Бутусов: Що Путін після виборів робитиме на фронті

Важная новость

Стрім присвячений тому, що на нас чекає зараз, після перевиборів Путіна і того, що відбулось в Росії. Я не можу це назвати виборами влади. Росія обирала не владу. Росія обирала війну.

Росіяни обрали війну

Це була явка за війну і за знищення України. І більшість росіян, звичайно, в цьому взяли участь. Тому, отримавши тепер таку додаткову підтримку, режим Путіна, звісно, буде здійснювати подальші кроки, реалізовувати свою стратегію по повному знищенню України, про що вони постійно заявляють і про що Путін говорив і перед цим спектаклем у Російській Федерації і після.

Говоримо: обстановка на фронті, як завжди даємо аналіз по картах коротко, по всіх основних найгарячіших напрямках, далі говоримо про те, що відбулось в Росії і про те, що Росія зараз буде робити після виборів. Ми з вами вже бачимо основні напрямки. Потім – як може зреагувати Україна.

Дякую вам за те, що дивитесь. Дякую 2114 спонсорам, які щомісяця підтримують канал Бутусов+, роблять можливою роботу нашої команди і регулярні стріми. Дякую усім, хто максимально активно підтримує нашу роботу.

Подивимось для початку карти, що відбувається на фронті.

Мапи бойових дій. Аналіз обстановки

Лиман-Кремінна

19 березня. 755 день війни. Обстановка в районі Лиман-Кремінна. Ворог продовжує наступальні дії в напрямку села Терни, села Ямполівка. Намагається просунутись також на село Торське. Багато разів з вами говорили про обстановку на цьому напрямку. Ворог буде намагатись вийти на Оскольський рубіж. Вихід на Оскольський рубіж, на оцю мережу від села Зарічне, Торське аже до того місця, де Оскол впадає в Сіверський Донець і до Куп’янська на півночі дозволяє ворогу захопити дуже зручний природний рубіж, який стане для нього базовим, закріпитись на цьому рубежі. І після того, як ворог там закріпиться, вибити його – це буде максимально складне завдання.

Одночасно вихід на цей рубіж дозволить ворогу наблизитись, зав’язати бої за Куп’янськ і відрізати фактично ту велику ділянку, великий район Серебрянського лісу, який зараз обороняють українські воїни. Таким чином, одночасно ворог створить загрозу і місту Лиман. Так що тут тривають дуже важкі бої, запеклі. Звичайно, інтенсивність цих боїв деякий час, поки ворог всі підкріплення кидав на Авдіївку, трохи зменшилась. Зараз вона знов збільшується. Наші воїни завдають ворогу великих втрат. Але противник на деяких ділянках, на жаль, намагається продовжити просування.

Авдіївка

Це вже район Авдіївки. Бердичі, район Бердичі-Тоненьке-Орлівке. Ворогу вдалось захопити Орлівку після дуже важких боїв, запеклих, кілька тижнів, ворог зайшов у Бердичі і наблизився до села Семенівка. Також ворог захопив Тоненьке фактично і намагається просунутись далі. Тут також мета противника – вихід на природний рубіж для того, щоб продовжити далі наступ на район Мирноград-Покровськ.

Насправді на цьому напрямку дуже важка обстановка з кількох причин, про які ми вже казали. Перше. Ворог контролює панівні висоти – це місто Авдіївка і Авдіївський коксохімічний завод, те, що від нього залишилось. Ця зона дуже щільної забудови, особливо капітальні споруди на Авдіївському заводі. Вони дозволяють ворогу достатньо зручно маневрувати, накопичувати сили і вона дозволяє дуже зручно коригувати вогонь, встановити на заводі позиції своїх ракетних комплексів, антени операторів дронів і дуже зручно працювати ворогу, застосовувати своє озброєння, тому що і Бердичі, і Орлівка, і Тоненьке – все це відносно Авдіївки низини. Ну і у ворога тут перевага по висотах. Наша оборона максимально складна. З тактичної точки зору ці позиції для нас вигідні тільки для того, щоб там, в тилу, за кілька кілометрів від тих Бердичів на висотах, коли вже починаються вигідні для нас висоти, щоб там все ж таки за цей час були підготовлені якісні оборонні позиції. Причому позиції, які дозволяють робити маневр в обороні. Тільки тому ми маємо тут, на жаль, в цій невигідній обстановці тримати ці місця. Хочу нагадати, що ні в Орлівці, ні в Бердичах, ні в Семенівці, ні в Тоненькому ніяких стаціонарних серйозних позицій не відрито. На жаль. Ніяких потужних ліній оборони там не обладнано. Тому утримувати ці позиції максимально складно. В принципі за умови переваги ворога у вогневих засобах практично неможливо. Тому ми виграємо час дуже дорогою ціною. Але треба відмітити, що наші воїни тут завдають втрати росіянам у багато разів більше, чергова серія відео вийшла, як в районі Бердичів рота ударних дронів 47 механізованої бригади буквально знищує цілий російський штурмовий загін. 40 військовослужбовців вбито і поранено російських. 40 російських штурмовиків, яких просто одними дронами розривають на шматки. Вражаюча абсолютно картина. Тобто втрати ворога великі. Але, на жаль, втрати є і у нас. І утримати цю низину, не обладнану, не підготовлену до оборони дійсно дуже проблемно, і це тільки питання часу, коли ворог мав захопити ці позиції. Наші воїни зробили більше, ніж це можна було уявити в цих умовах. Ми виграємо час, щоб хоча б у тилу були підготовлені позиції. Виграємо цей час, завдаючи ворогу шкоди, яка в десятки разів більшаі наших втрат на цьому напрямку.

Але. Звичайно, втримувати до нескінченності ці села неможливо. Ворог поступово просувається. З тактичної точки зору це зрозуміла ситуація. Сподіваюсь, що і наше командування розуміє цю тактику, ці умови. Тут нема за що докоряти тим військам, які зараз б’ються в районі цих сіл в дуже невигідній тактичній обстановці. Я думаю, що там наші воїни роблять більше, ніж це можливо собі уявити в людських можливостях. І б’ються дуже гідно.

Марʼїнка - Новомихайлівка

Це обстановка район Мар’їнки-Новомихайлівки. Тут ворог продовжує вести дуже-дуже важкі бої. Намагаються росіяни наступати і ведуть бої за Георгіївку вже. Вони просунулись за Мар’їнку. Георгіївка – це напрямок Курахового. Тобто ворог намагається вийти прямо на це місто вже, пряма загроза Кураховому. Також ворог веде бої вже в селі Перемога і веде бої за Новомихайлівку. Цей напрямок дуже важливий для ворога, тому що вони хочуть тут прорвати фронт повністю, порушити його, просунутись далі, вийти на Курахове і почати з цього напрямку створювати загрозу всій південній частині Донбасу, яку обороняють українські воїни і особливо важливо для ворога створити загрозу Вугледару. Було такі три важливі точки на нашому Донбаському фронті: Бахмут, Авдіївка, Вугледар. Ці міста стояли на панівних висотах. Вони були дуже зручні для оборони і вони дуже складні для штурмів російських. Там рельєф за нас. Ми маємо усі тактичні переваги. Ворогу вдалось великими втратами захопити Бахмут, Авдіївку, а зараз у ворога ціль – Вугледар. Їм треба все ж таки зламати наш фронт на Донбасі. Для цього вони зараз Вугледар намагаються, на весь південь Донбасу, на всіх ділянках вони намагаються атакувати, щоб не дозволити нашому командуванню ОСУВ Таврія маневрувати силами і відбиватись. Тому зараз ідуть дуже важкі бої за Новомихайлівку, за Георгіївку, ворог продовжує дуже важкий серйозний тиск.

Вугледар

Далі. Це район Вугледару. Тут ворог намагається просунутись в окремих посадках. Їм треба створювати загрозу Вугледару. Просування тут у ворога відносно незначне, але тиск вони знов продовжують. Їм треба максимально наблизитись до Вугледару. Щоб прив’язатись до зони забудови. Для ворога це дуже важливий напрямок, підкреслюю. Зараз ми не бачимо тут такої великої зони просування ворога. Вугледар зручна позиція для оборони. І воїни 72 бригади, яка продовжує обороняти цей район, роблять усе можливе для знищення ворога. Так що така обстановка тут. Також ідуть важкі бої. Вугледар зазнаЄ дуже масованих авіаційних і артилерійських обстрілів Російської Федерації.

Старомайорське

Далі давайте подивимось. Район Старомайорського. Хоче звернути увагу на цей район. Тут наступали наші війська влітку 23 року. Зараз росіяни роблять все, щоб відбити всі ті самі позиції, які вони втратили, в районі Старомайорського ідуть дуже запеклі бої. Ворог намагається наступати. Тут велика кількість російських дронів, і противник робить все, щоб ізолювати район бойових дій, не допустити ротації наших військ, завдати максимального ураження. В цьому районі зараз ідуть дуже важкі бої і атаки теж регулярні.

Роботине

Це район Роботиного. Ворог намагається зрізати цей виступ і продовжує атаки. Вони захопили, просуваються, Вербове повністю за ними. Вони просуваються. Очевидно, ми зараз вже бачимо те, про що ми говорили з вами не один місяць. Намагаються зрізати цей виступ, який дуже, якщо чесно, незручний для оборони. Тут втримання цього периметру – тут вже кілька кілометрів залишилось. Ворог прострілює це вже з усіх видів озброєння, навіть з 82-мм мінометів. Дрони усіх видів… Цей район оборони, на жаль, я вважаю, командуванню вже треба думати про відхід на запасні позиції. Це не просто моя емоційна оцінка. Це карта обстановки, яка у нас перед очима. Тактика про це говорить. Ми не є в наступі. Ми в обороні. Для оборони ця конфігурація категорично невигідна. Я розумію, що емоції нашого військового і політичного керівництва, звичайно, Роботине, за цей виступ було витрачено дуже велика кількість сил і резервів українських під час наступу влітку 23 року. Але треба бути реалістами. У нас не проводиться масова мобілізація. У нас нема резервів. А вести бій в обороні в такі конфігурації – це просто витрачати свої сили і мінімізувати втрати противника, максимізувати свої власні.

Цей виступ для оборони зараз не придатний. Тут потрібно дійсно відходити. Не допускати, щоб ворог з флангів в таких зручних умовах міг вибивати наші сили. Бо вони зараз завдадуть втрат і потім все одне пройдуть вперед. Зараз все ж таки тут треба обороняти тактично вигідні позиції. А інакше це просто буде витрата ресурсів, яких потім не вистачить на оборону. Тут не питання престижу. Це не є зараз основна ділянка. У нас не вистачає сил на основних напрямках. Є конкретні загрози зараз. Є Вугледар. Є Курахове. Є Авдіївка район, Мирноград-Покровськ. Звичайно, з точки зору стратегії і тактики це незрівнянно важливіше, ніж цей виступ. Треба бути реалістами. Це не питання політики. Це питання тактики і стратегії. Ми можемо вести ефективні бої, якщо у нас є можливості, наприклад, проводити контратаки. Тобто ми витрачаємо певні сили, певні засоби. Чи є вони у нас для того, щоб на рівних вести бої з ворогом, отак відповідати атакою на атаку в районі Роботиного? На жаль, нема. Навіщо ми тоді наражаємо себе на ризик і в невигідній обстановці ідемо на розмін, де ми втрачаємо більше, ніж ворог? В цьому нема логіки. Ми поступаємось в силах. Ми не можемо собі дозволяти невигідний розмін. Ситуація під Роботиним, на жаль, це якраз, приклад невигідного для нас співвідношення боїв в обороні.

Я вважаю, що ставка Верховного головнокомандувача має розглянути це питання і взяти на себе відповідальність. Я розумію, що вона не любить слова "відповідальність" і брати на себе щось. Але це життя людей. Людей яких просто дуже не вистачає на фронті, на інших ділянках. На цій ділянці не вистачає. Та всюди не вистачає. Це життя. Це боєприпаси, бойова техніка – ми зараз там, під прострілом з флангів туди зайти, заїхати, це сама по собі складна, дуже ризикована бойова операція. Я сподіваюсь, що все ж таки головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський об’єктивно розглянуть ситуацію в Роботиному. Там раніше, буквально пару місяців тому Верховний головнокомандувач Зеленський туди заїжджав. Хай тепер спробує заїхати, хай йому скажуть, що, можна заїхати зараз в Роботине, хоча б фотосесію коротку зробити, не зможе він це зробити зараз. І так само, як він не може, так і людям це важко зробити. Воювати важко. Це складно. Я прошу розглянути це питання і командування ЗСУ об’єктивно, професійно, з військової точки зору, і політичне керівництво країни. Бо хтось має ухвалити рішення, а не чекати. Дивитись на що? Як там наші війська розносять з флангів? Треба бути реалістами і об’єктивно оцінювати свої сили і можливості. Я закликаю виключно до цього. І до аналізу. Треба думати головою.

Кринки

Район Кринків. Тут ворог продовжує атаки, намагаються вони виконати обіцянку Шойгу, ми пам’ятаємо, що міністр оборони Росії заявив Путіну, що Кринки повністю зачищені і там тільки в підвалах якісь українці ще знаходяться. Ми бачимо, що в принципі в підвалах українці в Кринках досі розносять всі російські штурмові групи. Але ще підкреслюю. Кринки, так само як і Роботне, мали сенс тактичний. Я зараз кажу про тактику – тільки якщо ми продовжуємо наступальні дії на півдні, тоді ця боротьба має сенс. А що таке наступальні дії? Це значить, що в резерві є певні резерви підготовлені військові частини, батальйони, бригади, боєприпаси, озброєння і тоді коли йде наступ з цих плацдармів, розосереджуються сили ворог і ми таким чином сковуємо маневр противника, завдаємо йому більші втрати, диктуємо ініціативу, диктуємо темп втрат, диктуємо темп бойових дій, інтенсивність. Тоді це працює. Отакі плацдарми. А просто обороняти плацдарм, для утримання якого нема резервів, з тактичної точки зору, з військової точки зору, це неправильний підхід. Це не моя особиста думка. Це думка тих, хто виконує бойові завдання. Це основа тактики. Логіка війни. От і все. Тому я вважаю, що по району Кринків, як і по району Роботиого, головнокомандувач ЗСУ Сирський і головнокомандувач Верховний Володимир Зеленський мають взяти відповідальність, розглянути ситуацію, проаналізувати обстановку по фронту в цілому і ухвалити об’єктивне рішення, щоб у нас не було, я завжди, часто буває, скажімо так. Відбувається на фронті халепа. Керівники за інерцією дивляться за ситуацією. Потім з якимось запізненням ми дізнаємось, що там вже все, край і це все солдати самі вирішили залишити позиції. Так не треба робити. Треба просто рахувати. Війна – це витрата конкретно передусім людських життів. До цього не можна ставитись, нескінченно очікуючи ситуацію. Треба ухвалювати рішення і брати відповідальність. От хотілося, щоб такі рішення були не інерційними, а щоб їх ухвалили зараз, дивлячись на карти, які ми бачимо.

Ми подивились ділянки. Єдине, що ми не зробили – ще кілька ділянок дуже важливих. Я би хотів відмітити ділянку, ми найближчим часом підготуємо, обстановку в районі селищ Невельське і Первомайське. Там ворогу вдалось, на жаль, захопити більшу частину цих населених пунктів. Там ідуть дуже важкі бої. Противник намагається просунутись. Його мета – відкинути максимально далеко фронт від Донецька і створити загрозу агломерації Мирноград-Покровськ, створити загрозу Кураховому, щоб продовжити наступ і захоплення української землі і ще цілої мережі українських міст. Створити загрозу Селидовому. Тому там дуже небезпечна виникає ситуація. Невельське – Первомайське – це місце дуже важких жорстких боїв. Огляд обстановки гарячих точок на цей момент завершений.

Що буде після виборів Путіна?

Переходимо до другого блоку: що нас чекає після виборів Путіна?

Я вже сказав: це вибори не Путіна. Росіяни виходили на ділянки, щоб вибрати війну. Російська влада побудувала систему тотальної пропаганди. Російська влада готувалася до нападу на Україну і підготувалась до дій в умовах західних санкцій. Захід дав можливість тривало, багато років в принципі до цього готуватись. І зараз, звичайно, всі дивляться, російська економіка по багатьох питаннях навіть зростає. Чому? Тому що вони готувались до санкцій. Підготувались до диверсифікації своїх ринків. Тобто вони хочуть знищити Україну. Цілком розуміючи усі ризики. Ризик основний для них – повний розрив із Західним світом. Вони до цього вже підготувались. Вони продають російському населенню цю ідею. Продають достатньо успішно. Тому що Росія зараз повністю фактично увійшла у фарватер політики Китаю, стала залежною від Китаю, повністю вона увійшла у фарватер політики країн, які зараз фактично озброюють Росію. Росія зараз критично залежна від Північної Кореї. Росія зараз критично залежно від Ірану. Які озброюють Російську Федерацію. І звичайно, що Росія отакі з усіма авторитарними, усіма терористичними режимами зараз співпрацює, щоб вести тотальну війну проти Західного світу. Таким чином гарантується просто цементується влада Путіна, його послідовників. Тобто це така технологія утримання та посилення такої нової російської імперії, нової путінської імперії. Тому що буде зараз робити Путін, який по суті добився не свого переобрання? Ми з вами розуміємо, що він би намалював будь-який результат, протестів би не було. Бо що буває з тими, хто протестує? Навального вбили. Що буває з тими, хто навіть погані речі пише про Путіна в соцмережах? Навіть Гіркіна, який за завданням ФСБ розпочав війну на Донбасі, посадили теж зараз у тюрму. Всім показали, що Путін – все. Він бог в Росії. Він все може. Вибори були потрібні, щоб показати підтримку курсу. Щоб усі росіяни були змушені проголосувати за війну і за знищення України. Бо це дійсно питання таке було в російському суспільстві багато років.

У багатьох з нас є родичі в Росії, у багатьох є друзі, зв’язки. Зараз ми зрозуміли, що більшість росіян – їм абсолютно байдуже, буде тут хтось жити. Вони зробили свій висновок, щоб знищити все в Україні, будь-кого, хто проти Путіна, не згодний з ними, вони готові, щоб тут у нас всіх вбили, все знищили. Тому ця реальність дозволяє Путіну вимагати від російського суспільства ще набагато більших жертв. Російські втрати зараз перевищують втрати в усіх війнах, конфліктах, які коли-небудь вів СРСР з часів Другої світової війни, і Єльцин той самий, якого клянуть в Росії. Але, як ми знаємо за прикладом Сталіна, російському народу завжди подобаються тирани, які вимагають від нього жертви, російська психологія протягом сторіч. Зараз вона зацементована. Що буде робити з цим Путін? Звичайно, він буде готувати посилення мобілізації в Росії. Це очевидний крок. Вона може бути оголошена офіційно, як це було в 22 році, терміново – треба ще 500 тис. А може бути оголошена приховано. Тобто Росія зараз проводить, це відкриті дані – електронний облік призовників. Вони збільшують виплати на те, щоби був укладений контракт на службу в армії. Вони збільшили чисельність сухопутних військ і звичайно, що будуть продовжувати нарощувати чисельність. Я не думаю… нема підстав, щоб Росія проводила мобілізацію мільйонів – це неможливо. У Росії просто нема для цього забезпечення озброєнням. Поки що нема. Але те, що вони можуть мобілізувати кількасот людей – так, це реальна загроза для того, щоб через деякий час створити ударні угруповання, стратегічні, оперативні резерви для подальших наступальних дій.

Дмитро Медведев, теж такий, права рука Путіна, оголосив, що створюються додаткові дивізії, додаткові бригади російської армії. Це будуть наземні сили і звичайно, що це можливо зараз в рамках того, що є в Росії, створення нових з’єднань неможливо в принципі. Тому що Росія, ми бачимо кожного дня, несе величезні втрати на полі боя і у них все, що вони там наймають, вербують, заганяють в армію кого завгодно, бомжів, безробітних, маргіналів – кого завгодно. Все це іде як маршеві поповнення. Бо вони без постійної витрати людей, тисяч людей наступати далі б не змогли. Але це все отаке лобове витискання наших сил з певних позицій з дуже тривалий час, величезними витратами. Щоб ворог міг змінити хід війни на свою користь радикально, йому треба стратегічні наступальні дії. Стратегічні наступальні дії – вони мають збільшити фронт бойових дій. Щоб збільшити фронт бойових дій, їм потрібні стратегічні оперативні резерви. Зараз ми бачимо, що таких резервів у ворога нема. Все, що вони могли, вони кинули на Авдіївку, вони кинули на Донбас. Вони наступають. Там всі ці резерви зараз сточуються в штурмах нашої оборони. От наприклад вже бойові в Бєлгородській народній республіці, на території Бєлгородської області показують, що там у росіян вже проблеми з кількістю. Там вони не можуть наприклад, одразу провести негайні контрнаступальні дії. Вони там в обороні. Сили у них там значні. Чисельна перевага на боці росіян в Бєлгородській області. Там наступ російських добровольців, які діють за підтримки українських військ, звичайно, максимально обмежений. Тому що ворог там не поступається нам. Але вони для цього залучають всі сили прикордонники, військовослужбовці, строковики, спецпідрозділи різних сил, територіальна оборона. Вони великі сили туди загнали. Але ворог не може там провести контрнаступ швидкий і зачистити повністю ту територію, на якій зараз точаться бої. Це говорить про те, що у ворога не вистачає резервів, щоб розширити лінію фронту. Я думаю, що вони будуть над цим працювати у 24 році зараз, після того як російський народ проголосував за те, щоб ще кількасот тисяч росіян були вбиті в Україні. Росіяни обрали смерті.

Путін в принципі ми знаємо, компенсує дуже успішно. Він компенсує нестачу чоловічого населення, стрімке скорочення чоловічого населення росіян, компенсує швидкими темпами. Вони заохочують міграцію з Таджикистану, Узбекистану, Середньої Азії і завозять якомога більше кількість в російські міста, де все більше російських вдов, місця їхніх чоловіків займають азійські мігранти. Така обрана стратегія у Путіна, щоб замістити розтрачені на війну людські ресурси. Це політика, як ми бачимо вибори – успішна. Росіянам вона подобається. Тому вони будуть проводити нову мобілізацію і російських чоловіків ще будуть кидати на війну. Тобто це основне. Це перше. Росія буде більшу мобілізацію людських ресурсів проводити.

Друге. Треба відмітити розгортання дуже високих потужностей російської оборонної промисловості. Військової промисловості. Військово-оборонний комплекс Російської Федерації зараз починає набирати обертів. Ми бачимо, що росіяни в цьому році запустили вже масове виробництво насамперед керованих авіаційних бомб і буквально в десятки разів збільшили кількість авіаційних засобів ураження керованих, які є великим дуже новим і небезпечним фактором на фронті.

Друге. Росія збільшує кількість виробництва дронів. Одразу три нові центри виробництва дронів побудовані, де будуються ударні дрони кількох типів, розвідувальні дрони кількох типів. І треба відмітити очевидне, що росіяни мають перевагу в ударних дронах і в дронах, виробництві дронів далекої і середньої дії розвідувальних на фронті. І оці відео ураження української системи Петріот, батареї Петріот, ракетно-артилерійської системи Хаймарс, гелікоптерів українських, ще кількох зенітно-ракетних систем – все це наслідки того що росіяни збільшують кількість розвідувальних засобів над нашим тилом. Вони організують рубежі спостереження і швидко коригують свої дії. Це велика небезпека для нас. І вона збільшується ворогом. Також ворог збільшує кількість дронів малих типів, малих дронів, насамперед, квадрокоптерів ударних, fpv-квадрокоптерів на лінії фронту. Закупівлі з Китаю, виробництво ударних дронів теж на державних підприємствах, на приватних підприємствах збільшується просто в рази. І ворог нічим не поступається у кількості. А на багатьох ділянках фронту у кількості застосування дронів переважає українські війська. Ця ситуація триває вже не перший місяць. Саме дрони зараз найнебезпечніший основний засіб завдавання втрат нашим військам. Навіть авіабомби не можуть порівнятись. Тому що дрони постійно кожен день завдають нам серйозних втрат. Це серйозна велика проблема на фронті. Тож ворог зараз після виборів буде нарощувати перевагу в чисельності. Вони будуть готувати системні дії, зараз підготовка в Росії вже іде відкрито. Друге. Російський народ практично проголовував за зниження будь-яких соціальних стандартів, будуть знижуватись. Можна вже не підвищувати ніякі соціальні гарантії, фінансування пенсій і зарплат – все це вже неважливо. Росіяни обрали війну, тому гроші, які ішли на соціальний сектор якомога більше Путін тепер буде спокійно перекачувати в інші сфери вже бюджету міністерства оборони, військову сферу. За проєктом бюджету на 24 рік, за тими даними по бюджетних витратах оцінюють експерти, що міністертво оборони Російської Федерації буде 120 млрд дол. Але насправді, друзі, це будуть ще більші цифри, тому що велика кількість російських витрат, фактично у них 40% бюджету – це засекречені витрати. Тобто Росія вкладає у війну до 40% взагалі свого бюджету, що тільки є. Це величезні цифри. А там ще і місцеві бюджети мають свої теж великі статті, вони всі також витрачаються на фінансування бойових дій проти України. Тому, звичайно, це питання того, що економіка у них ще більше мілітаризується і буде збільшувати витрати на засоби ураження і виробництво військової техніки та спостереження. Тобто це серйозний виклик, який зараз ворог системно реалізує.

Електронний облік

На цей виклик ми вже просто громадянським суспільством не зможемо зреагувати. Потрібні системні зусилля нашої держави. Потрібно, що Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський нарешті звернув увагу на те, що ворог діє системно і зараз вони полетять вперед і випередять нас. Мобілізація в Росія працює з 22 року. Там новий закон був ухвалений швидко ще у вересні 22 року. Вони швидко організували мобілізацію під цей закон, нову систему. Зараз вони підуть далі. А у нас досі – досі – який закон про мобілізацію? В Україні відсутній досі електронний облік призовників. Досі. Ми на межі вже, ми боремось за своє виживання, за те, щоби ворог не зміг знищити нашу державу, нашу армію. А у нас відсутні елементарні організаційні і управлінські дії. Тільки почали – тільки почали! будівництво ліній оборони. На жаль, цей процес тільки на початковому етапі. І такими темпами, як будують,… виявились цікаві деталі, що у 23 році на будівництво оборонних споруд в усій Україні, за даними Прозорро, який оприлюднив журналіст Юрій Ніколов, було витрачено трохи більше 600 млн грн. це взагалі на 2 тис.км. Я навіть не знаю, що ж побудували за ці гроші.

Для поріняння: зараз в бюджеті анонсовано, що буде виділено 17 млрд грн. Цього не вистачить на все, але вже багато ділянок вдасться прикрити. Оборонні споруди потребують не тільки грошей. Вони потребують управлінських рішень. Краще зараз, поки війна ще далеко від багатьох міст і сіл, мобілізувати людей, навіть добровільно, на роботу, мобілізувати будівельні організації на роботу, побудувати взаємодію, ніж потім, знов, як ми бачимо під Авдіївкою, кидати війська на не обладнані позиції, у посадки з однією лопатою. Ну це абсолютно… це крок до поразки. Має Верховний головнокомандувач приділяти будівництву споруд таку саму увагу, як до Великого будівництва доріг.

До речі, знаєте, це смішно. Мені постійно дорікали прихильники Володимира Зеленського, що я постійно на нього хочу перекласти відповідальність за оборонні споруди. І раптом, минуло 2 роки і Володимир Зеленський сказав: ми… видав указ, розпорядження і все ж таки виявилось, що він відповідає за оборонні споруди. Крім нього, ніхто інший не може віддати такий наказ. Так і тут. Я вітаю, що президент зробив крок вперед і ми почали будівництво. Але я прошу просто робити це максимально швидко і ефективно і для цього треба мобілізація місцевих влад різних рівнів, будівельних організацій, побудова з ними нормальної роботи, а не просто вперед-вперед пішли, працюйте. Це наша спільна логіка безпеки. Потрібно лідерство для цього. Це тільки очільник держави може таке зробити, бути таким ініціатором. Ніхто інший. Це у нього Ставка. Сподіваюсь, що Володимир Зеленський якомога скоріше це усвідомить. Також нам потрібен наш власний закон про мобілізацію. Там багато зараз обговорюють, а що має бути, який примус, як там що робити, які категорії, чи треба інвалідів третьої групи…

Друзі, давайте так. Давайте вирішувати системну проблему якимось послідовними кроками. Ми можемо багато дискувати, що і як треба. Нам потрібен один-єдиний електронний облік якомога швидше. І зробити його можна тільки на основі Дії. Це можливо комусь не сподобається. Хтось захоче Дію видаляти. Але це реальність. Ми хочемо перемогти у війні? Тоді ми маємо діяти на випередження. Випереджати ворога в організаційних системних діях. У нас досі нема – досі! – єдиного електронного обліку військовозобов’язаних. А нам взагалі насправді єдиний електронний облік потрібен по всіх громадянах України, хто до чого придатний і причетний. Щоб можна було сказати: так, жінки, звичайно, тут тільки добровільно, тільки за власним бажанням. Але, наприклад, якщо жінка хоче – не всім треба воювати.

Давайте подивимось на економіку. Оборонна промисловість має не менше значення, ніж армія. Це абсолютно співставні речі. Єдине, що це мають бути обґрунтовані речі. Нам потрібне виробництво засобів ураження, засобів розвідки, спорядження для армії. На це потрібні теж люди. Я вже казав, я бачив неодноразово, як навіть 20-річні дівчата паяють бойові дрони і дуже ефективно -це якісно сумлінно роблять, ще і зарплату за це отримують. На такі посади в оборонних підприємствах теж можна залучати в рамках загального плану жінок. Робити їм кваліфіковані, якісні пропозиції. Я думаю, що багато і жінок, і людей похилого віку, чоловіків, наприклад, яким за 60 – вони теж були б дуже ефективні в оборонній промисловості. Тому нам потрібно, депутати Верховної Ради там просто повний цирк з цим законопроєктом роблять, розглядають нескінченно ці правки, нічого не передають, не голосують. Вони просто лякаються брати відповідальність за системні комплексні діяти. Тому я закликаю вас, якщо влада, ви не можете зробити все в цілому – ну не вистачає вам сміливості, відповідальності, знань, розуміння. Я можу це зрозуміти. Ситуація небезпечна. Нам потрібна система обліку. Зробіть облік для початку, щоб ви хоча б знали, скільки тут людей в Україні, скільки чоловіків, які можуть тримати зброю, виконувати певні посади в армії, скільки їх. І коли ви зрозумієте, скільки у вас людей – не за Тисою десь, не в якомусь паперовому реєстрі, а скільки у вас їх реально, які у кого обмеження зараз. Хто інваліди другої-третьої групи, хто опікуни, у кого 3, 5, 7 дітей. У кого який стан здоров’я, у кого є хронічні захворювання, у кого нема. Хто сидить ув’язнений, а хто ні. Коли буде такий реєстр, то з цього реєстру Генеральний штаб і ставка Верховного головнокомандувача, і собі зможете зробити реальний план мобілізації людей в Сили оборони і у військову промисловість. Невже це речі, які на третьому році війни треба, як дітям в садку розжовувати? Ви не можете зробити велику мобілізаційну систему нову, багато чого не вистачає. Я розумію. Ну ви план, щоб планувати щось, треба мати облік, усвідомлення, яким ресурсом ми володіємо. Тому що, наприклад, зараз обговорюють, чи треба призивати опікунів або інвалідів третьої групи, там ідуть так запеклі баталії, всі на це скаржаться пишуть. В цьому нема сенсу, в цій дискусії, поки ми не знаємо загалом, який відсоток у нас інвалідів третьої групи, опікунів . Скільки у нас хворих. Скільки цей відсоток від наявного людського ресурсу, від мобілізаційного ресурсу. Що це таке у нас? Ми ж не знаємо реальну чисельність чоловіків, які можуть тримати зброю. Як можна, для чого ви ухвалюєте подальші закони про мобілізацію, коли ви не знаєте, яку кількість людей, яких категорій ви хочете мобілізувати? Це я так вже, благаю. Благаю в ефірі депутатів і президента України, хочу нагадати, що згідно з законом про мобілізацію і Конституцією України відповідальність за мобілізацію і ухвалення всіх рішень несе президент України. Володимир Зеленський у нас з’являється тільки коли йому хтось написав текст з якимось очевидними речами. Це просто не можна так продовжувати. Не може вам Єрмак написати про мобілізацію текст – попрохайте когось іншого. Може, мій ефір послухати, хоча б облік зробити. Доручіть Федорову чи комусь облік зробити. Це ж президент має робити. Не може громадянське суспільство, армія, яка сидить в окопах без ротації, без резервів, благати керівництво країни робити елементарні речі, необхідні нам усім для нашого виживання і перемоги. Це просто якісь диваки. Диваки. Верніться в реальність. Я не знаю, як ще на це реагувати. Люди-мрійники. Мрійники, які дуже багато говорять і просто не розуміють предмет. На жаль.

Оця проблема нашої влади, безтолковість абсолютна в питанні мобілізації просто вражає. Вражає. Багато місяців пуста пустопорожня балаканина. За якою нічого не стоїть. Про мобілізацію я найближчим часом зроблю ефір. Я скажу про пріоритети, що, на мій погляд, треба врахувати в цьому процесі. В процесі – не в одному закону, а в системі. На чому зробити увагу і що владнати.

Останнє хочу сказати. Друзі, без мобілізації, закону ми не вистоїмо. А мобілізація ефективна, правильна дозволить навпаки зменшити втрати України за рахунок того, що не будуть перевиснажуваться люди, які по 5 діб стоять на позиціях, а деякі і по 10. Буде нормальна ротація. Зменшаться небойові втрати. Підвищиться ефективність застосування технічних засобів. Війна технікою має вестись. А у нас яка техніка, коли в піхоті не вистачає людей і на передову заганяють усіх: мінометників, водіїв, ремонтників. А як ви технікою збираєтесь воювати? Навіть операторів дронів заводили. На щастя, після резонансу, який був створений, завдяки, в тому числі, ефіру, де я розповідав, історію, як операторів дронів кинули в атаку і написав у Фейсбуці про це, був виданий наказ, який забороняє одну категорію військовослужбовців, це оператори дронів – Генеральний штаб заборонив використовувати для штурмових дій з автоматом. Ну, я радий. Це дуже великий крок вперед. Але водіїв, ремонтників нам теж не потрібно? Нам не треба ремонтувати, водити машини? Нам теж треба. Воювати має техніка.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

- Як ви оцінюєте заяву Сергія Флеша про те, що через 5-6 місяців у росіян буде дрон на кожного нашого солдата? Що тоді? Фронт посиплеться?

- У росіян вже зараз на одного нашого солдата вже не один дрон, а штук 10-20. Фронт не сипеться, але ми, на жаль, вимушені відступати. Але не тільки через дрони. А тому, що у росіяни перевага у кількості снарядів, бо вони краще збільшують власне виробництво, ніж ми. Набагато, на жаль. Вони отримують підтримку від інших тоталітарних режимів. Це велика проблема для нас. Системні рішення. Зараз фронт тримається, тому що з нашої сторони теж наші оператори дронів роблять все можливе. На жаль, незважаючи на те, що у нас створені війська, поки що системних змін у застосуванні дронів не відбувається. Армійське командування погано розуміє питання. Не може розібратися з тактикою дронів, організацією бойових дій. Цим треба займатись. Це поки що все на ініціативі самих бригад. Добре, що в більшості бригад вже є роти безпілотників і це організаційний крок. Він покращив організацію управління і застосування дронів в українській армії. Але коли ви бачите збори на РЕБ, засоби радіоелектронної боротьби для захисту від дронів, коли ви бачите збори на наші дрони – оце єдине, що тримає фронт. Більша частина дронів на фронті – більша, я не кажу вже держава частину купляє, частину дає, але більша частина – це волонтерські. Це все куплено підприємствами, громадянами, самими військовослужбовцями, органами місцевої влади з власних коштів, які мають іти на вирішення проблем міст – все це звідти іде. Тому це все треба підтримувати. Тільки так тримається фронт. Тому що ворог має велику кількість дронів і кількість дронів, яку використовує ворог, буде тільки зростати. На жаль. І боротись з технічною перевагою можливо тільки своєю технікою.

- Что ожидать Сумской области? Будут орки порорывть фронт? Обстрелы участились в 3-4 раза

- Я вже частково відповідав на це питання. Зараз у ворога нема сил для наступу. Але в них збільшилась в рази кількість авіаційних бомб керованих. Оце основна загроза. Думаю, що після проведення мобілізації в Росії або мобілізаційних заходів, які не будуть широко оголошені, Путін буде готувати сили, щоб загрожувати нам на більш широкій ділянці фронту. Тоді такі загрози можуть виникнути. І Україна, і наші союзники по НАТО мають дуже потужні розвідувальні можливості і в принципі зосередження російських військ, наступ російських військ не буде неочікуваним ми отримаємо вчасне попередження. Така загроза буде після того, як Росія зможе сформувати стратегічні резерви. Поки що цієї загрози нема. Її просто треба враховувати. Це не питання найближчого часу.

- Що ви думаєте про висловлювання депутата від Слуги народу Демченка про те, що диктатура може нам допомогти перемогти?

- Що сказати? Я думаю, що вся країна знає про інтелектуальний рівень правлячої партії. Це висловлювання таке… чергове із серії… знаєте, мені здавалось, що для перемоги потрібен інтелект. Ми про це говоримо. Бо, знаєте, коли на фронті людей кидають в необладнані пусті посадки з лопатою і автоматом, я ще жодного разу не чув, щоб хтось казав, що нам для перемоги треба диктатура. Я ще раз просто повторюю, що на фронті, коли людей кидають в голі посадки з автоматом і лопатою, ніхто з солдатів не каже, що для перемоги нам треба диктатура. Всі кажуть: нам треба для перемоги розумні вчасні інтелектуальні рішення. Ось що треба Україні для перемоги. Звичайно, депутат, Слуга народу Демченко, який сидить у Києві, у якого є багато часу – а що? Закон про мобілізацію вони понад рік розглядають. Не спішать нікуди. Час є. Вони ж не ризикують собою. Сидять і думають, а що ще, як ще впливати нам? Влади не вистачає, мабуть. Вони ж не про оборону думають. Це Демченко сказав не про захист України. Він сказав про оборону своєї посади, посад Слуг народу, про бюджети, які вони успішно освоюють, як ми бачимо, тільки з сюжетів журналістів, на жаль, а не з кримінальних справ правоохоронців. Оце їх цікавить. До оборони це не має жодного значення. Це такий ганебний вислів влади, яка не роблять елементарних речей. З запізненням, після суспільної критики, 2 роки їм треба, щоб збагнути, що треба будувати лінії оборони, а не розмінювати людей. Досі вони за два роки оборони не зробили ні військову юстицію, не створили в Україні, ні мобілізацію не організували. Їм ще диктатура. Треба. Це знаєте… розуму не вистачає. Це висловлювання з цього, насправді єдина відповідь, яку можна дати депутату Демченку.

- Розкажіть про нову команду нашого військового командування.

- Це тема окремого ефіру має бути. По-друге, хочу сказати, що назвати цю команду новою навіть в питанні не зовсім коректно. Всі ці люди були на посадах і за попереднього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Просто на інших посадах. Декого перемістили по горизонталі, декого підняли на 1-2 щаблі наверх. Але це люди не нові. Вони були в армії. Я зроблю обов’язково ефір найближчим часом, розкажемо про керівників, особливо про деяких керівників розкажемо, про їхні рішення і насправді, а чи є взагалі зміни якісь на фронті через пересування? Де вони реально відбулись, а де просто імітація, показуха, балаканина, за яку хтось платить життям. А хтось імітує це за зміни. Поговоримо про це обов’язково.

- Как прокомментируете слова Буданова: Россия делает ход, потом наша очередь? Это он про контрнаступление говорил?

- Я скажу чесно, не можу коментувати щоденні інтерв’ю генерала Буданова, тому що, перше, він говорить постійно. У нього постійно ефіри, пресконференції, інтерв’ю. Він така медійна фігура, що навіть прочитати все, що він говорить, дуже складно. І, на жаль, багато речей, які він говорить, потім не виправдовуються. Тому я не можу коментувати його слова. Не вважаю, що за цими обіцянками щось стоїть. Я намагаюсь коментувати факти, якісь послідовні дії і логіку. Тому це не про пана Буданова, а про когось іншого я б це сказав. Ну зараз це, на мій погляд, просто не має сенсу. Я хочу нагадати, що пан Буданов обіцяв, що Крим, наступ і потім всі ці обіцянки, ці слова, цей оптимізм, хтось потім має все це виконувати. Я вважаю, що начальник воєнної розвідки в Україні має говорити про факти, а не бути блогером на рівні таких звичайних ютубних експертів.

Ви знаєте, де величезні оборонні споруди? На кордоні з Молдовою та Румунією. От і пріоритети.

Ну… що тут сказати?

Закон про мобілізацію

- Що робити з мобілізацією?

- Найближчим часом я скажу свою думку. Те, що я зараз спілкуюсь з людьми, я в Фейсбуці опитування багатьох людей робив, військових. Я напишу своє. Основне, що я сказав на ефірі зараз: створіть електронний облік. Це просте. Це швидко можна зробити. У прив’язці до Дії, звичайно. Коже громадянин України має мати прив’язаний до Дії кабінет, де вказаний його статус, його дані, які можна перевірити, які необхідні для того щоб було зрозуміло його місце в системі оборони держави. Чи він просто сидить дома, ходить на роботу, платить податки – таке теж можливо. Чи він дуже корисний для оборони на якихось тилових роботах. Чи він не придатний, повинен просто лікуватись, отримувати соціальну допомогу. Все має бути враховано. Але має бути єдина система. А зараз у нас третій рік війни, а вся влада у нас – подивіться будь-яку область. Там всюди лікарські комісії, військкомати, обладміністрації – усюди, просто подивіться інтернет, скільки кримінальних справ за те, що на різних рівнях десятки чиновників продають право не бути призваним або виїхати за кордон, залишити Україну на порушення указу президента. Десятки кримінальних справ.

Хочу вам нагадати навіть народний депутат, Слуга народу, жінка затримана і зараз по ній кримінальна справа за те, що вона продавала право на виїзд з України. НАБУ затримана. Що тут казати? А це чому? Нема єдиної системи обліку. Кожен чиновник торгує сам. Продає собі. Оця Слуга народу по 3 тис.дол продавала довідку з громадської організації, що можна виїжджати за кордон. Як так може бути? Якби була прив’язка до Дії, як би ця людина вихала? Та ніяк. Ніякий депутат и не вплинув, ніякий лікар не вплинув би. Це було б неможливо. В Дії вносте, там де написано все і всім видно все в обліку. А тут цього нема. Кради, роби що хочеш. А хтось має воювати. Оцю несправедливість треба виправити. А це базова нелогічність, невиправданість для держави. Треба негайно загальний електронний облік для всіх громадян України. Передусім для чоловіків. Тоді буде якась логіка в усіх подальших діях і законопроєктах – кого мобілізовувати, кого саме. Тоді буде логіка у визначенні категорій, скільки треба людей, звідки їх брати, на які посади. Все це можна в електронному вигляді легко зробити.

- Як ви вважаєте, чи зможе армія РФ захопити міста Краматорського і Покровського районів Донецької області

- Якщо не будемо системно діяти, то зможе. Якщо будемо системно діяти, то не зможе. Тут треба сказати так. Війна – це дуже прагматичний технологічний процес, він не залежить виключно від морального духу, інтелекту окремого солдата в окремій посадці. Війна – це боротьба двох систем. Якість систем може бути різна. Але система має масштабуватись і має швидко змінюватись. Війна і еволюція людини мають одну природу. Перемагає не той, у кого більший біцепс, у кого довша палиця, не той, хто швидше бігає на війні і в еволюції завжди перемагає той, хто швидше адаптується до загроз і викликів. Це основне. Хто швидше адаптується, Україна чи Росія? Той і виграє, той втримає і Краматорськ, і Покровськ, а можливо і піде вперед. Ми наступали не тому, у нас тут щось, виключно у нас було добре. Ми швидше адаптувались. Наше громадянське суспільство, народ, самомобілізувався і проявив ініціативу у застосуванні дронів, застосуванні різних засобів, пов’язаних з системами управління, старлінків. Тобто нашу перевагу можна було виміряти в конкретних речах: засоби управління зв’язку, дрони. Система застосування цих засобів. А що зараз? Зараз ця перевага зникла. Навпаки ворог наростив системну перевагу в засобах авіаційного і ракетного ураження, точності застосування звичайних боєприпасів. І тому вони пішли вперед не просто так. Тому хто системніше діє, запроваджує зміни, той краще адаптується і перемагає. Це діє всюди – і на війні, і в житті. І зараз для України питання, чи зможемо ми випереджати Росію в системних організаційних заходах? Чи усвідомить необхідність таких змін наша Ставка Верховного головнокомандувача? Бо громадянське суспільство не може робити системні зміни в масштабі держави. Ми не можемо підмінити ініціативою окремих людей там, де має працювати держава, лідерство і організація мільйонів. Це треба усвідомлювати і вимагати від влади.

- Писали, що Ф-16 будуть навесні. Тепер пишуть, що Данія передасть 6 літаків у липні.

- Друзі, 6 літаків, або навіть 20 літаків, на жаль, не змінять стратегічну обстановку на фронті. У Росії багато десятків літаків регулярно виконують завдання. Питання не тільки в літаках, а в наявності великої кількості засобів ураження. З початку року російська авіація застосувала понад 3,5 тис. керованих авіабомб. Оце треба ще зважувати. Тому для того щоб нам можна було авіацією зменшити навантаження на нашу артилерію, щоб можна було завдавати максимальний урон ворогу, нам потрібна набагато більша кількість літаків. Потрібна система їх застосування – радіолокаційні станції, система ППО для прикриття аеродромів базування. Багато-багато системної роботи. Тому очікувати, що з’являться кілька літаків або 20 літаків, не доводиться, друзі. Треба бути реалістами і робити системні зміни в багатьох речах, не сподіваючись на панацею.

Виробництво дронів за рахунок держави

- Умєров сказав, що виділили 5 млрд грн знову, у 23 році вже виділяли мільярди на дрони. Чи зробила держава якісь закупівлі та замовлення у виробників?

- Так, друзі, по дронах було багато заяв, що зараз дрони будуть профінансовані на 40 млрд. Зараз ще 5. Тобто очевидно на 45, як так розумію, план у влади. Але реальність така. Так, держава проплатила певну кількість дронів. Але це далеко не всі виробничі потужності, які у нас доступні. Варто відмітити, і це позитив, який треба дійсно відмітити, що з початку січня профінансовані саме з державних коштів певна кількість ударних безпілотників далекої дії, які успішно атакували російську нафтопереробну промисловість. Це дуже вдала стратегічна операція. Я про це зроблю окремий ефір. Це дуже важлива тема. І все це зроблено за державний рахунок. Але потреба в інших видах дронів, потреба в fpv, потреба в нічних бомбардувальниках, потреба в розвідувальних літаках – там ще… Потреба в тих же бомбардувальниках ударних дронах далекої дії, які атакували нафтопереробні заводи далеко ще не закрита. На жаль, держава не уклала контракти на повну потужність з нашими виробниками. Є значна кількість, укладена. Але це менше 50% того, щоми могли б зробити і того, що ми могли б вивезти і постачати на фронт.

Досі велика кількість дронів на фронті, оця тактична розвідка – все це волонтерське. Військові частини, які збирають дрони, повірте, на дрони, у них немає інших шляхів постачання. Тому такі збори треба підтримувати громадянскьому суспільству, тому що контракти на виробництво за програмою 24 року по дронах далекої дії – я не буду казати точну кількість, але це просто одна з програм, укладена в січні. А по всіх інших видах, fpv, бомбардувальники нічні, октакоптери, всі інші види – все це почало укладатись в березні, але ще досі не завершено. І значна кількість, очевидно, не отримає цей контракт. З’явилось одразу, як почули про ці 45 млрд така купа виробників, усі зі зв’язками, що деякі виробники, які виробляли ті дрони багато років, навіть не отримали взагалі ніяких контрактів. Юрій Касьянов, наприклад. Я просто дивуюсь. Я не кажу, що всім треба повністю давати ці мільярди. Але зараз війна і багато технічних рішень треба випробувати у серіях, масштабувати цю серію, якщо дрон працює. Бо ми не робимо снарядів. Ми не робимо в достатній кількості мін. Але дрони ми можемо робити. На цьому звичайно треба зосередитись. Мені важко пояснити логіку влади. Якщо чесно, я тут бачу… тут такий самий хаос, як і в інших сферах державного управління. Поки це був стартап і там не було багато бажаючих запустити руку, завести свого знайомого, друга, дати бюджети своїй знайомій фірмі і поки всі ці черги зі Слуг народу не почали сидіти в кабінетах, які увалювали рішення, це міністр цифровізації Федоров – був якийсь порядок і логіка. Так, вона була недосконала, було мало коштів. Але був порядок і логіка. Зараз вони, на жаль, взагалі зникли, цей порядок і логіка. Хаотичні дії такі, то тут, то там, фрагментовані. Я особисто сподіваюсь, що прихід у військове керівництво Вадим Сухревський, командувач дронних сил, військове керівництво генерал Сирський якось все ж таки впорядкують цей процес. Я слабко сподіваюсь, сподіваюсь на це. Бо інакше без системи, без логіки тут важко буде досягти великих успіхі.

- Юрію, ви особисто бачите вихід з ситуації, яка зараз склалась в Україні. Все, що ви наводите, це для того, щоб тримати фронт. Але ж ми не можемо вічно це робити. А виходу я не бачу

- Я бачу єдине в чому вихід, це все ж таки, що ситуація критична, це зрозуміло вже, я думаю, зараз для більшості людей. Люди розуміють, що телемарафон – це просто паралельна реальність. А є інша, в якій ми живемо. І звичайно, це потребує, вимагає від влади системних дій. Якщо цих системних дій не буде, у нас після великої поразки в Авдіївці, після поразки, у нас будуть інші поразки. Важкі. З великими втратами. Якщо ми не змінимо порядок наших дій.

Що робити у нас фронті, що мене особисто, друзі, мотивує? Є велика кількість командирів, які чітко розуміють природу сучасної війни, тактику сучасної війни. Які розуміють значення дронів, значення засобів ураження. Є пріоритети по витраті боєприпасів, при яких умовах, коли краще застосовувати снаряди, міни, як працювати з піхотою, як будувати – такі люди є. так, вони всі навчаються. Вони можливо не всі досконалі. Але я бачу, з кого ми можемо побудувати зараз правильну системну нашу сучасну армію, як вона може стримати ворога. І там, де такі люди на посадах є, насамперед командири, справжні лідери, які мають військовий сучасний інтелект, які здатні вчитись і не соромляться цього, там ми досягаємо успіхів. Наші бої після втрати Авдіївки в районі Орлівки-Бердичів – це успіх наших військ. Втрати ворога там в багато разів більші за наші. все це зроблено не просто так. Не само по собі. Це конкретні люди здобули ці успіхи. Так само ми можемо цей досвід розповсюдити. Я сподіваюсь, що оці важкі випробування, важкі втрати, які ми зараз маємо, російський наступ змусять Ставку Верховного головнокомандувача, Генеральний штаб України почати мислити реалістично, виходячи обстановки. І рятувати фронт не черговим роліком, фотосесією у якомусь місці або наказом триматись чи вперед-вперед. А інтелектуальними рішеннями. Ми маємо чимось відрізнятись від ворога, щоб здобути над ним перевагу. Єдиним можемо відрізнятися – швидкістю змін запровадження системних рішень. Інтелектуальними управлінськими і організаційними рішеннями. Люди для виконання цих рішень у нас є. інтелект, командири, лідери у нас є. але треба змінити оцю логіку дій, яка безперспективна. Якщо вона не працює, її треба змінювати. Якщо людина не здатна навчитись, її треба змінювати. Зміни у військовому керівництві, на жаль, носять косметичний характер. Вони не системні. Вони не призводять до системних змін. І не можуть призвести. Бо там треба змінювати не тільки в армії керівництво, а потрібно змінювати постановку завдань військовим. Критерії оцінки військових лідерів. Критерії оцінки обстановки. Як? Це тільки впливом. Тому я і роблю ці ефіри, тому мені приємно, для мене честь, що значна кількість наших керівників ефіри дивляться. Я сподіваюсь, що буде критична точка, коли почнуть і думати і якісь речі робити. Бачите, 2 роки я робив багато ефірів, десятки і писав про оборонні споруди. Бачите – якось результат є. президент все ж таки взяв на себе відповідальність. А міг би і не робити взагалі, як воно і не робилось раніше. Але все ж таки почав. Тобто це вплив не мій особисто, звичайно, друзі, а громадської думки. Я про це кажу.

Дякую вам всім. Я дійсно вірю в нашу Перемогу і сьогодні більше, ніж ніколи, тому що я бачу, як цю Перемогу досягнути. Я бачу українських воїнів, які цю Перемогу наближають і роблять все, щоб знищити і перемогти ворога. Я спілкуюсь з ними щодня. І це попри всі негаразди, попри всі проблеми в нашій владі, в нашій державі, це той вогонь, який веде нас усіх вперед. Тому велика вдячність всім, хто зараз не бачив цей ефір, тому що вони на позиціях. У них нема інтернета. Але саме вони є та тонка синя лінія, яка нас всіх береже і береже свободу України.

Автор: Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ [2]

«Аргумент» [3]

На цю тему: