Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради законопроєкт №10060 [2] щодо реформи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). 

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроєкту, він підготовлений на виконання зобов’язань України перед Міжнародним валютним фондом (МВФ).  Законопроєкт містить ряд недоліків та не надає САП достатньої незалежності, зазначає ЦПК [3].

Проте він передбачає справді важливу і давно назрілу зміну – САП має отримати статус окремої від Офісу Генпрокурора юридичної особи публічного права. Це критична зміна для забезпечення незалежності САП, яка зараз фактично діє як департамент всередині ОГП. Як результат – САП є залежною від ресурсів ОГП, яка має контроль за документами та інформацію щодо корупційних кримінальних проваджень.

“За рік з часу призначення керівника САП показує реальні результати. У тому числі, САП на чолі з Клименком регулярно почали “доганяти” депутатів. Чого лише коштують кейси щодо “слуг” Марченко, Гунька і Нагорняка. Тому депутати правоохоронного комітету роблять все, аби не посилювати САП. Особливо маючи таких представників проросійських сил і настроїв у парламенті  як “слуга” Бужанський та депутат від екс ОПЗЖ Мамка. Від цього залежить отримання грошей від МВФ і наша подальша євроінтеграція”, – зазначає голова правління Центру протидії корупції (ЦПК) Віталій Шабунін. 

Водночас серед головних недоліків законопроєкту можна назвати наступні: 

• він не вирішує питання процесуальної незалежності САП. Наразі ключовими питаннями, які потребують вирішення, є можливість керівника САП підписувати запити про екстрадицію (видачу) осіб, які переховуються за кордоном. Подібне право надають в змінах до закону про прокуратуру, проте практична реалізація цих змін можлива виключно шляхом змін до статті 575 Кримінального процесуального кодексу. Таких змін в уряді не пропонують, що свідчить про намагання надати таке право виключно на папері та створити передумови для неможливості його реалізації на практиці;

• відсутні норми щодо можливості САП ініціювати кримінальні провадження щодо народних депутатів та надавати дозволи на негласні слідчі дії і обшуки стосовно нардепів. Зараз подібні дії можуть бути вчинені лише через рішення Генпрокурора; 

• проєкт не передбачає створення в САП підрозділу внутрішнього контролю, який мав би проводити внутрішні розслідування та запобігати порушенням з боку прокурорів, проводити перевірку їх доброчесності.

Також у проєкті закону пропонують нову модель конкурсу на керівника САП із залученням міжнародних експертів. Пропозиції Кабміну у великій мірі дублюють модель конкурсу на Директора НАБУ, основним недоліком якої є те, що конкурсна комісія має обрати у результаті не одну кандидатуру, а двох (в моделі НАБУ – трьох). 

Так, врешті у фіналі саме серед двох осіб переможця має обрати Генеральний прокурор. Ризик такого підходу полягає в тому, що наявність у фіналі вибору із двох осіб дозволяє владі торгуватися з обома кандидатами до призначення та врешті обрати того, хто виявиться лояльнішим.

Серед позитивних змін, які пропонує законопроєкт: 

• надати керівнику САП повноваження самостійно визначати структуру, штат та організацію діяльності САП. Наразі, структура визначається Генпрокурором спільно з Директором НАБУ;

• оновлення правил відбору на посади заступників керівника САП, інші керівні посади в САП та на посади прокурорів;

• впровадження аудиту діяльності САП із залученням міжнародних експертів, який може мати наслідком звільнення з посади керівника в разі визнання роботи неефективною;

• утворення Спеціалізованої дисциплінарної комісії, яка має займатися розглядом скарг на прокурорів САП включно з керівництвом. До складу комісії мають увійти 6 осіб – експерт,и рекомендовані міжнародними партнерами. 

Сподіваємося, що нардепи не наважаться вкотре поставити під питання довіру МВФ та інших міжнародних партнерів до України, намагаючись врятувати себе від корупційних справ. 

«Аргумент» [4]