Бутусов: Про призначення Михайла Драпатого командувачем оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця"

Це значне призначення в силах оборони України, яке дійсно може мати серйозний вплив на подальший перебіг війни і прямо впливати на зупинку російського наступу і розгром російських ударних угруповань.

Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський офіційно оголосив про призначення нового командувача оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця". Замість генерала Гнатова призначений генерал-майор Михайло Драпатий.

Це фото Михайла Драпатого зроблено у червні 2014 року на кордоні, коли він ще командував другим механізованим батальйоном 72-ї бригади.

Значення ОСУВ "ХОРТИЦЯ"

Попередня посада Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського була командувач Сухопутних Військ - командувач оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця".

Драпатий є командувачем Сухопутних військ України і одночасно, як оголосив Верховний Головнокомандувач, має адміністративні повноваження на Сухопутні війська, які становлять більшу частину Сил оборони. Це основний інструмент, інституція по обороні України.

І Драпатий отримав посаду командувача ОСУВ "Хортиця", а це зараз фактично весь основний фронт бойових дій, весь фронт від Харкова до Запоріжжя, куди входить велика кількість різних ОТУ – оперативно-тактичних угруповань. Далі там вже ОСУВ Одеса починає по Дніпру керувати війною, є у нас наше угруповання ОТУ Курщина, яке керує бойовими діями і створює санітарну зону за межами України.

В чому важливість призначення Драпатого? До цього моменту Володимир Зеленський зосередив в руках під керівництвом однієї людини, Олександра Сирського, практично всі структури управління війною. Сирський був і головнокомандувач ЗСУ, і всі його люди були повністю призначені ним виключно на всі структури – на адміністративні, на командні. Одна людина, яку призначили без подання Сирського – це Вадим Сухаревський, командувач Сил безпілотних систем.

Володимир Зеленський зробив такий крок політичний. Така ситуація була у нас в армії і раніше, коли був Сирський командувач ОСУВ Хортиця, командувач Сухопутних військ і був Головнокомандувач Валерій Залужний. На перший погляд може здатись, що це та сама ситуація, і фактично Зеленський з Єрмаком компенсують вплив одного військового командира впливом іншого. Але на даний момент я в цьому рішенні якраз не бачу ніяких політичних мотивів, бажання політично посварити генералів, тому що якраз Михайло Драпатий – це людина, яка абсолютно до політики не має жодного стосунку. І вся його кар'єра – це кар'єра військового професіонала, яка була пов'язана зі службою у військах. І його призначення, на мій погляд, зараз – це не бажання мати якийсь вплив особистий на Збройні Сили, а це розуміння, що наступ росіян у 24-му році зупинити не вдалося, і наслідки цього жахливі. Великі втрати і втрати великої території - понад 4,5 тис. квадратних кілометрів території України.

Коли міняв Зеленський Залужного і призначав Сирського і давав йому всю повноту повноважень, президент так достатньо самовпевнено заявляв, що зараз ми стабілізуємо фронт, і було кілька заяв Верховного Головнокомандувача, що фронт вже стабілізований, що йде стабілізація і все добре. Виявилось, що всі ці оцінки стратегічні виявилися помилковими. Ті комплекси рішень, які готувала Ставка Верховного Головнокомандувача в 2024 році, виявилися, на жаль, провальними. Основний ресурс мобілізованих був направлений на 150-ті бригади, вони нові і використані абсолютно неефективно. На фронті оці всі доповіді -триматись, триматись, триматись, стояти на смерть, війна за точки, за які сточуються бригади, батальйони, - призвели до втрати боєздатності і потім хаотичного відходу. Ворог після взяття вже Великої Новосілки, виходу до Покровська і вже охоплення Покровська, вийшов фактично на кордони Дніпропетровської області, він вже там. І продовжувати війну в 2025 році так, як її вели в 2024 неможливо. Бо якщо ворог зайде вже в Дніпропетровську область, то це буде демонстрація того, що Ставка Верховного Головнокомандувача взагалі не контролює ситуацію, не здатна змінити несприятливий хід бойових дій. Щось треба змінювати. І тому відбулася заміна Гнатова, який просто був людиною Сирського, не був самостійним керівником ОСУВ "Хортиця".

Фактично в армії у нас немає керівників, вся ця вертикаль не працює, тому що Олександр Сирський розставив на всі посади, всі ОТУ і на ОСУВ тих людей, якими він може в будь-який момент зателефонувати і сказати роби так, як я вважаю, за потрібне. І через їхню голову втручатись в управління боєм бригад, батальйонів, всього іншого. Зараз ця система управління буде змінюватись.

Може виникнути у багатьох людей бажання протиставити Сирського з Драпатим. Я, відверто кажучи, цього не бачу. Михайло Драпатий – це не людина, яка в армії робила кар'єру, щоб з кимось конкурувати. І я вважаю, що насправді, якщо Олександр Сирський подивиться за кілька місяців на хід подальших подій, він зрозуміє, що призначення Драпатого – це не конкуренція з ним, а це навпаки посилення управління Збройними Силами, підвищення авторитету, керівництва Збройних Сил, підвищення авторитету Ставки Верховного Головнокомандувача. Звичайно, все це станеться тільки тоді, коли Драпатий отримає реальні повноваження.

Що може зробити Михайло Драпатий

Щоб зрозуміти, що це за командувач, я не хотів би тут оперувати емоціями. Оцінка будь-яких керівників має бути прив'язана до якихось показників, які ти можеш оцінити об'єктивно, проаналізувати, оцінити їхню діяльність. А не те, яка він хороша людина. Не те, що про нього пишуть - бойовий генерал. Армія – ієрархічна структура. Тут немає нічого наполеонівського зараз. Армія залежить від якісних результатів на кожній посаді.

Кар'єра Михайла Драпатого

Коли я дізнався про Михайла Драпатого і написав першу статтю [2], яка, виявляється, взагалі виявилась першою про його бойовий шлях. Це сталося 7 серпня 2014 року. Так, сталося, що в цей момент я був на зв'язку з командуванням 72-ї механізованої бригади, якою командував на той момент полковник Андрій Грищенко. Напередодні я був у секторі Д, бачив на власні очі обстановку на кордоні, як наші війська фактично змушені вести бій з росіянами, як російські війська безкарно обстрілюють наших воїнів на кордоні.

Що сталося 7 червня 2014 року

7 червня 2014 року українське командування почало проведення операції по блокуванню державного кордону України. Зі сторони Маріуполя угруповання 72-ї механізованої бригади у складі двох батальйонів, механізованих кадрових батальйонів цієї бригади, підрозділи 79-ї аеромобільної бригади і деякі інші наші частини мали пройти вздовж кордону, виставити мережу блокпостів, опорних пунктів, взяти під контроль панівні висоти і вийти на трасу постачання Краснодон-Ізварине. І таким чином, якби наші війська вийшли на Ізварине вздовж кордону, взяли під контроль всі шляхи постачання, ми би перекрили всі основні магістралі постачання російських військ окупаційних в Україні. І, звичайно, ворогу це б не дало можливість далі розгортати масштаби війни на Донбасі. На жаль, ворог мав повну інформацію про наші плани і чинив просто відчайдушний опір. Під час руху наших військ вздовж кордону росіяни з території РФ завдавали постійних ударів, ракетних, артилерійських, вели розвідку. І наші війська, коли дійшли до Ізвариного і розставили кілька батальйонів наших військ вздовж кордону, виявилося, що дійшло дві роти. І треба було перекривати кордон великими силами на великій площі. І ось ворог скористався цим, зосередив свої сили в районі Ізвариного і це селище нам, на жаль, взяти не вдалося. Це був, на жаль, такий поворотний пункт літньої кампанії Сил оборони на Донбасі. Ворог втримав Ізварине, втримав ключову трасу постачання, і завдяки цьому війна почала посилюватись, а всі наші підрозділи, які тримали оборону на кордоні, зазнали потужних масованих ударів російської артилерії, а також атак російських найманців, які намагались вибити деякі ключові опорні пункти вздовж кордону.

Одна з найвіддаленіших позицій від наших сил в районі Червонопартизанська - це були позиції якраз 72-ї бригади. Вони тримали фронт, і велика кількість російської артилерії по них била. Були значні втрати в техніці, втрати в людях. Основна проблема, що не було постачання. Ворогу вдалося його відрізати. І насправді наше угруповання там трималося тільки тому, що наші воїни і патріоти України, які тоді на кордоні з Росією там жили, на окупованій території, заганяли нашим військам воду, давали можливість харчуватись, і наші воїни виживали просто в дуже складних умовах, з дуже обмеженою кількістю води, практично без пального, без можливості поповнювати свої запаси. І склалась обстановка настільки важка, що на початку серпня російська регулярна армія почала захід в Україну. І в наступ на наші позиції включились російські регулярні війська.

Прорив батальйону Драпатого

В цей момент українське командування було змушене ухвалити рішення по відходу. Але як? Відходити треба було понад 40 кілометрів. І під обстрілами, при мінуванні доріг. І тут треба сказати, що не було на той момент ні старлінків, ні такого зв'язку. Зв'язок був по відкритому телефонному зв'язку. Дуже рідко був зв'язок по радіостанції, дуже нестійкий. І в цих умовах все залежало не від того, який командувач, який командир, скаже "вперед" або "стояти", а виключно від тих командирів, які були зі своїми бійцями. І коли треба було йти на прорив 3 серпня 2014 року, два командири 72 бригади ухвалили два різні рішення. Командир першого батальйону, який бачив, які втрати, який спротив чинить ворог, ухвалив рішення знищити все озброєння і вивезти особовий склад на територію РФ, на територію ворога, але який дипломатично не був ворогом, формально, щоб просто інтернувати війська, людей, і вивезти їх через російську територію вже на підконтрольну територію України. І перший батальйон 72 бригади зробив саме так. Але другий батальйон 72 бригади вирішив на власний розсуд, незважаючи на такі важкі умови, прориватись [3] до своїх, прориватись по території, яка нашими військами не контролювалася. Понад 40 кілометрів на рештках пального і без всякого сподівання, що хтось буде йти пробивати коридор на прорив.

Цим другим батальйоном командував Михайло Драпатий, майор. І 7 серпня батальйон Драпатого вийшов, вивів інші підрозділи. Всього під командуванням Драпатого з оточення вийшло 410 українських військовослужбовців. В цей день я написав про цей, дійсно, на той момент, це був справжній вчинок і справжній подвиг. Командирське рішення, коли командир залишився сам у дуже важкій обстановці, він ухвалив рішення на прорив і це рішення було виконане з мінімальними втратами. Під час прориву загинув один воїн 72 бригади і кілька бійців-прикордонників. Але вони вийшли зі зброєю, вони вийшли боєздатними і вони продовжили виконувати завдання.

Разом з Драпатим вийшло кілька офіцерів. Так, прорвались майже всі наші підрозділи, прорвались і інші командири 72 бригади, які були там, командир дивізіону реактивної артилерії Володимир Блануца і командир дивізіону самохідних гаубиць, підполковник Дмитро Храпач, всі вони також вийшли. Як і підрозділи 79, 24, 51 бригад, 3 полку спецназ, прикордонники.

Три доби проходив цей прорив. І з тих пір кар'єра Драпатого почала йти далі, розвиватись.

Він був направлений на навчання вже після такого реального бойового досвіду. І в 2016 році, після проходження навчання командир батальйону, після того, як він навчався в академії, потім займав посаду начальника штабу бригади, в 2016 році Михайло Драпатий був призначений командиром новоствореної 58-ї мотопіхотної бригади, яка створювалася практично з нуля. Три роки Драпатий створював цю бригаду, формував її прямо на пустому місці в Сумській області і отримував перший досвід вже бойовий командира бригади, вивів її в зону бойових дій, антитерористичну операцію.

Півтора року командував бойовими діями як комбриг. Далі знов було навчання і вже проходження в вищих штабах служби.

У 2022 році, всі ми пам'ятаємо, повномасштабне вторгнення, склалась критична обстановка на одній з ділянок фронту, а саме на напрямку Кривий Ріг. Ми пам'ятаємо, що після прориву ворога в півдні стався просто провал, розпад нашої оборони, вона була дуже слабка, на жаль, дуже погано організована. Ворог швидко захопив великі райони півдня України. І ворог вирвався на оперативний простір, і одним з напрямків, тобто два було тоді стратегічні напрямки, ворог вирвався на правобережжя України, і два угруповання російських військ пішли на дві стратегічних цілі. Перша ціль – на Вознесенськ, і друга в обхід Миколаєва на атомну станцію, у Вознесенську були наші склади озброєння, і це ключовий логістичний був вузол, і атомна станція поруч, і фактично ворог намагався оточити Миколаїв. Ситуація була вкрай загрозлива. А другий напрямок для ворога, російське угруповання через Баштанку по трасі Баштанка-Новий Буг пішло на Кривий Ріг. Фактично вони йшли в обхід Кривого Рогу, могли перерізати стратегічну Кіровоградську трасу, яка одна була з ключових трас живлення всієї України. І всередині березня в районі Баштанка-Новий Буг йшли дуже важкі бої, і ворог найближче наблизився на відстань до 15 кілометрів до Кривого Рогу. Найближча точка, коли заїжджали російські патрулі, була 12 кілометрів.

Складність обстановки була дуже велика, тому що обороною на цьому напрямку мало опікуватись угруповання військ Південь, яке відійшло з Чонгара. Командира угруповання військ генерала Соколова було відсторонено від посади, на його посаду призначили інших керівників. І, на жаль, через кілька днів один з керівників цього угруповання військ, коли ознайомився з обстановкою, наклав на себе руки. І вже наступного дня командування угруповання військ очолив Михайло Драпатий. Я якраз випадково приїхав разом з Дмитром Коцюбайлом (ДаВінчі) з його підрозділом, у Кривий Ріг, тому що ситуація була критична, в місті не було жодної боєздатної частини. Там була 60-та механізована бригада, яка формувалась, Інгулецька, але вона тільки формувалась. Тобто це просто були люди буквально з вулиці, з автоматами, з великим патріотичним настроєм, мотивацією, але без підготовки, без організації, з ліченою кількістю досвідчених офіцерів, командирів і практично з відсутнім важким озброєнням і навіть ліченою кількістю гранатометів. Поспіхом перекидали якісь підрозділи, але всі розуміли, що основні бої зараз в районі Вознесенська і прикрити саме Кривий Ріг і вихід на Кіровоградську трасу так глибоко в нашу територію великих сил виділити тоді вже не могли. І от я пам'ятаю, що на все це угруповання військ на момент прибуття Драпатого видали з якогось резервного арсеналу вісім несправних гаубиць Д-20 і десь близько 7-8 танків, яких тільки що з бази зберігання зняли і вони теж не могли вступити в бій, їх треба було ремонтувати. Тоді прибув Дмитро Коцюбайло, він взяв дві гармати, відремонтував їх і почав виконувати бойові завдання, завдавати ураження по російських окупантах. Це була основна ударна сила.

Ми приїхали з ДаВінчі якраз в той день, коли був призначений тільки Михайло Драпатий і я бачив, як швидко він ухвалює рішення в такій критичній обстановці. Швидко ухвалює і створює довіру серед підлеглих, тому він одразу ухвалив рішення і включив в першу чергу ДаВінчі як розвідувально-ударний підрозділ для того, щоб завдавати ураження російським окупантам, не давати їм можливість накопичувати боєприпаси і бойову техніку.

У мене на каналі є відео, як якраз під Кривим Рогом одразу після того, як дві гармати Драпатий видав ДаВінчі, ми виїхали на бойові стрільби, і підрозділ ДаВінчі знайшов російський склад боєприпасів великий, куди вони завезли велику кількість боєприпасів, в один з ангарів під Кривим Рогом. Це було приблизно 20 кілометрів від міста, і гармати точно уразили цей ангар, був такий величезний вибух. Після цього вступив в командування групуванням військ Південь Драпатий. Згодом це угруповання військ було перейменовано вже на угруповання військ Херсон.

Бої за Херсонщину

На той момент Драпатий робив те, що міг на своєму напрямку, війська там були не найбільш боєздатні, але тим не менше, він вибудував систему управління, організацію військ, і його завдання було блокування оцього Херсонського плацдарму і поступово його звуження. За Херсонщину, ми пам'ятаємо, були дуже важкі бої, і 29 серпня 2022 року українське командування підготувало таку масштабну наступальну операцію, яка мала на меті з кількох напрямків прорвати оборону, але тоді на Херсонщині ворог зосередив свої найкращі відбірні сили. Там були в повному складі угруповання російських повітрянодесантних військ, всі основні дивізії, бригади, кілька бригад спецназу, ворог зосередив там підрозділи 22 армійського корпусу, морську піхоту. Еліта російської армії, велика кількість озброєння і, на жаль, через певні також і тактичні проблеми в організації цього наступу, яким керував генерал Мойсюк як представник головнокомандувача ЗСУ, тоді прорвати оборону не вдалося. Ворога просто скували боями і от на протязі 29 серпня, вересень, жовтень, наші війська проводили важкі лобові атаки. Ворог не міг перекинути свої резерви з Херсонщини на напрямок, де тоді генерал Сирський проводив Балаклійську наступальну операцію в Харківській області.

Позиційна війна на Півдні

Після цих боїв вже угруповання військ Херсон очолив Драпатий, угруповання військ Південь було перейменовано на угруповання військ Херсон. Херсон було звільнено нашими воїнами і почалась позиційна війна вздовж Дніпра, війна за острови, війна за контроль прибережної смуги. І в цих боях вже я відмітив роботу генерала Драпатого, оскільки він організував, на мій погляд, дуже ефективну взаємодію і організацію розвідки ураження на Херсонському напрямку.

Там працювала дійсно система управління і розвідки, яка дозволяла завдавати великих втрат ворогу. Було побудовано взаємодію дронів, підрозділів РЕБ, і величезні втрати російських військ на Херсонщині і потім за Дніпром – це результат реально злагодженої і грамотно організованої роботи ОУВ "Херсон".

Треба відмітити, що операція в Кринках, достатньо сумнівна по результатах, до неї Драпатий не має стосунку, нею повністю командував на той момент командувач морської піхоти генерал Содоль.

Призначення на посаду заступника начальника Генерального штабу

Почався наступний етап кар'єри, коли 8 лютого 2024 року Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський ухвалює рішення про заміну Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на Олександра Сирського. Наступного дня Указом президента Михайла Драпатого призначено на посаду заступника начальника Генерального штабу. З чим це пов'язано? Перед тим, як проводити заміну Залужного, команда Зеленського проводила опитування у військовому середовищі, серед тих людей, хто цікавиться війною, скажімо так, хто формує свою думку про війну, і серед військового командування, серед керівників відомств, які займаються війною, - хто повинен отримати підвищення серед військових. Ну і от серед тих, хто отримав підвищення, на посаду командувача Сил безпілотних систем був призначений Вадим Сухаревський, а на посаду заступника начальника Генерального штабу з бойової підготовки був призначений Михайло Драпатий. Але, в принципі, попрацювати на цій посаді Драпатий не зміг тривалий час, тому що 10 травня 2024 року розпочався, насправді, довгоочікуваний наступ російських військ на Харківщині. Довгоочікуваний, тому що, насправді, ніякої раптовості в ньому не було, і наше командування, завдяки розвідці, за півтора місяці знало про характер дій противника, ми деталізовано мали уявлення про розгортання російських військ, план їхніх дій, склад, все, що вони можуть зробити. І з кінця квітня війська на Харківщині були приведені в повну бойову готовність. Тим не менше, 10 травня стався той провал, через який зараз гучна кримінальна справа, затримано два генерали і один полковник Збройних Сил. І в той день відбулася, дійсно, втрата управління, на жаль, наших військ на Харківщині. З чим це було пов'язано? З комплексом причин.

Насамперед, я вважаю, що відповідальність на цьому, звичайно, є, якась доля є на тих керівниках, кого затримали, але передусім на тих, хто їх призначив. Тому що ні генерал Галушкін, ні генерал Горбенко за час антитерористичної операції, операції об'єднаних сил, як до війни, вони не мали реально бойового досвіду управління військами і не проходили кар'єру поступово від угруповання військ до угруповання військ. Раптом їх туди поставили на цей напрямок, і потім керівники, які їх призначили, а це генерал Содоль, Сирський, сам Зеленський, який інспектував, вони призначили людей і потім дивуються, чому вони не можуть виконати поставлені завдання. Тому що ви призначаєте людей, у яких немає належного досвіду управління бойовими діями в складній обстановці. На це наклались і інші фактори. Дійсно, ворог намагався якісно організувати наступ, подавив на кілька годин сигнали старлінків, вимкнулася трансляція з наших розвідувальних коптерів. Також дуже мало сил було на напрямку, і вони були дуже сильно розтягнуті, і не була побудована ні взаємодія, ні резерві не могли втручатись. Була велика кількість прорахунків. Але результат був настільки емоційний, настільки були політичні наслідки, такий піднявся інформаційний шум в інтернеті, такий розголос, що нашим військам доводиться відходити, і незрозуміло, де той рубіж, де вони будуть зупинені, що 10 травня Ставка Верховного Головнокомандувача, це було зібрання не формальної Ставки, а обговорення цієї ситуації, коли і Сирський, і Зеленський, і Содоль визнали, що там втрачено управління на деякий період, і незрозуміла обстановка, було ухвалено рішення по відстороненню командувача ОТУ Харків генерала Галушкіна від посади і призначення нового командувача, і командиром ОТУ Харків було визначено генерала Драпатого, який якраз був у Києві. Драпатий виїхав і 12 травня вже прийняв всі справи, 11-го вже він був на місці в Харкові, почав управління, почав приймати справи, входити в курс обстановки, 12 травня очолив ОТУ Харків.

Харківщина

Треба відмітити в даній обстановці швидкі оперативні рішення головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, який для того, щоб виправити ситуацію, одразу перекинув на цей напрямок нові боєздатні війська. Тобто на Харків безпосередньо, на район Липці була направлена наша 13-та бригада Нацгвардії "Хартія". І на село Глибоке зайшов батальйон 92-ї штурмової бригади. І цими силами був прорив ворога на Липці, на Харків зупинений. Район Стариці прикривали, обороняли воїни 42-ї механізованої бригади. А у Вовчанську вступили в бій підрозділи 57-ї мотопіхотної бригади. І по тривозі туди прибули підрозділи 82-ї десантно-штурмової бригади.

Отже, почались бої, і завдяки підходу резервів, звичайно, ситуація була вже стабілізована. Але тут важливо відмітити роль Драпатого в цих подіях, боях. Я також був там на місці, ситуація видавалася на перший погляд дійсно некерованою. Я прибув на місце і бачив, як сходу наші підрозділи вступають в бій за Липці. В міру того, як вони висувались із Серебрянського лісу, заходять одразу на Липці, на Вовчанськ. І ситуація була дуже важка, лінії фронту не було. Там не було ніяких серйозних укріплень. Були кілька виритих опорних пунктів, але вони були непридатні для оборони, достатньо неякісні. Без полоси забезпечення, без смуги якоїсь оборони. І ситуація виглядала важко, а ворог дуже організовано за серйозної авіаційної підтримки і підтримки дронів просувався вперед по посадках. В цих умовах я побачив, як Драпатий вивчає ситуацію, як він ухвалює рішення. Ситуація критична, така сама, як у нього вже була в Кривому Розі, як була у нього колись на кордоні. Це не був такий, знаєте, приїзд Наполеона, який все знає, одразу каже, як треба робити. Драпатий вивчав обстановку постійно і він роздавав смуги відповідальності кожному командиру бригади, намагався забезпечити в першу чергу не управління якимись точками на карті, не боротьбу за якийсь окремий пункт, а він намагався побудувати взаємодію і адекватне застосування на рівні командирів бригад, командирів частин. І через деякий час стало очевидно, що ворог після прибуття наших резервів проводив шалені атаки, це був 18-й армійський корпус, вони проводили шалені атаки, значну кількість резервів, великі маси піхоти йшли, але наші війська розгорнулись, адекватно побудували взаємодію, розвідку, систему ураження, і через деякий час це був бетон, і ворог не зміг вже пройти нікуди, всі атаки почали відбуватись з величезними втратами.

Мені запам'яталась історія, один з перших днів, коли наші війська вели зустрічні бої під Липцями, і один з наших опорників був захоплений. Один з наших новоприбулих підрозділів, які розгортались на великому фронті, зайшли на відритий опорний пункт, але не змогли його втримати, і ворог взяв його штурмом. Позиція була, насправді, дуже незручна, тому що підходи до цього опорного пункту були по відкритому полю повністю відкриті. І його оборона була вкрай ускладнена. Той, хто це проєктував, очевидно, не мав ніякого розуміння, що таке бойові дії. І мені тоді запам'яталося, як Драпатий прийняв доповідь, я думав, що буде якась зараз, як дуже часто буває у нас у наших генералів, яких тільки ставлять тим більше на посаду, які страшенно бояться її втратити, буде істерика, намагання негайно відновити, завтра на 6.00, атака, всі сили зосередити. Драпатий подивився на обстановку, оцінив її, і без всяких емоцій і нервів дійшов до висновку, що дійсно обороняти цей окремий, висунутий вперед опорний пункт складно і немає сенсу з тактичної точки зору. І зосередився на головному, не на доповіді, що там все зроблено для відновлення, а на тому, що все ж таки треба вибудувати для початку рубіж оборони. І він без цих істеричних ноток нормально просто поставив завдання командиру бригади скоригувати свої дії в цьому районі. І треба відмітити, що це був єдиний опорний пункт, який був взагалі на великій ділянці після вводу резервів втрачений. І фактично після цього наші воїни змогли, зосередились і після того провели цілий ряд наступальних операцій і ворога вибили вже далеко-далеко від Липців, на кілька кілометрів. Так що зараз завдяки такому адекватному підходу, який я бачив в критичній обстановці, коли людина щось не розуміє, щось вивчає, намагається розібратись, а не робить і працює просто як бюрократ. І в нас така велика кількість військових бюрократів, які воюють по карті і не розуміють, що відбувається.

Драпатий був у штабах бригад, він вивчав обстановку на місці, перевіряв реальну лінію фронту, перевіряв її різними способами, не тільки по доповідях різних підрозділів, а ще й аеророзвідкою. І це сприяло швидкій стабілізації обстановки.

13 травня я написав, що ситуація хоча й дуже важка, але вона стабілізована і ворог буде розбитий на харківському напрямку. Це була командна робота, не треба зараз там оспівувати, що Харків врятував Драпатий, це реально перебільшення. Він зіграв на своєму місці правильну стабілізуючу роль, але там в тій ситуації по рятунку фронту, звичайно, зіграла команда, тобто Олександр Сирський в першу чергу, який туди зосередив на той напрямок боєздатні резерви, одразу швидко перекинув, командири цих бригад, які були притомні. І, хочу сказати, передусім - самі воїни. Та ситуація, коли люди відчували, що ворог може знов зайти до Харкова, підійти до Харкова, може захопити Вовчанськ, що від людей залежить зараз весь фронт. Я пам'ятаю, яке було натхнення у бійців і воїнів, і кожен робив тоді просто максимум можливого у вкрай важкій обстановці, якої раніше не було. Таку кількість дронів, як росіяни там застосували на той момент для підтримки наступу, я ще на той момент не бачив. Тобто це була дійсно величезна кількість дронів, масовано застосовувалась по вузьких ділянках фронту. І ми бачимо, що в тих важких боях кожен проявив себе. Ключову роль зробили українські піхотинці. Піхота 125-ї бригади тероборони, на деяких позиціях вони не відходили взагалі і втримали свої позиції весь час. 415-й стрілецький батальйон, який після відходу до Липців потім бився там і мав значні втрати. Воїни, звичайно, бригади Хартія, 13-ї бригади Нацгвардії.

Піхота Хартії в зустрічних боях проявила себе на дуже високому рівні. Після певних, на початку, неузгодженостей і кількох невдач вони опонували повністю лінію оборони і відкинули потім ворога дуже далеко. Воїни спецназу, сили спеціальних операцій, 8-й полк спецназу, який дива робив на тому початковому етапі російської навали. Бійці ГУР, підрозділ Шамана і різні інші наші підрозділи, ГУРівські, 57-ма бригада, 82-га бригада. Я хочу сказати, що наші воїни проявили себе на найвищому рівні. Але і командування відповідало тому рівню завдань, який був. І оце командування тоді, командувачем ОТУ був Драпатий, воно системно в команді проявило себе на високому і гідному рівні.

Далі, після цього результату на Харківщині виникла ситуація критична інша, яку також був направлений Драпатий тушити. Внаслідок дуже сумнівних рішень, на жаль, українського вищого командування була проведена невиправдана ротація сил. 24-та механізована бригада була знята з району оборони Торецька і Нью-Йорка і перекинута на Часів Яр. На її місце зайшла 41-а механізована бригада. Я писав про її командира, полковника Ромашка. Наслідки були, на жаль, трагічні. Бригада зазнала значних втрат на Часовому Ярі. І коли вона зайшла в смугу 24-ї бригади, обороняти цей район оборони, вона вже фізично не могла. Хоча доповіді командира були інші. Ну і це рішення Олександра Сирського, на жаль, призвело до того, що ворог дуже швидко відкинув підрозділи 41-ї бригади з позицій з лінії оборони, яку наші війська обороняли до того 2,5 року. І ворогу довелось вести важкі зустрічні бої в Торецьку, в Нью-Йорку. Була критична ситуація і, на жаль, на цей напрямок була призначена людина, яка ніколи не командувала ні батальйоном, ні бригадою. Полковник Ледовий з командування Сухопутних військ, якому чомусь дуже довіряв Олександр Сирський. З незрозумілих причин, тому що проходження кар'єри у Ледового не було командне. Це така ситуація, як на ОТУ Харків була з призначенням Галушкіна, коли людину без досвіду управління угрупованнями військ і навіть бригадами відправляють одразу командувати ОТУ. Наслідок був той самий. Ледовий фактично розвалив управління військами. Там був повний хаос, брехня в доповідях на кожному кроці, повна недовіра командирів, погана взаємодія військ. Просто була жахлива ситуація.

Ну і через деякий час до керівництва країни дійшло, що так далі не можна, бо можна провалити весь фронт. І Ледового замінили у вересні 24 року. Дуже дорого коштувало нам всім, і нашій країні, і нашій армії, великих втрат таке некомпетентне управління. І на посаду був призначений Михайло Драпатий.

ОТУ Луганськ

Що зробив Драпатий в першу чергу? Він взяв усіх офіцерів штабу ОТУ Луганськ, розіслав для того, щоб звірити реальне положення військ. І в кожну військову частину приїхали офіцери штабу з завданням не просто подивитись на карті деякі точки, а з дроном полетіти, щоб пересвідчити, що на цій позиції саме наші бійці. Причому були ситуації, коли деякі підрозділи не дозволяють піхоті виходити взагалі більшу частину доби на поверхню, для того, щоб ховатись від ворожих дронів. І в одній з військових частин представник штабу ОТУ Луганськ був добу на командному пункті, щоб в той момент, коли на тій позиції бійці виходили.

Ті кілька хвилин, коли піхотинці виходять з позицій для того, щоб отримати підкріплення, ротацію або вантаж, щоб подивитись, пересвідчитись, що це дійсно наші бійці, що вони керовані, що є з ними зв'язок. І отак Драпатий зробив по всьому фронту ОТУ Луганськ. Достатньо швидко була встановлена вся лінія фронту, реальна, а не та, що на карті. Виявилося, що за часи управління Ледовим величезна кількість позицій, які відмічені на карті, насправді там нікого нема, полоса інша, смуга інша ОТУ Луганськ. Але це було дуже важливо, тому що Драпатий одразу показав, який насправді вигляд має фронт. І так само, як на ОТУ Харків і на ОУВ Херсон, він не карав командирів, не сварив за те, що вони десь відійшли. Він карав за брехню в доповідях. До цього він ставиться абсолютно вороже. І він намагався там, звичайно, разом з командирами бригад, вибудовувати рішення, які б дозволили стабілізувати оборону. Не шляхом "вперед-вперед, відновіть, я на вас відкрию службове розслідування, я вас покараю, знищу", а тим, що він разом з командирами шукає рішення і намагається знайти оптимальні рішення в обстановці, довіряючи людям і даючи їм самим можливість ухвалювати рішення, чого взагалі не було при Ледовому. І Драпатий проявив ще здатність відстоювати свою позицію, свої рішення, тому що на деяких ділянках довелось визнати, що наші війська відійшли. На ділянці однієї з бригад виявилось, що насправді 16 позицій, які в ній були відмічені, насправді вона не займає. І фактично була брехня в доповідях, брехня вимушена, тому що командувач Ледовий вимагав, залякував, ну і просто був повний безлад.

Так от стабілізація ОТУ Луганськ знов пов'язана не з тим, що Драпатий себе повів як якийсь Наполеон, просто унікальна людина, месія. Це була злагоджена робота. Він не намагався бути ефектним, він намагався бути ефективним на своїй посаді і не втручався на ті рівні і нижчі, якими він не повинен безпосередньо керувати. І виявилось, що для стабілізації обстановки на фронті ОТУ Луганськ, насправді, нібито і прості рішення, вони прості на словах і вони складні у виконанні. Тому що виконати, от так як я просто зараз кількома фразами розкажу завдання, адекватно оцінити обстановку на ділянці конкретної бригади, яка змінюється під час наступу ворога, вкрай складно. І вирішити, що прийнято, на що бригада може йти, на що ні, з чим може погодитись вище командування, з чим ні, дуже непросто, насправді, найбільш складна історія. Це і є військове мистецтво під час бою в обороні. Ну і це завдання було вирішено.

Яких змін очікувати на фронті?

Я для себе окреслив такі риси Драпатого, які, на мій погляд, війська мають побачити. І в тому разі, якщо у Драпатого буде самостійність.

Перше, Драпатий буде перевіряти реальну обстановку, не по доповідях, не по точках на карті, а через дрон, через доповіді суміжних підрозділів. Бо Драпатий на Харківщині неодноразово, коли суміжні підрозділи давали протилежну інформацію, бо командири різні, він розбирався. І навіть, коли він когось знав, але людина вводила в оману, він не намагався приховати. У нього нема любимчиків. Як це є у деяких інших наших вищих військових керівників. Є у нас такі незмінні командири бригад, яким можна все – здавати міста, села, провалювати все, втрачати людей, а їх тримають на посадах. Так от, таких любимчиків собі Драпатий не створював.

Буде розбір, де реальні позиції розташовуються. Це ключова історія, тому що всі претензії у нас особового складу до генералів – це, що брехня у нас в доповідях, її вимагають начальники зверху. Воно все йде зверху. Тому, звичайно, якщо Драпатий перерве оцей ланцюжок брехні з Києва туди в війська, коли ставляться нереальні вимоги, нереальні погрози за нереальні завдання, якщо це буде перервано, це прямо буде величезний внесок в нашу перемогу. Тобто, перше, реальна обстановка.

Друге. Відповідальність. Дуже важливо, що Драпатий не намагається, як у нас робить більші, на жаль, керівників наших Збройних Сил, майже всі, скажімо так, перекласти відповідальність на підлеглих. Для того, щоб можна було доповісти президенту, на Ставці або комусь ще, що це не я винуватий, у мене все добре, всі накази добрі, а це погані солдати, командири батальйонів, командири бригад. Отакого абсурду Драпатий, на щастя, не робить. Він не підла людина, на відміну від багатьох, на жаль, наших людей з високими погонами вислуги. Тому я очікую, звичайно, що у нас припиняться ігри, коли командирів бригад, командирів батальйонів, генерали, командування виховує виключно погрозами, ультиматумами, службовими розслідуваннями і кримінальними справами. Оцю злочинну практику погроз у військах треба припинити. Це дискредитує, взагалі, керівництво армії, керівництво країни, яке це підтримує ці дурні погрози військовим командирам на всіх рівнях. І перекидання на них відповідальності. Відповідальність в армії має бути спільна. Від керівника вона починається. Хтось зверху має брати на себе відповідальність за те, що відбувається внизу. І не перекладати її вниз.

Оцінка обстановки. Рішення мають відповідати реальній обстановці. Бо у нас велика кількість політичних завдань. Війська у нас в багатьох битвах тривалий час виконували нереальні завдання, невигідні нам з тактичної точки зору, тільки для того, щоб продовжувати ще кілька днів чи пару тижнів відписувати, що ми там втримаємо якийсь населений пункт. От як зараз у Великій Новосілці йде. Невигідна ситуація. Ну навіщо тримати людей там? Ну вона невигідна ніяк. Це неможливо втримати. Бахмут, Авдіївка. Це було багато разів. Коли замість реальної оцінки обстановки люди сидять в Києві в штабі і так собі щось чухають і кажуть ну нам треба ще кілька днів, це політично, ми не хочемо погані новини повідомляти, відосік доведеться записувати, визнавати. Ми не хочемо. Через це кладуть людей, боєздатність підрозділів втрачається, через те, що ставляться нереальні завдання. Я сподіваюся, що буде адекватна оцінка обстановки і ми почнемо замість політиканства в управлінні військами все ж таки просто адекватний професійний підхід.

Наступне.Дуже важливо. Драпатий не втручається в нижчі рівні управління. У нас, на жаль, ситуація склалась у військах, коли, наприклад, Олександр Сирський хоче втрутитись в управління боєм якоїсь роти, батальйона, і напряму собі з Києва керує, це Муженка така практика, керувати з кабінета по телефону боєм батальйона чи роти. І оце продовжується. Всі ці уроки, на жаль, за 10 років ми не вивчили, наша армія, і досі це телефонне управління по телефону генералом, який просто не мав у житті досвіду командування в бою ні ротою, ні батальйоном, ні бригадою, але кортить чимось покерувати з кабінета безпечного.

Так от, це треба завершувати. У мене була можливість говорити керівництву Збройних сил, що втручання Сирського в те, що він сам через голову ОТУ, через голову тактичної групи, через голову командувача ОТУ, через голову командувача ОСУВ, втручається в управління військами і застосовує 155-ту, 32-у бригаду під Покровським, застосував своїми наказами, послав деякі підрозділи, туди де наших давно не було. До чого це призвело? Отакі абсолютно невдалі рішення. До втрат і до зриву бойових завдань. Ну не можна втручатись через рівні управління. Система управління ієрархічно побудована, щоб вона працювала на своєму рівні. І кожен ніс відповідальність командувач на своєму рівні. Я не бачив у виконанні Драпатого, щоб він втручався в застосування військ підлеглих, щоб він втручався в повноваження, влазив в управління боєм командира бригади, командира батальйону. На щастя. І сподіваюсь, що цього не буде. І нарешті ОСУВ Хортиця буде керувати ОТУ. Буде контролювати тактичні групи, бригади, але не буде втручатись в управління тактичними групами і бригадами через голову ОТУ. Буде нормальна ієрархія управління, якої нема зараз в армії. Бо цей безперервний пожежний ручний режим і одна невиспана людина, яка по телефону всім дає вказівки на 100 бригад по фронту, -з цим треба закінчувати. Це абсолютно абсурдна практика управління військами. Якщо якийсь генерал хоче командувати бригадою або батальйоном, він має просто чесно повідомити керівництву країни і поміняти посаду. І керувати боєм бригади або боєм батальйону. Відчути, що це таке. Не втручатись через чотири щаблі ієрархії вниз. Це тільки заважає управлінню і абсолютно негативно позначається на управлінні військами.

П'яте. Драпатий приділяє увагу побудові взаємодії. Це дуже важливо, тому що велика кількість підрозділів на фронті, вони з різною боєздатністю, з різним комплектом озброєння. У них у всіх є проблеми флангів, проблеми підтримки один одного. І все це взаємодія, яка вибудовується в процесі. Її одним наказом не можна зробити. Це теж творчий процес, він гнучкий. Керівник, командувач повинен, звичайно, цьому приділяти увагу. Це його дуже важливе завдання. Побудова взаємодії. Бо у нас дуже часто є ситуації, коли ворожі стосунки між підрозділами, приданими підрозділами, підрозділом, в смузі якого вони перебувають, між підрозділами, які є сусідами. У них спільні фланги, суміжні. Це виникає тому, що цю взаємодію зверху і треба будувати. Вона сама не приходить. Хтось має людям вказувати, як ти маєш працювати. Ти, ти, ти, згідно зі спільним задумом.

Далі. Я сподіваюся, що буде все ж таки професійне спілкування в військах. Без істерики, криків, без мату оцього, який, на жаль, неадекватний в управлінні, який багато керівників застосовують через відсутність професійних здібностей. У Драпатий те, що я бачив на Харкові, це людина, яка сумнівається і на Харкові, і, до речі, на Херсоні. Це людина, яка сумнівається в собі, в своїх рішеннях до моменту їх ухвалення. Він шукає рішення, він шукає різних людей, збирає думки. Це не та людина, яка б'є кулаком по столу, є моя думка і інша - неправильна думка. Це людина, яка шукає рішення, особливо в критичних ситуаціях. Він стає жорстким тільки, коли він це рішення для себе ухвалив і його реалізовує, а не просто діє, як людина з однією ізвіліною, яка просто вперед-вперед-вперед. Як, на жаль, у нас також має місце.

Наступне - це застосування нових методів ведення війни. На ОУВ "Херсон" Драпатий побудував дійсно систему розвідки, систему взаємодії дронів і засобів радіоелектронної боротьби. І коли я писав, вітав його призначення на посаду заступника начальника Генштабу, я визначав в першу чергу, що та взаємодія і ефективність застосування дронів і РЕБ, це дійсно потрібна для нас історія, яку треба масштабувати.

Восьме, останнє, що важливо. Драпатий намагається бути самостійним і відповідальним за свій напрямок, не допускати втручання в свою сферу відповідальності. Це також дуже важливо, тому що у нас велика кількість в армії є керівників-кар'єристів, які просто аби чого не вийшло лякаються будь-якого окрику начальства, навіть попри необхідність змінити повну невідповідність цього реальній обстановці. Так що оці вісім основних рис Михайла Драпатого, які я очікую. Адекватна правильна оцінка обстановки, розгалуження рівня відповідальності, припинення втручання управління війська вищого керівництва на тактичний рівень, адекватна логіка застосування, побудова взаємодії між підрозділами, побудова взаємодії розвідки РЕБ і засобів, і безпілотників, дронів усіх видів і типів, і, звичайно, відповідальність, самостійність за фронт, за фронт "Хортиці", і яку відповідальність командир розділяє разом зі своїми підлеглими, які намагаються вибудувати команду, не бути зіркою, яка фотографується, приїжджає раз на тиждень на якийсь КСП батальйону чи бригади, робить фотографії, викладає їх у Фейсбук і розповідає, яка він популярна в армії особа. А людина, яка без піару і без оцих фотографій, фотосесій безкінечних, намагається будувати на ділі довіру до себе, довіру, яка на справах і на вчинках ґрунтується, а не на тому, що він забігає до якихось кабінетів і поблажливо розповідає, як він всіх любить, поважає і виконує будь-який навіть дурний наказ. Оці лестощі вищого керівництва, оцей поблажливий тон – це просто ганьба. Для армії, звичайно, все це на вищому рівні абсолютно неприйнятно, бо це не призводить ні до чого, ні до яких результатів, як ми бачимо за ці три роки. Нам потрібен інший професійний тон розмови в армії. Для мене ще важливо, яких керівників буде наближувати Драпатий. От я оцінюю командирів по тому, кого вони наближують. Дуже часто ми бачимо, що призначають людей, які не мають взагалі досвіду управління, не є самостійними командирами. Це абсолютно неприйнятно.

На ОТУ Харків, я приємно був здивований, Драпатий призначив начальником штаба командира 128-ї, на початку війни він був командир 128-ї гірсько-штурмової бригади - Олега Гончарука. Олег Гончарук – це був один з тих комбригів, які приймали перший удар ворога. І абсолютно гідно себе проявили в цих важких, складних боях, брали на себе відповідальність, діяли самостійно, ініціативно. І, на жаль, більша частина, майже всі ці комбриги, їх зняли з командних посад, їх зняли з бригад, тому що вони неслухняні, вони не воюють за точки на карті, вони відповідальні за своїх підлеглих, вони не можуть закрити очі і послати на смерть кілька десятків своїх підлеглих, бо вони вирощували ці бригади і відповідають за своїх людей.

На жаль, у нас таких командирів дуже часто, ну їх дуже, майже всіх познімали з посад. Тих, хто казав "ні" генералам, які давали неадекватні накази. Гончарук - командир, який пройшов тривалий шлях, був і начальником штаба бригади, і комбригом. Зараз сподіваюся, що таких саме командирів з репутацією, які мають реальний досвід вчинків, які можуть дійсно показати себе під час оцієї повномасштабної війни, саме вони будуть призначатися на відповідальні посади як в ОСУВ Хортиця, так і в ОТУ. І тактичні групи, які підпорядковуються Хортиці. Сподіваюся, що ми це побачимо, ці призначення, і у нас припиниться практика якихось любимчиків, фаворитів, випадкових людей призначати на високі командні посади. Ну, а потім їх віддавати під суд. За що? Так от, сподіваюся, що все це буде зроблено, і ці зміни на нас очікують.

Ну, а я буду інформувати, чи дійсно зможе Драпатий зробити так, як зараз я розповів, вже на оперативно-стратегічному рівні.

Дякую, що ми продовжуємо разом з вами боротьбу за Україну і віримо, що ті зміни в керівництві Збройних сил, Сил оборони, усіх нас посилять

Слава Україні!

Авто: Юрій Бутусов, головной редактор видання Цензор.НЕТ [4]

Фото автора

«Аргумент» [5]

На цю тему: