Денис Казанський: "Донбас як регіон припиняє своє існування"

Важная новость

Росія не відновлюватиме захоплені та зруйновані міста Донбасу, заявив міністр будівництва та ЖКГ Росії Ірек Файзуллін, говорячи про Попасну. До війни в цьому місті Луганської області мешкало 20 тисяч людей, зараз, за словами російського чиновника, залишилося семеро мешканців. В окупованому Сєвєродонецьку зруйновано 90% будівель. У серпні цього року представник російської компанії-забудовника говорив, що там потрібно відновити 260 багатоквартирних будинків та 31 соціальний об'єкт – лікарні, школи, дитсадки.

Про те, що зараз відбувається в окупованих Росією українських населених пунктах, виданню currenttime.tv [2] розповів журналіст Денис Казанський.

– Що зараз відбувається у Попасній, Сєвєродонецьку? Чи є деталі?

– Щоб зрозуміти, що там відбувається, ми можемо спиратися на репортажі самих російських воєнкорів та блогерів, щоб нас не звинуватили в якійсь українській пропаганді. Українські журналісти не можуть туди потрапити, але ми бачимо ті відео та читаємо ті матеріали, які розміщують самі ж росіяни у своїх соцмережах, у своїх телеграм-каналах.

Наприклад, нещодавно імперський російський блогер Максим Калашніков побував якраз у цих знищених містах та селищах Луганської області. Це Сєвєродонецька агломерація: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Попасна та безліч різних селищ, типу Золоте, Врубівка і так далі. У цих місцях взагалі не ведеться жодних відновлювальних робіт. Все зруйновано та знищено, стоять ці обпалені будинки. Населення у кращому разі десь залишилося 10-15%, а десь не залишилося взагалі практично нікого, тобто якийсь жалюгідний відсоток – одиниці. І цей Максим Калашніков викладав звідти відеорепортаж, у якому він журився і сам кричав, що місцеві жителі не розуміють, від чого їх звільнили, вони скаржаться та кажуть: "Від чого нас звільнили? Від їжі, від води, від електрики, від нормального життя ?"

По суті, ці міста Росія просто знищила та кинула. Ними ніхто не займається. Там досі практично немає зв'язку, там мобільний інтернет погано ловить. Місцями підключили електроенергію, але через те, що самі міста дуже розбиті, там немає більше комунікацій у звичному вигляді. Наприклад, воду подавати важко, тому що може стояти цілий будинок, а поряд – два абсолютно розбиті, відповідно, у цілий будинок вода не подається і так далі. Умови є абсолютно первісними.

Я бачив відео російських волонтерів – організацію очолює Сергій Алієв, він викладав відео як роздають картоплю. Російські волонтери приїхали, роздають із фури картоплю якусь не дуже хорошу – видно, що вона підгнила, порізана. І набігають люди, ось ці голодні пенсіонери – там залишилися в основному такі літні маломобільні громадяни, – і вони, як із фільму про постапокаліпсис, накидаються на цю фуру, хапають цю картоплю, вона сиплеться на землю, вони збирають кожну картоплину із землі. що це все – їжа. У них там немає роботи, немає ніяких доходів – нічого. Вони живуть на гуманітарку, на такі подачки.

Це жахливе видовище. І все це, звичайно, контрастує із заявами російської влади, яка постійно повторює як знущання: "Ми допомагаємо Донбасу, ми звільняємо Донбас". Але насправді досить переглянути репортажі самих росіян, щоб зрозуміти, що це не допомога, а просто знищення Донбасу як такого. Як регіон, він припиняє своє існування.

– Але в Маріуполі та в Донецьку все, напевно, зовсім не так?

– Маріуполь обраний свого роду вітриною. Його справді відновлюють, ведуться якісь роботи. І коли Росія показує на державних каналах, що вони відновлюють Донбас, то показують просто репортажі з Маріуполя. Інші міста кинуті.

У Маріуполі ситуація також вкрай неоднозначна. Так, вони звели якісь нові будинки, але вони досі не повністю заселені. Незрозуміло, як і кому там взагалі лунає житло. Крім того, цих будинків – це практично один мікрорайон – їх замало для розселення десятків тисяч людей, які втратили свої будинки.

А з іншого боку, існує абсолютно підла інша практика: у центрі міста зносяться будинки, в яких мешкали корінні маріупольці, через те, що вони сильно зруйновані та пошкоджені, а на їхньому місці будується житло в іпотеку. Тобто це якийсь бізнес у Росії, очевидно, пов'язаний із тими ж російськими міністрами, які займаються цими будівлями: вони будують на місці знесених будинків маріупольців житло, в якому продають квартири. Тобто, це комерційне житло, вони заробляють на цьому гроші. Вони фактично на кістках мешканців Маріуполя, на цих братських могилах, якими ставали будинки маріупольців, будують житло, яке нагадує турецькі готелі, – несмачні новобудови, які продають.

Наприклад, є знаменитий будинок з годинником у Маріуполі – це широко відома історія: він знаходився у центрі міста, це історична пам'ятка, вважалася дуже престижною, це візитна картка Маріуполя. І ось цей будинок розбомбили, знесли, і на його місці будують сурогат – теж такий будинок із годинником, тільки вже в сучасному стилі несмачної комерційної архітектури. І у цьому будинку продаються квартири. А мешканці будинку з годинником, що вцілів, записують звернення до Путіна. Нещодавно вони викладали у мережу своє звернення, вони кажуть: "Путін, що це таке? Ми жили, наш будинок знесли, і ви на місці нашого будинку будуєте будинок для якихось інших людей. А нам куди подітися? Ви зруйнували наші квартири, і ми тепер бомжі”.

Така сама історія, просто не така розкручена, бо будинок не такий відомий, на Нахімова, 82. Це теж центр міста, дуже гарне місце. Теж знесли будинок, на його місці зводять комерційне житло з якимись магазинами, а місцевих мешканців викинули надвір. І вони кажуть: "Нам виплачують якісь компенсації із розрахунку 30 тисяч рублів за квадратний метр, але самі порахуйте, чи є житло за такі гроші – що в Росії, що в Україні?" Ну, можливо, в якомусь мертвому колгоспі можна купити будинок за такі гроші, але це не ціна житла у Маріуполі, тим більше люди жили у добрих престижних місцях.

По суті відбувається мародерство. Мародерство із присмаком етнічної чистки, бо корінне населення килимовими бомбардуваннями вибили: або перебили, або позбавили житла. І тепер цей зачищений Маріуполь забудовується якимось новим житлом для зовсім інших людей, які, очевидно, приїдуть із Росії, бо місцеві не мають грошей купити квартири зараз у Маріуполі. Це люди без роботи, які живуть на руїнах та харчуються гуманітарною допомогою.

На місці знищеного Маріуполя будують інше місто для інших людей, а залишки корінного населення не розуміють, що робити, куди подітися. Вони записують ці відеозвернення, питають: "Як же так? Чому ви нас зробили бомжами?" Але на це ніхто, звісно, не реагує. І державними російськими каналами – у Соловйова, у Скабеєвої – ніхто цих людей, звичайно, не показує.

– А якщо підбивати підсумок, які захоплені міста Росія відновлює, а які зовсім покинула і там зараз нічого не відбувається?

– Можна сказати, що крім Маріуполя кинуто абсолютно все. Жодних інших відновлень немає. Найгірше становище – це Луганська область: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне. Жодних робіт там не ведеться. Те саме можна побачити в Соледарі та Бахмуті. Це повністю знищені міста. Якщо у Сєвєродонецьку вціліло 20% мешканців та, очевидно, 20% інфраструктури, то Бахмут та Соледар знищено повністю. Безліч дрібних селищ, де мешкало кілька тисяч людей, теж практично стерті з лиця землі.

І зараз зверніть увагу, що казав російський міністр Файзуллін: "Немає сенсу відновлювати, тому що немає людей. Хто там живе? Залишилося сім осіб. Навіщо ми відновлюватимемо це місто?" Тобто виходить замкнене коло. Росія прийшла, стерла місто з лиця землі, населення або перебила, або вигнала, а потім каже: "Дивіться, людей немає. Навіщо відновлювати?" Ось і проблема вирішилася. І ось така абсолютно людожерська логіка, зверніть увагу, абсолютно відкрито озвучується російськими офіційними особами.

Вгорі: так виглядають багатоповерхівки у Сєвєродонецьку. Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему: