Чи потрібна взагалі відбудова Каховської ГЕС: чотири аспекти проблеми

Відповідь на це злободенне питання потребує ґрунтовного аналізу основних аспектів розв’язання цієї проблеми. Їх чотири: енергетичний, транспортний, водогосподарський та екологічний.

Про це йдеться у статті видання ZN.UA [2].

У 1950-х роках головним пріоритетом будівництва Каховської ГЕС був енергетичний. Але за 70 років ситуація в енергетиці радикально змінилась. У Європі енергетичний мотив будівництва ГЕС давно і безповоротно втратив не лише пріоритетність, а й актуальність. За цей час на зміну вуглецевим енергоносіям прийшли безвуглецеві — відновлювані. В Євросоюзі частка електроенергії з відновлюваних джерел (без ГЕС) сягнула 35%, а до 2030 року має досягти 50–55%. Але найважливіше, що тенденції щодо вартості одиниці електроенергії з відновлюваних (без ГЕС) і невідновлюваних (вуглецевих разом з АЕС і ГЕС) джерел зворотні: перші — до зниження з прискоренням, другі — до зростання.

Ще більшою мірою це характерно для окупності інвестицій: у зеленій енергетиці (з відновлюваних джерел) індекс окупності зростає з прискоренням, у вуглецевій, атомній та гідротехнічній — суттєво падає.

Російсько-українська війна зумовила також деконцентрацію, децентралізацію та локалізацію енергетики. До цих процесів зелена енергетика з відновлюваних джерел адаптується найкраще.

Звідси очевидно, що інвестування в будівництво, відбудову чи модернізацію ГЕС з енергетичною метою містить великі ризики для окупності проєкту. Тобто енергетичний аспект відбудови Каховської ГЕС знецінюється і втрачає перспективу.

Це повною мірою стосується і транспортного аспекту. В середині ХХ століття будівництво ГЕС на Дніпрі, особливо в районі порогів, з метою підвищити його транспортну спроможність було актуальним. Однак річковий транспорт повсюдно втрачає свої позиції. На передній план дедалі більше виходить автомобільний транспорт, якому немає альтернативи за рівнем задоволення вимог споживачів, особливо за наближеністю до масових споживачів. Дніпровський воднотранспортний коридор багатошлюзовий, тривалий, надто локальний. Тому інвестування у будівництво шлюзів (неодмінної складової частини дамб) таке ж безперспективне для транспортних цілей, як і будівництво самих дамб для енергетичних цілей.

Зовсім інша справа — водогосподарський аспект. Його актуальність постійно зростає і він стає основним. Якщо обидва попередні аспекти (енергетичний і транспортний) мають перспективну та ефективну альтернативу, то водогосподарський є безальтернативним. Бо перспектив заміни води немає. Навпаки, у переважній більшості країн світу, в тому числі в Європі, зокрема і в Україні, перспектива одна — дефіцит води. Тому дедалі важливішим стає пошук джерел водозабезпечення та шляхів раціонального використання води. Саме тому водогосподарський аспект відновлення Каховського водосховища є найпріоритетнішим.

Радикальне зміщення акцентів з енергетичного і транспортного аспектів відбудови Каховської ГЕС на водогосподарський цілком відповідає екологічним вимогам. Адже, якщо енергетичний і транспортний аспекти були конкурентами екологічному, то водогосподарський, навпаки, гармонізує з ним і вступає з ним у синергію. Отже, відбудова Каховської ГЕС потрібна, але вона має бути максимально переорієнтована (перепріоритизована) на відновлення водосховища. Тоді енергетичний і транспортний аспекти теж отримають подальший розвиток, але вони стають не головними, а супутніми.

Однак водогосподарський (а разом з ним і екологічний) аспект висуває нові вимоги до відновлення водосховища. Це насамперед економічні, водогосподарські, вимоги. Йдеться, зокрема, про обмеження (скорочення) затоплення площі водою, збільшення обсягів водозабору і водонаповнення, покращення природного функціонування водосховища (флора, фауна, чистота води, екологія тощо), істотне покращення водозабезпечення економіки та життєдіяльності населення водою, створення розгалуженої мережі водорозподілу, підвищення ефективності використання води.

Питання стоїть так, щоб мінімум дніпровської води скидати у море. Тут є слушним порівняння з відомим висловом учених про нафту: «Спалювати нафту — це рівнозначно палити асигнаціями». Тож скидати у солоне море прісну воду рівнозначно тому, що скидати валюту. Адже за рахунок розширення та підвищення ефективності поливу сільгоспугідь у зоні можливої досяжності дніпровської води — 300–400 км урожай сільгоспкультур можна збільшити у 1,5–2 рази, а експорт продуктів харчування — у 3–4 рази. Це і є та сама валюта водного походження. Ціну води добре знають у багатьох країнах із засушливим кліматом, де, як правило, постійний і гострий дефіцит продовольства, недоїдання і голод населення.

Це підтверджує світовий досвід. Так, відомий потенціал експорту сільгосппродукції Нідерландів більш як наполовину продукується за рахунок звільнених і захищених від затоплення площ. У північній Німеччині за рахунок будівництва приельбинських дамб удалося на третину збільшити виробництво сільськогосподарської продукції. Подібні приклади є і в Україні, як позитивні, так і негативні. Так, будівництво лівобережної дамби (близько 70 км) Київського водосховища захистило десятки сіл і тисячі гектарів сільгоспугідь від затоплення. А відсутність такої дамби на Кременчуцькому водосховищі, навпаки, призвела до відселення більш як сотні сіл і втрати сотень тисяч сільгоспугідь. До того ж екологія водосховища страждає від масштабного прибережного мілководдя. До речі, зазначена постановка питання щодо Каховського водосховища дуже актуальна і для майбутньої модернізації Кременчуцького водосховища. Тут ефективність може бути в рази вищою.

Для модернізації Каховського водосховища важливе значення має будівництво берегових дамб. Їхня мета — істотне обмеження мілководного водорозливу, збільшення обсягу водного басейну та «оздоровлення» функціонування водосховища. Завдяки цьому можливе сільськогосподарське, лісогосподарське та інше використання звільнених від води площ, що рівнозначні 50–70 тис. га. Водночас за рахунок побудови берегових дамб і підвищення основної греблі сховища можливо подвоїти об’єм ефективного (використовуваного) запасу води. Завдяки цьому можна значно розширити мережу каналів подачі води для міст і сіл, для населення та зрошення сільгоспугідь. Саме у водогосподарській сфері можна досягнути найбільших за масштабами та ефективністю вигід від реконструкції водосховища. При цьому ефективність може бути суттєво підсилена і в енергетичній сфері завдяки модернізації енергоблоків, яка вже давно була запланована, збільшенню кількості турбін і підвищенню на них водонапору.

Таким чином, вигода від відбудови Каховської ГЕС з акцентом на пріоритетну і комплексну модернізацію водосховища може дати швидку окупність інвестицій та їхню високу загальноекономічну віддачу. Безперечно, джерелом інвестицій має бути насамперед фінансова компенсація від Росії за зруйновані ГЕС, дамбу, водосховище і спричинену цим руїну для економіки, екології та населення загалом. Але, не чекаючи вирішення питання компенсації, такий концептуальний підхід може бути дуже інвестиційно привабливий і для Світового банку, ЄБРР, МБРР та інших інституцій. Це відповідає цілям ООН, щодо боротьби з голодом у світі та сприяння сталому розвитку. Це відповідає інтересам України в отриманні синергетичного ефекту від інноваційного підходу до відбудови зруйнованої російською агресію економіки. Так Україна переможе не тільки на фронті, але й у майбутній конкуренції з Росією у сферах економіки та соціального розвитку.

«Аргумент» [3]

На цю тему: