Економіка росії: "один двигун перегрітий, інший ось-ось заглухне"

Важная новость

Російська економіка нагадує літак, пілотам якого доводиться щосили працювати кермами, щоб виправити політ. росію чекають податкові новації — нова схема ПДФО і, можливо, підвищення ПДВ, а також можливий розгін інфляції, девальвація рубля, продовження падіння цивільного сектора економіки та зміцнення військового. Плюс проблеми із імпортом.

"Про неминучий колапс економіки рф та її згубні тренди у 2024 році пише відомий російський економіст Ігор Ліпсіц, статтю якого друкує видання novayagazeta [2].

Говорячи про російську економіку в 2023 році, має сенс повернутися до образу, який раніше використовувала глава Банку Росії Ельвіра Набіулліна: економіка Росії - це автомобіль, який їде з перегрітим двигуном. Це досить гарна образна метафора. І вона цілком доречно її використала для опису того, що відбувається в Росії.

Але ще правильніше замінити автомобіль на літак і сказати, що економіка Росії – це літак із двома двигунами. Є двигун цивільний, двигун оборонний. Оборонний зараз працює на межі, підвиває, перегрівається, пожирає паливо надміру. А цивільний двигун, загалом, працює досить погано і тягне ледве-ледве, того й дивись — заглухне. І льотчикам доводиться щосили працювати кермами, вирівнюючи «тягу» адміністративними заходами, щоб літак летів прямо, а чи не по колу.

Назад в СРСР

Ось це приблизно і є та історія, яку ми зараз спостерігаємо, — історія нерівномірного зростання і більше того — перекосу економіки, що посилюється. Простіше кажучи, почалася потужна і досить небезпечна структурна перебудова господарства Росії, з наслідками якої потім незрозуміло як справлятися. Щось подібне автор передбачав раніше, коли казав, що на Росію чекає «перебудова мінус» — повернення в минуле. І так воно й виходить.

Зокрема, про важливий аспект такої перебудови добре сказав економіст Олег Буклемішев із МДУ. Він цілком справедливо зазначив, що Росія зараз розкручує маховик військового виробництва, і це може повернути країну до того ж стану економіки, що був у Радянському Союзі. Знову набухає військово-промисловий комплекс, який із задоволенням поглинає гігантські вливання грошей з держбюджету і вимагає «ще-ще!». І цей монстр також переманює працівників із цивільного сектору, пропонуючи велику зарплату та броню від призову на війну (хто старший, пам'ятає, що й у СРСР військові організації, «поштові скриньки», теж давали надбавку до зарплати — «за секретність»).

Але очевидно, що в якийсь момент військові дії все одно завершаться або, можливо, перейдуть у якусь пасивну фазу, а от величезна військова індустрія, що роздулася, і її працівники вимагатимуть збереження колишнього обсягу вливання коштів «під держоборонзамовлення».

У результаті рф знову повернеться до ситуації початку 90-х, коли усі регіони, де за часів Радянського Союзу була добре розвинена військова промисловість і які жили трохи краще за сусідів, стали раптом депресивними — не стало військових замовлень, а отже, там не було зарплати й було незрозуміло, що із цими підприємствами, тепер непотрібними, робити. І такі регіони різко збідніли. До такої ситуації перекосу рф і повертається знову.

Картина, звичайно, стає все неприємнішою саме тому, що військовий «двигун» вже працює з перевантаженням, з натугою, а від нього вимагають все більшої та більшої потужності. «Росія порівняно з минулим роком збільшила втричі постачання техніки та озброєнь до своїх військ. 2024 року з урахуванням додаткових бюджетних асигнувань обсяги закупівель та ремонту озброєнь і техніки будуть значно збільшені», — зазначив Путін, виступаючи на колегії Міноборони РФ у грудні 2023 року. А уряд Росії, відповідно, вирішив продовжити дію державної програми розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) Росії до 2034 року.

Але згадаємо, що багато військових заводів Росії — ще радянська спадщина, і тому там дуже зношене обладнання. «Зношування обладнання в різних галузях ОПК становить від 60 до 82%». Так, на верфях Об'єднаної суднобудівної корпорації (ОСК) використовуються верстати, яким більше 90 років, заявив голова ВТБ Андрій Костін після поїздки на ці заводи, здійсненої у зв'язку з тим, що у серпні 2023-го держбанк отримав корпорацію в управління, а Костін очолив її раду директорів. Таке зношування обладнання, та ще й в умовах його надмірного завантаження, пов'язане зі зростаючими ризиками аварій і навіть серйозних техногенних катастроф із наслідками, які зараз важко передбачити.

Тож найближче майбутнє "оборонки" — робота за межами можливостей та зростаюча кількість аварій. А майбутнє віддаленіше — спад замовлень після зниження інтенсивності бойових дій і криза, оскільки випускати цивільну продукцію (здійснювати конверсію) російський ОПК здатний слабко.

Тепер подивимося на другий двигун економіки Росії – цивільне виробництво. Чому він слабшає? І взагалі, хіба цивільні галузі слабшають? Уряд рапортує про інше. Але поглянемо на останню статистику, яку дає Росстат із промисловості, — іншого джерела такої інформації особливо й не знайдеш. І що ми побачимо?

Те, що найбільші сегменти російської промисловості, що дають майже 40% від обсягу продажу в обробному виробництві, за 2022-2024 рр. показали швидше падіння, ніж зростання. Так, виробництво знизилося в:

металургії - на 3,6%
виготовленні нафтопродуктів - на 3,9%
виготовлення автомобілів - на 30,3%
обробці деревини - на 14%
виготовлення тютюнових виробів - на 13,4%
виготовлення машин та обладнання (невійськового призначення) – на 6,3%.

Якщо порівняти це з бурхливим зростанням у галузях, пов'язаних із військовими потребами Росії, то картина стане вельми контрастною. Там результати зовсім інші:

виробництво комп'ютерів, електронних та оптичних виробів - зростання на 70%
виробництво інших транспортних засобів та обладнання (включається бронетехніка) – зростання на 48,8%
виробництво готових металевих виробів, крім машин та обладнання (здебільшого боєприпаси та зброя), — зростання на 21,3%.

Тобто за цифрами статистики цілком добре видно те, про що йшлося на самому початку: йде розбудова економіки, зростає державний сектор, але стискується приватний, зростає оборонний сектор та стискується цивільний. Починається дуже сильний перекіс пропорцій у господарстві Росії.

І він не може бути потім легко і швидко виправлений саме тому, що він супроводжується перекосом на ринку праці, включаючи співвідношення зарплат.

Зараз у Росії людей переманюють на військові підприємства, відповідно, вони йдуть і будуть йти з цивільного сектору, бо цивільний сектор уже перестав підвищувати зарплати. У цих компаніях на початку 2023 року власники спочатку спробували вступити у зарплатні перегони з «оборонкою». Зарплати зіставних спеціальностей на "цивілці" — інженерів, механіків, операторів машин, електриків, зварювальників, водіїв та кур'єрів — 2023 року зросли на 8–20%. Водії вантажівок можуть розраховувати на $3000 на місяць, спеціалісти кузовного ремонту – на $2000.

Але з самого початку було видно, що це ненадовго, тому що приватний бізнес у Росії просто не мав такого запасу прибутку, він не такі доходи отримував, щоб сильно і довго підвищувати зарплати. І цей запас прибутку вже вичерпано. У цивільному секторі вже до кінця 2023 року припинили підвищувати зарплати. Понад те, здається, ринок праці країни розпався на два сегмента.

З одного боку, в цілому по країні фіксується мінімальний рівень безробіття, і ми говоримо про сильний дефіцит робочих рук, що пов'язано зі зростанням найму в ОПК. За даними Superjob, 85% російських компаній не вистачає співробітників, 93% відмовилися від скорочень, а кількість вакансій у 2023 році зросла в 1,5 рази. Згідно з свіжим опитуванням Інституту Гайдара, дефіцит працівників відчувають 47% промислових підприємств — це абсолютний максимум з 1996 року.

Але по цивільному сектору — водночас і в тій самій країні — знову виявилася тенденція з 90-х: відправка співробітників у неоплачувані відпустки. Здавалося б, такого бути не може — будь-яка людина не сидітиме у неоплачуваній відпустці, вона піде працювати на військовий завод. Але ж це Росія, її треба розуміти у всіх її дивностях, з усіма неідеальностями її ринків. Тоді стає видно, що є дуже багато людей немобільних, які нікуди не подінуться, бо мають якусь квартиру в тому місті, де з роботою погано, і це житло — їхнє єдине багатство. Куди вони від цієї нещасної квартири подінуться?

Вони йдуть у неоплачувану відпустку, але нікуди не переїжджають і сидітимуть на цьому своєму низькому рівні життя, намагатимуться якось виживати, якось перебиватися, але не поїдуть до умовної Тули на військовий завод. І ці люди, формально не безробітні, але неприбуткові, — зона біди.

Лукаві цифри

Тепер поговоримо про ще одне лихо, яке ми спостерігаємо, — падіння експорту. Воно сильне, воно помітне. Так, якщо взяти дані Росстату про фактори зростання ВВП країни у 2023 році, то ми виявимо, що:

- половину вкладу у зростання (4,4 п.п.) дало збільшення валового накопичення, що складається із накопичення капіталу (інвестицій) та запасів;

- майже вдвічі менше (2,9 п.п.) у зростання ВВП Росії внесло зростання споживчого попиту за рахунок виплат військовослужбовцям та зростання зарплат в ОПК;

- третім джерелом зростання ВВП було зростання виробництва в ОПК Росії. Але виявилося, що джерело це — досить слабеньке, воно, незважаючи на держзамовлення, що рясно фінансується, дало всього 0,6 в.п. зростання ВВП країни загалом.

Разом складаємо ці три джерела і отримуємо зростання ВВП Росії, здавалося б, у 7,9%.

Однак рано радіти — було і відрахування від зростання економіки: чистий експорт Росії впав і тим самим скоротив її ВВП на 4,4 в.п. Отже, з 7,9 віднімаємо 4,4 та отримуємо підсумкові 3,5–3,6%, якими так пишається президент Росії. Хоча якщо копнути глибше, то картина стане ще менш бадьорою.

Ну, скажімо, візьмемо ті 4,4 п.п. зростання ВВП країни, що дало збільшення валового накопичення (інвестицій та запасів), і подивимося, що це було на практиці. Ми виявимо, що в ці самі інвестиції, що збільшують ВВП Росії, зараховується вся військова техніка (крім боєприпасів).

Тобто купив ти верстат, який потім вироблятиме продукцію 30 років, або купила держава танк, який буде підірваний дроном противника через місяць, в інвестиціях Росії вони будуть враховані однаково.

Якось дикувато — але так вважає Росстат, і це озвучує президент.

Далі ми виявимо, що половину вкладу накопичення у приріст ВВП — 2,2 п.п. з 4,4% — забезпечило зростання запасів (різниця між пропозицією товарів та послуг дорівнює їх випуску плюс імпорт та мінус їх використання). Тобто не зростання продажу продукції тим, хто планує на цій основі зростання виробництва. Ні, зростання запасів, які у виробництво поки що не йдуть, накопичуються на складах, на чорний день. Економіка працювала, виходить, багато в чому "на склад". Мабуть, російські підприємства бачать попереду довгі важкі часи та нарощують запаси. Зрозуміло, що це погано з фінансової точки зору — гроші не працюють і прибутковість бізнесу падає. Але, мабуть, російським компаніям не до жиру – бути б живим!

Причому і цей, вельми специфічний «інвестиційний бум», яким так хвалиться влада Росії, був у 2023 році помічений лише у першій половині року. А потім справи пішли помітно гірше. Так, за оцінкою ЦМАКП, пропозиція інвесттоварів знижувалась вже із серпня 2023-го — і до грудня впала вже на 7,8%. Якщо, скажімо, у третьому кварталі ще був будівельний бум, то у жовтні і він уже зійшов нанівець. Доведемо цей аналіз до логічного кінця, і тоді виходить, що якби фірми Росії налаштовані екстрено робити запаси, зростання склало б лише 3,6% мінус «приріст за рахунок нарощення запасів (а це 2,2%)». Отримуємо, що темп зростання ВВП (наведений до порівнянних нормальних умов, скажімо, 2021 р., коли «запасонакопичення» ще не було) становив у 2023 році лише 1,2–1,4%.

А таким зростанням пишатися нема чого. Він дуже близький до тих до середніх темпів зростання економіки Росії з 2013 року, які російські економісти вже окреслили як «застій-2» чи «путінський застій».

Іншими словами, навіть гонка озброєнь реально не прискорила зростання економіки Росії, але лише змусила виробничників країни гарячково нарощувати запаси, щоб урятувати свої підприємства від зупинки роботи, як у 90-ті.

Отже, із факторами зростання розібралися. Поговоримо тепер про фактор гальмування економіки Росії – скорочення чистого експорту на 4,4 п.п. Це наслідок того, що за підсумками минулого року російська економіка втратила третину експортних доходів, загальний обсяг яких 425 млрд дол. став найнижчим з часів пандемії. Для порівняння, експорт Росії у 2021 році становив 493,3 млрд дол. США. У січні 2024 року експорт просів ще на 12% на тлі проблем із розрахунками в банках Туреччини, Китаю та ОАЕ, які торкнулися зокрема постачання нафти. При цьому в 425 млрд дол. входять і 61 млрд дол., що застрягли в Індії, в рупіях. Тобто експорт Росії у 2023 році виявився меншим, ніж навіть у стандартному 2021-му, на 14%. А якщо відняти доходи, що застрягли в рупіях (а це 65 млрд. експорту до Індії мінус 4 млрд. імпорту з Індії, тобто 61 млрд. дол.), то падіння експорту складе 26% — більше ніж чверть!

Якщо ми пригадаємо, що доходи від експорту за старих часів становили (при розрахунку за широким колом усіх податків) до 60% всіх надходжень до державного бюджету, то ситуація з майбутнім державних фінансів Росії стає дуже похмурою. На військові дії та зброю гроші знайдуться, а от на мирні потреби її громадян витрати доведеться скорочувати, що б не обіцяв президент у своїх посланнях — див у світі грошей не буває. Щоправда, бувають нестримна емісія, інфляція та девальвація — три вершники біди для тих громадян, які не годуються від держоборонзамовлення та інших пільгових держкормників.

Але повернемося до експорту, і ми змушені будемо констатувати, що Росія через санкції перестає бути такою успішною країною, коли вона експортувала, якою вона була раніше. Причому побачити цю картину непросто. Але ми спробуємо.

Скажімо, за даними Мінфіну Росії, нафтогазові доходи бюджету у лютому склали 946 млрд руб. Так, це на 3% менше, ніж 2022-го (972 млрд), але на 80% більше, ніж за той же період 2023 року (521 млрд). Хіба це не свідчення вдалого обходу санкцій та стабілізації нафтогазових доходів бюджету Росії?

Як на це подивитись. Якщо глянути на першооснову — ситуацію з торгівлею російською нафтою, то там чогось такого чудового не сталося:

- віце-прем'єр РФ О. Новак повідомив, що, за оперативними даними, у 2023 році видобуток нафти та газового конденсату в Росії знизився менш ніж на 1% і склав близько 530 млн т. Це було зумовлено координацією зусиль нафтовидобувних країн у рамках ОПЕК+;

- що стосується ціни російської нафти, що експортується, то треба врахувати, що середня ціна російської нафти сорту Urals у лютому 2024 року склала 69 дол. США/бар. та порівняно з лютим 2023 року зросла в 1,4 раза;

- за цей час рубль значно девальвувався, але рублеві ціни зросли менше, ніж загальні нафтогазові доходи (на 25% за рік при зростанні нафтогазових доходів, повторимо, на 65%).

Рівняння сходиться лише тоді, коли ми врахуємо, що причиною такого суттєвого зростання доходів від нафтогазового сектору стали чергові – «ситуативні» – законодавчі зміни. Справа в тому, що в листопаді 2023 року до глави Податкового кодексу про ПДПД (податок на видобуток корисних копалин) було внесено поправку про те, що в січні 2024-го буде діяти підвищена ставка податку на видобуток нафти — це було зроблено для компенсації втрат бюджету. Викликаних не цілком вдалими маніпуляціями уряду з паливним демпфером минулої осені (субсидія компаніям тоді спочатку була урізана, а потім повернута в колишньому обсязі).

Простіше кажучи, ніякого чудового відродження російського нафтогазового експорту не відбулося: як продавала Росія 90% нафти зі знижками тільки в Китай та Індію (причому з зростаючими проблемами по танкерах і обсягами постачання в Індію, що зменшуються), так і продає.

А зростання надходжень до бюджету викликане все більш потужним вилученням прибутку у нафтових компаній, у яких і без цього фінансова ситуація стає дедалі гіршою з багатьох галузевих причин (від падіння частки нафти у свердловинній рідині до зростання витрат на позапланові ремонти їх НПЗ через атаки українських дронів). "Газпром" такими вилученнями вже знекровили так, що тепер доводиться на його інвестиції видавати гроші з Фонду національного добробуту, що швидко убуває ("Газпром" отримає 400 млрд руб. з ФНБ). Тепер загроза фінансової анемії нависає вже і над нафтовою галуззю.

Але повернемося до експорту Росії загалом. Адже коли він падає, то скорочується і надходження валюти в країну. Скажімо, у грудні 2022 року найбільші експортери забезпечували обсяг чистого продажу іноземної валюти на суму в 15,7 млрд дол. А в січні 2024 року на продаж було валюти лише на 12,9 млрд дол. Але без великого припливу валюти від експорту неможливо фінансувати імпорт , який поки що дозволяє уникнути порожніх полиць у магазинах країни. Логічний ланцюжок простий, але радості не породжує.

Зверніть увагу на риторику першого віце-прем'єра Білоусова. Потрібно ж уважно читати, що кажуть російські держчиновники. Вони люди грамотні та виступають дуже обережно. Але якщо там словесне лушпиння видалити, то багато цікавого почути можна. Відомо, скажімо, що триває жорстка дискусія щодо обов'язкового продажу валюти експортерами. ЦБ проти продовження цієї практики. А уряд – за. І що каже А.Р. Білоусов: «Обов'язковий продаж валютного виторгу експортерами показав свою ефективність. Наше завдання – забезпечити фондування імпорту (отримання валюти для оплати імпорту. – І. Л.)».

Тобто, Бог з ним, із валютним ринком - як і свободою розпорядження приватними компаніями своїми валютними доходами. Не до цього! Потрібно забезпечити надходження валюти для того, щоб були гроші на імпорт. Тому що люди в уряді чудово розуміють: коли не буде валюти на оплату імпорту, то Росія швидко повернеться до ситуації в Радянському Союзі з порожніми полицями магазинів. Жодне імпортозаміщення не врятує — товарний дефіцит, черги та талони відродяться миттю.

Люди в Росії це не завжди розуміють, але в рф, як і раніше, досить висока частка імпорту, і його роль на споживчому ринку велика досі. Скажімо, офіційні дані Росстату свідчать, що частка імпорту складає (станом на 2022 р.) за:

- яловичини та молочної продукції - 16%

- за сирами та сирними продуктами — 24%

Щодо непродовольчих товарів ситуація ще гостріша. І тут багато можна зрозуміти, не лише проаналізувавши продажі в Росії легкових автомобілів, а й звернувши увагу на те, що, скажімо, частка імпортної продукції на внутрішньому ринку дитячих товарів і 2024 року становитиме 65%. Виправити це складно — цивільне виробництво суттєво зростати не може: заважає дефіцит робітників, дорожнеча кредиту і розвал ринку недержавних прямих інвестицій. Ось і виходить, що російська економіка деформується — її торс, військові заводи ростуть, що накачуються державними грошовими вливаннями як стероїдами для спортсменів. А ноги — цивільна економіка — слабшають і утримувати корпус можуть дедалі гірше.

Але м'язи, накачані за рахунок стероїдів держоборонзамовлення, втративши таке підживлення, створять організму — економіці Росії загалом — величезні проблеми та заболять дуже сильно.

І з цього випливає проста ідея — щоб ця перекошена структура господарства Росії не обрушилася, країна має вести військові дії вічно. Ну, або поки що вистачить грошей. А ось що буде, коли гроші у держави закінчаться, та й процес пограбування бізнесу та населення стане неможливим, — питання страшнувате.

Забрати і не ділити

Уряд Росії, звичайно, бачить усе це і намагається зараз стабілізувати надходження грошей у скарбницю. Адже головна ідея управління господарством у розумінні чиновників проста як мукання — дай грошей і тобі все зроблять! Тому основна турбота бюджету – видобути гроші для вливань в економіку. І для цього гроші для розвитку бізнесу у бізнесу ж і забирають.

Тому починається збільшення податкового навантаження для економіки. Це передбачалося минулого року і зараз можна з цікавістю спостерігати, як ці прогнози справджуються. Це все почалося ще 2022 року, коли уряд відібрав гроші у «Газпрому». Не багато не мало — 1 трлн 300 млрд руб., що позбавило акціонерів дивідендів за 2021 рік («Підвищені податки стали причиною, через яку акціонери «Газпрому» не затвердили дивіденди за 2021 рік»). А далі — більше: у Росії з'явився разовий податок на надприбутки. Який формально набрав чинності з 1 січня 2024 року, але реально було сплачено на суму 318 млрд руб., тому що компаніям сказали - коли заплатиш достроково, то ставка податку буде 5%, а відтягнеш до 2023-го - ставка стане 10%.

Потім Мінфін напружився і ввів мита на майже всі експортні товари. Це так звані «мито на девальвацію» — його ставка залежить від курсу рубля, і що він сильніше девальвується, то вища ставка мита. Мито – не податок. Але гроші беруться все одно з тих самих юридичних осіб. І подивіться, як завив навіть гранично лояльний до влади Російський союз промисловців та підприємців: «Деякі компанії вважають, що якщо переводити експортні мита на податок на прибуток, то дворазове, а то й триразове в окремі періоди збільшення навантаження проявляється. Тобто податок на прибуток може до 45–50%, як кажуть, підскакувати», — сказав голова РСПП Шохін.

Інакше кажучи, держава вирішує проблеми поповнення бюджету, але вбиває майбутнє, знищує приватні інвестиції. І це не авторська думка, так бачить ситуацію голова комітету РСПП з податкової політики Володимир Рашевський:

«Бізнес поставили перед фактом, майже у всіх випадках ніякого діалогу з ним не було, як і не було жодного економічного аналізу: можна по цих галузях у такому масштабі вдарити чи ні. При цьому курсове мито розраховується від курсу валюти, а динаміка цін не враховується, тобто технічно можна обкладати митом збиткові види діяльності, що й відбувається. Звучить, що обкладаємо всіх експортерів, але за фактом, якщо розібратися, це 25% експортерів, а решта потрапила до якихось винятків. І якщо подивитися масштаб, то для цих галузей це приблизно 60% інвестиційних програм середньорічних, які були у цих галузей. Взяли та вирішили вибірково в активних інвестиційних галузей забрати 60% середньорічної інвестпрограми, а для когось це більше 100%».

Звідки ж російський бізнес завжди брав гроші на свій розвиток, на інвестиції в майбутнє? Якщо дивитися джерела фінансування, то в Росії завжди основним таким джерелом було самофінансування. Адже прямі інвестиції досить важко знайти, в Росії з ними погано (а тепер, коли пішли іноземні інвестори, зовсім погано). Кредити теж дорогі і не тільки через політику Банку Росії. Скільки разів мені бізнесмени пояснювали, щоб отримати кредит, треба досить багато «відкотити» банкіру. Отже, виходить, що іноземні інвестори пішли, кредити стали непідйомно дорогими, а прибуток держава зараз вилучає безжально. Це наводить на думку, що можливість фінансування та розвитку цивільної економіки знищується на багато років уперед.

Втім, оббирати вже почали не лише бізнес, а й населення. Це почалося, звичайно, з підвищення акцизів ще 2023 року: «У Росії з 1 січня 2023 року підвищено акцизи на алкогольну продукцію та тютюн». А тепер — знову, як і передбачалося, — йшлося й про реформу системи стягування прибуткового податку з громадян (ПДФО). Причому вже з'явилися перші дзвіночки, що держава 13% ставку для низькодохідних груп працівників скасовувати не збирається. Тобто просто хочуть збільшити податки для тих, хто заробляє більше.

Загалом настав час затикати дірку в бюджеті вже і за рахунок підвищення податкового навантаження на населення. Тепер багато економістів, і я в тому числі, вважають, що після інавгурації президента, який правитиме у 2024–2030 рр., держава все-таки зважиться та підвищить ставку ПДВ. Так було після минулих виборів президента — тоді ставку підвищили з 18 пунктів до 20. ПДВ — це найважливіше джерело доходів бюджету. Але якщо це буде зроблено, то це дасть знову поштовх інфляції (до того ж до такого ж впливу девальвації рубля, без якої виконати бюджет РФ на 2024 р. просто неясно як).

Не забудемо, що для поповнення бюджету держава вже активно йде на кроки, які практично обмежують і навіть руйнують модель приватного бізнесу в країні. Так, уже запроваджено практично держконтроль валютних операцій приватних компаній — такий собі інструмент часів СРСР. Задля цього у всі експортні компанії призначені «фінансові комісари» - співробітники Росфінмоніторингу, які мають виняткові права повного контролю за всіма валютними операціями приватних компаній. Із цими «комісарами» відтепер треба узгоджувати графіки купівлі-продажу валюти. І вони мають право контролювати всі валютні активи компаній навіть за кордоном на зарубіжних банківських рахунках. Тобто головне завдання уряду – видобути гроші на військові потреби та заткнути інші фінансові дірки. Сьогодні. А далі — нехай бізнес якось виживає. Не виживе – націоналізуємо.

А далі?

На цьому фоні суми та обіцянки за економічними напрямками, які пролунали у нещодавньому посланні президента путіна, взагалі не треба обговорювати всерйоз. Згадаймо, скільки в рф було видатних обіцянок президента. Згадати можна і план створення 25 млн нових модернізованих робочих місць, і завдання подвоєння ВВП, і мета обігнати Португалію за таким важливим показником, як подушний ВВП (за паритетом купівельної спроможності). До речі, 2023 року цей показник у Португалії становив 41 863 дол., а в Росії (2022 р.) — лише 36 307 дол.

Послання — це виключно пропагандистський шум, але результативний шум, тому що населення Росії економічно малограмотне, і воно в такі обіцянки вірить. Президент сказав – отже, так і буде!

Всі ці розрахунки 455 трлн рублів на шість років у різні проекти навіть обговорювати несерйозно. Але навіть найскромніший розрахунок щодо послання — це все одно плюс 8 трильйонів бюджетних видатків. 8 трильйонів на шість років. Це півтора трильйона карбованців приблизно на рік. Причому в рублях, що знецінюються через інфляцію. Такі суми видобути можна, але важко. У Росії ж ФНБ зменшується і зменшується. На початок року там було близько 5 трлн руб., але в нього вже залізли. Спочатку близько 400 мільярдів одразу віддали "Газпрому" на інвестиції. Згодом віддали ще близько 300 мільярдів на розвиток виробництва цивільних літаків. Літати на чомусь ж треба ...

Тож за таких вилучень із ФНБ він може виснажитися вже цього року, чого Мінфін раніше клявся не допустити. А тоді звідки держава візьме гроші на подальші військові витрати та затикання інших дірок? Відповідь загалом зрозуміла — у бій підуть резервні лицарі бюджету: девальвація та інфляція. Це в руках уряду. Потрібно тільки змінити керівництво Банку Росії, щоб під ногами не заважало, і можна цих лицарів відправляти у бій. Так, під копитами їхніх коней у пилюку звернуться доходи та заощадження громадян, але коли уряд Росії це хвилювало?!

Таким чином, росію чекають податкові новації — нова схема ПДФО і, можливо, підвищення ПДВ, а також можливий розгін інфляції, девальвація рубля, продовження падіння цивільного сектора економіки та зміцнення військового. Плюс проблеми із імпортом.

Тому що ситуація із ним погіршується. Росія два роки розповідала на кожному розі, як вона хвацько оминає санкції, нарощуючи паралельний імпорт. Але вона так голосно кричала, що зрештою озлобила своїх супротивників до краю. І вони почали серйозно закручувати гайки, використовуючи як «гайковий ключ» банки. Тут достатньо звернути увагу на останні новини. Турецькі, китайські, сінгапурські банки, банки ОАЕ починають відсторонюватися від обслуговування росіян та їхніх угод. Нікому не хочеться потрапити під вторинні санкції із закриттям кореспондентських рахунків у доларах.

У результаті опубліковано статистику, що імпорт із Туреччини впав на 30%, а турецький бізнес просив дозволити йому брати гроші за постачання в Росії у готівковій формі і без проведення через свої банки. А Туреччина — один із основних хабів, через які проходить паралельний імпорт. Тому зрозуміло, що у 2024 році росія може зіткнутися з падінням імпорту, що вестиме до погіршення постачання роздрібної торгівлі та великих проблем у численних російських виробництвах, де використовуються імпортні компоненти.

І це буде дуже серйозне лихо для багатьох галузей, які без імпорту жити не можуть. Сільське господарство Росії, якщо його відрізати від імпорту повністю, може "завалитися" сильно. Це дуже страшні прогнози, але, якщо почитати те, що пишуть про це самі співробітники агропромислового комплексу, виявиться саме це. Вони пишуть про те, що величезна частка обладнання у цих бізнесах є імпортною. Інкубаторні яйця, комбікорми, антибіотики для тих самих птахофабрик, насіннєвий фонд — частка імпорту тут дуже велика. Наприклад, частка імпортного насіння картоплі близько 65%. А за тими сортами, з яких надалі роблять картоплю фрі, крохмаль та чіпси, сягає 95%. Щодо цієї продукції формально навіть немає санкцій. Але ж це привезти треба, це ж сплатити треба. А це все стає неможливо чи дуже дорого. Банківські операції не проходять, логістика стає дуже складною та дорогою. Тому Росія 24-го року може зіткнутися з тим, чого не було два роки, — із істотним скороченням імпорту з інших країн, навіть із Китаю.

(Друкується зі скороченнями).

Зображення вгорі: Петро Саруханов, novayagazeta

«Аргумент» [3]

На цю тему: