну відсутність стратегії в діях Української ставки Верховного Головнокомандувача, повну відсутність будь-яких конкретних зобов'язань, повне небажання брати на себе відповідальність за обстановку на фронті і бажання перекинути всю відповідальність за війну на НАТО. Якщо так узагальнити цей план перемоги в одній фразі, то треба сказати, НАТО, війну в Україні маєте виграти ви, а не ми. А я, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський, вмиваю руки, бо всі плани перемоги, всі п'ять пунктів плану перемоги маєте робити ви, натівці, американці, європейці, а ми, українці, будемо за вами спостерігати, як ви воюєте за нас. Це короткий зміст того, що сказав президент. Тобто розгон такий великий, план перемоги, і всі чекають, зараз ми побіжимо його виконувати, а тут нема чого виконувати. Це просто декларація для того, щоб сказати, в усіх наших бідах винуваті виключно західні партнери. Хай дають більше всього, хай допомагають комплектувати українську армію. Це нове взагалі, я таке почув, що для перемоги треба, щоб західні партнери не просто готували, займались підготовкою українських військ, а комплектуванням займались. То вже і війська хай комплектують, зброю дають, свої підрозділи розміщують, прикривають ППО. Тобто це абсолютно неправильний посил. Президент Зеленський зараз показує всьому світу, що доля війни в Україні не залежить від України взагалі. Все від НАТО. Якщо НАТО не вступить у війну, не сформує нам армію, не озброїть її, не пошле свої війська, не прикриє, все, шансів нуль. Комунікація з зовнішнім світом? Я навіть не кажу, знаєте, політика може бути політикою. Але це те, що зараз сказав сьогодні Володимир Зеленський, це просто введення в оману, дезінформація українського суспільства, армії, яка чекає конкретні зміни, конкретні рішення. І це просто імітація бурхливої діяльності. Тобто, за словами про мир, приховується про план перемоги. Насправді, приховуються просто бла-бла-бла, пусті слова, не прив'язані ні до термінів, ні до якихось конкретних кроків з нашої сторони. Нічого не сказано, як берегти життя наших воїнів, як зменшити втрати, як поповнити наші війська на фронті. Чи ефективна наша система мобілізації. Щось, може, тут треба змінити. Чи як посилити якість мобілізації, як посилити якість підготовки наших військ, щоб їх не після місяця сидіння в палатках посилали в бій. Щоб люди були прикриті системами, дронами, РЕБами, радарами по всьому фронту. Щоб була якась взаємодія між цими засобами. У нас їх достатньо, насправді. Всього цього не сказано. Нічого не сказано, що насправді у нас зараз є усі можливості зупинити російський наступ. Нічого не сказано, що без зупинки російського наступу всі ці благання, звернення до НАТО, всі ці прохання, всі ці політичні перемовини, вони взагалі неможливі. Якщо Україна сама не змінить порядок організації застосування військ, не проведе свої власні внутрішні реформи, ми не можемо зупинити зараз російський наступ. І поки ми його не можемо зупинити, поки ворог посилає гарматне м'ясо, і за кілька десятків тисяч голів цього гарматного м'яса продовжує захоплювати наші території, продовжує вбивати наших людей, поки  такий розмін у Путіна ні на які перемовини він просто не піде. Не піде на перемовини, і НАТО теж не буде заступатись, щоб самим втягуватись у війну. Ну хіба це не очевидно? Кого ми хочемо ввести в оману? Таке враження, що президент Зеленський, у нього аудиторію цільовою було просто введення в оману українського суспільства. Не більше. Ніякої конкретики нема, перемоги нема, суцільні заклики і дороговкази для НАТО, для інших країн, жодних зобов'язань відповідальності для себе, жодного визнання критичної обстановки на фронті, жодних заходів їх виправити. Ну це абсолютно безвідповідальне рішення. Тобто всі чекали, всі думали, і бах, на результат нуль, просто пшик, пустий пшик. Для кого це? Навіщо ця брехня і безвідповідальність? Дуже прикро таке бачити. Бачити в стрічці новин постійно загиблий, загиблий, загиблий за Україну, і потім люди кажуть план перемоги, а там просто імітація, просто пустий шум. Оце дуже прикро і дуже боляче насправді.

Визнання ситуації нема, конкретних дій нема. Що зміниться? Нічого. Ну планом перемоги це абсолютно не є.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

- Ви не припускаєте, що реальна частина плану не була висвітлена?

- Можливо все. Мабуть, тоді президенту б варто було про це сказати, бо в усій країні кілька місяців презентували наявність плану перемоги. І президент приїхав до Верховної Ради його звучити. Ну, він же міг тоді взагалі нікуди не приїжджати. Навіщо тоді виїжджати перед депутатами? Я так розумів, що збирають уряд, військове керівництво і депутатів, щоб дати їм дороговказ, що вони мають робити. Що має робити країна, народ, суспільство, держава. Для цього всіх збирають. А у нас всіх зібрали, щоб сказати, не робіть нічого, не змінюйтесь, не проводьте реформи, вам не треба ніяких рухів. Все має зробити НАТО. А те, що ворог наступає на нас, а НАТО може не вступити у війну ні сьогодні, ні завтра, ні в наступному році, ні через 10 років. Тож з цим що робити? Ми будемо благати НАТО і далі? То навіщо ми це називаємо планом перемоги? Треба було сказати, це план благань до НАТО і перекидання на НАТО всієї відповідальності за війну в Україні і за долю в Україні. Ну давайте так скажемо, тоді нема питань. Хай у президента буде таємний план перемоги, який він не оголошує. Я тут просто хочу сказати,  що нам потрібен план перемоги, стратегія перемоги в війні, для того, щоб її реалізовувати, щоб отримувати якісь завдання, щоб це бачили люди, щоб це  побачив солдат-піхотинець, який не бачив цього виступу, тому що він зараз без інтернету і зв'язку просидів весь цей день не в кріслі в Раді або тут у нас в студії перед софітами, а знаходиться там в окопі, де холодно, дощ і де постійно ворог полює, намагається вбити, намагається знищити і пройти вперед. От для цих людей треба план перемоги, вони мають його розуміти, не треба секретних деталей, треба план, куди ми рухаємось, і щоб у цей план повірили люди, які обороняють Україну, захищають її, щоб вони вірили, що так, нас ведуть до перемоги. Це має розуміти кожен українець, тому план перемоги потрібен, його треба декларувати, не треба таємних деталей, треба загальні правильні речі, побудова лінії оборони, організація системи зміни, координація між дронами і іншими високотехнологічними видами озброєння, просування найкращих командирів, ну це окремо, я зроблю окремий стрім і окремий допис стосовно того, як я бачу план перемоги, тому що те, що сказав пан Зеленський, ну це просто пуста балаканина, яку він просто відволікає, забрав велику купу часу у людей, які це так очікували.

- Таємні додатки – це здача територій?

- Ну, з контексту цього плана перемоги, таємні додатки – це теж додатки, які стосуються того, що ми ще маємо щось попрохати у західних партнерів і вони нам щось ще мають дати. Про здачу територій Володимир Зеленський, слава Богу, не говорив, це дуже добре.

Гарний план для ЄС і США. Що ми будемо робити для перемоги?

А про це Володимир Зеленський нічого не сказав. Я вже про це підкреслював. Взагалі нема. Що ми будемо робити, він вважає, що йому не треба оголошувати країні. Прямо просто неймовірно. Знаєте, можна мовчати, нічого не казати. І робити. Це хороша стратегія. Тобто ми мовчимо, президент не говорить про оборонні споруди, а Покровськ в три лінії оборони закритий. Тоді окей. Але цього ж не робиться. Чому треба план перемоги і публічна комунікація? Тому що люди мають знати, чому у нас такий бардак на третьому році повномасштабного вторгнення. Коли цей бардак буде припинятись? Коли буде якась відповідальність командирів за абсолютно великі втрати, за втрати зниклими безвісти, полоненими? Коли буде правильне застосування? Коли ті якісні командири, які вміють воювати, зможуть розповсюдити свій позитивний досвід по всьому фронту? І цього достатньо. Друзі, ми маємо розуміти, у нас достатньо сил зупинити російський наступ. Я розумію, це тема конкретного ефіру. Я реально про план оборони для України, я про це найближчим часом підготую матеріал. Тому, якщо є у когось зауваження, бачення, буду радий почути і ваші думки, і про це буде окремий ефір.

- Відверто хочу перемоги, але щоб реалізувати ці плани, про які сказав пан Зеленський, то загине не менш ніж 2 мільйони людей. Чи це виправдано? Чи є інший шлях, на вашу думку? 

- Сучасна високотехнологічна війна може вестись зі значно меншими втратами, ніж у нас є навіть зараз. Як тільки ми побудуємо лінію оборони, яку ворог не зможе прорвати, тоді будуть можливі перемовини. Бо чому у нас немає зараз перемовин, чому всі слова Володимира Зеленського – це пустий звук? Тому що поки ворог наступає, ніхто зі слабкими не говорить, з тими, хто програє війну. Говорять тоді, коли є лінія фронту, яку ворог пробити не може, бо у нього закінчаться його війська при спробі прориву. Ось тоді починаються перемовини у війнах.

- Які міста ми можемо втратити у найближчій перспективі? Торецьк, Селидове, Куп'янськ?

- Я сподіваюся, що ми не втратимо ці міста, але, звичайно, я сказав, що бої йдуть вже в самому Торецьку, бо ворог захопив половину міста,  просувається далі. І, звичайно, можемо втратити дуже небезпечно охоплене Селидове з флангів. Ворог зараз в Часовому Яру веде бої. Ну і, звичайно, намагаються підійти, але в цих містах бої вже йдуть.

- Чи є сенс набирати людей в ЗСУ з одноразовою виплатою 20-30 тис.євро?

- Я вважаю, що так, є сенс давати одразу такі стартові премії людям, але це можна робити тільки, якщо є механізм примусу виконання зобов'язань. Бо у нас зараз просто фальшується звітність, велику кількість людей хапають десь або записують в план виконання мобілізації, мобілізують, і вони беруть форму, речі, і одразу їдуть додому, ходять в СЗЧ. Що це таке? Якщо у нас немає механізму реалізації, то навіщо це робити? Ну і, крім того, треба розраховувати виплати таким чином, що всі ті, хто вже зараз в армії, вони також мають отримати не меншу допомогу матеріальну, ніж ті, хто приходять потім. Бо люди, які вже на війні, вони вже давно прийшли. Це їм треба допомога матеріальна, насамперед. А якщо буде допомога і забезпечення у діючій армії, тоді будуть працювати виплати як мотивація і у тих, хто приходить новачків. Я просто не думаю, що це, що є така мобілізація, якась панацея. Мобілізація в жодній країні світу не проходить виключно на добровільних засадах. Ну давайте подивимось на демократичні країни. І Британія, і Сполучені Штати. Починає війни добровольча армія, але потім є примусова мобілізація всього людського ресурсу. І керівництво країни слідкує за основним: щоб людей даром не витрачати, щоб зменшувати втрати. Щоб ті люди, які не прийшли добровільно в армію, щоб вони все одно виконували завдання згідно зі своїми можливостями. Тому треба подивитись на світову практику. І я не бачу необхідності за будь-яку ціну шукати десь додатково якихось ще резерви добровольців. Всі добровольці, які в нас в Україні були, вони вже всі на війні. Далі має працювати план. Це не тільки в Україні так було, в усіх демократичних країнах світу під час масових війн, які потребують загальної мобілізації. Це загальна практика. Тому давайте слідувати загальній практиці і не  вигадувати велосипед. Все вже придумано і використано до нас. У нас зараз, якщо подивимося навіть на тактику організації військ, друзі, нічого не змінилося з часів Першої світової війни. Тактика піхоти, як вона була відпрацьована приблизно в 1917 році, так вона, застосування військ, мінометів, кулеметів, штурмових груп, взаємодії з танками, артилерією і авіацією, не змінилась. Вона так і є. Базові принципи залишились незмінними. Так, нові тактичні прийоми, нові високотехнологічні види озброєння, так, воювати зараз треба дронами, але коли ти наступаєш або обороняєшся, тобі треба дії наземних сил. Принципи тактики залишились незмінними.

- Як думаєте, в секретних пунктах плану є мобілізація з 18 років?

- Про це, насправді, президент не говорив. Він, насправді, навпаки, неодноразово казав, що мобілізація має бути  старше 25 років. Я вважаю це великою помилкою. Мобілізація в усіх країнах світу під час масової війни, так, вона починалась з різних вікових категорій. В Америці масова мобілізаційна армія, там була з 21 року мобілізація. Я так само вважаю, що мобілізація має бути з 21 року. Але абсолютно іншим має бути, якщо ми мобілізуємо молодих людей, нам потрібно абсолютно інший порядок підготовки. Молодь ми не повинні спалити отак бездарно, як спалюють людей, добровольців  мобілізованих зараз. Оце реально спалення людського ресурсу. І життя кожної людини, навіть якщо їй 70 років, так само воно важливо, як і життя 18-річного. Тому моє бачення  цього, ну, це взагалі Зеленський не обговорює, це велика помилка. З 21 року, на мій погляд, потрібно дійсно планувати мобілізацію, але підготовка молодих людей має бути значно довшою. Треба для початку, щоб зберегти молодь, зберегти для цієї молоді країну. Без мобілізації молодих людей з 21 року у нас великі проблеми з тим, щоб зберегти країну і повернути окуповані території. Тому потрібна програма мобілізації, потрібна програма підготовки. Давайте спочатку людей молодих можна готувати пів року, рік можна готувати. Це буде якісна підготовка,  в ізраїльській армії підготовка майже рік. Це правильний підхід до молодих людей. Вони можуть тривалий час бути в тилу, в резервних підрозділах. Не обов'язково їх одразу всіх на нуль. Але мають бути боєздатні і ефективні резерви здорових людей. Добре навчених, добре підготовлених, добре керованих. Тому, на жаль, все це не обговорюється взагалі. Питання мобілізації Зеленський не обговорює, просто йдуть популістичні заяви. Не будемо вбивати майбутнє, з 25 років не будемо призивати. Таке враження, що коли у нас гинуть на фронті люди в 26, люди гинуть в 46, то це не проблема для майбутнього нації. Та це катастрофа. Нам потрібна мобілізація великої кількості людей, щоб зменшити бойове навантаження на тих героїв, хто тримає фронт. І нам потрібні підготовлені люди, здорові підготовлені люди. Звичайно, їх не можна готувати так, як зараз. Це пов'язані питання. Не можна людей кидати на фронт після цієї низькоякісної підготовки в учбових центрах за один місяць. Це взагалі ні про що. Просто ні про що. І це злочинні взагалі дії на третьому році війни людей кидати в піхоту після того, як вони місяць посиділи в палатках в якомусь учбовому центрі. Це абсурд. Таким чином застосовувати людей не можна, але не тільки молодих. Взагалі ніяких людей не можна так застосовувати. 

- Зеленський навмисно завищує очікування щодо підтримки союзників. Навіщо?

- Ми про це говорили, тому що Володимир Зеленський, для нього основне питання в своїй політичній кар'єрі – це не брати на себе відповідальність за жодні проблеми. Він завжди шукає ворогів, на яких можна повісити відповідальність. Свою власну, за виконання своїх президентських обов'язків. Президент Зеленський завжди в пошуці ворогів. Тобто, він нічого не говорить, що він має робити для змін в країні. Він завжди каже, йому завжди хтось заважає. Завжди якісь погані люди. То йому олігархи заважали, він сказав, прийму закон про олігархів. Прийняли, але список олігархів так і не оприлюднили. Тому цей закон просто не працює. А на словах, з тими олігархами така йшла війна, так їх зараз там хотіли обмежити. Ну, справді, домовились, і нічого, крім балаканини пустопорожньої не було. Так само зараз Володимир Зеленський хоче перекласти всю відповідальність за те, що він не займається обороною України, не має стратегії дій, ніяких не робить висновків з наших поразок, з проблем, які є в військах. І він хоче перекласти відповідальність за проблеми на війні виключно на Захід. Гинуть у нас люди, втрачаються безвісти, даються дурні накази, не побудовано лінії оборони, немає правильного застосування військ, тактики. А це вже не до нас. Всі претензії до західних партнерів. Хай дають нам більше зброї. Ми маємо вимагати, але дива не буде. Від того, що наша влада і Зеленський постійно проклинає західних партнерів, звинувачує, що вони нічого не дають, хоча вони дали вже на десятки мільярдів доларів озброєння і фінансування пряме бюджету, країна залежить від їхнього фінансування. У нас нічого, зміни не відбуваються. Ця боротьба за точки на карті, ці еспешки без окопів, за які гинуть люди, це ж не західні партнери мають робити, це українське командування має робити. Міста ми втрачаємо, це ж не натівські генерали зараз мають обороняти Мирноград, Покровськ, Селидове. Це ж таки наші війська, там треба організувати. Про все це нема, все бажання перекласти знову на якогось поганого. Тобто Зеленський як знову ні до чого. От він сидить і на своїй посаді постійно вигадує, чому він ні до чого. І тут він ні до чого, і тут він ні до чого. Він тільки до хорошого. От коли щось хороше трапляється, він тут як тут. За проблеми він не відповідає і вирішувати нічого не хоче.

Мені прикро, що я сьогодні почув. Ми витратили купу часу і очікувань, сподівань на те, що насправді не має жодного практичного сенсу. Але це треба обговорювати, тому що Україні потрібен справжній план перемоги. В який повірить передусім армія. Який допоможе нашій армії зупинити наступ. Щоб ці торговці перемовинами, тобто торговці надіями і сподіваннями все ж таки почали щось діяти. Щось робити конкретне. Нам потрібно створювати громадську думку, яка змусить владу реформувати бойові дії, реформувати армію. Щоб ми на всьому фронті нищили ворога, так як ми нищимо його на багатьох ділянках, де весь російський наступ розбивається вщент з величезними втратами. Так має бути на всьому фронті. І ось тоді буде мир і перемовини. Ось це наш план перемоги. Зупинити російську армію і розгромити їхні ударні угруповання. Ось тоді, після цього, можливий мир. Якщо цього не буде, оця  балаканина, це буде просто історичне сміття. Макулатура. І тому, друзі, я хочу сказати, я вірю, що я знаю, я бачу, у нас є усі можливості для перемоги. У нас є люди, є командири, бійці, є озброєння, з яким ми можемо перемогти і змінити обстановку на фронті. Але для цього нам потрібно без цих марень почати постійно на кожному своєму місці говорити про реальні проблеми і шляхи вирішення. Нам потрібен громадський тиск на владу, на громадську думку, тому що Зеленський реалізовує тільки те, що популярно в суспільстві. Сам він думати не хоче, робити нічого не буде, змін ніяких здійснювати не буде. Щоб ми випереджали у змінах ворога, нам потрібен тиск на владу. Ну і найближчим часом я скажу своє бачення, що потрібно нам зробити для плану перемоги, для того, щоб  розгромити агресора. Дякую вам за ефір і слава Україні!"

Автор: Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ [2]

(Джерело [3]).

Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [4]

---

На цю тему:

• Президент представив без будь-якої конкретики новий "план перемоги", попередній план "просто пєрєстать стрєлять" не спрацював [5]