- Розпочався 24 рік. Уже два роки повномасштабного вторгнення Російської Федерації, 10 років війни. Але в Україні немає ефективного закону про мобілізацію. Наслідки дуже важкі. Усі ми знаємо, що на фронті складна ситуація саме через те, що в наших воїнів, особливо у піхоті на передовій, відсутні резерви, які могли б постійно посилювати фронт, щоб давати відпочинок тим бійцям, які на передовій. Звичайно, ця проблема потребує комплексних рішень. Ми сьогодні ще раз присвятимо повністю ефір цій темі, тому що держава її не вирішує.

Хочу нагадати, що 25 грудня Кабмін вніс законопроєкт про мобілізацію, він потрапив до Верховної Ради, виникли великі суперечки – і закон так і не був ухвалений. Тому ми поговоримо про основні аспекти. Буде кілька блоків в ефірі. Перше: поговоримо про те, що зараз відбувається із законом про мобілізацію. Друге: торкнемось проблем, пов’язаних з мобілізацією, наприклад, діяльності добровольчих формувань територіальних громад, які зараз влада розформовує – і це велика помилка. Третє: поговоримо про мобілізацію ув’язнених. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний сказав, що в армії ув’язнені непотрібні. Однак багато людей в армії з цією позицією не погоджуються. Можливо, в армії ув’язнені і не потрібні. Але на війні будь-які люди, які здатні тримати зброю, виконувати небезпечні завдання, потрібні. І в Збройних силах є офіцери, командири, які вважають, що необхідно залучити ув’язнених також. Це теж потребує певних системних рішень. Також обговоримо питання великої кількості ухилянтів. Це вже буде наступний блок. І відмовники, що з ними робити – поговоримо. Досвід третьої штурмової бригади показує, що за певних системних рішень можна працювати з будь-якими людьми на фронті й давати результат.

ЗАКОНОПРОЄКТ УМЄРОВА ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ

Отже, будемо говорити в цілому про те, яким чином ефективно застосовувати наявні людські й матеріальні ресурси. Нагадаю, сьогодні (12.01.2024, - ред.) сталася велика подія. Міністр оборони Руслан Умєров взяв на себе відповідальність – уперше – за мобілізацію. Раніше Умєров, як не дивно, хоча він за це відповідає, стояв осторонь. Пресконференції проводив хто завгодно. Пресконференцію про мобілізацію проводив лише головнокомандувач ЗСУ Залужний. А не президент України Володимир Зеленський, який за законом про мобілізацію і за Конституцією є єдиною особою, яка має розробляти мобілізаційні заходи і підписувати указ. І не Кабінет міністрів, який насправді мав комплексно ухвалити це рішення. От уперше сьогодні міністр оборони Умєров заявив, що він розробив законопроєкт і готовий його знов подати. Дуже добре. Тому що вчора Верховна Рада розглядала закон про мобілізацію і не ухвалила. Вирішила його назад відправити до Кабміну. Тобто такий у нас футбол. Президент Зеленський, який мав подати закон про мобілізацію ще два роки тому, виступає на пресконференції і каже: це не я, це будуть робити військові. Військові, тобто Залужний, на пресконференції кажуть: а як я можу подавати закон? Я не суб’єкт законодавчої ініціативи. Це не мої повноваження. Кабмін подає законопроєкт, але ні Кабінет міністрів, ні прем’єр-міністр Шмигаль, ні міністр оборони не виступають з цієї теми. Сталась парадоксальна ситуація. Тому Верховна Рада знов викинула цей законопроєкт в Кабмін. Сподіваюсь, що нарешті цей ганебний футбол, футбол людськими життями, припиниться. Коли Верховна Рада, президент, Кабмін не хочуть займатись мобілізацією, на фронті ми зазнаємо втрат. Ми не можемо втримати позиції. Не можемо посилити тих людей, хто тримає фронт на своїх плечах, тому що нема резервів, нема ротації в необхідній кількості, і це дуже важко позначається на ході бойових дій. Звичайно, такі питання потрібно якомога швидше вирішувати... Іде небезпечна гра життями бійців на передовій. Фактично оцим футболом президент Зеленський показує, що саме він зриває мобілізацію. Тому що ні він, ні Ставка Верховного Головнокомандувача за 2 роки не розробили закон, який давно мав бути ухвалений. Ми вступаємо вже в третій рік війни, 2024, а у нас немає плану мобілізації та застосування людей. Це просто повний абсурд.

Тож поговорімо зараз про те, що саме потрібно від закону про мобілізацію, де саме шукати людей, яким чином їх мотивувати. Почнімо із цієї конструктивної частини. Оце якраз на мені приклад такої правильної мобілізаційної роботи. Цей фірмовий худі мені подарували бійці підрозділу аеророзвідки "Люфтваффе" 129 бригади територіальної оборони. Це мої друзі. Для мене це велика честь. Це один з найкращих і найпрофесійніших підрозділів аеророзвідки, який попри те, що він є складовою Криворізької бригади тероборони, дуже ефективно діє по всьому фронту. Застосовує дрони різних типів. І люди туди ідуть. Туди приходять люди, навіть зараз, з цивільного життя. Чому? Тому що там є правильна робота, увага до роботи з людьми, побудови колективу, є результати, є великі навантаження, велика кількість завдань, є великі ризики. Але цей підрозділ може залучати до себе людей і давати результат, працювати в інтересах багатьох військових частин. Це приклад того, що насправді армія не є такою структурою, куди треба заганяти обов’язково палкою. На війні є і позитивна мотивація, є військові колективи, куди люди йдуть. Так, це потребує інформаційної роботи, зв’язків, компетенції, правильної організації роботи всередині колективу, бо найкращі рекламодавці кожного підрозділу – самі бійці цього підрозділу. Люди йдуть передовсім по знайомству, завдяки певній інформаційній роботі в блозі. Як командир підрозділу "Люфтваффе" Микола Колісник веде свій блог у фейсбуці, зараз відкрив і ютуб-канал з результатами роботи. Це правильна організація і менеджмент. Тому люди йдуть. Для чого потрібен найперше закон про мобілізацію? Закон про мобілізацію потрібен, щоб у нас була система обліку. У нас нема обліку усіх людей, яких держава повинна і може залучити до служби в армії.

ПРО ДАНЮ НОВІКОВА

У нас немає системи обліку тих спеціальностей, тих компетенцій, якими володіють усі військовозобов’язані. Не обов’язково, щоб усі люди, які йдуть в армію, мали потрапляти з автоматом в окоп. Це не завжди ефективно. Як приклад, мене просто шокувала історія. Я прочитав історію, яка була викладена в інтернеті військовослужбовцем буквально позавчора. Відома журналістка Леся Ганджа розповіла історію. За моїми даними, це сталося в першій бригаді спецпризначення імені Богуна. 21-річний оператор fpv-дронів Данило Новіков, який успішно воював на цій посаді, навчався та працював у Бельгії на початку російського вторгнення, в 19 років повернувся на Батьківщину захищати Україну. Пішов на війну добровільно і був оператором fpv-дронів. Це одна з ключових зараз військових спеціальностей, яка дає змогу завдавати серйозних втрат противнику, стримувати ворога. Без дій fpv-дронів зараз не можливі ні атакувальні дії, ні дії в обороні. І ось, на жаль, виникла ситуація, коли цього 21-річного юнака з операторів дронів зняли і перекинули в штурмовики. Направили на передову під Бахмут. І, на жаль, під час першого ж бойового завдання він загинув на передовій у бою. Він був уражений російським fpv-дроном. І після того, як росіяни fpv-дронами по цій позиції, по наших піхотинцях задали серію ударів, на жаль, у нас були загиблі, поранені, і позицію довелось залишити. Ворог її захопив. Попри загибель, на жаль, українського героя Данила Новікова. Це якраз приклад того, коли командири не розуміють природи і сутності сучасної війни. Коли позицію можна тримати виключно в сучасній війні застосуванням високоточної зброї, коли застосування fpv-дронів створює рішучу перевагу над будь-яким підрозділом піхоти і дає змогу  вибивати піхоту, просуватися. Командир, наскільки я знаю, одного з батальйонів цієї першої бригади спецпризначення, не розуміючи взагалі природи дронів, природи тих сил, людей, які є у нього, замість того, щоб підтримувати, організувати оборону району із застосуванням fpv-дронів, взяв оператора fpv-дронів і засунув у штурмовики. У результаті загинула людина, і позицію все одне не втримали. Завдання не було виконане. Так, ціною цих життів утримали позицію один день. А потім ворог все одне її зайняв. Тому що не було оператора дронів, який у цей момент завдавав ударів по цих позиціях, не давав би російській піхоті підходити, шукав би і знищував би позиції операторів російських дронів. Замість цього людину зі спеціальністю направили в штурмовики і просто зірвали фактично виконання бойового завдання. Я якраз ішов на ефір і думав, що це і є приклад того, якою має бути ціль мобілізації? У нас є фронт 800 км. Це відносно невелика територія. Щоб піхота виживала, на цьому фронті мають бути інженерні підрозділи, які постійно риють інженерні споруди, щоб війська жили не в будинках, по яких прилітають бомби, а жили в якісно обладнаних бліндажах. Щоб боєприпаси зберігались теж у землі. Щоб техніка була захищена від російських дронів, від ланцетів, fpv на надійних позиціях. Щоб будувались хибні позиції, запасні позиції, основні позиції. Щоб ворог щось знищував, будувалось нове, ще більше. Це постійна робота. Так, це не 100%-ий захист. Але це підвищує в рази виживаність, якість застосування, боєздатність людей, якість їхнього життя. Далі. Хтось має ставити на фронті ці турелі і керувати для дистанційно керованої зброї. Кулемети мають бути керовані з оптичними приладами, які можуть краще тримати позиції, ніж піхотне відділення. Мають бути оператори різних типів дронів. Тобто на кожну ділянку фронту зараз потрібен комплект. На кожні 2 км потрібен комплект операторів, які цілодобово застосовують дрони різних типів, щоб навіть не давати російським військам наближатись, щоб завдавати постійного ураження противнику. Оце і є сучасна війна.

Тобто нам необхідно найперше сформувати доктрину війни, під яку ми проводимо мобілізацію. Тоді у нас люди, які ідуть в армію, можливо, не всі вони сміливі рембо, штурмовики або можуть стати такими. Можливо, не всі вони здоров’я мають. Бо я вам хочу сказати, жити в землі людині – це дуже важко. Це великий удар по здоров’ю. Не всі можуть так воювати. Але застосовувати технічні засоби може вже набагато більша кількість людей. І фронт треба тримати технічними засобами. Ніхто не вимагає, щоб міністерство оборони і Генштаб все купляли. Ну нема грошей. Все одне більша частина дронів купляється волонтерами і самими військовослужбовцями. Все одне більша частина транспортних засобів – волонтери і військовослужбовці. Але від держави залежить план оборони: хто будує оборонні позиції, хто як розставляє технічні засоби, де і яким чином це застосовується. Від держави залежить, щоб операторів fpv-дронів не кидали в штурмовики. А це поширене явище. Наприклад, мені теж із 77 бригади аеромобільної десантно-штурмових військ повідомляли випадки переведення операторів дронів у піхоту. Це абсурд у сучасній війні. Кваліфікований оператор дрона за якісного застосування допоможе будь-яку позицію втримати. А якщо додасте на позицію ще 10 піхотинців з лопатами і автоматами, але у вас немає прикриття з повітря, нема операторів дронів компетентних, позиція не буде втримана. Це питання 1-2 днів. Противник своїми дронами виб’є і пройде вперед. Ми маємо зрозуміти, для чого, під яку мобілізацію ми збираємо людей. І на які посади. От тоді мобілізація буде виконана. На жаль, поки що такого плану від Генерального штабу Збройних сил ми не отримали. Є бажання всіх засунути в штурмовики. Це насправді абсолютно неправильне бажання. А зараз перейдімо до такого блоку питань, який мене теж дуже сильно здивував.

ДФТГ 

До мене звертається багато людей, які несуть службу в добровольчих формуваннях територіальних громад. Так от, ці ДФТГ зараз виконують багато важливих завдань: ведуть боротьбу з дронами в мобільних групах, несуть охорону об’єктів. Для держави існування таких тилових підрозділів доволі вигідно. Тому що це не військовослужбовці. У складі служить багато людей, у яких насправді навіть є бронь. Багато людей, які за станом здоров’я, віком, все одно будуть малоефективні на передовій. В окопи їх не посадиш. Таких людей чимало. Але ДФТГ не отримує зарплату від держави. Держава не витрачається, наприклад, на утримання їх в місті постійної дислокації, на харчування. Ці люди живуть вдома. Значна їх кількість – обмежено придатні. І вони коштують державі копійки, а виконують важливі завдання. Я вважаю, що розформування ДФТГ – це велика і груба помилка. ДФТГ – це якраз та територіальна оборона, якою вона має бути. Оборона за місцем проживання. Звісно, є частина людей, які й не виконують завдання, і рахуються десь, використовують все, щоб займатися своїми справами. Але це треба вдосконалювати законодавство на період війни. Запровадити дисципліну виконання завдань. Але навіщо знищувати повністю? Це абсурд. ДФТГ – вигідна для держави структура. Її треба зберігати як територіальну оборону за місцем проживання громадян, тих категорій громадян, які мають обмежену придатність або мають бронь і у свій вільний час вони на певний період залучаються до бойових завдань за місцем проживання. Серед таких людей є і держслужбовці, і працівники життєво-критичної інфраструктури, це люди у віці. Вони не можуть служити постійно, але вони можуть робити свою бойову роботу певний час. Це нормальна історія, вигідна для держави. І облік військових спеціальностей – це основне, для чого потрібен закон про мобілізацію. Як тільки буде облік, тоді у держави з’явиться багато інструментів для примусу, для стимулювання. У нас основна проблема – відсутність обліку. Але облік ніхто не обговорює. Нам треба розуміти, скільки у нас громадян у цілому придатні виконувати будь-які завдання в тилу, в оборонній промисловості (це теж не менш важливо), від 18 і до максимального віку. Скільки людей можуть у нас допомагати армії на інших посадах. Треба, щоб максимальна кількість здорових людей, які можуть пройти за своїм здоров’ям навчання на піхотинців, на найдефіцитніші спеціальності, займались саме цим. Щоб їх можна було направити на фронт. Нам потрібен облік усіх, щоб правильно розрахувати ресурси.

Однак і в самій армії порядок треба навести. Бо у нас є велика кількість абсолютно неефективних військових частин, де дуже низька якість підготовки, дуже низька якість організації роботи, але там рахуються десятки тисяч людей, які незрозуміло чим займаються насправді. Дуже важливо, щоб у навчальних підрозділах були інструктори з адекватним бойовим досвідом, як це було у Першій і Другій світових війнах в усіх основних арміях основних держав, щоб навчальні підрозділи створювались при бойових частинах. Тоді кожна бригада зацікавлена в якості цієї підготовки. Вона отримає комплект людей, програму з підготовки і вона сама готує людей і переводить в цей навчальний підрозділ зі своїх лав, наприклад, якихось досвідчених сержантів, інструкторів, людей з пораненням на деякий час. Вони передають бойовий досвід. А у нас створена оця радянська система, де рядового піхотинця готують у якомусь далекому навчальному центрі люди, які не були на війні, не мають мотивації і живуть собі в тилу. Так от, оця величезна структура навчальних частин тилових, які відірвані від діючої армії, для нас неефективна. Тобто в усьому потрібен облік і правильне застосування людей. Але щоб правильна була мобілізація, людям потрібна логіка. Не дубинка, а логіка, на яку посаду вони де ідуть. Бо сучасна війна – це війна техніки. Кількість людей з автоматами з лопатою і в окопах має значення, але сама по собі піхота в позиційній війні техніки зараз не витягне. Її не вистачить просто кількісно. Війна змінилась. Вона вже не маневровий характер має. Вона має позиційний характер. І на цьому позиційному фронті якість та кількість техніки, якість та кількість високоточної зброї, якість та кількість засобів розвідки мають ключове значення, а не героїзм особистий. Прояв героїзму в позиційній війні – це результат поганої організації управління, недоліків у постачанні бойової техніки і засобів ураження. І оцей трагічний випадок з Данилом Новіковим якраз одна з таких ілюстрацій. Ілюстрацій того, чим є сучасна війна. Що основне ураження – піхота без прикриття власними засобами радіоелектронної боротьби, без прикриття власними дронами, без ударів по противнику своїми дронами не зможе довго тримати будь-яку позицію. Противник її подавить з повітря, будуть втрати, потім будуть втрати на евакуації, будуть поранені – все. Позиція буде залишена. Її просто так не втримати з автоматом і лопатою. Ось цього усвідомлення, що війна змінилась, у нас нема. Наше керівництво держави не розуміє, що сучасна мобілізація не потребує просто загнати якусь кількість людей і щось там з ними будуть робити. Сучасна війна потребує, щоб людина, яку залучають, знала одразу приблизно сферу, чим вона буде займатись. Щоб вона розуміла, що якщо вона не може навіть з автоматом і гранатометом бігати, у неї буде посада, де вона може себе реалізувати, свої навички, компетенції. Ось тоді у нас якісно застосовується оця невелика кількість, яка залишилась, і яких треба набрати, підготувати, людей, які потрібні в сучасній піхотній війні. І тут ми підходимо до наступного етапу, що коли у нас є облік, коли у нас є структуризація, тоді у нас є пріоритет військових спеціальностей. Безумовно, в сучасній війні піхотинець, який сидить в окопі, – це найдорожча людина, в якої мають бути найбільші привілеї, найбільші пільги, найбільші зарплати і має бути найбільший відпочинок, найбільші можливості для реабілітації, для ротації. І це на фронті треба зробити. Коли ми говоримо, що Росія більше за нас, це не значить, що вона більше за нас усюди. Нам потрібно створити з нею паритет на фронті у 800 км на цей момент. Хоча б так. Це одна з основних проблем мобілізації – облік. По-перше, нам потрібен облік. По-друге, нам потрібен захист прав мобілізованих. Це одна з основних проблем мобілізації. Це має бути обов’язково в законопроєкті. Щоб люди, які потрапляють на певні посади, щоб люди, у яких є певні права, щоб ними не помикали в армії, як, на жаль, дуже часто відбувається. У нас постійно держава дбає, як дати по голові тим, хто ухиляється. А дубинка добре працює, коли є правильна мотивація. Коли людина, яка пішла на війну, розуміє, що вона там не безправна істота. І коли ти йдеш в армію, у тебе є права. Щоб людині не треба було бігати за папірцями, за виплатами бойовими, щось доводити, списувати майно. Людина має приходити і розуміти, що коли ти приходиш сюди на бойову посаду, наприклад, у піхоту, ти в привілейованому становищі. Ти – основна людина на війні. Не людина в штабі або в тиловій навчальній частині, яка з 9 до 18 на роботі, а потім їде спокійно собі до родини. А людина, яка весь цей час на передовій, в окопі. Оце привілейована людина. Це має починатися таке ставлення вищого керівництва, військового керівництва і політичного керівництва.

МОБІЛІЗАЦІЯ УВ'ЯЗНЕНИХ 

Тому перше – облік. Друге – права мобілізованих. Третє – безумовно, це мають бути визначені категорії людей, яких держава може направити на фронт додатково, які є порушниками прав і порушниками законів. Тобто якщо ми говоримо про ув’язнених, я не згодний з думкою військового керівництва. Я вважаю, що ув’язнені, і багато військових про це говорять, теж повинні отримати можливість воювати. Це той ресурс, який потрібно застосовувати на фронті. Бо нам будь-які люди потрібні там, де є ризик. Люди порушили закон, і особливо за важкі злочини, тяжкі злочини, за вбивство, за важкі тілесні ушкодження, ті, хто це зробив, якраз зараз той час, коли вони мають бути застосовані на фронті там, де є ризик. І потрібно подивитись на досвід застосування ув’язнених у Російській Федерації. Треба вивчати будь-який досвід. Він був і під час Другої світової війни в різних країнах. І є зараз під час фактично Третьої світової війни. Ми думаємо, як нам мобілізувати законослухняних громадян, але чомусь у нас немає системи мобілізації, застосування на фронті неслухняних. Звичайно, там мають бути дозволені спеціальні дисциплінарні заходи в таких підрозділах, щоб вони були керовані і щоб там слово командира було законом. Але це все потрібно робити в рамках мобілізації.

Чому в нас мобілізація торкається суто тих, хто приходить за повісткою у військкомат. Вона має стосуватися усіх громадян. Четверте, що потрібно обов’язково… Уже п’ятий блок... Нагадаю, щодо ув’язнених скоро у мене буде інтерв’ю з одним з українських офіцерів, який готовий очолити підрозділ ув’язнених, який чітко пояснює, як він має працювати, яке законодавче забезпечення йому необхідне. Він вважає, що це абсолютно потрібно зробити. Це один з видатних героїв українських, людина з великим досвідом управління й особистої участі в бойових діях.

Далі, у нас є проблема ухилянтів, порушників закону. У нас немає заходів примусу і в нас немає заходів їх організації. Але була новина з Державної прикордонної служби, що під час спроби втекти за кордон від мобілізації у річці Тиса потонуло вже 20 українських громадян. Тобто не сказати, що ці люди не здатні на вчинок. Вони чомусь вирішили, що Тиса – це більш безпечно, ніж участь у бойових діях. Хочу сказати, що під Бахмутом я бачив застосування деяких категорій громадян, які в принципі скоїли кілька правопорушень у складі, наприклад, Третьої штурмової бригади. Я особисто бачив, як кілька людей, які мали проблеми, які порушили закон, дуже ефективно воювали. Дуже ефективно воювали після того, як весь колектив з ними працював, говорив, переконував, знаходив якісь дієві речі, які доходили до свідомості. І люди зробили в результаті, я вам хочу сказати, що один з бойових епізодів, який я бачив, це був реальний справжній подвиг, яким будь-хто міг би пишатись. Це зробила людина, яка порушила закон. Він залишився живим. Він виконав важливе бойове завдання. Це показує, що насправді, якщо є колектив, якщо є сержанти, якщо є адекватні командири, які розуміють людей, якщо є уважне ставлення до кожного.

ПРО АНДРІЯ БІЛЕЦЬКОГО

Я вважаю, що такі колективи, як Третя штурмова бригада, якою командує, адмініструє всі ці процеси Андрій Білецький, могла б якраз отримати додаткові підрозділи, які б з таких ухилянтів і відмовників складались. Зараз, під час великої війни, немає людей, які не потрібні були б армії. Якщо людина хоче перепливти Тису, щоб втекти, то в неї є і певна рішучість і певна логіка в голові. А як їх застосовувати на фронті? У нас є люди, є командири, які вміють це робити. Їм треба дати законні повноваження, щоб це була системна логіка застосування. І вони це зроблять. На жаль, така їхня ініціатива поки що державою не використовується. Є можливості, які, на жаль, у нас не хочуть обговорювати, бо треба брати відповідальність. Так, треба брати відповідальність, щоб не заганяти усіх, хто сплачує податки, працює, всіх фахівців. Щоб воювали не якісь певні законослухняні категорії населення, а воювати під час загальної мобілізації мають всі категорії населення. Залежить від законодавців. Якщо ці заходи торкаються усіх, то усі їх будуть виконувати. А у нас якісь категорії людей мають бути мобілізовані, а якісь – у Буковелі планують концерт "95 кварталу". Так, звичайно, важко мобілізувати і мотивувати людей. Звичайно, вони розуміють, що є різні варіанти, що не для всіх війна важлива. Наприклад, у когось є зв’язки з владою. Тому потрібно, щоб ці заходи мобілізації торкались усіх.

Далі. Що принципово важливо? Це комунікація. У нас відсутня комунікація про мобілізацію. Влада мовчить. Президент не говорить про це у вечірніх зведеннях. Хоча він Верховний Головнокомандувач. Це він має кожного дня говорити. Це від нього цих слів чекають. Міністр оборони Умєров кожного дня має говорити про мобілізацію. А чому не говорять? А тут одразу виникає питання. Бо якщо ти рекламуєш службу в ЗСУ, то у нас, наприклад, це вважається так. Достатньо поставити рекламу десь: служіть в ЗСУ, йдіть в таку-то бригаду. Але ж цього недостатньо, щоб мотивувати людину. Людина хоче розуміти, що, наприклад, вона далека від війни, але вона хоче правильно працювати, в хорошому колективі набувати навичок, хоче бути живою при виконанні бойових завдань. Як це зрозуміти? Як подолати страх? Так-от: страх на війні долається тільки одним. Підготовкою. Коли людина готова морально, готова професійно. Вона перебуває в колективі, якому вона довіряє, в неї є товариші, які її витягнуть в разі чого або разом з нею працюють. Є командири, яким вона довіряє, і вони адекватні. Все це потрібно вибудовувати. І підготовка в цьому плані має ключове значення. Чи є у нас якісна підготовка? На жаль, ні. Без змін підготовки нічого не буде. Краща реклама ЗСУ зараз – це коли президент, міністр оборони, усі генерали будуть викладати, як вони гарно організували підготовку військовослужбовців. А зараз у нас виникає питання, що ніхто за це не відповідає. Всі хороші. І Залужного всі люблять. Фотографуються усі. І Сирського всі люблять. Теж хороший генерал. Президента всі люблять, всі аплодують йому – він молодець, не втік. Міністр оборони – хороша людина, він з усіма спілкується. А хто відповідає за підготовку? Чому непідготовлені військовослужбовці, в яких немає навичок базових досі, на другому році війни, коли такий дефіцит людей, відправляються на фронт? Хто відповідає за це? А ніхто. Всі хороші. А хто поганий? Та система погана. Хто її зробив? Минула, мабуть, влада. Чи позаминула. А чому зараз не робиться? А… а тут замість цього знов фоточку і знов щось хороше напишемо, щоб нам аплодували, і все було добре.

Нема відповідальності за життя людей в армії, на жаль. І нема відповідальності за життя людей у державі. Тому насправді рейтинги у нас багатьох політиків в принципі ще існують. Вчора, наприклад, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія взагалі сказав, що закон про мобілізацію – це проблема військових, що військові там щось понаписували, а депутати і "слуги народу" не згодні з цим. Тобто голова фракції, яка править в країні, яка мала б за 2 роки сама такий закон підготувати для оборони країни, яка отримує зарплату від платників податків. Він каже: а мобілізація – це не ми, це військові. Як же не ви, коли за закон про мобілізацію саме "слуги народу" відповідають? Це політичне рішення. Військові воюють, застосовують людей. А постачають людей, зброю, техніку політичні рішення. Закони в армії – політична влада. "Слуги народу". Це така брехня, я просто в шоці. Таке враження, що влада вирішила воювати не з противником. Вона воює з українським народом. Воює брехнею, політичними заявами і вдає, ніби вона ні до чого.

Я вважаю, що поведінка щодо закону про мобілізацію Володимира Зеленського, партії "Слуга народу" – це поведінка ухилянтів. Тільки ті не через Тису пливуть, а вони пливуть по телемарафону. Тікають по телемарафону від реальних проблем, від людей, які ведуть війну. Але це одного порядку дії. Ухилянти у владі провокують ухилянтів від війни. І самі таким чином сприяють ухилянтам від війни. Бо треба починати із себе. Закрити можливість "слугам народу", як ми це бачимо із кримінальних справ НАБУ, формулювати фіктивні дозволи на виїзд за кордон, припинити це ухиляння від мобілізації і серед своїх власних бізнес-партнерів. Оце буде подія. На жаль, у нас цього нема. Замість того, щоб планувати мобілізацію всіх наявних людських ресурсів, зараз закон про мобілізацію це знов "а хай хтось когось забере, і це буде не правляча партія". Будемо і далі критикувати цей процес.

ЗАГАЛЬНИЙ ОБЛІК І "ДІЯ"

Я вважаю так, що має бути загальний облік якомога швидше. Цей облік має бути обов’язково зв’язаний з нашою відомою програмою "Дія". Я не згоден тут з міністром цифровізації Федоровим, що "Дія" не буде застосована для розсилки повісток військовозобов’язаним. А чому ні? Це ж державний сервіс. А що, обороняти державу, захищати – це не державна справа? Абсурд якийсь. А яким чином? Що ще створювати військову "Дію" якусь? Має бути чітка логіка організації усіх ресурсів. Це потрібно робити. Кожна людина, людина у 18 років, повнолітня, якщо у неї є бажання, вона може застосовуватись, наприклад, на оборонному підприємстві, виконувати важливу роботу не обов’язково на заводі. Я бачив, що компанія, яка збирає дрони, там юнаки 18-20-річні збирають, паяють ті дрони, роблять якісно свою роботу. Ще й отримують заробітну плату. Це ефективний шлях.

Гаразд, а зараз перейдімо до відповідей на запитання.

ОПОЗИЦІЯ І ЗАКОН ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ

- У заголовку ефіру написано: Зеленський зриває мобілізацію. Але проти закону активно виступали опозиційні парламентські партії. Чому немає прізвищ Порошенка і Тимошенко у ваших обвинуваченнях?

- Шановний Кредо, хочу вам сказати, що за законом України і за Конституцією України, відповідає за мобілізацію президент України. На цей момент його прізвище Володимир Зеленський. Не Порошенко і не Тимошенко. І у Володимира Зеленського є правляча діюча парламентська більшість. І для того, щоб ухвалити цей закон, йому не треба жодна опозиція в принципі. Вони не впливають на результати голосування. Він може дати команду – і вона буде виконана. Так і треба було зробити. Дивно, що ви досі не в курсі, як у нас працює політична система. А те, що там хтось проти, опозиційні партії, – так, будь ласка, хай "Слуги народу" ухвалять закон швидко самі, а потім звинуватять опозиційні партії, що вони не підтримують мобілізацію. І буде інша ситуація. Тоді вони молодці, а опозиція – ні. Але ж вони так не роблять. А вони – влада.

МОБІЛІЗАЦІЯ ВОЛОНТЕРІВ

- Чи варто мобілізуватися волонтерам?

- Я думаю, що будь-кому варто мобілізуватися, якщо є потреба на його роботу, він потрібен військовій частині. Він може виконувати важливу роботу. Навіть волонтери можуть. І жінки мобілізуються. І люди у віці. Але, звичайно, можуть мобілізуватися далеко не всі. У нас склалась система, де насправді у мобілізації багатьох категорій людей немає поки що адекватного застосування і немає такої потреби. Я хочу сказати, те, що я бачу по роботі, наприклад, майстрів на станціях технічного обслуговування автомобілів. Велика робота, яку ведуть СТО, потрібна саме в тому форматі, в якому працює СТО. Я вже раніше казав, що я б насправді мобілізовував не людей. Я б мобілізував організації, де працюють люди. Я б мобілізував підприємства, станції технічного обслуговування. Дав би майстрам бронь. Дав би можливість набирати людей під цю бронь. Але при тому ставив би завдання з ремонту автомобільної і бронетехніки. Величезна потреба є в ремонті техніки. Армія не може її виконати. Весь автотранспорт армії обслуговують приватні СТО, вони потрібні. Навіщо їх мобілізовувати? Якщо вони мобілізуються в армію, вони не зможуть на своєму місці зі своїм обладнанням, зі своїми компетенціями якісно ремонтувати машину, наприклад. Тому все залежить від ситуації. Ну, волонтер. Всі займаються різною волонтерською роботою. Є волонтери, які виконують дуже важливу роботу, не перебуваючи в армії. І поки що не зрозуміло, чи зможе армія їх використати. Я вам хочу сказати, що в принципі для нас зараз важлива якість людей, підготовка людей, застосування людей. Тому що держава не може сплачувати всім велику зарплату. Потрібні платники податків. Армії потрібні ті, хто може виконувати складні бойові завдання. А питання забезпечення, питання тилової охорони – все це можуть робити, нам вигідніше просто, волонтери і добровольці, звичайно, які організовані, структуровані, керовані. Але ми бачимо зараз – держава скорочує усі виплати військовим. Чому вона це робить? Бо немає грошей у бюджеті. В економіці в нас, на жаль, такий рівень управління, як в усіх інших сферах. Тому немає податків, немає можливості усе утримувати. Якщо у нас зараз буде мобілізація всіх, то ми стикнемося з іншою проблемою – а за чий рахунок будуть їм хоча б зарплату платити? Тобто зараз мобілізація повинна бути не всіх-всіх-всіх загнати, а прийняти у свої лави підготовлених людей. Людей, які мають бути застосовані, певні спеціальні категорії, ув’язнені, порушники закону, ухилянти, будь-хто – такі категорії, які вже порушили закон, зафіксовані. Але на фронті, на війні потрібні люди, в яких є хороша підготовка і хороше забезпечення.

ЯК ПОСИЛИТИ МОТИВАЦІЮ ДЛЯ МОБІЛІЗАЦІЇ

- Чи є сенс виловлювати невмотивованих людей і відправляти їх на фронт? Чи є користь від таких людей на війні?

- Виловлювати – потреби точно нема. Це найгірша реклама взагалі життя в Україні і служби в армії – коли оці облави на вулиці. Вони виникають, бо нема обліку. Про людей ніхто нічого не знає. Іде патруль і шукає, хто ж це за виразом обличчя може служити в армії? Такі наші облави на вулиці – це результат повного хаосу в державному управлінні і того, що держава не має елементарної системи обліку. Хоча є "Дія" – і це гарний інструмент. Будь-яка людина на війні може бути корисна. Навіть невмотивована людина, якщо вона отримає гарне забезпечення, гарну підготовку, спорядження, буде влита в бойовий колектив. Але інша історія, коли людину хапають на вулиці. Не дають підготовки. Не дають спорядження необхідного. Він не знає, що йому робити на війні, кидають у якийсь підрозділ. І потім якесь застосування – та ідіть у посадку туди, посидьте там в окопі, виживайте. Тоді невмотивована людина стає гіперневмотивованою та ще й психічну травму отримує. Тоді це 100 % поганий приклад і ніякої користі від такого нема. Я писав про приклад, коли людина загинула, бувають випадки, коли люди гинули наступного дня після прибуття на фронт. Тому що їх не підготували в тилу. Вони хороші, готові, наприклад, кудись іти. Але вони навіть не розуміють, де вони є, не підготовлені для цих умов. І через якісь випадкові причини гинуть. А інші товариші демотивуються. Держава зазнає втрат.

- Маю намір долучитись до ЗСУ. Підкажіть, які бригади краще обійти, а куди сміливо можемо долучатись?

- Денисе, бригади у нас це такі великі організми. У кожній бригаді, навіть в поганій, є адекватні люди або маленькі адекватні підрозділи. Я не хочу ображати людей тим, що я буду зараз в ефірі публічно казати, що ця бригада погана, ця хороша. Напишіть мені в месенджер у фейсбуці, приватно, і я вам скажу свої рекомендації згідно з вашими уподобаннями. На мою думку, на війні завжди важливо шукати колектив. Побратимів, з якими ви готові пройти цей важкий і дуже ризикований шлях у своєму житті. Напишіть, я вам пораджу кілька варіантів, на мій погляд, на будь-які ваші вподобання.

МОБІЛІЗАЦІЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

- І правда, чому б певну кількість поліцейських не відправити на війну?

- Друзі, у нас дійсно велика кількість силових структур, велика кількість людей в цих силових структурах, значна кількість може буде застосована на фронті. Але поліція потрібна. І прикордонники потрібні. Навіть податкова потрібна. У нас проблема обліку. А чи треба нам така кількість поліцейських у центральному апараті? Чи всі вони там важливі? Чи треба нам стільки працівників, здорових чоловіків у податковій службі? У митній службі? В інших державних органах – у нас десятки міністерств, відомств. Поліцейських на вулиці не вистачає. Поліція на вулиці потрібна. Тому що є постійно надзвичайні ситуації. Є правопорушники. І порядок треба забезпечувати. Тому я проти такого, щоб усіх поліцейських забрати. Я знаю, що Національна поліція створила свою окрему бригаду "Лють". Але головне я хочу сказати, що нам потрібен облік – облік потреб. У нас не вистачає людей, тому що потреб багато, а людей, щоб закрити всі ці потреби і матеріальними ресурсами забезпечити їх, недостатньо. А якщо наш закон про мобілізацію – це просто буде дубинка, як нам обмежити в правах тих законослухняних громадян, хто платить податки, є легальним працівником і тому його дуже легко знайти просто по базі. А всіх інших ми не чіпаємо, тому що нам їх складніше шукати. Це буде провальна мобілізація. Це буде провал у тилу держави. Провал економіки. Провал організації життєдіяльності держави. Нам потрібна мобілізація як облік усіх людських ресурсів. Визначення всіх категорій, які можна в певній кількості залучати на фронт. Спеціальне законодавство, якщо ми кажемо про застосування ув’язнених та порушників закону на фронті. Потрібне укріплення дисципліни. Додаткове спрощення обліку. Потрібен привілейований стан і максимальне забезпечення піхоти в першу чергу, тих, хто на передовій в окопах. Максимальне забезпечення, максимальна ротація, відпочинок, відпустки. Оце системне застосування людей. Я вам хочу сказати, що нічого надзвичайного в цьому нема. Масову мобілізацію в ХХ столітті проводило багато країн. Сполучені Штати, Британія, Німеччина. І цей досвід вже давно вивчений. Ця проблема виникає тільки тому, що наша влада, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський проявляють просто злочинну бездіяльність, безвідповідальність і не хочуть це робити. Вони хочуть, щоб воно якось само – як 24 лютого 2022 року. Люди самі якось, без влади, прийшли на війну, самоорганізувались, самозабезпечились, свої питання вирішили. А влада просто призначила керівників, генералів, командирів бригад, батальйонів, все. Воюйте. Ми вам не заважаємо. Ось вам БК, який є. Більше нема. Ось і все. А мобілізація має бути і на фронт, і на передову, і в тил, в тилові підрозділи, і на завод, і в наукову сферу має бути. І в бізнесі має бути мобілізація. Бо податки, ті, хто платить багато податків, вони теж країні потрібні, які нам валюту дають з-за кордону. Валюту, яка нам потрібна для чого? Та для того, щоб купляти за тим же кордоном озброєння, ті ж дрони. Ось яка потрібна мобілізація. Системна, комплексна. А у нас немає управління людьми. А якщо ти не вмієш керувати людьми, ти не вмієш керувати і матеріальними ресурсами. І ніхто, крім керівництва держави, це не зробить. Це не буде самоорганізований процес. І Росія на даний момент випереджає нас у якості державного управління, системності рішень, які вони застосовують, в побудові оборонних споруд, випуску озброєння тільки тому, що у них є логіка. Вони хочуть знищити Україну. Вони поступово – тупо, криваво, з великими втратами рухаються до цієї мети. А у нас багато ідей, багато слів і відсутні системні планомірні дії. Ми не можемо не те, що випереджати противника, ми навіть доганяти його не можемо. Ми відстаємо. Росія закон про мобілізацію ухвалила у вересні 2022 року. Зараз вже січень 2024 року, а Україна не має сучасного закону про мобілізацію. Ну, що сказати? Хто за це відповідає? Президент мовчить. Його нема. Завжди йому не до цього. До мобілізації він ніякого стосунку не має. До боротьби з корупцією стосунку не має. Він тільки до всього хорошого має стосунок, що йому добре для рейтингу. До телемарафону має стосунок. Тому, друзі, єдина можливість у нас владу якось привести до тями – тільки критика публічна і вказівки конкретній владі, що вона має робити. Бо ми бачимо, що там повний розпач і вони не знають, що робити. Тільки суспільний тиск, коли обговорюються якісь важливі теми у фейсбуці, у ютубі, в соцмережах, за межами телемарафону, де повний одобрямс і радість. Тільки тут можливо шляхом тиску громадськості примусити владу робити системні речі. Тому будемо робити це. Громадянське суспільство у нас дуже сильне. Це наша перевага, яку ми маємо використати, щоб добитися необхідних змін.

Друзі, дякую вам за те, що були зі мною на ефірі. Дякую всім глядачам каналу Бутусов+, дякую нашим спонсорам. Їх уже майже 1 700. Завдяки цим спонсорам ми можемо регулярно працювати. Я буду збільшувати кількість ефірів, стрімів, які вам цікаві. Пишіть, будь ласка, теми, питання, і дякую всім. Сьогодні як ніколи я впевнений, що ми здатні досягнути Перемоги, і з цією вірою я прощаюсь з вами до наступного ефіру. Слава Україні, друзі!

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Юрій Бутусов: Коли закінчиться війна [4]
• Юрій Бутусов: Прорив дронів [5]
• Бутусов: Про приорітети, оборонне планування і хабар для олігархів [6]
• Юрій Бутусов: Зеленський боїться. Він відповість за свої дії [7]