Бутусов: Ситуація на фронті станом на 24.10.2024

Важная новость

Стрім від 24 жовтня присвячений обстановці на фронті. Зокрема, головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов коментує ситуацію на 11 ділянках фронту, де ворог активізував свої дії та просувається вперед.

Обстановка на Курщині

Санітарна зона в Курській області створена українськими військами. Тут зосереджені основні оперативні резерви Збройних сил України. З українських новин відомо, що тут є кілька десантних бригад: 80-та, 95-та, 82-га. Тут підрозділи 36-ї бригади морської піхоти. Тут 47-ма механізована бригада на БМП "Бредлі" і танках "Абрамс" американських. Тобто тут великі сили. І є багато ще інших підрозділів - понад 10 бригад. Це тільки з офіційних повідомлень. Подивімось на карту, що там відбувається.

Ворог просувається. І той плацдарм, який був одним ударом в серпні, зайнятий. І ворог починає його скорочувати. Ми бачимо, що росіяни ударами з флангів намагаються зрізати всю ту санітарну зону, яку українським воїнам вдалося встановити. І виділене жовтим - це те, що було нашими військами взято під контроль в серпні цього року. Буквально за тиждень. І оце жовте, це те, що ворогу вже вдалося відбити, де зараз ведуться бої. Ворог просувається і намагається повністю зрізати весь цей плацдарм. Він уже значно скорочений у розмірах. Російське командування зосередило тут значні сили. Тут їхні оперативні резерви, російські елітні частини, бригади морської піхоти 810-155, в повному складі 11-та десантна штурмова, підрозділи 76-ї повітряно-десантної дивізії і 7-ї гірської десантно-штурмової дивізії, а також велика кількість окремих мотострілецьких полків, з'єднань, тобто ворог тут також створив перевагу в силах і докладає усіх зусиль, щоб повністю цей плацдарм знищити, захопити.

Йдуть важкі бої, ну і звичайно у всіх наших воїнів є велике питання, чи варта ця земля, а там фактично крім Суджі і кількох сіл, це просто ліси і поля - чи варта ця ділянка того, щоб там застосовувати наші оперативні резерви, чи є сенс в цих маневрених боях, оскільки, як ми розуміємо, там лінії оборони ніяк не встигли підготувати, організувати. І виникає питання про доцільність зосередження там резервів, яких гостро не вистачає на основному фронті, який має якраз стратегічне значення на українському Донбасі, на Харківщині, на тій невеликій частинці Луганщини, яка під нашим контролем залишається і яку ми обороняємо. Тому це велике питання і хочу сказати, що я ще не чув жодного військового, який би сказав, що це має якусь виправдану логіку зі стратегічної і тактичної точки зору.

Я вважаю, що операція на Курщині була вдалою під час заходу, під час того, як були завдані ворогу великі втрати, взяті полонені, техніка захоплена там 1200 квадратних кілометрів території. Ми взяли її з боєм, створили санітарну зону. Але санітарна зона – це не зона, де треба стояти на смерть. Це зона, яку треба використати для ведення маневрених боїв з росіянами, для того, щоб використати час і вздовж кордону встановити мінні поля, загородження і не дати ворогу швидко відбити назад. А використовується ця зона для маневрених боїв. Ця зона для нас – це має бути тир, кілзона, для того, щоб завдати ворогу максимальних втрат. Не для того, щоб там кожен той лісочок березовий і березову рощу там просто до кінця. У цьому нема сенсу. І якщо ми будемо розмінювати свої сили в бою за територію, яка для нас з військової точки зору немає стратегічного, тактичного значення, то це буде для нас помилка. Сподіваюсь, що те, що ворогу вдається і далі, що у нас не буде там безперервних боїв під час того, як ворог штурмує, наступає на Донбасі, щоб ми свої сили продовжували там витрачати і не посилювали Донбас.

Подивімося обстановку на інших ділянках фронту.

Район Кругляківка-Піщане

Фактично в цьому районі ворог вийшов на річку Оскіл, тобто в цьому місці досягнув своєї мети оперативної на цьому напрямку. І оця жовта територія, те, що вони захопили, починаючи з 1 серпня цього року, скориставшись відволіканням наших сил на Курщину. Жовте – це те, що точно під контролем ворога, заштриховане – це територія, де йдуть бої, але, насправді, ворог там, майже вся ця зона – це вже під російським контролем. Ситуація дуже важка, і як тільки ворог там закріпиться в цій зоні, він почне розгортати наш фронт, згортати як вниз на південь, так і вверх на північ, для того, щоб досягнути Куп’янська, а Куп’янськ там прямо поруч. Ворог буде намагатись вийти на весь рубіж. Тут йдуть важкі бої, але, звичайно, основні проблеми, які були на цьому фронті – це проблема управління організації, не кількість людей, а організованість порядок дій. На жаль, поки що наше командування не може впоратися з цим завданням, і тут досі достатньо неорганізовані дії відбуваються, які призводять до просування ворога.

Велика проблема, я не знаю, коли це буде вирішено нарешті, про це ми маємо говорити, щоб пояснити, що не все в війні вирішує виключно чисельність, не все у війні вирішує кількість боєприпасів і техніки. Все, в першу чергу, залежить від управління організації.

Сіверськ

Хоча на карті відмічено невеличке просування, все одно тут щоденні атаки, і ворог не може просунутися вперед виключно з однієї причини: тут є наші підрозділи, які просто не поступаються, які ефективно ведуть бойові дії. Тут в район Білогорівки, Верхньокам'янського дуже ефективно воює батальйон К-2, в районі села Спірне – батальйон "Свобода" 4-ї бригади Нацгвардії, 54-та механізована бригада. Сіверськ, в районі Білогорівки – 81-та десантна штурмова. І тільки завдяки тому, що тут є компетентне управління, організація на тактичному рівні, чого критично не вистачає на інших ділянках. Якби такий досвід, що є у К-2 і батальйону "Свобода", був масштабований, то ворог би не мав можливості взагалі просуватись ніде, не тільки на цій ділянці. Ну, там дійсно йдуть просто з повним напруженням героїчні бої, Сіверськ тримається, ключова висота для контролю Сіверська, яку обороняють наші воїни, висота 194, вона в наших руках, на підступах до цієї висоти б'ються наші воїни. І поки ця висота в наших руках, є радіогоризонт для роботи наших дронів, ми можемо продовжувати захищати Сіверськ. Тож дякуємо воїнам 54-ї механізованої бригади, їхнім сусідам, всім приданим підрозділам. Тут нема проривів і криз таких великих, тільки тому, що тут люди роблять свою роботу. І дякую в першу чергу найкращим командирам, які на нашу користь переламують тут ситуацію.

Часів Яр

По Часову Яру ситуація дуже серйозно загострюється. На карті заштриховано місця, які захоплено росіянами. Ворог вже глибоко вклинився в саме місто Часів Яр. Ворог перейшов канал, який був дуже вигідним рубежем оборони, перейшли росіяни канал і північніше, і південніше Часового Яру, в самому Часовому Ярі. Тому ситуація тут вкрай важка. Ворог просувається, і поки що зупинити його не вдається. Ми бачимо загрозу Костянтинівці. І Часів Яр під реальною загрозою того, що нам доведеться його втратити.

Обстановка в Торецьку

Ворог просувається в Торецьку, і вже понад половина міста під контролем окупантів. Росіяни також в цьому місці зазнають величезних втрат, теж їх б'ють. Однак противнику вдається хай і поступово, але просуватись. Позначене жовтим - це те, що змінилось з 1 серпня цього року. Ситуація також тут дуже критична, для утримання міста ворог просувається вперед.

Обстановка в районі Мирноград-Покровськ

Ситуація тут дуже повільно, але погіршується. І зараз йдуть великі бої в районі Новогродівки, на в'їзді в Новогродівку, в районі Крутого Яру. І там наші воїни стримують російський наступ, на жаль, в маневрених боях, немає там ніякої лінії оборони, як завжди, просто пусті посадки під вогнем, якось хтось має зариватись. Звичайна ситуація на фронті, всі ці балачки, які у нас влада розповідає, що там хтось щось будує, якісь лінії оборони, все це брехня. Щось риють, але оскільки ще й риють неграмотно, то більша частина цих споруд просто навіть не займається військами. Ну і повна неузгодженість дій військово-цивільних адміністрацій, яким дають гроші. Влада, чомусь дає не армії, не інженерним військам, а військово-цивільним адміністраціям. Тому що через своїх зручніше оформляти на ті компанії, які подобаються владі. Є підтримка з Офісу Президента, є нагляд. А нема підтримки, неважливо, що там відбувається на фронті. Тому ситуація в цьому плані дуже важка. Фактично ми ведемо зустрічні бої в цих посадках, і ворог продовжує просуватись.

Ворог фактично вже підійшов на півтора кілометра до Мирнограда, вже фактично на околицях міста. Я вам хочу сказати, що як тільки вони заскочать в сам Мирноград, там буде як завжди. Ворог отримає точки накопичення, підвали. Їм буде краще здійснювати маневр, і вони підуть вперед. Звичайно, з Мирнограда перескочать на Покровськ.

Ситуація тут також критична. Тут навіть вся зона, яку вони захопили з 1 серпня, непомітна. Але дивіться, яке велике просування. Раніше там йшли бої за кожне село місяцями. А зараз просто ворог проходить одне за іншим. Пройшли кілька сіл на Покровському напрямку. Час не був використаний військовим командуванням, військово-цивільними адміністраціями для підготовки оборони, розгортання рубежів. Нічого не було сплановано належним чином. І зараз ворог підійшов до цих важливих міст. Мирноград і Покровськ — це були важливі шахтарські міста для України, які добували велику кількість вугілля. І ситуація абсолютно показує безвідповідальність влади. Таке байдуже ставлення до того, що стається з Донбасом.

Як можна гратися такими речами? Якщо проводяться якісь наступальні дії вдалі, це ж треба починати з оборони. Чому тут досі ніхто не займається обороною? Ну і коли це завершиться вже, коли почнуть все ж таки робити, не тільки балачки у вечірніх відеозверненнях президента? Завдання Ставки Верховного Головнокомандувача — контролювати і відповідати за оборону України, а не готувати тексти для вечірньої промови президента, де повна брехня і нерозуміння обстановки. Чому так? Ворог підходить вже під Мирноград-Покровськ, ніяких рубежів нема, резерви не зосереджуються, хто за це відповідає? І звітують, що йде мобілізація, і є успіхи, ну повний розрив свідомості. У нас є достатня кількість людей, але в нас немає нормальної, адекватної системи застосування цих людей, щоб зупинити ворога на рубежах, вбивати його методично, і зупинити, ну так, як робить К-2, "Свобода" на Сіверську: малими силами взагалі, не те, що тут. Тут зосереджені були кілька резервних бригад, але так, як вони організовані, так, як їх готує командування сухопутних військ, ці 150-ті бригади і 140-ві, ну вони не можуть, звичайно, набути боєздатності. Замість того, щоб поповнювати кадрові досвідчені частини бригади вчасно, вони створюють сформовані структури, які просто не встигають навчитись. Для чого це робиться? І ця причина провалу, це не кількість людей, не кількість снарядів на Покровському, Мирноградському напрямку, а це безвідповідальні, помилкові дії з боку військового керівництва. Ну, і повний відсутній контроль з боку Ставки Верховного Головнокомандувача. Вони взагалі не дивляться на обстановку. Президент, до речі, навіть припинив їздити на фронт. Раніше він їздив, там, на батальйони якісь міг заїхати КСП, ну, як правило, на бригадне. Заїжджав в штаб бригади, там, раз в місяць, робив фотографії, що він там комусь вручає орден і їде назад. Тут навіть вже таке не робить. Вже нема навіть поїздок на фронт. Він вже не хоче, йому це не цікаво. Верховний Головнокомандувач під час війни складає там собі якийсь план перемоги, просто фантазерський якийсь прожект, який взагалі не прив'язаний до життя.

Взагалі основна катастрофа на фронті, це катастрофа не на полі бою, це катастрофа в Києві, у вищому керівництві, яке реально не усвідомлює взагалі, що воно робить. Це, якщо чесно, шокує. А потім вже наслідок цього, це оці просування ворога на кожному напрямку оці жовті великі шматки української землі, які ворог захоплює, захопив буквально за останні два місяці.

Селидове

Ворогу вдалося три дні тому увірватися у Селидове. Уже противник просунувся і значно далі навіть, ніж в цій карті. Глибоко охоплене Селидове і з півдня, і з півночі. Тепер ворог з'їдає міську забудову і просування його там не зупиняється. На жаль, можна сказати, що Селидове під великою загрозою швидкого захоплення...

Гірник

Як багато жовтого. Це все було втрачено за два місяці. Відсотків 70 заштриховано. Особливо треба відмітити, чого нема тут на карті – ворог зайшов у місто Гірник. Бої ведуться у самому Гірнику. Для нас це така драматична історія. Насправді Гірник – це одне місто, де можна було б організувати оборону. Рубіж Українське-Гірник-Курахове – там можна було б побудувати оборону. Гірник є найвищим плато на Донбасі. Найвищим. Що вона дає в сучасній війні? Вона дає радіогоризонти. Вона дає можливість організації роботи дронів, взаємодії різних видів сил та засобів. А після Гірника йде пониження, пониження і пониження. Той, хто контролює Гірник, контролює оточуючу місцевість. Це місто було як Вугледар. Воно мало виключно вигідне тактичне оперативне становище. Зараз вже ворог під ним, вибити його сил нема, і ворог вже зайшов, на жаль, в житлову забудову. Хто його буде вибивати звідти, не зрозуміло. Ситуація критична, тому що втрата Гірника дозволить ворогу, на жаль, потім завдавати ударів і по наших шляхах сполучення під Курахове. І фактично після того Курахове ворог буде бити і з півдня, і з півночі. Оборона Курахового, яку героїчно тримає угруповання під керівництвом воїнського командування 79 десантно-штурмової бригади, на жаль, буде вкрай ускладнена. І втримати в таких умовах місто буде максимально складно, невигідно і незручно. Що це означає, ми з вами розуміємо.

Захід ворога в Гірник – це просто провал. Це не солдат-провал. Бо, звичайно, зараз скажуть, що якийсь батальйон ТРО, там кудись не заходив, не вийшов. Це така типова генеральська брехня. Батальйон ТРО не зрозуміло якої комплектності, не зрозуміло, як був десь застосований. Але, звичайно, для оборони такого міста, як Гірник, батальйону ТРО, м'яко кажучи, недостатньо. І для того і потрібно командування, щоб на таких ділянках вчасно створювати угруповання військ, здатні виконати завдання. А не просто для галочки. Що там, нібито, якийсь батальйон невідомої чисельності. Що це за батальйон? Він що, комплектний? Це 700 бійців, чи, можливо, це 100? На жаль, тут теж велика безвідповідальність. І захід ворога в Гірник - це така безвідповідальність і така байдужість взагалі до того, що відбувається на Донбасі. Така нездатність реагувати на зміни обстановки. Просто це не може не засмучувати.

Район Курахового

Наші воїни стримують ворога. Ворог намагається зайти на Курахове. Бої тут ідуть дуже важкі. Але на самому напрямку Курахового ворогу, незважаючи на величезні сили, вони сюди вб'ють реально дуже велике угруповання, яке по кількості техніки не поступається тому угрупованню, яке прорвало фронт на Покровськ, пішло вниз на Гірник. Але тим не менше тут наші воїни, 79-та бригада і значна кількість приданих підрозділів, вони роблять все можливе і навіть неможливе для того, щоб громити ворога, використовувати зручне становище. Курахове теж розташоване на висоті і дозволяє контролювати підходи з вигідними радіогоризонтами нашими дронами. І максимально ці можливості використовуються нашими воїнами. Втрати російських військ дуже великі на цьому напрямку, і фактично те, що вони просуваються насправді такими незначними темпами і з такою ціною, для нас це вигідно. Ми не можемо тут зосередити стільки сил, тому що провалюються фланги, але те, що роблять наші воїни в регіоні Курахового, і та м'ясорубка, яку вони зробили для російських ударних угруповань, - це заслуговує великої поваги та визнання.

Район Макіївки

Деякі речі на карті все ж таки не відповідають реаліям. Дуже небезпечне просування ворога на напрямку Терни-Невське. Це правда, Новолюбівка. Тут є просування, на жаль, також ворог використав цей час, останні два з половиною місяці, для такого просування великого. Але в Макіївці ворога просування зупинено. І там якраз росіян під Макіївкою, їх відрізали, відбили. Сіра зона під Макіївкою - вона під нашим контролем. І висоти над Макіївкою з нашого боку надійно контролюються, обороняються українськими воїнами. Чому так? Тут діє Третя окрема штурмова бригада. Тобто з'єднання, яке має боєздатність, організацію, управління. Там немає жодного кадрового офіцера кар'єрного, але там є просто колектив. Там люди думають про лідерство, боєздатність і це дає результат. Люди зберігають боєздатність і можуть реагувати на обстановку навіть на інших ділянках фронту. Тому Макіївка зараз під вогневим контролем українських воїнів. Ворог вже не може там просунутися. Ситуація на цей час там стабільна і керована з нашого боку.

Район Вугледару

Ворог після захоплення міста затягує туди свої підрозділи, розгортається і продовжує просування, наступ, тому що росіянам треба використати захоплення Вугледару для того, щоб все ж таки захопити Курахове. Курахове, за яке йде така важка тривала битва. Ворог вже підійшов до села Богоявленка під Вугледаром. Ворог просувається далі. Звичайно, втримати росіян на цих рубежах тривалий час буде просто фізично неможливо. Ворог контролює Вугледар. Це дуже вигідна висота, яка панує над цією всією місцевістю. Дуже вигідний рубіж застосування дронів. Тому нам невигідно вести там бої в цій зоні. Наші війська відходять, і це виправдано. Зараз перевага в цьому районі, на жаль, у окупантів в тактичному плані. Звичайно, наші воїни роблять все можливе, щоб його стримати, і також тут завдають удари, ураження.

ЗАПИТАННЯ ВІД ГЛЯДАЧІВ

- Як думаєте, наскільки президент отримує об'єктивну інформацію про фронт? Чи можливо, що реальний стан справ для нього може стати несподіванкою, як і ситуація з МСЕК, прокурорами, депутатами-втікачами?

- Ситуація з МСЕК і прокурорами не могла бути несподіванкою для президента. Всі це знають, оскільки це абсолютно очевидні речі, про які говорить вся країна, і насправді це не могло бути сюрпризом. Це офіційна інформація, яку легко перевірити, а президенту значно легше було її знайти, ніж мені, журналісту. Я думаю, що Володимир Зеленський реагує тільки на суспільно популярні речі. Він зреагував на ситуацію з МСЕК і прокурорами не тому, що він хоче боротись з корупцією чи несправедливістю. Він це може робити. Він це не робить. Але тут був великий резонанс в ЗМІ, всі українські засоби масової інформації цю інформацію підхопили. Це викликало величезний резонанс в соціальних мережах. І це дуже чутлива тема для українського суспільства, оскільки у нас зараз воїни-інваліди стоять в чергах, отримують мізерні пенсії або мають довго випрошувати МСЕК, щоб їм дали ту групу інвалідності, довідку. І їм нараховують третю групу, наприклад, більшості. А тут прокурори, здорові, абсолютно спортивні люди, абсолютно без жодних поранень і взагалі, які ніде не воювали, собі спокійно малюють другу групу, щоб потім малювати собі фальшиву пенсію. Звичайно, що це викликало велике обурення в суспільстві. І президент зреагував тільки через це.

У нас є велика кількість лікарень, хірургічних, психіатричних, які також торгують, продають довідки фальшиві, які дозволяють людині списуватися, в принципі уникати мобілізації або виїжджати за кордон. Спокійно це дозволяється, все це відбувається, але резонансу нема і президент не реагує. У мене поки що нема такої очевидної бази доказів для того, щоб це продемонструвати. Так і тут. Основне ж питання не те, що Зеленський не хоче поставити питання. Ну він же може подивитись стрім, наприклад, який я зараз вам говорю, може запитати, а чому ж ми стільки втрачаємо територій, людей і не можемо зупинити ворога. Він же може запитати це не тільки у мене, у кращих командирів наших кращих частин. Ну чому - К-2? Чому у них є керованість, боєздатність, управління? Це ж він може сам запитати у командирів бригад. Навіщо йому навіть дивитися щось? Є питання? Запитав. Ну він це не робить. А не робить він чому? Зеленський займається тільки популізмом, тільки популярними суспільно-резонансними темами. Я не можу написати про проблеми організації військ, щоб вся країна тільки про це говорила. Це специфічні теми, люди їх не бачать.

У Зеленського є своє бачення ситуації. Він вважає, що, наприклад, бойові дії на Курщині – це прикольно, тому що можна казати, що, знаєте, у нас є сили воювати в самій Росії. Йому доповідають, у нас нема сил на інші напрямки. Він каже, це не важливо. І не доповідайте мені про погані новини. Бо якщо є погані новини, він починає задавати питання і висувати претензії тим генералам, які їх приносять, тому ж Сирському. Тому Сирський вже давно відучився повідомляти президенту неприємну для нього інформацію, яка є в розріз з його баченням подій, з його світоглядом. Тому, подобаються президенту новини, що ми на Курщині воюємо, Сирський дає йому ті новини, які він хоче чути. А ви думаєте, на Ставці Верховного Головнокомандування скільки часу приділяється обстановці на Покровському і Мирноградському напрямках? Я вам можу точно сказати від своїх джерел, що доповіді з цих питань ніколи не займають більше п'яти хвилин. Це нецікаво президенту. Немає новин про Курщину, йому задають питання західні журналісти, українські журналісти йому нецікаві, він їх від'єднав, і він намагається журналістів українських дискредитувати всіма методами. Він хоче дискредитувати свободу слова таким чином в Україні. Це такий путінський шаблон дій Зеленського. У нього вся команда медійна – це Партія регіонів. Всі його Литвин, Подоляк – все це вихованці Партії регіонів. Єрмак, це ж Татаров – все з Партії регіонів кадри. Тому, звичайно, що вони намагаються дискредитувати тих, хто повідомляє альтернативну точку зору. А вони хочуть, щоб популярно було тільки те, що подобається самому Зеленському. Те, що це абсурд, хибно – все це відкидається. Критикувати Зеленського можуть тільки його вороги. Все.

А насправді те, що в країні немає ніякої дискусії на рівні Ставки Верховного Головнокомандуючого щодо доцільності тих чи інших стратегічних рішень, те, що ціна цих стратегічних рішень – це тисячі життів, кращих патріотів України. І те, що 95-й квартал не йде на фронт. Туди навіть Зеленський не їздить фотки робити. Оце їх не турбує. От у чому проблема. Брехня. Вони хочуть споживати брехню на Ставці, вони її споживають. Оце основна проблема у нас на війні.

- Чи насправді Руслан Кравченко можливий наступний Генпрокурор?

- Я не знаю, звідки мені знати.

Що робити із СЗЧ? Я так розумію, що поповнення для війська майже немає, люди йдуть у СЗЧ ще з полігонів.

А як їм не йти з полігонів, коли у нас народні депутати і президент Зеленський декриміналізували відповідальність за залишення війська? У СЗЧ це не є вже злочин? Не подобається тобі щось? Йди додому або в батальйон резерву, сиди там. В батальйоні резерву навіть можеш зарплату отримувати і сидіти там на полігоні. Чому б ні? Є проблема з СЗЧ, тому що немає відповідальності за порушення закону. Є проблема із СЗЧ інша, тому що великий безлад в армії, немає відповідальності командирів за підготовку людей. Вона дуже часто неякісна: управління, застосування, забезпечення. Нема лідерства, довіри до командирів. Бо тут кадрова чехарда. В нас є бригада, де пан Сирський замінив під час війни по сім комбригів. Тобто собі уявіть, постійно змінюється комбриг, після нього все керівництво штабу і постійно якісь нові люди. В батальйонах ще може частіше змінитися. Постійна чехарда, безвідповідальність взагалі, яка погіршує управління військами. Погіршує організацію. Ну і на це реагують люди ногами.

Бо велика кількість людей в армії йде невмотивована. Або цю мотивацію треба створити. Ну не всі люди дійсно є по психології такими воїнами, які знають, що робити, які можуть навчати і знайти своє місце в армії. Ну все це є мобілізація. Мобілізація в усіх країнах світу. Ось була Друга світова війна, Перша світова війна. Всюди була мобілізація обов'язкова. Вона не була добровільна. Спочатку був добровільний етап, а потім проводиться обов'язкова мобілізація. Це і в Сполучених Штатах, і у Великій Британії. Ну в усіх країнах, європейських, демократичних. Бо коли тобі треба захистити державу і націю, проводиться масова мобілізація. Але не в Україні. Тут все хаотично. Зеленський - популіст. Він не хоче брати відповідальність ні за що погане. Тільки за свій рейтинг і за своє крісло вчепився. І він не хоче займатися організацією оборони. Ну навіщо нам примус? Примус не треба, військова поліція йому не треба, військові суди не треба, військове слідство не треба. СЗЧ можна декриміналізувати, корупція в нас декриміналізована. Що у нас за корупцію? У нас когось саджають за корупцію, хоч одного керівника? Ні. Як покарали за цей скандал з прокурорами-інвалідами Генерального прокурора Костіна? Костіна звільнили і направили послом в Нідерланди. Страшне покарання під час війни. Колишній міністр оборони Таран і просто зрадник, який просто провалив всю організацію підготовку до війни, спокійно собі посол у Словенії. Все добре у цієї касти небожителів. У них все чудово. І вони ні за що не відповідають. Важко організувати людей. А давайте ми всіх відпустимо в СЗЧ. Будуть воювати тільки добровольці. Тобто мова про те, щоб воювали за Україну тільки ті, хто сам свідомий і робить це без влади і навіть попри дії влади. Але має виконувати накази влади.

То давайте зробимо тоді добровольчу армію. І щоб не Зеленський із Сирським командував, а добровольчі командири. Ну тоді буде все логічно. Якщо ви не хочете відповідати за організацію війни. Якщо вам подобається популізм, якийсь піар. Ви не хочете керувати військом, ну то віддайте управління війську тим, хто, попри вашу безвідповідальність і ваш безлад, вміє воювати і прагне це зробити. Не заважайте тоді, грайтеся в політику в Києві.

- Якими, на вашу думку, мають бути підготовлені позиції в сьогоднішніх реаліях? Вибір локацій, ландшафтні зміни, довжина ходів сполучення, прикриття, тунелі, маскування?

- Насправді все це придумано вже. Воно працює. Достатньо приїхати до тих наших найкращих бригад, батальйонів, які тримають фронт, попри все, завдають ворогу великих втрат. Там все вже працює. Нам треба масштабувати успішний досвід. Те, що я кажу вам, що треба кілзони, що треба обов'язково мати перевагу в радіогоризонтах, тобто мати перевагу в висотах, з яких ти ведеш роботу дронами, це такі очевидні речі для командирів, які ефективно ведуть бойові дії, які нема сенсу обговорювати. Вичищення посадок, облаштування позицій, маневр в обороні, риття великої кількості укриттів, маневр між цими укриттями, масоване застосування різнотипних дронів, застосування наземних роботів. Все це вже працює на фронті. Тому цей фронт не сиплеться на багатьох місцях, а тільки ті ділянки, які я вам сказав.

Ми не масштабуємо це через виключно безвідповідальність і байдужість. В першу чергу, пана Зеленського, великого піарника, який абсолютно безвідповідальний до життя людей, і пана Сирського, який просто обрав собі зручну позицію: я роблю все, що наказує президент. А те, що цей президент взагалі не розуміє, що відбувається на фронті, і Сирський вдає, що він за це не відповідає. Така зручна позиція. Теж насправді безвідповідальна і ганебна для офіцера і генерала.

- Чи витримує РФ такий рівень втрат ще тривалий час?

- Такий рівень втрат, як зараз, Росія витримує. В Росії працює примусова мобілізація, примусово-добровільна. Тобто всі люди, у яких є проблеми з владою, у яких скрутне матеріальне становище, всі російські державні органи, будь-які. Поліція, ФСБ, прикордонники, міграційна служба, соціальне страхування, підприємства. У них навіть є план призову по підприємствах, щоб ви розуміли. Там державний контроль, примус, каральна система. Він виконується. Я спілкуюся з полоненими. Плани доводяться до підприємств. Підприємство має здати певну кількість людей. Неважливо своїх, навіть можна не своїх працівників. Але воно має знайти людей по своїй квоті у військкомат. Навіть комерційні підприємства, я не кажу про військові. Звичайно, що у ворога для такої війни можуть знайтися люди. Так, вони не хочуть вмирати, але їх копняком... Минулого місяця Росія ухвалила новий закон, що вони мобілізовують навіть тих, хто під слідством. Тобто вироку нема, це ще не зек. Але йому вже кажуть, давай так, не відкладай, нам треба гарматне м'ясо прямо зараз. У тебе там важка стаття, ти когось вбив, пограбував, зґвалтував. Вперед на фронт. Навіть без вироку. Там це працює.

Чи є в Росії проблема СЗЧ? Вона є. Але я вам хочу сказати, що кількість СЗЧ в Росії разів у 100 менша, ніж в Україні. Чому? Тому що там СЗЧ карається дуже такими жорстокими методами, яких ми застосовувати навіть не можемо. Наприклад, розстріл на місці, катування, незаконне ув'язнення на підвал. Тобто там всі органи працюють. В Росії працює так, або поліція і ФСБ здає певну норму на мобілізацію, певну кількість людей в місяць в своєму регіоні, або вони самі туди їдуть. І це працює в них. Працює, тому що побудована жорстка, репресивна машина, там працюють державні інституції. Так, вони працюють, як в каральній, тоталітарній державі, але вони працюють. І в Росії діє цілий закон комплексний по контролю мобілізації. В Росії є електронний реєстр, кого вони збираються призвати, і вони по цьому обліку йдуть. Мігрантів туди додають, кого тільки можна. Там є системна робота на те, щоб заганяти на фронт гарматним м'ясом людей. І в них ще є людський ресурс. Щоб їх вбивати, зараз Росії треба завдавати втрат як мінімум 30 тисяч на місяць. Але це треба реально 30 тисяч вбивати. На відео, не по звітах. А то у нас звіти красиві, і доповіді Генштабу. А скільки реально ми вбиваємо? Оце вже інша історія. Скільки підтвердження є?

Так от, якщо ми побудуємо систему, що на фронті в 1000 кілометрів ми вбиваємо в місяць хоча б 40 тисяч росіян, то армія у них швидко закінчиться. 40 тисяч – це, якщо діяти системно, ефективно, це реально зробити. Тривалий час Росія такий темп втрат не витримає. Навіть 30 тисяч на місяць вбитими для них – це втрати, які вони не зможуть компенсувати.

- Як, на вашу думку, змотивувати народ, дати надію на перемогу?

- Для того, щоб змотивувати народ, людям потрібен план перемоги, який є конкретним, який виконується, який формулює влада. План перемоги, який як діє на рівні Ставки, так і на рівні кожного державного органу, кожної бригади. Люди мають бачити систему роботи. Вони мають бачити своє місце в строю. Треба не тільки воювати, треба озброєння для армії. Якщо не буде озброєння, чим армія буде стріляти? Треба забезпечити інфраструктуру, бо інакше не можна буде ні воювати, ні робити озброєння. Треба забезпечувати соціальний сектор, дітей, цивільне населення. Всюди треба планування під час масової, тотальної війни. І оце планування, це і є бачення для більшості людей, що нас чекає завтра. Коли людина буде бачити чітке планування, вона буде чітко йти до перемоги. А у нас план перемоги спотворений оцими брехливими язиками Зеленського і його оточення. І там, крім пустих слів, нема нічого.

А де потім реалізація? Що ви думаєте, є якісь таємні плани, як ми реформуємо армію? Та цього нічого нема. Ні тактику дронів не запроваджують. Створили Сили безпілотних систем. А у нас щось змінилось на фронті після цього? Вже скоро рік як їх створили? Ні. Як самі командири планують дії дронів, як самі шукають волонтерів, так воно все відбувається. Держава фінансує частину потреб в дронах, дійсно. Фінансує, але, на жаль, меншу частину. Тактика не змінюється, організація не змінюється. Дрібні зміни, на жаль. Системного по всьому фронту нема. Ну це наш стиль, на жаль. Ну ви створили структуру, окей. Для результату що ви робите? Яка технологія реалізації ваших намірів? Таких планів нема. Вони не виконуються, щоб ви розуміли. І отак в кожній сфері. Ідуть обіцянки, торгівля сподіваннями, торгівля надіями, спекуляції на цьому. А реальних кроків нуль. Якщо хочете щось зробити, робіть самі. Будьте волонтерами, самі проявляйте ініціативу, самі робіть. Держава не збирається робити системно нічого. Тільки відосики.

- Крім інвалідності прокурорів, треба ще перевірити, скільки таких фейкових УБД в країні. Перевірте, будь ласка.

- Я вам дякую за таку довіру. На жаль, для того, щоб перевірити такі системні речі в країні, потрібно мати повноваження і відповідати за боротьбу з корупцією в країні. В мене таких повноважень нема.

- Чи можливо зараз без особливих навичок піти у fpv-військо? Чи обов’язково вже потрібно щось вміти в цій сфері?

- Потрібно мати для цього здібності і бажання. І працювати наполегливо. FPV потребує здатності до системної праці. Звичайно, це можна зробити і піти на FPV. Для цього вже зараз можна себе перевірити. Є доступ, можна знайти навіть цивільні тренувальні центри для операторів FPV, тренажери. Якщо є бажання і мотивація, вивчити цю технологію можна. Величезна кількість людей це робить. Все залежить від вашої наполегливості, наявності вестибулярного апарату, моторики і, в принципі, здатності працювати з екраном. Орієнтуватись на місцевості по екрану. Все це напрацьовується.

- Як вплине на ситуацію втручання КНДР?

- Не вплине на ситуацію.

От для мене основний фактор, чого я не розумію на війні, я не розумію взагалі, що в голові, яка логіка дій нашого керівництва, військового і військово-політичного. Це повний хаос і пустота в цих головах. Оце очевидна для мене проблема. А те, що там КНДР, прийшли 10 чи 20 тисяч солдатів. Це критично для нас, якщо ми будемо в хаотичному стані, як зараз. А якщо ми побудуємо нормальну, адекватну організацію вздовж фронту, управління, застосування військ на досвіді наших найкращих з'єднань, то у нас снарядів і дронів значно більше, ніж солдат у Росії і в Кореї. І ми їх можемо перебити. Але для цього треба правильні дії, правильне управління, організація зверху.

Бо у нас, якщо в Києві Зеленський та Сирський думають, що війна - це послати солдата з автоматами в посадку, який там добровільно має перестрілюватись з автоматів, гранатометів, з ворожою піхотою і танками, то для такої моделі війни у нас людей нема. А для моделі побудувати рубежі оборони, розчистити посадки, замінувати, побудувати систему вогневу для спостереження і ураження ворога на великих відстанях, масованих ударів дронами, для цього люди є. І це є єдиний можливий шлях до нашої перемоги. І багато українських воїнів, українських командирів це роблять, і роблять це блискуче. І саме це наша надія і моя особисто впевненість у нашій перемозі. Дякую вам за ефір і слава Україні!

«Аргумент» [2]

На цю тему: