Бутусов: Сирський і нові призначення в ЗСУ

Важная новость

"Як ми знаємо, новим головнокомандувачем ЗСУ призначений Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ та командувач оперативно-стратегічного угруповання Хортиця. Поговоримо про ставлення до Сирського в Збройних силах. Поговоримо про бойовий шлях та операції, за які він відповідав. Що може змінити Сирський, які очікування і сподівання.

ПОРІВНЯННЯ ЗАЛУЖНОГО І СИРСЬКОГО

Хочу сказати, що порівнювати з Валерієм Залужним якогось іншого командувача, іншого генерала повною мірою просто неможливо. Залужний на початку війни став дійсно центром українського спротиву, оскільки хочу нагадати, що українське керівництво, Верховний головнокомандувач президент Зеленський, інші українські керівники, міністр оборони Резніков фактично до останнього дня твердили, що ніякої війни не буде. Верховний головнокомандувач не оголосив воєнний стан. Таким чином не дав можливості воєнному командуванню самостійно ухвалювати рішення по обстановці, будувати оборонні споруди, готувати до підриву або підривати заздалегідь мости, а це треба було, звичайно, зробити напередодні.

Також не був розгорнуті сили територіальної оборони. Людям просто не видали вчасно зброю, тому 24 лютого її просто роздавали з машин. Не був призваний оперативний резерв до військових частин. Тобто насправді Україну до оборони не готували. Якби армія вела себе пасивно і Залужний не ухвалював би рішення, не брав би на себе відповідальність, то чесно кажучи, який би міг бути спротив? Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський просто самоусунувся від управління обороною. Тому всю відповідальність взяв на себе Валерій Залужний. Він взяв на себе розгортання військ і в останні дні на відповідальність Залужного наші бойові бригади вийшли з місць постійної дислокації і почали розгортання для оборони країни. Це були не достатні заходи для того, щоб повністю відбити перший російський удар. Але якби цих заходів не було, то спротив був би просто неможливий. Тому, звичайно, Валерій Залужний в той момент, якщо говорити шаховою термінологією, відповідав за всю гру, на всій дошці.

Оті всі російські наступи з усіх сторін, - він на себе взяв відповідальність щодо розподілу наявних сил та засобів, щодо передачі боєприпасів, передусім засобів ураження, зосередження ресурсів на тому чи іншому напрямку. Звичайно, від цих перших кроків в перші години і напередодні самого вторгнення залежала без перебільшення доля України. Тому порівнювати когось із Залужним просто неможливо. Він вже ввійшов в історію. Але, звичайно, друзі, це не значить, що без Валерія Залужного в принципі Україна не здатна встояти. Звичайно, спротив народний. В цьому народному спротиві у Валерія Залужного була і є дуже важлива роль, вона і залишається – такого морального стрижня і символа спротиву. Це теж дуже важливо, бо людям, насамперед тим, які ідуть на смерть, які ризикують собою щодня, їм треба вірити. Вірити в те, що наша боротьба не даремна, що люди ризикують життям тому, що їх хтось веде до Перемоги. Тією людиною, яка має найбільшу довіру в армії, був і залишається Валерій Залужний. Ніякий інший державний діяч з цим порівнятися, звичайно, не може. Але я не думаю, що Валерій Залужний просто від того, що втратив посаду, втратив ці моральні якості. Я думаю, що зараз, коли Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський зробив в рамках Конституції зміни і призначений Олександр Сирський, тепер в будь-яких розкладах справа кожного з нас тим не менше сприяти, робити все можливе, щоб підвищити якість управління армією, щоби зробити все можливе для нашого успіху і щоб допомогти новому керівництву армії ухвалити правильні дії.

Щоб нам було зрозуміло, що зараз відбуватиметься в армії, ми і говоримо про Сирського і про нові призначення.

Про порівняння із Залужним – я сказав, як можна порівнювати? Сирський командував на окремих напрямках, Залужний відповідав за все. Тому, я думаю, цього штучного протистояння не треба нагнітати. Зараз Олександру Сирському треба буде довести, що він гідний наслідувач тієї справи, яку вів Валерій Залужний, а водночас у Сирського є чудова можливість почати системні виправлення тих проблем, які дійсно є в організації і управлінні, підготовці і застосуванні Збройних сил і залишитись в історії на гідному місці, намагатись його знайти на цій посаді. Це буде непросто, оскільки все ж таки Залужний і Сирський – це люди з різним стилем поведінки і різним характером, різними методами управління.

Скажу свою суб’єктивну думку, чому дійсно Залужного люблять. Залужного люблять не тому, що, як там думає Офіс президента і розповсюджує в інтернеті, це вигадка опозиції, це якийсь піар, як сказав дуже нечемно президент Зеленський, що "Валера любить лайки". Це взагалі за межами пристойності було висловлювання від Зеленського. А тому що насправді у Валерія Залужного є повага в армії. На чому вона базується? Основна ланка в армії, від якої залежить ухвалення рішень, це командний склад. Це командири бригад, командири батальйонів, насамперед. Тобто ті люди, які дають результат на полі бою. Так от, Залужний – це людина, яка в армії відома тим, що він фактично є безконфліктним. Залужний не намагається когось знищити. Він не наслідує таку виключно ієрархічну логіку призначень і ставлення до людей. Я б сказав так. Якщо говорити про рівень менеджменту, то Валерій Залужний – це людина, яка намагається менеджирувати в армії людей. Не посади, не звання, а передусім людей. Звичайно, армія це система, структура і у цього методу управління є свої недоліки, безумовно. Але для української системи, для української армії такий метод управління, коли менеджеруються люди насамперед, дуже незвичний. Тому що в нашій ієрархічній статусній системі це незвичний процес.

Олександр Сирський це якраз та людина, яка не менеджирує людей. Він менеджирує процеси. Намагається менеджирувати процеси. З одного боку, це більш впорядковано, більш зрозуміло в ієрархічній структурі. Але оскільки наша армія це дуже погано організована і фрагментарна, хаотична структура, то менеджирувати процеси в ній - це дуже часто входити в конфлікт з логікою і з людьми, які в цій армії на різних рівнях вирішують різні завдання та беруть ініціативу. Тому в принципі є такий розрив. Залужний привніс такий новий метод, новий стиль. Він не намагається когось знищити. Він намагається не конфліктувати. А Сирський - це людина дійсно жорстка. І є така велика проблема, що з тою ключовою ланкою на війні – комбриги і комбати, з якою Залужний намагається, я не кажу, що побудував гармонійні стосунки, я кажу, що намагається побудувати гармонійні стосунки, якраз з цією ключовою ланкою у Олександра Сирського є великі проблеми. Тому що він як такий… в нього такий метод, як у багатьох наших генералів, на жаль, багатьох наших державних діячів – це мікроменджмент. І Олександр Сирський дуже часто намагається з посади командувача оперативно-тактичним угрупованням ставити завдання окремим взводам, окремим ротам, що порушує насправді систему управління і ускладнює управління командирам бригад, командирам батальйонів. Такий мікроменджмент створює хаос і критику у військах. Бо кожному військовому зрозуміло що таке розпорошення сил і жорстке виконання завдань, коли війська дрібняться, не зовсім ефективно. Оцей мікроменеджмент і є підґрунтям для такої великої критики.

Є багато емоцій на війні. Є різні стилі управління. Я особисто вважаю, що в сучасній війні і менеджмент людей, і менеджмент процесів – це просто складові. Нам потрібно, щоб військові керівники завжди відповідали за результат. У нас основна проблема, на мій погляд, з відповідальністю за результат. А для Олександра Сирського буде все ж таки основним викликом, на мій погляд, те, що йому буде треба на цій посаді головнокомандувача все ж таки відійти від управління окремими взводами і відновити інституційну довіру і взаємодію з ключовою ланкою на війні. Це комбриги, командири бригад і командири батальйонів. Довіра і взаємодія створюються передусім у командній ланці. Якщо такої довіри нема, то, звичайно, в армії ці настрої не змінити. Я не думаю, що Сирський може… я насправді навіть не думаю, що йому потрібно боротись за імідж другого Залужного. Він не зможе бути таким комунікабельним. Я сподіваюсь, що він просто знайде свою нішу в цьому плані і буде намагатись все ж таки шукати ефективність, раціональність у своїх діях, а не зовнішні ефекти. Це було б дуже потрібно для нас.

Тут багато пишуть про Сирського і Росію. Друзі, ну я не думаю, що біографія і бойовий шлях Олександра Сирського показує, що він якось залежить від Росії. Так, звичайно, він вчився в Росії. У нього є родичі в Росії, це правда. Але його шлях на війні показує, що все ж таки він від Росії ніяким чином не залежить. Його можна критикувати за його рішення. Зараз ми будемо розбирати операції, серед тих операцій, якими він керував, були і успішні для України операції, де українські війська досягали не тільки успіху, але і стратегічну раптовість. Я думаю, ми всі розуміємо, що все це було б просто неможливо, якби там були якісь російські впливи. Тому ми одразу цю тему закриваємо.

КИМ СТАНЕ СИРСЬКИЙ

Є серйозні виклики, ким стане Сирський. Йому треба буде доводити, що він може на новій посаді. Вчитися на новій посаді. Створювати не тільки репутацію. А передусім інституційну довіру. Довіра – це основна проблема, якої не вистачає в армії. І зараз нове призначення Сирського, командний склад армії, таких сподівань позитивних ні в кого нема. Ну, в більшості людей. Але я не вважаю, що Сирський це людина, яка цих ризиків не усвідомлює. Він достатньо уважно дивиться і слідкує і за відео, і за текстами. Дивиться багато стрімів, в тому числі критичних стрімів. В тому числі, мені передавали, деякі стріми, які я записую, також дивиться. Тому у мене є сподівання, що людина, яка отримує ззовні інформацію, в тому числі сприймає критичну інформацію, є сподівання, що він буде робити висновки і буде намагатись стати самим собою і показати свою ефективність. Таким великим тиском… тобто у Сирського нема ніяких сподівань. На нього нема сподівань у армії. З одного боку, це погано. З другого боку це добре. Йому треба буде показувати результати і люди будуть їх сприймати без завищених очікувань. Подивимось. Ми будемо достатньо критично відслідковувати все, що відбувається в армії. Я просто не збираюсь одразу посипати голову попелом, тому що війна триває. Верховний головнокомандувач Зеленський ухвалив своє рішення. Тому будемо дивитись, як Сирський зараз буде працювати, і оцінювати об’єктивно.

БОЙОВИЙ ШЛЯХ СИРСЬКОГО

Зараз ми пройдемо коротко бойовий шлях Сирського. Отже, мені зараз Офіс президента розповсюджує пропаганду, що Сирський виграв битву за Київ, Сирський виграв битву за Харків. Ще раз підкреслюю ,Сирський дійсно отримав командування, не одразу, угрупованням військ, які обороняли Київ. Сирський дійсно командував не в одній, а в двох успішних Харківських наступальних операціях під Харковом. Але він не робив це сам. Перерозподіл сил, засобів, видача засобів ураження, зосередження сил на тих чи на інших напрямках, все це, звичайно було повністю з відома і за загальним планом затверджено на ставці Верховного головнокомандування, але це було насамперед відповідальність і планування головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

Отже, давайте подивимось на Київ. Дійсно, розгортання військ навколо Києва - це було рішення безпосередньо Залужного до початку вторгнення. Невдовзі після початку оборони Києва, там було створено угруповання, яке було довірено очолити Сирському. Але, звичайно, оборона Києва це була спільна робота і Залужного, і Сирського. І дійсно, це був такий народний підйом. Люди просто ішли, ішли вперед, щоб шукати ворога. Сирський, безумовно, командував цим угрупованням. Як ми знаємо, російські війська забуксували в районі Макарова і намір російських військ оточити Київ з півночі і з півдня, західніше і східніше Києва, повністю оточити місто, провалився. Російські війська, російське командування не змогло впоратися з прикриттям своїх комунікацій. На початку бойових дій, в першій дні це був дуже великий хаос. Якою мірою саме від талантів Сирського все залежало, я вам не скажу. Тому що насправді в той момент це була така народна лють. Люди шукали навіть без команд, вони шукали передусім зброю. Битва за Київ - це було лобове протистояння, це в принципі ворога зупиняли імпровізовані сили з різних сторін. Але звичайно, наприклад район Мощуна, ця переправа, це був предмет, битва за Мощун, особистої уваги Сирського. Застосування військ на тому напрямку залежало від нього. Тому можна сказати, що важливу роль, дуже важливу в битві за Київ Сирський зіграв. Але дійсно, де, на мій погляд, можна сказати, успішні дії, які були, якими командував Сирський, це була травнева наступальна операція під Харковом безпосередньо 2022 року і вереснева-жовтнева наступальна операція у Харківській області, Ізюм-Балаклійська операція.

Перша самостійна вдала операція Сирського безумовна, в якій його роль визначальна, це були бої за Харків у травні 22 року. В той момент українські війська, насамперед це була 92 механізована бригада, посилена бригадами, батальйонами ТРО, посилена батальйоно-тактичною групою 72 механізованої бригади, президентської бригади, окремим батальйоном з Яворова. Тобто значними силами. Дійсно здійснили стрімкий прорив, розрив оборони російських військ на широкому фронті, що призвело до відкату російських військ до самого державного кордону. І росіян відкинули далеко від міста Харків. Безпосередня загроза Харкову була знята. Це планування, відповідальність за цю операцію було на Сирському. Цей наступ в цілому був для нас успішним. Росіяни зазнали великих втрат. Їх повністю вибили від Харкова. Відкинули ворога до кордонів швидко, а потім зав’язалась дуже важка битва, особливо в районі Питомник, Дементіївка, там, де, на жаль, почались лобові нашої піхоти за наказом командування на ешелоновану підготовлену оборону противника. Це були дуже важкі, дуже кровопролитні бої з дуже незначними, на жаль, результатами. Такий розмін живої сили. Учасники цих боїв дуже критично ставились на той момент до таких методів застосування. Але в цілому – так, почались великі втрати, але оцей прорив і те, що 92 механізована бригада була посилена такими значними силами і ефективно, вдало розгромила ворога під Харковом, разом спільно з іншими військами, іншими нашими частинами – це було дійсно… планування цієї операції було на Сирському.

Друга операція найвідоміша у Харківській області. Це Ізюм-Барвенківська операція або Балаклійський прорив, який призвів до повного розгрому росіян. У нас в інтернеті теж розглядають як якусь самостійну операцію. Насправді треба сказати, що усі передумови, щоб ця операція стала успішною, були створені завдяки діям на усьому фронті. На той момент основні зусилля і основну кількість засобів ураження Валерій Залужний перерозподілив на Херсонський напрямок. Великий плацдарм росіяни тримали на Правобережжі України, тримали Херсон, і українські війська завдавали удари всіма силами по цьому плацдарму. Завдавали великих втрат росіянам. Основні сили російської армії на той момент були зосереджені саме на Херсонському напрямку. Ворог був сильно виснажений.

Я в інтерв’ю, здається НВ, в червні, коли говорив про перспективи війни, говорив, що у вересні російська армія втратить свою боєздатність. Моя оцінка грунтувалась на тому, що я бачив темп втрат, які були у росіян на Херсонському напрямку та на інших ділянках фронту, але особливо на Херсонщині. Було зрозуміло, що російська армія витримати такий темп втрат просто не може. Маневру вогневих засобів, маневру засобів ППО, артилерії у них на Правобережжі не було такого великого. Їм це було складно. І українські війська достатньо успішно громили ці угруповання, так, теж зі значними втратами з нашого боку. Але росіяни перекинули на Херсон усі свої найбоєздатніші війська. Це дозволило достатньо успішно спланувати Харківську наступальну операцію цю у вересні-жовтні 22 року. Треба зазначити, що дійсно в плануванні цієї операції Олександр Сирський зіграв ключову роль. Він наполягав на виборі маршрутів цієї операції, на зосереджені конкретних сил, і для цієї операції були зосереджені одні з найкращих українських з’єднань. 92 механізована бригада, 90 десантно-штурмова бригада, 25 десантно-штурмова бригада, 4 резервна танкова бригада, там була значна кількість нових танків, які з Польщі прибули, і значна кількість інших підрозділів, в тому числі, спецпідрозділів були залучені. Звичайно, це зіграло дуже велику роль. На той момент і вісімдесятка і 92-га були дуже комплектні. Вони мали велику кількість вмотивованих добровольців на усіх ланках і якісно, на порядок, переважали будь-яке російське з’єднання по своєму складу. Тому вони швидко здійснили маневр. Вони були вмотивовані, швидко пішли вперед. І наявність оцих кадрових якісних військ, які сформовані були на той момент повністю з добровольців, зіграла ключову роль у тому стрімкому прориві і розгромі Ізюм-Барвінківського угруповання російських військ, яке втекло з Балаклії, з того району.

Якби усі сили росіян не були скуті на Донбасі і на Херсоні, то, звичайно, у росіян були б резерви. А так резервів не було. Не було сил, щоб парирувати раптовий удар наших відбірних військ під Балаклією і Ізюмом. І сталося те, що сталось. Дійсно, це перемога, це успішна наступальна операція, де керівником на цьому напрямку – на цьому напрямку, підкреслюю, не загально, а на цьому напрямку дійсно був Олександр Сирський. Але цей успіх в операції повністю ґрунтувався на раптовості. Тому, казати, що…, у Сирського очевидно є зв’язки з Росією, але вони не впливають на нього. В тому, що він дійсно на нашому боці, що він за Україну - сумнівів не повинно бути.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ СИРСЬКОГО

Є сумніви і критика, яка стосується його методів управління. Чому, на мій погляд, це проявляється? Дуже часто на війні у ворога велика перевага у засобах ураження. І дуже часто, коли цю перевагу наше командування хоче компенсувати, то на різних рівнях даються накази стояти на смерть, стояти до кінця, тримати якусь позицію, створюються імпровізовані підрозділи, зведені взводи, загони, роти, щоби поповнювати втрати на тому чи іншому напрямку. І отут мікроменеджмент дуже часто дає збій. Імпровізовані підрозділи, тимчасові, не мають повноцінного забезпечення, поповнення, управління, зв’язку. І завжди застосування приданих сил у нас в армії це значний безлад. Звичайно, тут, коли такі критичні обставини є, починається ця епопея, що вперед-вперед. Такі методи, звичайно, не є ефективними на війні. І в міру того, як ми зазнаЄмо втрат і втрачають боєздатність найкращі бригади, оскільки добровольці не можуть воювати безкінечно, потрібні мобілізовані, потрібні ротації. В міру того, як у 23 році вже кількість добровольців зменшилась, боєздатність кадрових бригад зменшилась, там оці методи "стояти на смерть" почали погано працювати. Але вони продовжували застосовуватися і застосовуються зараз. Це неефективно, і звичайно, ті командувачі, які такі методи застосовують, не можуть бути популярними і ніколи не будуть популярними. На мій погляд, тому що насамперед це тактично абсолютно невиправдано. Розмін людей на що? На невеличкий час? Це необґрунтовано дуже часто по обстановці.

СИРСЬКИЙ І БАХМУТ

Сирський був призначений командувачем ОСУВ "Хортиця" і він відповідав за битву за Бахмут вже на вирішальній стадії. На жаль, в цей момент були і проблемні рішення. Ну, наприклад, почались зняття комбригів. Причому комбригів якісних. Це було дуже негативно насправді. Я хочу відмітити, наскільки все ж таки негативну роль зіграло, на мій погляд, дуже резонансне на той момент зняття командира 93 механізованої бригади Шевчука. Це було рішення Олександра Сирського. Я думаю, що час показує, наскільки це було помилкове рішення, абсолютно необґрунтоване, яке не відповідало обстановці було бажання стояти і тримати позиції, але ж не було забезпечення боєприпасами. Не було забезпечення поповнення людьми. Не було позицій, на які можна відходити. І звичайно, що тут 93 механізована бригада творила під командуванням просто реально дива. Це було завдяки ефективному якісному управлінню. Наші війська зазнавали значних втрат, але там, де стояла 93-тя, Вагнер просто розбивався і мав шалені втрати з мінімальним насправді просуванням. І замість того, щоб нагородити Шевчука і всіх його комбатів званням Героїв України, зняли з посади і Шевчука, і кількох його комбатів. Це просто глибоко помилкове рішення. Потім коли 93-тя вже була відведена ,фронт, на жаль, посипався на багатьох напрямках і теж почались кадрові зміни, причому когось знімали, а когось чомусь не знімали навіть попри всі відходи. Такі речі не можуть бути обґрунтованими в армії, хоча б має бути якась справедливість, логіка, так це дуже суб’єктивні речі.

Я читав звіт ОСУВ Хортиця про причини втрати міста Соледар. Можу вам сказати відверто, цей звіт не відповідає реальній обстановці і тому, що насправді відбувалось у Соледарі. Причини насправді – це проблеми застосування. Це дуже повільне реагування з боку оперативно-тактичного управління, з боку самого оперативно-стратегічного управління Хортиця. А там в цьому звіті відповідальність переклали виключно на комбригів і на погано підготовлених військовослужбовців – солдатів. Це так, на мій погляд, дуже некоректні висновки і дуже неправильні висновки. Я сподіваюсь, що… я розумію, чому це було зроблено. Бо в армії Верховний головнокомандувач Зеленський зробив штучну конкуренцію між Сирським і Залужним. Я не знаю, чому він це зробив. Це повний абсурд з точки зору військового управління. Є дві армії – армія Сирського і армія Залужного. Повний абсурд. Але, на жаль, кожний ОСУВ –ОСУВ Тарнавського, Сирського, вони кожен звітували на Ставці, що обстановка у нас напружена, але контрольована. У мене таке враження що навіть змагалися, у кого буде більше оптимізму в оцінці обстановки. Тому замість того, щоб казати вчасно, що у нас критична обстановка, нам треба техніка, інженерні організації, будівельні, нам треба будувати оборонні лінії, споруди, замість цього постійно була гра в оптимізм і призвело це до важких наслідків. Спочатку просто за кілька днів рухнула оборона в Соледарі, ми втратили місто, яке 93 бригада дуже тривалий час успішно обороняла. Оборона посипалась всюди. Потім так само абсолютно через проблеми застосування військ, людей було дуже багато, а застосування правильного не було. Війська розтягувались в одну лінію і "Вагнер", який діяв концентровано, ешелоновано на вузьких напрямках просто вибивав, сточував один батальйон за іншим.

Росіяни в цілому зазнали більше втрат, ніж ми. Але розмін в людях в такій пропорції, як у нас був у Бахмуті був для нас невигідний. Ми розмінювали зеків на вмотивованих добровольців, велику кількість мобілізованих. Чесно кажучи, тривалий час "Вагнер" відбивали наші війська, гарно організовані, такі, як 93 бригада. У них це виходило. Чому потім не встояла оборона, - багато військових, з якими я спілкуюсь, всі говорять передусім про проблему застосування військ, тобто організацію управління з боку вищого командування. Звіт про причини втрати Бахмуту я не побачив. Я побачив, що у нас влада, Міністерство оборони взагалі намагаються сказати, що Бахмут і Соледар ми не втратили, що ми ведемо якісь бої на території Бахумуту. Навіщо ці політичні речі казати, я не розумію. Гратись в політику – знов-таки, я сподіваюсь, що це припиниться просто. Політиканство в оцінці обстановки абсолютно неприпустимо.

Тому, є речі, які Сирського характеризують позитивно - це два Харківські наступи. Але є речі, у яких критичне ставлення до Олександра Сирського. Це Бахмут, Соледар, це зняття кількох компетентних командирів, які підтримки і авторитету йому в армії не додали. Об’єктивного аналізу, що у нас погано сталось на фронті зараз відбувається, що там Соледар, Бахмут – досі нема. Тому всі ці помилки повторюються зараз. Вони повторюються зараз в Авдіївці. Вони повторюються зараз на Куп’янському напрямку, на Лимані, коли відсутні так само оборонні позиції, обладнані, забетоновані, щоб піхоту добре ховати, захищати від артилерійського вогню. Відсутнє інженерне обладнання. Відсутнє ешелоноване застосування військ. Війська застосовуються бригада за бригадою в одну тонку лінію, швидко сточуються. Замінюються так само іншою бригадою. Знов сточуються. Таке виснаження неефективне, як кажуть самі військові. Тому, звичайно, це є великим викликом.

З іншого боку, я можу сказати, що є у Сирського достатньо адекватні кадрові рішення. Я не можу сказати, що тільки погані. Будемо сподіватись, що будуть зроблені якісь висновки. Ті командувачі оперативно-тактичними управліннями, яких ставить генерал Сирський – є великі питання. Це, можливо, хороші адміністратори, канцелярські працівники, але на посадах командувачів потрібні все ж таки, на мій суб’єктивний погляд, керівники, які б походили з командирів бригад. Які мають досвід сучасної війни і показали результати, свої результати у цій війні. Показали свою компетентність. Такі генерали, яких призначив, наприклад, на ОТУ Соледар, Богомолов – те, що є… до їхніх дій настільки багато питань, що один з командирів на Богомолова навіть написав рапорт, по ньому проводилось службове розслідування. Так, у нас є один такий командир бригади сміливий у Збройних силах, один з кращих наших командирів, який подав рапорт, що командувач ОТУ Богомолов некомпетентно організовує бойові дії. Було службове розслідування. Олександр Сирський вчинив дуже дипломатично. Він не зняв Богомолова, але і не зняв цього командира бригади. Його не так просто зняти, скажемо відверто. У даному випадку Сирський проявив дипломатичність. Але проблема нікуди не зникла.

Що я особисто сподіваюсь побачити після приходу Сирського і в чому основний виклик. Я дуже сильно сумніваюсь, що буде вибудувана політична логіка, що все ж таки Сирському буде довіряти Зеленський і Офіс президента припинить втручатись, знищить оце штучне створене Зеленським і Єрмаком протистояння між частинами армії. Потрібна одна вертикаль управління і одна вертикаль відповідальності в армії. Щоб не тикали генерали один на одного, що це не я, він же сам з Офісом говорив. Треба закінчити, з цією практикою, це неправильно. Має бути вся повнота відповідальності – довірив Зеленський Сирському армію? Будь ласка, дайте йому повноваження. Поставити тих людей, яким він довіряє, бажано з числа комбригів, а не своїх лояльних наближених генералів. Він має поставити на оперативно-тактичні управління передусім, це вони творять війну. Компетентні командири потрібні на рівень бригад, як мінімум. Я не кажу вже про батальйони. Хоча б рівень бригад. Ті люди, які відповідають за результат, а не просто сидять на КСП і роблять два рази на день доповіді. І я сподіваюсь, що будуть зміни також з компетентних комбригів на рівні Генштабу і на рівні командування родів військ. Зміни не тому, що хтось хороший, хтось поганий. Насправді ці зміни можуть відбуватись навіть по горизонталі. Але потрібні нові сучасні погляди, оскільки війна настільки стрімко змінюється, що ніяка академія, ніякий національний університет оборони, ніяка вислуга не дає досвіду, як 3 місяці управління бригадою в першій лінії. Нічого не може замінити. Це найкращий досвід, найкраща академія. Тому не треба чіплятись за цю вислугу, ієрархічність. Чи зможе Сирський від цього відійти? Його попередній досвід показував, що ні. Ну, ми будемо сподіватись на краще, що все ж таки люди, які мають актуальний досвід війни почнуть отримувати просування. Будемо дивитись.

Але головне, основна проблема, на мій погляд, нашої армії, це перше – потрібна інституційна довіра до вищого командування. З цим проблеми. Потрібно, оскільки в армії дуже багато доводиться, на жаль, думати, як доповідати. Дуже багато неправдивих доповідей. Оцієї брехні в доповідях, в оцінці обстановки – раніше вона мала причину в тому, що Офіс президента посварив армію, на дві частини фактично її розділив. Я сподіваюсь, що зараз припиняться брехня. Довіра починається з того, що припиняється брехня. Не треба брехати людям. Не треба брехати про обстановку, що у нас все добре. Треба об’єктивно сказати: у нас великі проблеми, ми не втримаємо фронт, якщо не зробимо – перше, друге, третє.

ЯКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СИРСЬКОГО НАСАМПЕРЕД

Тобто довіра має бути, припинити брехню. І третій ключовий фактор для наших керівників – це відповідальність. Має бути відповідальність. Зараз Сирський має всю владу. Все. Йому не треба вже конкурувати. Він має взяти на себе відповідальність. За що взяти? Насамперед, Авдіївка. Лиман-Торське, той район. Куп’янськ. Район Вугледар-Новомихайлівка-Мар’їнка, російський наступ на тому напрямку. Тобто треба ухвалювати стратегічні рішення і треба посилювати командування. Україна потребує, українська армія критично потребує, щоб було посилено управління на оперативно-тактичному рівні передусім. Ці оперативно-тактичні управління також мають бути посилені. Це мають бути штатні структури. У нас дуже складна система управління. У нас оперативно-стратегічні управління. Воно фактично дублюють як канцелярії роботу оперативно-тактичних управлінь. Треба нарешті визначитись, навіщо нам стільки штабів? Навіщо нам оце дублювання ОСУВ і ОТУ. Мені здається, треба сформувати корпусну структуру штатну, розгорнути її, замінити ОТУ армійськими корпусами. ОСУВи, в принципі я не бачу їхньої ролі, крім як канцелярські допоміжні структури. Це було політичне рішення, розподіл фронту на ОСУВи, щоб в одному був Сирський, в іншому Тарнавський. Я думаю, що зараз це треба припинити. Це моє суб’єктивне бачення. Знов-таки, я спілкуюсь з військовими і роблю такі висновки. Тобто я вважаю, що Сирський отримає повноту політичної відповідальності. Подивимось.

НОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ

Зараз з нових призначень - скоріше за все новим начальником нового роду сил, сил безпілотних систем буде призначений Вадим Сухаревський (призначений 10.02. - Ред.), командир 59 мотопіхотної бригади. Саме він першим віддав наказ стріляти по росіянах ще в квітні 14 року. Звичайно, довіра до цієї людини, до його бойового шляху дуже велика. Мені здавалось, що його посада, його роль це звичайно командування оперативно-тактичного рівня, як мінімум. Але в принципі те, що він буде зараз керувати безпілотними системами, це дуже позитивний крок, тому що це людина, яка має велику довіру, достатньо мудра, розбирається в людях і здатна синтезувати складні рішення. Я думаю, що довіра до нього, його репутація дозволять йому ухвалити хоча б перші базові рішення в новому роді військ.

Обговорюється, підвищення, як мінімум 20 керівників Збройних сил, насамперед, комбригів, на різні посади. Подивимось, що це буде. Бо всі ці підвищення, зміни обговорюються із самим Олександром Сирським, є пропозиції від президента, Верховного головнокомандувача, вони зараз узгоджуються з Сирсьским. Перші зміни мають відбутись.

Верховний головнокомандувач заявив, що генерал Баргилевич буде призначений замість генерала Шаптали на посаду начальника Генерального штабу Збройних сил України. Баргилевич – це людина, близько пов’язана з Сирським. Колись він командував силами ТРО у складі сухопутних військ, зараз, на цей момент, він начальник штабу ОСУВ Хортиця, тобто він веде всі поточні управління, забезпечує "Хортицю" Командувачем "Хортиці" є сам Олександр Сирський. Тому звичайно Сирський підтягнув свою людину на цю ключову посаду. Будемо чекати, які зміни будуть на командуваннях родів військ і на командувачах оперативно-тактичних управлінь.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

Я думаю, що коли батьки і родичі живуть у Росії, то звичайно, у людини серце спокійним не буде. Але Сирський, знов-таки, ми з вами говорили про його біографію. Оскільки він командував Балаклійським проривом, я не думаю, що є якісь витоки інформації з його боку в Росію. Я не можу сказати, що я особисто вважаю призначення Олександра Сирського з точки зору професійної найкращою кандидатурою в Збройних силах.

Щодо нагородження Залужного Зіркою Героя України. Вважаю, що це обґрунтоване нагородження в принципі, я думаю, що роль Залужного на початку війни цілком дозволяє йому заслужено носити цю нагороду. Найвищу нагороду України.

- Чи бере участь у бойових діях генерал Кривонос?

- Генерал Кривонос не бере участь у бойових діях, оскільки він через прямі вказівки Володимира Зеленського був звільнений з посади заднім числом, зарахований на військову службу, а потім незаконно відсторонений від військової служби. Тому він не бере участь у бойових діях. Я не знаю, як командував би якимось напрямком генерал Кривонос. Він був на обороні, з початку війни його Валерій Залужний призначив керівником оборони Жулян… Я не знаю, але Кривонос у Силах спеціальних операцій має авторитет і повагу. Тому як загальновійськовий командир я не знаю, як би він себе проявив.

Я знаю, що Сирський командував у Дебальцевому, але в Дебальцевому основну роль в плануванні і управлінні грав начальник Генерального штабу, він же командувач АТО Віктор Муженко. І він насправді дуже часто в ці процеси управління втручався. Сирський періодично теж втручався в ці процеси. Це була, можу сказати так, невдала операція, це була значна кількість невдалих управлінських рішень. На жаль, на той момент все українське вище командування тільки вчилося воювати. Це були рішення, багато рішень просто не відповідали обстановці. Причини цих рішень, цих ситуацій були ті самі, як і зараз. Ті самі проблеми в управлінні, застосуванні військ, побудови оборони в одну тоненьку лінію, відсутність стратегічних резервів, відсутність ротації військ. Все, як зараз. На жаль, висновків з Дебальцевого у нас не зробили. У нас в принципі військове командування не любить робити висновки і вперто не хоче застосовувати after action review - натівський стандарт, тобто аналіз після дії. На жаль, і Сирський це не робить, як ми бачимо. Сподіваюсь, що все ж таки Олександр Станіславович подивиться ефір і хоча б почне якісь зміни, бо скільки можна бігати по граблях? Бачите, люди цілком справедливо згадують Дебальцеве і багато інших ситуацій можна згадати. Тому звичайно потрібні зміни. Але хочу сказати, що Дебальцеве – це не тільки Сирського відповідальність. Сирського то висилали, то прибирали на Дебальцеве. Там хаос був такий в управлінні, який ішов, звичайно зверху.

***

Якщо чесно, у мене було своє бачення, що на безпілотні системи треба ставити людей, які вже показали великий результат. У нас є підрозділи дронів, які дають великі результати в стратегічному масштабі на фронті. Я сподівався, що буде раціональне розумне рішення. Ті люди, які вміють масштабувати, вміють краще працювати з дронами, їх і будуть просувати. Але я розумію з іншого боку логіку влади. Наша влада може діяти тільки політичними методами і вона шукає завжди в усьому піар. Раціонально вони просто не можуть ухвалювати рішення. Такі властивості президента Зеленського. Він мислить фотосесіями, відео, текстами спічрайтерів. Він не зможе сам. Так склалось у нас, не зможе сам це проаналізувати. Тому, звичайно, призначення Сухаревського, я вважаю, це найкраще рішення з тих, на які погодився Зеленський, тому що Сухаревський - відома авторитетна постать в армії, Герой України, справедливо нагороджений Героєм України. Це людина, яка може об’єднувати навколо себе, яка має гострий розумі, інтелект і з політичної точки зору це дійсно гідне рішення. Такі люди, як Вадим Сухаревський, гідні просуватись на різні посади. Я думаю, що Сухаревський створить таку базу і потім, можливо, сподіваюсь все ж таки піде на ще більш високі посади, яких він абсолютно безумовно гідний.

- Причини зняття Залужного

- Друзі, нема причини зняття Залужного, тому що Володимир Зеленський ніколи не висуває якихось чітких вимог, призначаючи керівників будь-яких, і ніколи не вимагає звіту і не пояснює причин. Єдине, в чому дорікав Зеленський Залужному, в тому, що він, з точки зору Зеленського, веде політичну діяльність. Ми з вами розуміємо, наскільки абсурдні звинувачення з боку Зеленського. Але він так мислить. Ми його не переробимо. Ми розуміємо рівень інтелекту нашого президента. Чому тут дивуватись.

***

Я не ходив ні на які консультації, не казав цього на ефірі. Я хочу сказати, що просто кілька представників, кілька учасників Ставки Верховного головнокмандувача, учасники, які належать до кола людей, які ухвалюють рішення, питали мою думку щодо компетентних ефективних командирів в армії, які заслуговують просування на керівні посади. І я такий список з 17 прізвищ передав кільком учасникам Ставки Верховного головнокомандувача і таким чином висловив своє бачення, кого, яких офіцерів, які мають компетентність і навіть двох генералів, які на мій погляд теж мають вищу компетентність і якості. Я не визначав Олександра Сирського, вибачте, чесно можу сказати. Але двох українських генералів я відмітив. Я цих людей поважаю. Не буду зараз озвучувати детальні списки. Це не зовсім коректно. Я не є людиною, яка ухвалює рішення. Мою думку запитали. Я чесно сказав. Ухвалюють рішення інші. Відповідальність за призначення Вадима Сухаревського, якого я глибоко поважаю, це відповідальність Володимира Зеленського і головнокомандувача ЗСУ. Тому як вони збирають інформацію, це їхнє питання. Але відповідають вони за результат. Я в плані призначення Вадима Сухаревського цей результат поважаю і вдячний Володимиру Зеленському за таку ініціативу і за те, що він проводив консультації. Це нетипово для Зеленського. Але це дуже добре, що деякі речі приймаються раціонально і логічно хоча б якось.

Стосовно Червінського. На жаль, незаконне утримання полковника Червінського під вартою триває. Йому досі не дають можливості навіть захищатись. Його позбавили права на захист. Свідків влада просто не пускає на процес і не бере показання свідків до уваги. Це дуже сумно. Ми будемо про це окремо говорити найближчим часом.

Хочу сказати основне. Спротив України залежить від кожного з нас. Спротив України – це не просто якісь окремі люди на посадах, за всієї великої поваги до Валерія Залужного, все ж таки спротив України – це воля тих людей, які зараз нас з вами не чують. Які в окопах на передовій. У них нема там інтернету. Це наша піхота, це ті воїни, які на бойовому чергуванні на позиціях, оператори розрахунки засобів ураження. Саме вони тримають оту тонку синю лінію, на якій тримається наша свобода і незалежність. Саме їм ми насамперед дякуємо. Ми зробимо все можливе, щоб і нове командування спробувало бути ефективним на своїй посаді. Ми маємо посприяти Олександру Сирському в тому, щоб він максимально компетентно виконував свої службові обов’язки. Будемо звичайно, друзі, дуже прискіпливо слідкувати за цими новими кадровими рішеннями, давати їм об’єктивні оцінки.

Сьогодні, як ніколи, я впевнений, що Україна переможе, що ми здобудемо, захистимо свободу і завоюємо мир для нашої землі. Слава Україні!"

Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ [2]

«Аргумент» [3]

На цю тему: