Євгенія Мінаєва: Влада не робить НІХ*Я з переліченого нижче

Важная новость

Свідомо чи не свідомо, тупі вони чи злочинці, чи тупі злочинці - не так суть важливо.

Фронт би посипався, якби все залежало від мотивації.

Часом я думаю про це і задаюся питанням, яким бляха дивом ми ще маємо лінію фронту.

Думаю, як почувається кожен із моїх бійців, коли:

- кінця служби після років служби не видно;

- ротація з цивільними бугаями, які качають біцуху по клубах, не існує як вид;

- уряд регулярно посилює покарання і закрут гайок військовим, і полегшує уникнення мобілізації для цивілів без відповідальності і наслідків;

- вони випали з життя, кар'єр, сімей, роботи - а світ живе, навчається, розвивається, досягає нових висот в роботах, відпочиває в нових країнах;

- країна не передбачила абсолютно ніхуя з формату економіки на військових рейках;

- власне росіяни весь час пруть, вбивають, вбивають, вбивають - а ми весь час змушені відступати.

Ви думаєте, якщо людина служить, її це перестає лякати? Її це не гребе?

Ви думаєте, форма наділяє людину рексовістю?

Одразу не боїшся смерті, прокидаєшся щодня здоровим і вмотивованим, наїдаєшся 20к гривнями, приходить згода на виконання покладеного нарідом очікування прийдеш-порядок-наведеш, живеш лише думками про стримання рсні..

Думаєте, форма захоплює мозок, стається піксель неокортексу, і людина набуває призначення воювати і тільки воювати?

Ні.

Кожен окремий боєць - жива людина.

І дуже зайобана, повірте. Дуже. Дуже, блять.

І я собі думаю...

Чому армія, в якій немає блять плюсів крім самостійно створених у власній голові (якщо вистачає клепки), досі тримає фронт?

Чому сзч - не 100%?

Чому ми досі не програли?

Бо армія - це система.

Система взаємодіючих факторів, компонентів, важелів; система взаємозв'язків, стимулів та обмежень.

Це організація, країна в країні, це механізм.

І працює він не на індивідуумах.

Не на їх емоціях, мотивації чи поглядах.

Основний рушій армії - це її інституціональні внутрішні зв'язки.

Що може і не може зробити кожен окремий командир та боєць, хто на неї/нього впливає, які ресурси доступні, які наслідки, тощо.

Хочеш чи не хочеш, сам прийшов чи в бусі привезли - воюєш. Ти в системі, греби.

Мотивація та емоції перебільшені.

Ми занадто панькаємося з тим, як вплинути на емоції тих, хто не в армії.

Як їх заспокоїти, втішити, вмовити, приколисати і мотивувати до рівня бійця ЗСУ. Бо є ілюзія, що кожен у формі, якщо ткнути голкою і проколоти ту форму, прям фонтанує мотивацією, бо складається з неї апріорі.

Ні.

Нам потрібна система, яка працює.

Зараз вона каральна.

Зараз вона об'єктивно тюрма.

Зараз це кріпосне право.

Зараз військові і їх сім'ї приречені розплатитися собою за комфорт і повноцінне життя інших.

Зараз не створені умови, в яких би ці інші були змушені за це паритися, окрім як з власної великої волі та барської руки.

Ми поки тримаємося, бо проти нас ще гірша тюрма. Ми трохи реформована совєцька армія проти автентичної совєцької армії.

Нам потрібна СИЛЬНО реформована система.

З правами. З привілеями бути в ній. З захистом членів цієї системи. З жорстоким покаранням за втрату людей та корупцію. З верховенством внутрішнього права.

На практиці це:

- Чіткі терміни служби [2];

- реформа і посилення мобілізації;

- військовим омбудсмен;

- реформа навчальних центрів - адаптація під сучасні умови бою;

- доступ до переводу без погодження теперішнього командира;

- реальні покарання для "м'ясних" командирів;

- реальна протидія корупції, особливо в структурах постачання та майнового забезпечення;

- ротації із відпочинком по 2-3 місяці;

- реформа влк;

- реформа всього, що стосується супроводу поранених бійців;

- система комунікації знизу-догори у війську без покарання за відображення реального стану справ;

- розширений реальний соцпакет військового (а не блядські знижки на кохвє і купони на три квитки в тролейбусі).

І тоді мотивація служити, лишатися у війську та бути приналежним до нього самі підтягнуться.

Але так, дешевше бавитися в емоції наріду, і сказати "ми зробили, що могли", ніж справді робити.

Бо влада не робить НІХУЯ з переліченого вище. Свідомо чи не свідомо, тупі вони чи злочинці, чи тупі злочинці - не так суть важливо.

Факт лишається фактом: вони справді не роблять НІХУЯ для війська, яким все одно стримують ворога. І розраховують робити це далі.

Як?..

***

Збір на дрони-вбивці для мого 214 ОШБ ОПФОР стоїть.

Чекає на ваші донати.

5354328052031222

PayPal [email protected]

Автор: Євгенія Мінаєва, військовослужбовець; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент» [3]

На цю тему: